Рішення

від 14.12.2012 по справі 44/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 44/72 14.12.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Прокурора Миколаївського району Львівської області в інтересах держави в особі

1. Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, м. Київ

2. Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", м. Новий Розділ

до відповідача Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс", м. Київ

про стягнення 42 210, 90 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився

від першого позивача: не з'явився

від другого позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

На підставі розпорядження голови Господарського суду міста Києва від 19.10.2012 року справу № 44/72 передано для здійснення повторного автоматичного розподілу, за наслідками якого її передано на розгляд судді Підченку Ю.О.

СУТЬ СПОРУ : Прокурор Миколаївського району Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України, Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 34 361, 02 грн., інфляційних в сумі 6 019, 29 грн., трьох процентів річних в сумі 1 830, 59 грн. відповідно до Договору оренди гірничої техніки № 02/02-12/ГТ від 02.12.2002 року.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття до судового засідання представників сторін, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою "за заначеною адресою не проживає" а саме те, що підприємство відповідача не знаходиться за адресою вказаною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Перший позивач у справі -Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, в судові засідання не з'явився, проте надіслав клопотання, в розумінні ст. 22 ГПК України, та просить суд розглядати справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами. Поряд з цим, підтримав позов прокурора у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

· позивачем у справі, порушеної за позовом прокурора, може бути лише орган, що здійснює владні функції, а прокурор звертається до суду за захистом порушених або оспорюваним прав і охоронюваних законом інтересів держави в особі цього органу, тому, позовна заява підписана не уповноваженою особою;

· сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов цього договору, а саме не визначена орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо, безпеки орендованого майна;

· укладена угода не була належним чином погоджена Львівською обласною філією ДП МВС України "Спецсервіс" з головним підприємством, вона скріплена підписом не директора підприємства, а печатка не для скріплення підписів на угодах.

Ухвалами Господарського суду м. Києва у справі № 44/72 від 24.03.2005 року було призначено судову-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено на підставі ст. 79 ГПК України.

Експертна установа повернула матеріали справи на адресу суду в зв'язку з відсутністю її оплати. Таким чином, судова експертиза, не проведена, а тому справа розглядається судом за наявним в ній матеріалами.

Згідно ухвали суду від 05.12.2012 року, відповідно до вимог ст. 25 ГПК України, здійснено заміну першого позивача у справі - Міністерство промислової політики України його правонаступником - Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи із доводів, викладених у позові, суд встановив:

Позовні вимоги прокурора мотивовано тим, що 02.12.2002 року між Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" (далі - Орендодавець) та Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" (далі - Орендар) було укладено Договір оренди гірничої техніки № 02/02-12/ГТ (далі - Договір) відповідно до предмету якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає строкове платне володіння та користування гірничу техніку за переліком, який наведено Додатку № 1 до Договору.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили предмет оренди за його індивідуально-визначеними ознаками -гірнича техніка, згідно переліку, яку Орендодавець передає Орендарю у строкове платне володіння та користування, визначили розмір орендної плати за кожну одиницю цієї техніки. Пунктом 3.2. Договору встановлено те, що орендна плата перераховується на поточний рахунок Орендодавця щомісячно, не пізніше 12 числа місяця. Відповідно до п. 5.2 Договору Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

У пункті п. 2.6. Договору сторони домовилися, що кількість та обсяг використання предмет оренди підтверджується місячними актами, які складаються уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 10.1 Договору визначений строк його дії, а саме з 02.12.2002 року по 02.12.2003 року.

На виконання умов договору між сторонами без зауважень та заперечень підписано 11 актів виконаних робіт за період з 26.12.2002 року по 05.08.2003 року на загальну суму 34 361,02 грн. Втім, супереч взятих зобов'язань з боку відповідача вони не оплачені, в зв'язку з чим позивач наполягає на стягнені вказаної суми з відповідача.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України (ст. 214 ЦК УРСР, що діяла на момент виникнення прострочення) позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього інфляційні в сумі 6 019, 29 грн. та три проценти річних в сумі 1 830, 59 гр. за період з січня 2003 року по листопад 2004 року.

Майно належить державі, тому прокурор наполягає на задоволенні позову, оскільки, на його думку, відбувається порушення та загроза економічним інтересам держави.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди державного майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", далі Закон.

