Постанова

від 24.12.2012 по справі 5023/4283/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2012 р. Справа № 5023/4283/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача - Брагіна А.В. (дов.№32-33 від 03.01.2012 р.)

1-го відповідача -Севостьянов Є.В. (ліц. №600567 від 16.12.2011 р.)

2-го відповідача - не з'явився

3-го відповідача -Фоменко Н.Ю. (дов. б/н від 26.11.2012 р.)

1-ої третьої особи - не з'явився

2-ої третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3742Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2012 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків

до 1. Корпорації "Співдружність Комп", с. Комунар, Харківський район, Харківська область, в особі ліквідатора Севостьянова Євгена Вікторовича, м. Харків;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс плюс", м. Київ;

3. Іноземного підприємства "Делекспо-Груп", м. Кременчук, Полтавська область

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна, м. Київ;

2. Міське комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації у місті Луганську", м. Луганськ

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "УкрСиббанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 17.07.2010 р., укладеного між Корпорацією "Співдружність Комп" та ТОВ "Гранд Альянс плюс", посвідченого 17.07.2010 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №1573, поновивши право власності на нерухомість: станцію технічного обслуговування автомобілів і автосалону загальною площею 1603,00 кв. м, які складаються з станції технічного обслуговування автомобілів та автосалону (перша черга) з вхідним ґанком літ. "1-1,1" площею 1341,90 кв. м, будівлі з мийкою "Комфорт" літ. "2-1" площею 261,1 кв. м, туалету літ. "8", огорожі 9,10,11, замощення 12, розташовані в м. Луганську по вул. Бакінскіх Комісаров, 26, будинок 162-а, за Корпорацією "Співдружність Комп"; скасувати в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючий запис про реєстрацію права власності на станцію технічного обслуговування автомобілів і автосалону загальною площею 1603,00 кв. м, які складаються з станції технічного обслуговування автомобілів та автосалону (перша черга) з вхідним ґанком літ. "1-1,1"площею 1341,90 кв. м, будівлі з мийкою "Комфорт" літ. "2-1"площею 261,1 кв. м, туалету літ. "8", огорожі 9,10,11, замощення 12, розташовані в місті Луганську по вул. Бакінскіх Комісаров, 26, будинок 162-а, та поновити в державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Корпорацією "Співдружність КОМП"; стягнути з Корпорації "Співдружність Комп" судові витрати в розмірі 1073,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 листопада 2012 року у справі № 5023/4283/12 (суддя Буракова А.М.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване та незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд при розгляді справи ототожнив поняття "визнання договору недійсним" з поняттям "застосування наслідків недійсності нікчемного правочину", і фактично розглядав позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

ІП "Делекспо-Груп" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності нормам матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що на законних підставах набуло право власності на нежитлові будівлі та земельну ділянку, а саме, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.11.2010 р. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Корпорація "Співдружність Комп", ТОВ "Гранд Альянс плюс" та треті особи вимоги ухвали суду від 30.11.2012 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надали.

ТОВ "Гранд Альянс плюс" та треті особи в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги належне повідомлення учасників процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України без його участі за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача, першого та третього відповідачів, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2007 року між АТ "УкрСиббанк" (назву змінено на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (іпотекодержавтель) та Корпорацією "АІС" (назва змінена на Корпорація "Співдружність Комп") (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глуховцевою Н.В., зареєстрований в реєстрі за №1-1616. (т.1 а.с.25-26).

Відповідно до п.1.1 договору іпотекодавець передає в іпотеку АТ "УкрСиббанк" нерухомість, розташовану в місті Луганську по вул. Бакінскіх Комісаров 26, будинок 162-а, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Передача майна в іпотеку здійснена з метою забезпечення виконання зобов'язань третіх осіб перед АТ "УкрСиббанк", а саме : ТОВ "Автосервіс-Т" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150697000 від 03.05.2007 р.; ТОВ "Авто-Холдінг" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150611000 від 03.05.2007 р.; ТОВ "Інтер-Авто" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150701000 від 03.05.2007 р., ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" - за кредитним договором про надання мультивалютної кредитної лінії №11150751000 від 03.05.2007 р. к

Кінцевий строк повернення кредитів за кредитними договорами про надання мультивалютної кредитної лінії 30.04.2009 р.

Між Корпорацією "Співдружність КОМП" (продавець) та ТОВ "Гранд Альянс плюс" (покупець) 17.07.2010 р. був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., реєстровий №1573. (т.1 а.с.36-37).

