Рішення

від 18.12.2012 по справі 5021/1629/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.12 Справа № 5021/1629/12.

за позовом: Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Одяг»,

м. Суми

про внесення змін до договору

Суддя Котельницька В.Л.

Представники сторін:

від позивача - Овсієнко Д. Ю. (довіреність №2083/02.02.02-17 від 15.10.2012 р.)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Мелащенко І.М.

В судовому засіданні, розпочатому 13.12.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 18.12.2012р. до 12 год. 00 хв.

Суть спору: позивач згідно поданого позову просить суд вважати укладеними зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 08 липня 1996 року № 51 в частині розміру орендної плати, а саме, - в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі, шляхом викладення пункту 2.1. договору в наступній редакції: «Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 4,0% від нормативної грошової оцінки землі», а також покласти судові витрати, пов'язані з розглядом справи, на відповідача.

Відповідач у поданому до господарського суду відзиві проти вимог позивача заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки, на його думку, жодним нормативно-правовим актом не передбачений обов'язок орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, більшому від обумовленого договором оренди землі, у разі зміни граничного розміру цієї плати.

Відповідачем також подане до суду клопотання б/н (вхідний реєстраційний № 15204 від 19.11.2012р.) про зупинення провадження у даній справі до закінчення касаційного провадження, відкритого Вищим адміністративним судом України у справі № 2а-1870/5849/11, яка, на думку відповідача, є пов'язаною з даною справою.

Позивачем було подане до суду клопотання б/н від 22.11.2012р. (вхідний реєстраційний № 15385) про заміну відповідача ТОВ фірма «Одяг» на ТОВ «Суми фірма Одяг» в зв'язку з тим, що в договорі оренди від 1 жовтня 1996 року № 98 невірно вказана назва відповідача.

Також позивач надав до суду заперечення б/н від 13.12.12р. (вхідний реєстраційний № 16551) на клопотання про зупинення провадження у справі, в якому вказує, що справа №2а-1870/5849/11, яка знаходиться на розгляді у Вищому адміністративному суді України, ніяким чином не впливає на розгляд і вирішення спору по справі № 5021/1629/12 про внесення змін до договору, а доказів які б підтверджували пов'язаність справ до клопотання не додано.

Відповідач надав до суду клопотання б/н та б/д (вхідний реєстраційний № 16035 від 05.12.2012р.) про залучення до справи копій постанов Вищого господарського суду України: від 01.08.2012р. по справі №40/5005/17448/2011; від 14.08.2012р. по справі №21/5005/1082/2012; від 29.08.2012р. по справі №5002-7/4616-2011; від 22.11.12р. по справі №8/5005/2672/2012р.

Позивачем 17.12.2012р. до господарського суду була подана заява б/н (вхідний реєстраційний № 16767), в якій він уточнив позовні вимоги, та, посилаючись на наявність допущеної помилки в прохальній частині позову, просить змінити п.2 цієї частини, виклавши його в наступній редакції; «вважати укладеними зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 жовтня 1996 року № 98 в частині розміру орендної плати, а саме, - в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі, шляхом викладення пункту 2.1. договору в наступній редакції: «Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 4,0% від нормативної грошової оцінки землі».

Від відповідача до суду надійшло клопотання № 7 від 18.12.2012р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю участі його представника в судовому засіданні.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі, зокрема, неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

В даному випадку заявником не було надано доказів того, що дана справа є пов'язаною зі справою № 2а-1870/5849/11, яка розглядається у Вищому адміністративному суді України. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, які суд вважає достатніми для вирішення спору.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про залишення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі без задоволення.