Так, стаття 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні спірного Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 153, 256, 257 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на момент виникнення між сторонами господарських правовідносин), ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася. Статтею 19 Закону встановлений обов'язок Орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України. Судом прийнято до уваги, що Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Кодексу, визначено, що його положення застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. До цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, в силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Щодо тих обставин, що спірний договір підписаний представником з перевищенням повноважень і з боку Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" (далі - Підприємство) не погоджувався, то вони спростовуються наступним:

Матеріали справи місять Положення про Львівську обласну філію Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України. Управління філією здійснює директор, на підставі Положення та Генеральної довіреності, одержаної від директора Підприємства.

Пунктом 3.3. Положення встановлено, що директор філії, зокрема, за попереднім погодженнями з Підприємством укладає договори не реалізацію продукції, виконання та надання робіт, послуг. Спірний договір підписано з боку Львівської обласної філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" її директором - Глинським О. М. на підставі довіреності № 14 виданої Підприємством. Заборон щодо укладення директором філії договорів оренди даний пункт Положення не містить. Таким чином, директор філії мав необхідний обсяг повноважень на укладення спірного договору оренди. Вказані положення кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 241 ЦК України, яка передбачає, що письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать що керівником філії відповідно до розрахункових документів, на виконання правочину було перераховано грошові кошти в сумі 7 000, 00 грн. що підтверджує наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені.

Посилання відповідача на ті обставини, що позовна заява підписана не уповноваженою особою, є хибними та такими що не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, за приписами ст. 121 Конституції України.

Доводи відповідача щодо не досягнення згоди між сторонами при вчиненні спірного правочину щодо всіх істотних умов договору, передбачених ст. 153 ЦК УРСР та ст. 10 Закону не відповідають фактичним обставинам справи та пунктам укладеного договору, оскільки сторонами у додатку № 1 до Договору погоджено його предмет та визначено ціну, а пунктами 4.1. та 10.1 встановлено використання амортизаційних нарахувань та строк дії спірного Договору.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прокурором доведено існування загрози порушення економічних інтересів держави у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати орендних платежів, що в свою чергу впливає на недоотримання частини коштів для здійснення природоохоронних робіт, що може призвести до екологічної катастрофи.

Звірка розрахунків між сторонами належним чином не проведена. Втім, судом прийнято до уваги, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо.

Договірні зобов'язання відповідача не припинилися виконанням, проведеним належним чином, останнім не надано суду належних доказів неможливості його виконання у повному обсязі. Беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позов прокурора Миколаївського району Львівської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" про стягнення боргу з орендної плати в сумі 34 361, 02 грн. обґрунтований та підлягає задоволенню.

Додаткове зобов'язання має місце тільки в тому разі, коли існує основне. Факт невиконання основного зобов'язання підтверджено матеріалами справи.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Оскільки мало місце прострочення грошового зобов'язання, позов прокурора у частині стягнення додаткових вимог, зокрема: інфляційних в сумі 6 019, 29 грн. та трьох процентів річних в сумі 1 830, 59 грн., обґрунтований та підлягає задоволенню.

Позивач звільнений у встановленому законом порядку від сплати державного мита, а тому воно в сумі 422, 10 грн. стягується з відповідача у справі -Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" на користь державного бюджету України, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Питання розподілу витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не вирішується судом по даній справі, оскільки відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року за № 411 "Про визначення розміру витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу", діючої хна час зверненя з позовом, прокурор та позивач, у встановленому порядку звільнені від сплати державного мита, а тому розмір витрат встановлений для нього на час подання позову - за нульовою ставкою.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.12.2012 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 10, 17, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 599, 625, 759 ЦК України, ст. ст. 55, 193, 231, 283 ГК України, ст. ст. 4 2 , 4 3 , 33, 34, ч. 3 ст. 43, 41, 44, 49, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов прокурора Миколаївського району Львівської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Спецсервіс", 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 29, кв. 1, код ЄДРПОУ 30434770, на користь:

- Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства "Сірка" борг з орендної плати в сумі 34 361, 02 грн., інфляційні в сумі 6019, 29 грн., три процент річних в сумі 1 830, 59 грн., видавши наказ.

- державного бюджету державне мито в сумі 422, 10 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції Печерського району міста Києва Державної податкової служби міста Києва.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -19.12.12р.

Суддя Ю.О. Підченко