Рішення

від 18.12.2012 по справі 28/420-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 28/420-А 18.12.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Домнічевої І.О.,

при секретарі судового засідання Скребець І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк» ДоДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Жительний В.Н.

Від відповідача не з'явилися

у судовому засіданні 18.12.2012р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Борисенко І.В. перебувала справа № 28/420 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк»до відповідача, Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000542320/1 від 21.07.2004р. в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 835 грн. (1890 грн. основного платежу та 945 штрафних санкцій).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2005р. провадження по справі №28/420 було зупинено, у зв'язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи та матеріали останньої були передані до експертної установи.

18.10.2012р. матеріали справи №28/420 повернулися на адресу господарського суду міста Києва з експертної установи.

Приймаючи до уваги, що суддя Борисенко І.В. звільнена з посади судді господарського суду міста Києва відповідно до Указу Президента від 22.09.2005р. №1308/2005, з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, голова господарського суду міста Києва 19.10.2012р. розпорядився передати справу №28/420 для здійснення автоматичного розподілу.

За автоматичним розподілом справа № 28/420 надійшла в провадження судді Домнічевої І.О.

Ухвалою від 24.10.2012р. суд прийняв справу № 28/420 до свого провадження, поновив провадження у справі, відкрив провадження в адміністративній справі № 28/420-А та вирішив всі судові засідання, що відбулися до набрання чинності КАС України, вважати попередніми судовими засіданнями, що проводилися в межах підготовчого провадження в адміністративній справі. Розгляд справи судом було призначено на 13.11.2012р., зобов'язано позивача на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 18.01.2005р. надати докази оплати судово-бухгалтерської експертизи, запропоновано сторонам надати суду пояснення по суті спору та окремо запропоновано позивачу надати суду письмове підтвердження щодо того, чи підтримує позивач заявлені позовні вимоги та в якому обсязі.

19.11.2012р. до господарського суду міста Києва через відділ діловодства суду надійшов Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 2978/2979 від 09.09.2005р., складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

В судових засіданнях 13.11.2012р., 27.11.2012р. та 11.12.2012р. судом оголошувались перерви, та наступне судове засідання було призначено на 18.12.2012р.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про перенесення судового засідання від них не надходило.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази, що відповідач був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надав присутньому представнику позивача можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази; представник позивача зазначив, що всі пояснення та письмові докази вже було надано.

Враховуючи наведене, у відповідності до ст.ст. 151,152 КАС України, суд закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами перейшов до судових дебатів.

Після судових дебатів, виходу та повернення з нарадчої кімнати, судом в судовому засіданні 18.12.2012р було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2004 року співробітники Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (Відповідач) провели планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк»(Позивача) та склали акт від 25.06.2004р. № 895/23-202-25278959 (Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки, Відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № 0000542320/1 від 21.07.2004р. про нарахування Позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9470 гривень та штрафні санкції у розмірі 4735 гривень.

Позивач вважає, що висновки Акту, а отже і наведені вище нарахування та штрафні санкції, вчинені Відповідачем без обліку фактичних обставин та не відповідають вимогам діючого законодавства в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 835 грн. (1890 грн. основного платежу та 945 штрафних санкцій).

.

Зокрема Відповідач в Акті перевірки зазначив, що Позивач неправомірно відніс до складу валових витрат у II та III кварталах 2001р. суми сплаченого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, оскільки Позивач не був в той період платником даного збору. Також в Акті перевірки правомірність віднесення до валових витрат коштів, сплачених Позивачем за кондиціонери та нарахування амортизаційних відрахувань, Відповідачем спростовується з огляду на те, що кондиціонери не відносяться до виробничих фондів, оскільки не використовуються у господарській діяльності Позивача.

Дослідивши матеріали справи та Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 2978/2979 від 09.09.2005р., складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000542320/1 від 21.07.2004р. в частині визначення Позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 835 грн. (1890 грн. основного платежу та 945 штрафних санкцій), з огляду на наступне.

Відповідно до довідки статистики, залученої до матеріалів справи, види господарської діяльності Позивача складали: 18144 - пивоварна промисловість; 71130 - оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; 71250 - роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; 72200 - зовнішня торгівля недержавних організацій.

Основним видом діяльності Позивача у періоді, за який складено Акт перевірки було:

2001р. - виробництво пива на давальницьких умовах та оптова його реалізація;

2002р. - виробництво, придбання пива та оптово-роздрібна його реалізація;

2003р. - виробництво, придбання пива та оптово-роздрібна його реалізація.

Згідно Акту перевірки, на підприємстві не встановлено діяльність, яка не передбачена статутом Позивача.

Порядок справляння та використання збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства визначено Законом України від 09.04.1999р. № 587-ХІУ «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» (тут і надалі всі посилання робляться на законодавство, чинне станом на час спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

Для цілей обкладання збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства «оптова торгівля»та «роздрібна торгівля»визначаються відповідно до ст. 1 Закону України від 19.12.1995 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»:

- оптова торгівля - це діяльність з придбання та відповідного перетворення товарів для подальшої їх реалізації підприємством роздрібної торгівлі, іншим суб'єктом підприємницької діяльності;

- роздрібна торгівля - це діяльність із продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, та що підтверджується Висновком судово-бухгалтерської експертизи № 2978/2979 від 09.09.2005р., складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Позивач у 2001р. не здійснював придбання і перепродаж пива, а виробляв його на давальницьких умовах, тобто не був платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Враховуючи викладене, Позивач у II-III кварталах 2001 року не був платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Проте в матеріалах справи знаходяться звіти про суми нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства з травня по вересень 2001р. та платіжні доручення (№26 від 12.07.2001р; №95 від 20.06.2001р; №76 від 27.08.2001р; №110 від 17.09.2001р; №218 від 07.11.2001р.), які підтверджують перерахування коштів.

Позивач, посилаючись як на підставу на п.п. 5.2.5 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР «Про .оподаткування прибутку підприємств»відніс до складу валових витрат: в II кварталі 2001р. витрати в сумі 1,1 тис. грн., в III кварталі 2001 р. витрати в сумі 3,7 тис. грн.

Таким чином, була сплачена сума збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства до бюджету за II і III квартали 2001р. і потім віднесена на валові витрати.

Проте у справі відсутні документи про узгодження цієї ситуації в установленому законом порядку; позивачем не надано доказів протилежного.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань платників податків установлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000р., де згідно п. 5.1 ст. 5 закону у випадку, якщо в майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що знаходяться в раніше представленій їм податкової декларації, такий платник податків зобов'язаний представити нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

Разом із тим слід зазначити, що, з огляду на норми Закону № 2181, підпункту 15.3.1, заява на повернення зайво сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їхнє відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, може бути подана не пізніше 1095 дня, що випливає за день здійснення такої переплати або одержання права на таке відшкодування.

Відповідно до норм п. 5.1 Закону № 2181 Позивач повинен був представити нову податкову декларацію за період, у якому були допущені помилки, тобто нову декларацію про прибуток підприємства за II і III квартали (річну) 2001 року, і декларація повинна бути представлена в повному обсязі.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, при виправленні помилок, що допущені в минулих податкових періодах, Позивачу слід було керуватися вищенаведеними нормами діючого законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, висновок ДПІ Оболонського району м. Києва, щодо безпідставного віднесення на валові витрати Позивачем збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства до бюджету за II і III квартали 2001р. документально та нормативно підтверджується (аналогічної думки дійшли експерти при складанні Висновку судово-бухгалтерської експертизи № 2978/2979 від 09.09.2005р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Наказу ДПА України від 08.07.1997р. №214, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.1997 р. «Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та Порядку її складання»Декларація складається із заголовної та семи основних частин і 21 додатка.

Відповідно п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 зазначеного Наказу у рядках 41.1- 41.7 додатка «П-податкове зобов'язання платника податку та зменшення податкового зобов'язання»визначається порядок нарахування податку на прибуток.

Згідно п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР податок, що підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»№ 98/96-ВР від 23.03.1996р.

Основним документом, що регулює порядок видачі і використання патентів, є Закон України «Про систему оподаткування»№ 1251-12, відповідно до якого при придбанні торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності суб'єкт підприємництва вносить одноразову плату в розмірі вартості торговельного патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торговельного патенту, зменшується розмір плати за торговельний патент, що підлягає внесенню в останній місяць його дії.

Згідно ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.1991р., плата за торговельний патент є самостійним податком: вона зазначена окремо, як і будь-який інший податок, у тому числі податок на прибуток.

Наказом ДПАУ від 13.10.2000р. № 530 встановлено: «Податок на прибуток, нарахований за звітний (податковий) рік, зменшується на вартість придбаних платником податку торгових патентів, термін дії яких припадає на такий звітний період».

Тобто в декларації повинно бути відображено придбані торгові патенти за звітний період, і по строчці 42.7 додатку П показується повна сума вартості торгових патентів як за квартал, так і наростаючим підсумком з початку року.

Позивачем вартість придбаних у II кварталі 2002р. торгових патентів на суму 270 грн. показано у додатку П, код рядка-44, але не відображено цю суму у декларації.

У II кварталі 2002р. Позивач не був платником податку, тому що мало задеклароване від'ємне значення у сумі 34,5 тис. грн. (тому податку, що підлягає сплаті до бюджету, не нараховано).

В Акті перевірки, на сторінці 26 зазначено: «ТOB «Моноброк»було безпідставно зменшено суму податку, що підлягає нарахуванню за особовим рахунком платника на 0,27 тис. грн.».

В Акті перевірки мають місце окремі неточності, коли суми нарахованого податку на прибуток немає, а є від'ємне значення, при якому не може мова йти про безпідставне зменшення податку.

Таким чином, на підставі наданих документів, TOB «Моноброк»порушило порядок заповнення декларації, але не зменшувало суму податку, якого не було нараховано, тому, висновок ДПІ Оболонського району міста Києва в цій частині документально та нормативно не підтверджується (аналогічної думки дійшли експерти при складанні Висновку судово-бухгалтерської експертизи № 2978/2979 від 09.09.2005р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз).

Згідно пп. 8.3.1 ст. 8 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Відповідно до пп. 8.6.1 ст. 8 вищенаведеного Закону, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного (податкового) періоду. Таким чином, у податковому обліку амортизація нараховується з наступного кварталу після зарахування на баланс підприємства основних засобів і включення їх відповідну групу.

У матеріалах справи знаходиться наказ № 1-ОС від 04.01.2003р. Позивача про введення в експлуатацію 2-х кондиціонерів; у приміщенні бухгалтерії і приміщенні для менеджерів, і згідно законодавчого тлумачення ці приміщення відносяться до «виробничих приміщень».

Виробничі приміщення - замкнені простори в спеціально призначених будинках і спорудах, у яких постійно (за змінами) або періодично (упродовж робочого дня) відбувається трудова діяльність людей, пов'язаних з участю в різних видах виробництва, організації, контролі й управлінні виробництвом, а також з участю у позавиробничих видах роботи на підприємствах, транспорті, зв'язку та ін. (Наказ «Про затвердження Державних санітарних норм та правил при роботі з джерелами електромагнітних полів»від 18.12.2002 N 476, Міністерство охорони здоров'я України).

Як вбачається з матеріалів справи, ці кондиціонери використовуються для забезпечення господарської діяльності, а саме, для забезпечення оптимальних параметрів мікроклімата (температури, відносної вологості та руху повітря) для роботи людей і комп'ютерів - у приміщенні працюють 20 працівників Позивача і встановлено 9 комп'ютерів.

Згідно приписів п.п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Невиробничі фонди - капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податків.

Таким чином, кондиціонери, встановлені у виробничих приміщеннях, є капітальними активами і забезпечують оптимальний мікроклімат для роботи людей і комп'ютерів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарською діяльністю вважається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною постійною та суттєвою.

Таким чином, вищеописані кондиціонери Позивача встановлені у виробничих приміщеннях і забезпечують господарську діяльність, і на підставі цього можуть бути віднесені до виробничих фондів, із включенням нарахованої амортизації по групі виробничих фондів до валових витрат, і тому висновок ДПІ Оболонського району м. Києва стосовно віднесення кондиціонерів до невиробничих фондів документально й нормативно не підтверджується (аналогічної думки дійшли експерти при складанні Висновку судово-бухгалтерської експертизи № 2978/2979 від 09.09.2005р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз).

Враховуючи вищенаведене, відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є необґрунтованими висновки ДПІ Оболонського району м. Києва стосовно віднесення 600 грн. витрат понесених Позивачем на кондиціонери до невиробничих фондів, а отже є необґрунтованим донарахування на цю суму 30% податку на прибуток, що становить 180 грн. та зарахування сюди суми вартості патентів в розмірі 270 грн., загалом -450 грн., та отже також є необґрунтованим нарахування ДПІ Оболонського району м. Києва штрафу на цю суму в розмірі 50%, що становить 225 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами Україні іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема:

Прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення. Цей принцип вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких вказує закон, так я інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації;

прийняття рішення, вчинення дій з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації . Метою цього критерію-принципу є запобігання та усунення несправедливої (безпідставної) дискримінації. Суб'єкт владних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дії за однакових (схожих) обставин. Несправедлива дискримінація буде відсутня, якщо орган надаватиме переваги певним категоріям осіб, виходячи із законних підстав та розумних об'єктивних обставин. Принцип рівності (недискримінації) тісно пов'язаний із принципом безсторонності (неупередженості), адже упереджене ставлення може виявлятися у дискримінації особи;

прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії), - цей критерій відображає принцип пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби. Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

В даному випадку, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000542320/1 від 21.07.2004р. з підстав, описаних вище в постанові, частково не відповідає зазначеним критеріям та порушує права Позивача, тому суд частково задовольняє заявлені позовні вимоги та визнає недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000542320/1 від 21.07.2004р. в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 675 грн. (450 грн. основного платежу та 225 штрафних санкцій).

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати, понесені Позивачем, відшкодовуються на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк»задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000542320/1 від 21.07.2004р. Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноброк» податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 675 грн. (450 грн. основного платежу та 225 штрафних санкцій).

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноброк» (м. Київ, проспект Оболонський, 23-А; ідентифікаційний код 25278959) 85 (вісімдесят п'ять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з Державного бюджету України.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 24.12.12р.

Суддя І.О.Домнічева