Ухвала

від 05.12.2012 по справі 2а-1670/1411/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/1411/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глобинського районного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-1670/1411/12

за позовом Глобинського районного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. в задоволенні адміністративного позову Глобинського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовлено за необгрунтованістю.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховано приписи Законів України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та приписи ст. 159 КАС України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.02.2009 ОСОБА_1 звернулась до Глобинського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У поданій заяві відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

13.02.2009 відповідачу надано статус безробітного та за період з 13.02.2009 по 24.03.2010 останнім отримано допомогу по безробіттю у розмірі 8006,59 грн.

06.07.2011 позивачем виданий наказ № 182 про повернення коштів ОСОБА_1, оскільки актом розслідування страхових випадків від 06.07.2011 № 82 встановлено, що остання під час перебування на обліку в центрі зайнятості мала статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо наявності у ОСОБА_1 умислу, спрямованого на незаконне отримання статусу безробітної, а тому відсутні підстави для застосування частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктом "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991 (далі -Закон № 803-ХІІ) передбачено, що до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до статті 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Судовим розглядом встановлено, що розпорядженням Голови Глобинської районної державної адміністрації від 11.04.2003 № 269 зареєстровано суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2006 припинено підприємницьку діяльність суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

21.09.2006 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб внесено запис № 2 561 028 0000 001006 про судове рішення про припинення підприємницької діяльності.

Отже, ОСОБА_1 на момент подання заяви про надання статусу безробітної не здійснювала будь-якої господарської діяльності та не отримувала заробітку або іншого передбаченого законодавством доходу у зв'язку з існуванням судового рішення про припинення підприємницької діяльності, яке набрало законної сили та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю застрахованій особі можливо лише у разі умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, чого не було встановлено судовим розглядом з боку відповідача.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо не повного з»ясування судом першої інстанції всіх обставин справи на неналежна їх оцінка, а також невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, грунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Глобинського районного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-1670/1411/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Спаскін О.А. Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.