Згідно п.1.2 вказаного договору майном, що за ним відчужується, є станція технічного обслуговування автомобілів і автосалону, що знаходяться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Бакінскіх Комісаров 26, б. 162-а.

Між ТОВ "Гранд Альянс плюс" (продавець) та ІП "Делекспо-Груп" (покупець) 19.11.2010 р. було укладено договір купівлі-продажу, внаслідок якого нерухомість, що є предметом іпотеки, була відчужена ІП "Делекспо-Груп".

Звертаючись до суду з позовом про поновлення права власності на нерухомість: станцію технічного обслуговування автомобілів і автосалону загальною площею 1603,00 кв. м, розташовані в м. Луганську за Корпорація "Співдружність Комп", застосування наслідків недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу від 17.07.2010 р. ПАТ "УкрСиббанк" посилається на ст.. 203, 215, 216 ЦК України.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про відмову в позові, виходячи із заявлених позовних вимог, правомірним з огляду на наступне.

Визначення нікчемним правочину міститься в ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Законом нікчемність договору купівлі-продажу не встановлена. Тому, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 Цивільного кодексу України необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в Цивільному кодексі немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із нормами статті 180 Господарського кодексу України унормовано, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

У відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 N 02-5/111 для визнання угод недійсними, необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При укладанні спірного договору сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, перший та другий відповідачі як юридичні особи мають цивільну право- та дієздатність. Докази на підтвердження обставин недійсності правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- та дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - відсутні.

Окрім того, надані до суду сторонами документи свідчать про те, що спірний договір був підписаний за вільним волевиявленням, у відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов, як це передбачено нормами статті 638 Цивільного кодексу України.

Відповідно до договору купівлі-продажу №1573 від 17.07.2010 року на момент укладання договору спірні приміщення не перебувають у спорі, під арештом чи забороною, щодо них не укладено будь-яких договорів з відчуження або користування з іншими особами; треті особи не мають прав на спірні приміщення, а також будь-яких інших обтяжень та обмежень у праві розпорядження немає.

Відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомого майна, за цим договором підтверджується витягом, виданим з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомою майна від 17.07.2010 р. Також, відсутність податкових застав підтверджується витягом, наданим з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 17.07.2010 р.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 p. за №20/5 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за №283/8882, на нотаріусів покладений обов'язок перевірки відсутності заборони на відчуження або арешт майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу майна нотаріально посвідчений у встановленому чинним законодавством порядку, тому колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати цей договір укладеним з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку" та статті 55 Закону України "Про нотаріат".

Таким чином, договір купівлі-продажу №1573 від 17.07.2010 р., укладений між Корпорацією "Співдружність Комп" та ТОВ "Гранд Альянс Плюс" правомірно та відповідає вимогам чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують факту нікчемності спірного договору, а є такими, що в розумінні ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним з інших підстав та мотивів, наявність яких позивачем в межах даної справи не доведена.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, приймаючи рішення, правомірно дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, колегія суддів зазначає, що господарським судом Харківської області 13.09.2011 р. порушено провадження у справі №5023/7064/11 про банкрутство Корпорації "Співдружність Комп". Ухвалою від 5.03.2012 р. затверджено реєстр вимог кредиторів Корпорації "Співдружність Комп" та ПАТ "УкрСиббанк" включений до реєстру кредиторів з вимогами: основний борг 68690902,68 грн.(четверга черга задоволення), неустойка (пеня, штраф) -6338230,62 грн. (шоста черга задоволення): витрати пов'язані з провадження у справі про банкрутство 125 грн. ( перша черга задоволення)

Постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 р. у справі №5023/7064/11 Корпорацію "Співдружність Комп", було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Стосовно вимог про скасування та поновлення запису про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, колегія суддів вважає, що вони не відповідають способам захисту цивільного права, передбаченого ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а тому не можуть бути задоволені.

Крім того позовні вимоги заявлені ПАТ "УкрСиббанк" в інтересах Корпорації "Співдружність Комп" безпідставно виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника ( ст..28 Господарського кодексу України).

В порушення норм процесуального права позивачем заявлено позов в інтересах Корпорації "Співдружність Комп" без законних підстав

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що ПАТ "УкрСиббанк" у позовній заяві не навів жодної підстави, яка б надавала йому право вимагати поновлення права власності на вказане майно за Корпорацією "Співдружність Комп". А тому суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2012 року у справі № 5023/4283/12 в межах позовних вимог прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 листопада 2012 року у справі № 5023/4283/12 залишити без змін.

Повна постанова складена 24.12.2012 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Черленяк М.І.