Постанова

від 04.02.2013 по справі 5021/1629/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 30» січня 2013 р. Справа №5021/1629/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участі представників сторін:

позивача - Овсієнко Д.Ю., довір. від 15.10.2012 року,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми фірма Одяг», м. Суми, (вх. №142 С/1-42) , на рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2012 року у справі №5021/1629/12

за позовом Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Суми фірма Одяг», м. Суми,

про внесення змін до договору,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.12.2012 року у справі №5021/1629/12 (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено. Вважається укладеними зміни до пункту 2.1 договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01 жовтня 1996 року №98, укладеного між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суми фірма «Одяг» в частині розміру орендної плати, а саме - в частині розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення пункту 2.1 договору в наступній редакції: «Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 4,0% від нормативної грошової оцінки землі». Стягнуто з ТОВ «Суми фірма «Одяг» на користь Сумської міської ради 1 073,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми фірма Одяг», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2012 року у справі №5021/1629/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, на думку апелянта, ні Податковий кодекс України, ані інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати. Також умовами договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) №98 від 01.10.1996 року не передбачені умови перегляду орендної плати за землю.

Скаржник зазначає, що у Сумської міської ради відсутні правові підстави для збільшення розміру орендної плати, в разі незгоди на це орендаря, тобто в односторонньому порядку, шляхом спонукання ТОВ «Суми фірма Одяг» до укладення додаткової угоди до вказаного договору.

До того ж, відповідач вказує, що при укладенні спірного договору Сумською міською радою невірно було вказано другу сторону договору. На момент укладення договору ТОВ фірма «Одяг» не існувала.

Сумська міська рада письмового відзиву на апеляційну скаргу не надала.

До судового засідання, яке відбулось 30.01.2013 року, з'явився позивач, який заперечував проти апеляційної скарги.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 0 1.10. 1996 року між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір на право тимчасового користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди) за адресою: м. Суми, вул. Кооперативна, 3, зареєстрований у Сумському міськвиконкомі в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 98.

У розділі 2 укладеного договору (зокрема в п. 2.1) сторонами погоджено, що орендна плата за землю вноситься землекористувачем (відповідачем) щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку.

Розділом 3 укладеного договору встановлено, що права та обов'язки сторін договору визначаються за їх згодою відповідно до Земельного кодексу України.

На момент укладення договору в 1996 році діяла нормативна грошова оцінка земель у розмірі 1%.

Сумською міською радою рішенням від 26.12.2007 року №1119-МР «Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми» було відкориговано нормативну грошову оцінку земель м. Суми та затверджено грошову оцінку земель у розмірі 4%, розроблену ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Рішенням від 24.06.2009 року №2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми» затверджено, зокрема, розміри відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для оптової та роздрібної торгівлі та складського господарства для зберігання майна, продукції для торгівлі та надання послуг по зберіганню продукції та майна.

Рішенням від 25 липня 2012 року №1689-МР Сумська міська рада вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок у частині розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради від 24 червня 2009 року №2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми».

Листом Управління земельних ресурсів Сумської міської ради №349/01.01-08 від 08.08.2012 року запропоновано відповідачу внести зміни до договору оренди земельної ділянки у частині збільшення розміру орендної плати згідно з рішенням Сумської міської ради від 24 червня 2009 року №2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовується для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми».

Відповідачем вищезгаданий лист був отриманий 16.08.2012 року, проте, між сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до договору оренди.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, керувався ст.ст. 632, 651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 21, 30 Закону України «Про оренду землі». Рішення мотивовано законністю позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства. Така позиція ґрунтується на наступному.

Згідно із діючим земельним законодавством України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами та нормативно-правовими актами.

Так, згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

У Постанові Пленуму Вищого господарського Суду України від 17.05.2011 року №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна мінімального та граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Наведеним спростовується позиція апелянта про відсутність законних підстав для внесення змін до договору.

Враховуючи наведені правові норми та те, що рішення від 24.06.2009 року №2763-МР «Про затвердження розмірів відсотків від грошової оцінки землі, що застосовуються для обчислення орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Суми», яким затверджено розміри відсотків від грошової оцінки землі, в судовому порядку не оскаржувалося та є чинним, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для внесення змін до пункту 2.1 договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 01.10.1996 року №98, укладеного між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суми фірма «Одяг» в частині розміру орендної плати.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умавами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру.

Слід зазначити, що розмір орендної плати є похідним від розміру нормативної грошової оцінки землі за базовий податковий період, а тому визначення розміру орендної плати у спірному договорі у вигляді відсотків від нормативної грошової оцінки землі є правомірним.

Заперечення відповідача стосовно того, що відносини з оренди землі узгоджені ним з позивачем шляхом укладення відповідного договору та погодження в ньому всіх питань, які потребують волевиявлення обох учасників правовідносин, договір має юридичну силу, тому у позивача відсутні будь-які підстави для підвищення розміру орендної плати як істотної умови договору без згоди іншого учасника правовідносин спростовуються аналізом чинного законодавства, зміст якого наведений вище.

Як вбачається з матеріалів справи, в тексті вступної частини оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області помилково зазначив назву відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Одяг». Однак, із витягу ЄДРПОУ стосовно відповідача вбачається, що вірним найменуванням відповідача є саме - Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми фірма Одяг».

Під опискою слід розуміти неправильне написання слів, прізвищ, імен, назв тощо. Отже, суд першої інстанції при написанні тексту рішення, допустив описку де неправильно зазначив назву відповідача.

Зазначене не є підставою для скасування або зміни рішення відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в резолютивній частині рішення суд вірно зазначив найменування відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Суми фірма Одяг».

В той же час, суд не позбавлений змоги за власною ініціативою відповідно до положень ст. 86 Господарського процесуального кодексу України виправити допущену описку.

Таким чином, господарському суду Сумської області необхідно на підставі ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України виправити описку в тексті вступної частини оскаржуваного рішення стосовно невірного зазначення назви відповідача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення відповідача, викладені в апеляційній скарзі позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2012 року по справі №18/1629/12 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.12.2012 року по справі №18/1629/12 без змін.

Господарському суду Сумської області виправити описку в тексті вступної частини рішення від 18.12.2012 року у справі №18/1629/12 стосовно невірного зазначення назви відповідача.

Повний текст постанови складено 04.02.2013 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.