Розглянувши клопотання позивача від 22.11.2012р. про заміну відповідача, суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

З поданих сторонами в ході судового розгляду документів (копії договору № 98 від 01.10.1996р., копії свідоцтва про державну реєстрацію відповідача, копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також інших документів, які містіть відомості про найменування відповідача та відбитки його печатки) вбачається що організаційно-правовою формою відповідача є товариство з обмеженою відповідальністю, ідентифікаційний код відповідача - 14015933. Таким чином, зазначення в тексті договору № 98 від 01.10.1996р. про право тимчасового користування землею (в тому числі на правах оренди) замість ТОВ «Суми фірма Одяг» - ТОВ фірма «Одяг» не є підставою для заміни відповідача, оскільки на відтиску печатки відповідача, яка міститься в графі договору «землекористувач» вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми фірма Одяг», ідентифікаційний код 14015933, в зв'язку з чим суд дійшов висновку, що ТОВ «Суми фірма Одяг» та ТОВ фірма «Одяг» є однією і тією ж юридичною особою, а ТОВ фірма «Одяг» вказане як скорочене найменування юридичної особи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд, враховуючи вимоги ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, залишає без задоволення, оскільки матеріали справи містять достатню кількість доказів, необхідних для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив:

1 жовтня 1996 року між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди) за адресою: м. Суми, вул. Кооперативна, 3, зареєстрований у Сумському міськвиконкомі в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 98.

У розділі 2 укладеного договору (зокрема в п. 2.1) сторонами погоджено, що орендна плата за землю вноситься землекористувачем (відповідачем) щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

Розділом 3 укладеного договору встановлено, що права та обов'язки сторін договору визначаються за їх згодою відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно із діючим земельним законодавством України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами та нормативно-правовими актами.

Так, згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Приписами ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі одного відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Сумською міською радою рішенням від 26.12.2007 року № 1119-МР «Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми» було відкориговано нормативну грошову оцінку земель м. Суми та затверджено грошову оцінку земель, розроблену ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Рішенням від 24 червня 2009 року № 2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми» затверджено, зокрема, розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для оптової та роздрібної торгівлі та складського господарства для зберігання майна, продукції для торгівлі та надання послуг по зберіганню продукції та майна. Цей розмір відсотків іншими рішеннями Сумської міської ради не змінювався, в судовому порядку не оскаржувався, а тому таке волевиявлення ради, оформлене вищезгаданим рішенням, стосується правовідносин, з яких виник даний спір.

Рішенням від 25 липня 2012 року № 1689-МР Сумська міська рада вирішила запропонувати орендарям, зазначеним у додатку (в тому числі і відповідачу у даній справі), внести зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради від 24 червня 2009 року № 2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми» (лист Управління земельних ресурсів Сумської міської ради № 349/01.01-08 від 08.08.2012р.).

Відповідачем вищезгаданий лист був отриманий 16 серпня 2012 року, однак, у встановлений законодавством двадцятиденний термін для надання відповіді на пропозицію щодо зміни умов договору, відповідач не повідомив про результат її розгляду Сумську міську раду.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що сторони не досягли згоди щодо зміни договору в частині розміру орендної плати. А тому у позивача виникло право на звернення до господарського суду з позовною вимогою щодо внесення змін до розділу 2 договору оренди земельної ділянки від 1 жовтня 1996 року № 98 в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом .

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни договору в процесі його виконання цілком допускається. Заборонена лише зміна ціни договору, який повністю виконано.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (Постанова Пленуму Вищого господарського Суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна мінімального та граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010р. № 2-1/10068-2008, від 23.05.2011р. № 7/105-10 ( 30/234-09), від 30.05.2011р. № 17/299-10, від 04.07.2011р. № 41/81 пд).

Заперечення відповідача стосовно того, що відносини з оренди землі узгоджені ним з позивачем шляхом укладення відповідного договору та погодження в ньому всіх питань, які потребують волевиявлення обох учасників правовідносин, договір має юридичну силу, тому у позивача відсутні будь-які підстави для підвищення розміру орендної плати як істотної умови договору без згоди іншого учасника правовідносин не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та аналізом чинного законодавства.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Вважати укладеними зміни до пункту 2.1 договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 1 жовтня 1996 року № 98, укладеного між Сумською міською радою (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код 23823253) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суми фірма «Одяг»» (40030, м. Суми, пров. 1-й Заводський, 2; код 14015933) в частині розміру орендної плати, а саме - в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення пункту 2.1договору в наступній редакції: «Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 4,0 % від нормативної грошової оцінки землі».

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми фірма «Одяг»» (40030, м. Суми, пров. 1-й Заводський, 2; код 14015933) на користь Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2; код 23823253) 1 073 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 21.12.2012р.

Суддя (підпис) В.Л.Котельницька