Постанова

від 14.12.2012 по справі 2а-11324/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2012 року № 2а-11324/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проскасування податкового повідомлення-рішення №0000032310 від 18.04.2012 На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд", звернувся до суду з позовом до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032310 від 18.04.2012 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями та пп. 14.1.18, п. 14.1 ст. 14, п. 198,3, п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищено податковий кредит на суму ПДВ за липень 2009 року -жовтень 2011 року в загальному розмірі 118 201 250,03 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2009 року -листопад 2011 року в розмірі 118 201 250,03 грн. та укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем, як нікчемні, а отже, податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що на адресу Центрального офісу надійшов лист №69-116/09 від 17.02.2012р. (вх..№846/8 від 20.02.12) та надійшла постанова від 17.02.2012 слідчого з ОВС ГСУ ДІІС України Борисенка В.М. про призначення позапланової перевірки ТОВ «Кернсл Трейд», в якій зазначено, що Головним слідчим управлінням ДПС України розслідується кримінальна справа №69-116, порушена відносно засновника та директора ТОВ «Техавтокомплект»ОСОБА_21, засновника та директора ТОВ «Дооре»ОСОБА_3, засновника та директора ТОВ «Опдевайс»ОСОБА_4 громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про організації, пособництво, підбурювання, виконавство у фіктивному підприємстві щодо придбання виличних осіб - ТОВ «Буд АМВ Груп», ТОВ «Спорт-Торг», ТОВ «Облбудіивест 1»та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють фіктивну діяльність з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та пособництво в ухиленні від сплати податків у особливо великому розмірі вчинені у складі організованої чинної групи за ознаками злочинів, передбачених ст. 27, 28, ч. 3. 205, ч.2 та 27, ч.5, 28. ч. З 2 12. ч. 3 КК України.

Співробітниками Центрального офісу було проведено позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кернел-Трейд»код за ЄДРПОУ 31454383) з питання правильності визначенні об'єкту оподаткування з податку на додану вартість за період з 01.07.2009 по 31.10.2011., проведеної у зв'язку із постановою від 17.02.12 старшою слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. про призначення документальної позапланової перевірки по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий Дім Альянс 3».

За результатами перевірки складено акт від 27.03.2012 р. №255/4040/2310/21454383 (надалі по тексту Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями та пп. 14.1.18, п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищено податковий кредит на суму ПДВ за липень 2009 року -жовтень 2011 року в загальному розмірі 118 201 250,03 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2009 року -листопад 2011 року в розмірі 118 201 250,03 грн.

На підставі даного акту перевірки Податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000032310 від 18.04.2012 року, яким встановлено порушення пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищено бюджетне відшкодування всього 118 201 250,03 грн., штрафні санкції - 6 066 237,93 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Позивачем було подано скарги до ДПС у м. Києві та ДПС України за результатом розгляду скарги ДПС у м. Києві прийнято рішення від 26.06.2012 р. №3845/10/12-114, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу Позивача без задоволення та рішенням ДПС України від 25.07.2012 р. №13259/6/10-2115, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та ТОВ «ТД «Альянс 3» (Постачальник), з іншого боку, укладено договори поставки сільськогосподарської продукції: №П-7463/2/10 від 23.11.2009 року, № 7464/2/10 від 24.11.2009 року, № 6980/2/10 від 30.10.2009 року, №7241/2/10 від 12.11.2009 року, №П-7445/2/10 від 30.11.2009 року, №П-7634/2/10 від 22.12.2009 року, №П-7465/2/10 від 29.11.2009 року, №П-7344/2/10 від 13.11.2009 року, №П-7109/2/9 від 02.11.2009 року, №П-7793/2/10 від 23.02.2010 року, №П-7446/2/10 від 19.11.2009 року, №П-7414/2/10 від 24.11.2009 року, №П-7346/2/10 від 24.11.2009 року, №П-0185/2/11 від 09.07.2010 року, №П-7638/2/10 від 28.12.2009 року, №П-7470/2/10 від 30.11.2009 року, №П-7943/2/10 від 14.04.2010 року, №П-7345/2/10 від 20.11.2009 року, №П-7224/2/10 від 30.10.2009 року, №П-7979/2/10 від 05.05.2010 року, №П-7789/2/10 від 15.02.2010 року, №П-7830/2/10 від 05.03.2010 року, №П-7670/2/10 від 21.12.2009 року, №П-7347/2/10 від 24.11.2009 року, №П-6877/2/10 від 22.10.2009 року, №П-6878/2/10 від 22.10.2009 року, №П-7463/2/10 від 23.11.2009 року, №П-5661/3/10 від 14.08.2009 року, №П-5643/2/10 від 31.07.2009 року, №П-5643/2/10 від 31.07.2009 року, №П-6876/2/10 від 22.10.2009 року, №П-5646/2/10 від 31.07.2009 року, №П-7418/2/10 від 27.11.2009 року, №П-0186/2/10 від 09.07.2010 року, №П-7221/2/10 від 30.10.2009 року, №П-7975/2/10 від 29.04.2010 року, №П-8014/2/10 від 18.06.2010 року, №П-8060/2/10 від 19.06.2010 року, №П-7925/2/10 від 01.04.2010 року.

Зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями на зерно, накладними, накладними, рахунками, платіжними дорученнями, податковими накладними (оригінали були дослідженні в судовому засіданні та копії даних документів залучені до матеріалів справи).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Оскільки матеріали справи містять податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, відповідачем в відзиві на позов не зазначено жодних посилань щодо несплати ним податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача.

Крім того, суд звертає увагу, що Відповідач зазначає: «В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «ТД Альянс 3»мало взаємовідносини підприємствами: ТОВ «Союз Опт»(код за ЄДРПОУ 36206752) у червні 2010 року та ТОВ «Оптдевайс»(код за ЄДРПОУ 36900457) у липні-серпні 2010р., по яким складені акти нікчемності правочинів при формуванні податкових зобов'язань га податкового кредиту, а саме: ДПІ у Красногвардійському р-ні м. Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Союз ОПТ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Оптдевайс»за період травень-липень 2010 року, про що складено акт №202/23-306/36206752 від 21.01.2011р. згідно з яким встановлені порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання та придбання товару. Васильківською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Оптдевайс»щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з податку на додану вартість за період 01.04.2010р. по 30.09.2010р. про що складено акт №4943/23-306/36900457 від 26.11.2010 року , згідно з яким визнані порушення відповідно до ч.1 ст. 203, 215, 228, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання та придбання товару.».

На підставі вищевикладеного Відповідачем зроблено висновок про порушення Позивачем ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а первинні документи, що виписані контрагентом не можуть бути прийняті до уваги як документи, що підтверджують правомірне віднесення Позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених за товари (послуги) по операціям з ТОВ «ТД «Альянс 3».

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що ТОВ «ТД «Альянс 3» ліквідоване або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства.

Зокрема, в запереченнях відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Судом встановлено, що за вищезазначеним договором позивачем було придбано товар, отже договори були належним чином та в повному обсязі виконані.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем не надано суду переконливих доказів того, що вищезазначені договори були укладені з метою настання реальних обставин, а саме, виконання умов договору.

Оскільки матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, складські квитанції на зерно, накладні, рахунки, платіжні доручення, податкові накладні, а також, відповідачем не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача або несплати податку на додану вартість до бюджету, судом вбачаються неправомірними посилання відповідача.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до переконання про безпідставність висновків податкового органу, а тому, податкове повідомлення-рішення №0000032310 від 18.04.2012 року підлягають скасуванню в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалах ВАСУ від 17.07.2012 р. по справі за №К/9991/72255/11; від 12.07.2011 р. по справі за № К/9991/11753/12; від 02.08.2012 р. по справі №К/9991/20740/12; по справі К/9991/1464/11 від 22.08.2011 р.; К/9991/15429/11 від 22.06.2011 р.; Постанова ВСУ від 31.01.2011р.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032310 від 18.04.2012 року.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук