Постанова

від 05.03.2013 по справі 5006/29/96/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.02.2013 р. справа №5006/29/96/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. від позивача:Єфремов С.В. - дов. №б/н від 12.11.2012р. від відповідача 1:Кушнір Г.А. - дов. №б/н від 25.02.2013р. від відповідача 2:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон на рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2012 року у справі№ 5006/29/96/2012 (суддя Риженко Т.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа», м.Донецьк до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон до відповідача 2Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне Донецької області про стягнення з відповідача 1 заборгованості в розмірі 132 370,56грн., 10% штрафу в розмірі 13237,06грн., стягнення з відповідача 2 заборгованості в розмірі 500,00грн. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон, Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне Донецької області про стягнення з відповідача 1 основного боргу в розмірі 132 370,56грн., 10% штрафу у розмірі 13 237,06грн., з відповідача 2 заборгованості у розмірі 500,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.12р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальнісю «Торговий Дім «Седа» задоволені. Стягнуто з відповідача 1 заборгованості в розмірі 132370,56грн., 10% штрафу в розмірі 13237,06грн. Провадження про стягнення заборгованості з відповідача 2 у розмірі 500,00грн. припинено на підставі ст.80 Господарського Процесуального Кодексу України.

Відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 12.12.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа», м.Донецьк, через канцелярію суду надав заперечення на апеляційну скаргу, які долучені судом до матеріалів справи та у судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2012р. - без змін.

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод», с.Рівне Донецької області, до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Розпорядженням заступника Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2013р., у зв»язку із відпусткою суддів Діброви Г.І. та Шевкової Т.А, колегію суддів змінено на : Головуючий суддя - Чернота Л.Ф., судді: Бойченко К.І., Стойка О.В.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ» (отримувач) був укладений договір поставки №55 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов»язується в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність отримувача кормові добавки (далі-товар), у визначній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а отримувач зобов»язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у даному договорі.

Ціна на поставлений за даним договором товар є договірною та зазначається у накладних на кожну партію товару та може бути змінена виключно за згодою сторін (п.5.1 договору).

Отримувач сплачує товар протягом 15 (п»ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За згодою сторін допустимі вексельні та інші форми розрахунку (п.5.3 договору).

У випадку прострочки платежу отримувач сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу (п.6.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012року (п.10.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноармійський комбікормовий завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Седа» 07.05.2012р. був укладений договір поруки №07/05, відповідно до п.1.1 якого, поручитель зобов»язується відповідати перед кредитором за виконання зобов»язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», які виникли із договору поставки №55 від 01.02.2012р., який укладений між кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ» - далі боржник.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов»язань на суму, яка дорівнює 500,00грн.( п.3. 1 договору).

Поручитель зобов»язується виконати за боржника зобов»язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та в строки, визначених у договорі №55 від 01.02.2012р.(п.4.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його належного підписання та діє до моменту виконання взятих поручителем на себе зобов»язань (п.7.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

На виконання умов договору № 55 від 01.02.2012р., позивачем здійснено поставку відповідачу 1 на суму 313 668,96грн. (за видатковими накладними: №210 від 15.02.2012р. на суму 91566,96грн., №427 від 27.02.2012р. на суму 44550,00грн., №449 від 07.03.2012р. на суму 45 181,44грн., № 622 від 10.04.2012р. на суму 42804,00грн., №695 від 13.04.2012р. на суму 89566,56грн.), який отриманий останнім на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей №1 від 02.02.2012р., № 2 від 27.02.2012р., № 3 від 05.03.2012р., № 8 від 10.04.2012р., № 9 від 10.04.2012р.

У зв»язку із частковою оплатою, позивачем на адресу відповідача 1 було направлено претензію №209 від 27.08.2012р. з вимогою оплатити отриманий товар, але відповідь в матеріалах справи відсутня.

Відповідачем 1 оплату за отриманий товар виконано частково, тому рахується борг в розмірі 132370,56грн., що є підставою для звернення із позовною заявою до господарського суду. Про стягнення коштів.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка продукції була здійснена відповідно до умов договору поставки №55 від 01.02.2012р., який є предметом данного спору.

Зокрема, представник відповідача 1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон, посилається на існування інших договорів, крім договору №55 від 01.02.2012р., але в матеріалах справи відсутні докази їх існування та укладання.

Таким чином, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції відповідачем 1 не надані належні та допустимі докази погашення боргу в розмірі 132370,56грн. оформлені належним чином, наявності заперечень відповідача щодо кількості, якості або ассортименту поставленного товару, щодо відмови відповідача від поставленного обсягу товару.

Відповідачем 1 доказів погашення суми боргу в розмірі 132370,56грн. до матеріалів справи не надано

Враховуючи те, що відповідач 1 не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, виконання належним чином згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України і в строк, передбачений договором своїх грошових зобов»язань щодо оплати отриманого товару, то судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 1 заборгованість у розмірі 132370,56грн.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання .

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем 1 його грошових зобов»язань позивачем нарахований штраф в розмірі 13237,06грн. відповідно до п. 6.5 договору, згідно умов якого у випадку прострочення платежуотримувач оплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Перевіривши розрахунок штрафу, судова колегія дійшла висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та судом правомірно стягнуто штраф в розмірі 13237,06грн.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 500,00грн. з Відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійський комбікормовий завод", с.Рівне, Донецька область на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою позивача від позову та прийняттям такої відмови судом.

Щодо заходів забезпечення позову, то відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. За змістом п.3 зазначеної постанови Пленуму саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2012 року у справі №5006/29/96/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромир-СТ», м.Херсон, на рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2012 року у справі №5006/29/96/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2012 року у справі № 5006/29/96/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді К.І.Бойченко

О.В.Стойка