Ухвала

від 26.12.2012 по справі 38/5005/8944/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

26.12.2012 року Справа № 38/5005/8944/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Джихур О.В., Лисенко О.М.

При секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року

у справі № 38/5005/8944/2012

за заявою Приватного підприємства "Перспектива 2008", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "АМІК", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012 (суддя Бондарєв Е.М.) Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКП "АМІК", м. Дніпропетровськ визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 01.05.2013 року. Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "АМІК", м. Дніпропетровськ призначено ініціюючого кредитора -Приватне підприємство "Перспектива 2008", м. Дніпропетровськ , якого зобов'язано вчинити певні дії.

Не погодившись з постановою господарського суду, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року у справі № 39/5005/8944/2012 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- проведення процедур банкрутства, в тому числі за статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без участі органів ДПС дає можливість недобросовісним платникам податків не сплачувати податки і збори;

- господарський суд не витребував належних доказів, зокрема інформації від органів ДПС про проведення перевірки боржника щодо дотримання вимог податкового законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.12.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі -Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

У відповідності до абзацу 22 статті 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як встановлено ст.1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 статті 14 Закону встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено в порядку статті 52 Закону.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку статті 52 Закону, визначені положеннями частини 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа, що не є ініціюючим кредитором може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Слід звернути увагу, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в статті 210 Господарського Кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальною нормою Закону.

В апеляційній скарзі Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України в апеляційній скарзі не вказала на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки, скасування акту про неможливість проведення перевірки чи ненадання документів для її проведення). Відповідні докази не додано і до апеляційної скарги.

Поряд з цим слід додати, що виходячи з положень частини 5 статті 52 Закону, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.

Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.12.2012 року у справі № 29/5005/4651/2012.

Таким чином, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбаченого статтями 1, 14, 15, а також статтею 52 Закону, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ не є кредитором боржника, оскільки не має підтверджених належними доказами кредиторських вимог до нього.

Матеріали справи свідчать, що ДПІ не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, права якої порушено оскаржуваною в апеляційному порядку постановою про визнання боржника банкрутом.

За таких умов Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України не набула права подавати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції в порядку, передбаченому статтею 91 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, враховуючи той факт, що Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська не набула статусу кредитора (сторони у справі про банкрутство) або іншого учасника провадження у даній справі вона не мала права на подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, керується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська апеляційна скарга на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, статтями 86, 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко