Ухвала

від 29.05.2013 по справі 28/420-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 28/420-А Головуючий у 1-й інстанції: Домнічева І.О.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду м. Києва від 18 грудня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду м. Києва від 18 грудня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.07.2004 р. № 0000542320/1 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Моноброк» податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 675 грн. (450 грн. основного платежу та 225 штрафних санкцій).

Не погоджуючись з постановою господарського суду м. Києва від 18 грудня 2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у червні 2004 року співробітники Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (Відповідач) провели планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноброк» (Позивача) та склали акт від 25.06.2004р. № 895/23-202-25278959 (Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки, Відповідач виніс податкове повідомлення - рішення № 0000542320/1 від 21.07.2004р. про нарахування Позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 9470 гривень та штрафні санкції у розмірі 4735 гривень.

Позивач вважає, що висновки Акту, а отже і наведені вище нарахування та штрафні санкції, вчинені Відповідачем без обліку фактичних обставин та не відповідають вимогам діючого законодавства в частині визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 835 грн. (1890 грн. основного платежу та 945 штрафних санкцій).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що види господарської діяльності Позивача складали: 18144 - пивоварна промисловість; 71130 - оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; 71250 - роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; 72200 - зовнішня торгівля недержавних організацій.

Основним видом діяльності Позивача у періоді, за який складено Акт перевірки було:

2001р. - виробництво пива на давальницьких умовах та оптова його реалізація;

2002р. - виробництво, придбання пива та оптово-роздрібна його реалізація;

2003р. - виробництво, придбання пива та оптово-роздрібна його реалізація.

Згідно Акту перевірки, на підприємстві не встановлено діяльність, яка не передбачена статутом Позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується Висновком судово-бухгалтерської експертизи № 2978/2979 від 09.09.2005р., складеним Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, Позивач у 2001р. не здійснював придбання і перепродаж пива, а виробляв його на давальницьких умовах, тобто не був платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Відповідно до п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР податок, що підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість торгових патентів, придбаних платником податку згідно Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» № 98/96-ВР від 23.03.1996р.

Основним документом, що регулює порядок видачі і використання патентів, є Закон України «Про систему оподаткування»№ 1251-12, відповідно до якого при придбанні торговельного патенту на здійснення торговельної діяльності суб'єкт підприємництва вносить одноразову плату в розмірі вартості торговельного патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торговельного патенту, зменшується розмір плати за торговельний патент, що підлягає внесенню в останній місяць його дії.

Згідно ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-12 від 25.06.1991р., плата за торговельний патент є самостійним податком: вона зазначена окремо, як і будь-який інший податок, у тому числі податок на прибуток.

Наказом ДПАУ від 13.10.2000р. № 530 встановлено: «Податок на прибуток, нарахований за звітний (податковий) рік, зменшується на вартість придбаних платником податку торгових патентів, термін дії яких припадає на такий звітний період».

Тобто в декларації повинно бути відображено придбані торгові патенти за звітний період, і по строчці 42.7 додатку П показується повна сума вартості торгових патентів як за квартал, так і наростаючим підсумком з початку року.

Позивачем вартість придбаних у II кварталі 2002р. торгових патентів на суму 270 грн. показано у додатку П, код рядка-44, але не відображено цю суму у декларації.

У II кварталі 2002р. Позивач не був платником податку, тому що мало задеклароване від'ємне значення у сумі 34,5 тис. грн. (тому податку, що підлягає сплаті до бюджету, не нараховано).

В Акті перевірки, на сторінці 26 зазначено: «ТOB «Моноброк» було безпідставно зменшено суму податку, що підлягає нарахуванню за особовим рахунком платника на 0,27 тис. грн.».

В Акті перевірки мають місце окремі неточності, коли суми нарахованого податку на прибуток немає, а є від'ємне значення, при якому не може мова йти про безпідставне зменшення податку.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що на підставі наданих документів, TOB «Моноброк» порушило порядок заповнення декларації, але не зменшувало суму податку, якого не було нараховано, тому, висновок ДПІ Оболонського району міста Києва в цій частині документально та нормативно не підтверджується.

Крім того, відповідно до пп. 8.3.1 ст. 8 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду. Відповідно до пп. 8.6.1 ст. 8 вищенаведеного Закону, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної групи основних фондів на початок звітного (податкового) періоду. Таким чином, у податковому обліку амортизація нараховується з наступного кварталу після зарахування на баланс підприємства основних засобів і включення їх відповідну групу.

У матеріалах справи знаходиться наказ № 1-ОС від 04.01.2003р. Позивача про введення в експлуатацію 2-х кондиціонерів; у приміщенні бухгалтерії і приміщенні для менеджерів, і згідно законодавчого тлумачення ці приміщення відносяться до «виробничих приміщень».

Виробничі приміщення - замкнені простори в спеціально призначених будинках і спорудах, у яких постійно (за змінами) або періодично (упродовж робочого дня) відбувається трудова діяльність людей, пов'язаних з участю в різних видах виробництва, організації, контролі й управлінні виробництвом, а також з участю у позавиробничих видах роботи на підприємствах, транспорті, зв'язку та ін. (Наказ «Про затвердження Державних санітарних норм та правил при роботі з джерелами електромагнітних полів» від 18.12.2002 N 476, Міністерство охорони здоров'я України).

Як вбачається з матеріалів справи, ці кондиціонери використовуються для забезпечення господарської діяльності, а саме, для забезпечення оптимальних параметрів мікроклімата (температури, відносної вологості та руху повітря) для роботи людей і комп'ютерів - у приміщенні працюють 20 працівників Позивача і встановлено 9 комп'ютерів.

Згідно приписів п.п. 8.1.4. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів. Невиробничі фонди - капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податків.

Таким чином, вищеописані кондиціонери Позивача встановлені у виробничих приміщеннях і забезпечують господарську діяльність, і на підставі цього можуть бути віднесені до виробничих фондів, із включенням нарахованої амортизації по групі виробничих фондів до валових витрат, і тому висновок ДПІ Оболонського району м. Києва стосовно віднесення кондиціонерів до невиробничих фондів документально й нормативно не підтверджується

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є необґрунтованими висновки ДПІ Оболонського району м. Києва стосовно віднесення 600 грн. витрат понесених Позивачем на кондиціонери до невиробничих фондів, а отже є необґрунтованим донарахування на цю суму 30% податку на прибуток, що становить 180 грн. та зарахування сюди суми вартості патентів в розмірі 270 грн., загалом -450 грн., та отже також є необґрунтованим нарахування ДПІ Оболонського району м. Києва штрафу на цю суму в розмірі 50%, що становить 225 грн.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 18 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена в повному обсязі 03.06.2013 року

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.