Рішення

від 12.12.2012 по справі 5006/29/96/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.12 р. Справа № 5006/29/96/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа», м.Донецьк

до Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон

до Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне, Донецька область

про: стягнення з Відповідача 1 заборгованості у сумі 132 370,56грн., 10% штрафу у розмірі 13 237,06грн., стягнення з Відповідача 2 заборгованості у сумі 500,00грн.

за участю:

від позивача: Єфремов С.В. (за довіреністю);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа», м.Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон (далі - Відповідач 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне, Донецька область (далі - Відповідач 1) про стягнення з Відповідача 1 заборгованості у сумі 132 370,56грн., 10% штрафу у розмірі 13 237,06грн., стягнення з Відповідача 2 заборгованості у сумі 500,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки №55 від 01.02.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: претензії №209 від 27.08.2012р., договору поставки №55 від 01.02.2012р., договору доручення №07/05 від 07.05.2012р., акту звіряння взаємних розрахунків Позивача з Відповідачем 1, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 30.04.2012р. складає 132 370,56грн., видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 14, 15, 16, 509, 525, 526, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 15, 22, 54, 55, 56, 57, 64 Господарського процесуального кодексу України.

26.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа», платіжних доручень з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, податкових накладних, рахунків на оплату та довідку за підписом головного бухгалтера та генерального директора №б/н від 12.11.2012р. яка свідчить про те, що за весь період ведення господарської діяльності між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ» було укладено лише один єдиний договір поставки №55 від 01.02.2012р. Інших договорів між цими двома підприємствами не укладалось.

27.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву №323 від 26.11.2012р. про забезпечення позову; заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 500,00грн. з Відповідача 2 та належним чином засвідчені копії наступних документів: витягів з Інтернет ресурсів - повідомлення про результати торгів.

Представник Позивача у судове засідання 12.12.12р. зявився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення заборгованості з Відповідача 2 у розмірі 500,00грн.

Відповідач 1 у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу 1 за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 73000, м.Херсон, вул.Сенявіна, буд. 132; 73005, м.Херсон, вул. 21 Января, 37;

Відповідач 2 у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу 2 за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 85325, Красноармійський район, с.Рівне.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ» (Отримувач) було укладено договір поставки №55 (далі-Договір), відповідно п.1.1 якого за даним договором Постачальник зобов'язується у порядку та строки, встановлені даним Договором, передати у власність Отримувача кормові добавки (далі -товар), у встановленій кількості, відповідної якості за узгодженою ціною, а Отримувач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах встановлених у даному договорі.

Згідно п.1.3 договору кількість та асортимент кожної партії товару, який поставляється зазначається у накладних, складених відповідно до замовлення Отримувача, яке є невід'ємною частиною даного Договору. Накладна оформлюється на кожну партію поставленого товару, та мають дію специфікації до даного Договору.

У розділі 5 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни, суми договору та порядку розрахунків:

- ціна на поставлений за даним Договором товар є договірною та зазначається у накладних на кожну партію товару. Ціна на товар, який поставляється за даним Договором, може бути змінена виключно за згодою сторін (п.5.1 Договору);

- Отримувач оплачує товар протягом 15 (п'ятнадцять) банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. За згодою сторін можлива вексельна або інша форма розрахунку (п.5.3 Договору);

Згідно п.6.5 Договору у випадку прострочення платежу Отримувач оплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

У пункті 10.1 договору Сторони встановили, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представникам сторін та діє до 31 грудня 2012р.

07 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод» (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа» (Кредитор) було укладено договір доручення №07/05, відповідно п.1.1 якого у відповідності з даним Договором, Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «Агромир-СТ», які виникли з договору поставки №55 від 01.02.2012р. укладеного між Кредитором та ТОВ «Агромир-СТ» далі Боржник.

Згідно п.2.1 договору підставою виникнення зобов'язань, забезпечених дорученням за даним Договором, є договір поставки №55 від 01.02.2012р.

Відповідно п.2.2 договору граничний строк виконання зобов'язань Боржником - 28.04.2012р.

Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань на суму, рівну 500,00грн. (п.3.1 Договору);

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо прав та зобов'язань Поручителя:

- Поручитель зобов'язується виконувати за Боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені у Договорі поставки №55 від 01.02.2012р. (п.4.1 Договору);

- до Поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене дорученням, переходять усі права Кредитора у даному зобов'язанні, у тому числі і ті, які забезпечували його виконання (п.4.2 Договору);

У пункті 6.1 договору встановлено, що Поручитель та Боржник несуть субсидіарну відповідальність перед кредитором за виконання зобов'язань.

Даний договір вступає в дію з моменту його належного підписання та діє до моменту повного виконання узятих Поручителем на себе зобов'язань (п.7.1 Договору); даний договір припиняє свою дію, якщо після настання строку виконання зобов'язань Кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване Боржником або Поручителем (п.7.2 Договору);

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу 1 на суму 313 668,96грн., що підтверджується видатковими накладними №210 від 15.02.2012р. на суму 91 566,96грн., №427 від 27.02.2012р. на суму 44 550,00грн., №449 від 07.03.2012р. на суму 45 181,44грн., №622 від 10.04.2012р. на суму 42 804,00грн., №695 від 13.04.2012р. на суму 89 566,56грн. вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №1 від 02.02.2012р., №2 від 27.02.2012р., №3 від 05.03.2012р., №8 від 10.04.2012р., №9 від 10.04.2012р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними та товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем для оплати було виставлено рахунки-фактури.

Відповідачем 1 незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 181 298,40грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13 від 27.02.2012р. на суму 44 550,00грн., №16 від 05.03.2012р. на суму 23 900,00грн., №26 від 07.03.2012р. на суму 17 500,00грн., №34 від 30.03.2012р. на суму 22 000,00грн., №35 від 30.03.2012р. на суму 22 000,00грн., №37 від 04.04.2012р. на суму 28 166,96грн., №38 від 04.04.2012р. на суму 1 833,04грн., №50 від 11.04.2012р. на суму 21 348,40грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 132 370,56грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено Претензію №209 від 27.08.2012р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар у сумі 132 370,56грн.

Стан розрахунків також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість складає 132 370,56грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань, Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору поставки №55 від 01.02.2012р. з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №55 від 01.02.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу 1 на загальну суму 313 668,96грн., але Відповідачем 1 незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі, здійснено лише часткову оплату в сумі 181 298,40грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 132 370,56грн .За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 132 370,56грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.6.5 договору поставки №55 у випадку прострочення платежу Отримувач оплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем 1 зобов'язань з оплати за товар, поставлений Позивачем є доведеним, суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його задоволення у розмірі заявленому Позивачем у сумі 13 237,06грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині стягнення 500,00грн. з Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне, Донецька область такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.

Припинення провадження по справі - це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову в частині стягнення 500,00грн. з Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне, Донецька область здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення 500,00грн. з Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне, Донецька область підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою Позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

Згідно із ч. 2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за підсудністю на пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. Згідно ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України справи за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач скориставшись наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу правом відмовився від позовних вимог до Відповідача2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод» про стягнення 500,00грн.

Місцезнаходження Відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ» є - місто Херсон, проте у суда відсутні підстави направлення матеріалів справи за підсудністю оскільки за приписами ч.3 ст.17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Розглянувши доводи заяви про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. За змістом п.3 зазначеної постанови Пленуми саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа», м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон, Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне, Донецька область про стягнення з Відповідача 1 заборгованості у сумі 132 370,56грн., 10% штрафу у розмірі 13 237,06грн., стягнення з Відповідача 2 заборгованості у сумі 500,00грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ» (73000, м.Херсон, вул.Сенявіна, буд. 132, ЄДРПОУ 37959412, р/р 26007071888001 в ПАТ «Банк Національний кредит» Херсонське відділення №2, МФО 320702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа» (83056, м.Донецьк, вул.Молодих Шахтерів, б.25, ЄДРПОУ 36935914, р/р 26000042458001 в АТ «ТАСкомбанк», МФО 339500) заборгованість у розмірі 132 370,56грн., 10% штрафу у сумі 13 237,06грн., судовий збір у сумі 2 912,15грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа», м.Донецьк до «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 500,00грн. припинити.

У судовому засіданні 12.12.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.12р.