Постанова

від 05.03.2013 по справі 38/5005/8944/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 38/5005/8944/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявоюПриватного підприємства "Перспектива 2008" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "АМІК" провизнання банкрутом, за участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2012 року за заявою кредитора Приватного підприємства "Перспектива 2008" (далі - ПП "Перспектива 2008") порушено провадження у справі № 38/5005/8944/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "АМІК" (далі - ТОВ "ПКП "АМІК") в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012 (суддя - Бондарєв Е.М.) ТОВ "ПКП "АМІК" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 01.05.2013 року. Ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - ПП "Перспектива 2008".

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012 (головуючий суддя - Вечірко І.О., суддя - Джихур О.В., суддя - Лисенко О.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України (далі - Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська) на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги по суті.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Припиняючи апеляційне провадження щодо розгляду апеляційної скарги Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не зверталась до суду та ліквідатора з грошовими вимогами до боржника та в розумінні ст.91 ГПК України і ст.1 Закону про банкрутство не визнавалась місцевим господарським судом кредитором або учасником провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "ПКП "АМІК".

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство здійснюється з особливостями, передбаченими ст.52 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Закону про банкрутство, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012 з метою виявлення кредиторів, перевірки наявності грошових коштів на всіх рахунках, відкритих банкрутом, у банківських установах, зобов'язано Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська у строк до 01.12.12 року надати господарському суду та ліквідатору дані про рахунки, відкриті банкрутом, та наявність податкового боргу.

Крім того, ліквідатора зобов'язано:

- вжити вичерпних заходів щодо письмового повідомлення про визнання відсутнього боржника банкрутом господарським судом всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута;

- розглянути питання щодо опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом в друкованих засобах масової інформації;

- вжити заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

- у випадку виявлення майна, його реалізацію та задоволення вимог кредиторів провести з дотриманням положень ст.ст. 26-31 Закону про банкрутство.

Передбачено, що після завершення заходів ліквідаційної процедури ліквідатор має подати на затвердження до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Також визначено, що копію цієї постанови слід направити до органу державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Матеріали за результатами перевірки направити для долучення до справи про банкрутство.

Виходячи з положень ч.5 ст.52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами.

Ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Натомість, в касаційній скарзі Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська вказує на те, що при прийнятті апеляційним судом оскаржуваної ухвали не враховано приписи щодо необхідності проведення податковим органом відповідної перевірки.

При цьому, зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська не вказує на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки чи ненадання документів для її проведення).

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст.ст.111 5 , 111 7 ГПК України, не вбачає підстав для скасування ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2012 року у справі № 38/5005/8944/2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін