Постанова

від 18.12.2012 по справі 2а/1270/5157/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року справа №2а/1270/5157/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Карпушової О.В., Міронової Г.М., при секретарі судового засідання Варчук О.В., за участю представника відповідача Землянської О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/5157/2012 за позовом ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Луганській області, Державної екологічної інспекції в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій незаконними, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної екологічної інспекції у Луганській області, Державної екологічної інспекції в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, в якому просив визнати незаконними дії Державної екологічної інспекції у Луганській області щодо не переведення її на іншу посаду до підприємства - правонаступника; скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Луганській області від 06 червня 2012 року №2-ос «Про звільнення ОСОБА_3» та поновити ОСОБА_3 на посаді; стягнути з Державної екологічної інспекції у Луганській області на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 07 червня 2012 року по день переводу на роботу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано наказ Державної екологічної інспекції в Луганській області від 06.06.2012 №2-о «Про звільнення ОСОБА_3». Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю по Лисичанському регіону, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області з 07 червня 2012 року. Зобов'язано Державну екологічну інспекцію у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 червня 2012 року по 16 жовтня 2012 року за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з урахуванням виплат, здійснених Державним центром зайнятості. Суму заробітку у межах платежів за один місяць сплатити негайно, а інші суми виплатити після набрання постановою суду законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач 1 - Державна екологічна інспекція у Луганській області, з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що позивача не було попереджено про звільнення із займаної посади та не ознайомлено із наказом про наступне вивільнення за два місяці до самого звільнення, як того вимагає ст. 49-2 КЗпП України. Апелянт зазначає, що позивача було попереджено про звільнення наказом від 03.10.2011 року № 113-о, з яким він був ознайомлений.

Крім того, суд першої інстанції не вірно дійшов до висновку про поновлення позивача на посаді на новоствореній установі, у зв'язку з тим, що права та обов'язки Державної екологічної інспекції в Луганській області фактично перейшли до створеної Державної екологічної інспекції у Луганській області. Апелянт вважає, що встановлене постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції" правонаступництво стосувалося лише майнових прав та обов'язків Державної екологічної інспекції в Луганській області, але не трудових відносин.

Позивачем до суду апеляційної інстанції на апеляційну скаргу відповідача надані заперечення, в яких він посилається на законність постанови суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача 1 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Державної екологічної інспекції в Луганській області від 21.03.2007 року № 3-о ОСОБА_3 було призначено на посаду головним спеціалістом відділу екологічного контролю по Луганському регіону, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища (арк. справи 12). На вказаній посаді позивач проходив державну службу.

01 липня 2009 року, на підставі наказу Державної екологічної інспекції в Луганській області №62-о від 01.07.2009 року, позивач у зв'язку із зміною істотних умов праці була переведена на посаду головного спеціаліста відділу екологічного контролю по Лисичанському регіону, держаного інспектора з охорони навколишнього природного середовища (арк. справи 12 зворотній бік).

Наказом від 20.12.2010 №186-о у зв'язку зі зміною штатного розпису на 2010 рік, позивачка була звільнена у зв'язку із скороченням штату працівників.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 по адміністративній справі №2а-2467/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року, ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю по Лисичанському регіону, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Луганській області з 23.12.2010 (арк. справи 88-94, 95-98).

Згідно наказу від 03.10.2011 №112/1-о позивач була поновлена на посаді з 23.12.2010 року.

Згідно п.1 Наказу Державної екологічної інспекції в Луганській області від 03.10.2011 року № 113-о "Про наступне вивільнення", винесеного на підставі п.1 ст.40., ст.49-2 Кодексу законів про працю України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року №995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції", прийнято рішення попередити про наступне вивільнення працівників з 05.12.2011 року у зв'язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції в Луганській області.

Зазначеним наказом було повідомлено позивача, про що свідчить її особистий підпис, з зазначенням дати - 05.10.2011 року (арк. справи 54-56).

30.12.2011 року була звільнена у зв'язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції в Луганській області відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.04.2012 року по адміністративній справі №2а/1270/1413/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року, ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю по Лисичанському регіону, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Луганській області з 31.12.2011 року (арк. справи 99-103, 104-107).

Наказом Державної екологічної інспекції в Луганській області від 06.06.2012 року №2-о, у зв'язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції в Луганській області позивача було звільнено з посади 06.06.2012 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (арк. справи 45). З наказом позивач ознайомлена 06.06.2012 року (арк. справи 45, зворотний бік).

Також встановлено, що ліквідація Державної екологічної інспекції в Луганській області відбулась у відповідності до Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2011 р. № 359 "Про ліквідацію спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та затвердження голів комісій з їх ліквідації", яким ліквідовано спеціальні підрозділи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (арк. справи 25-26).

Підставою для вказаного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України стала постанова Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 95 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції", якою передбачено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції. Вказаною постановою КМУ передбачалось, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, які утворюються, є правонаступниками прав та обов'язків відповідних державних екологічних інспекцій як спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища (арк. справи 71-72).

Наказом Державної екологічної інспекції в Луганській області від 03.10.2011 року № 699 було створено комісію з проведення ліквідації, затверджено склад комісії та відповідний план заходів (арк. справи 27).

На підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що юридична особа - Державна екологічна інспекція у Луганській області, ідентифікаційний код - 37991372, зареєстрована як юридична особа 19.12.2011 року (арк. справи 166).

Також на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що 08.10.2012 року державним реєстратором виконавчого комітету Луганської міської ради внесено запис про реєстрацію припинення юридичної особи, що не пов'язано з реорганізацією, - Державної екологічної інспекції в Луганській області, ідентифікаційний код 34942448, (арк. справи 193-195).

Таким чином, 08.10.2012 року відбулося припинення Державної екологічної інспекції в Луганській області як юридичної особи, яке не було пов'язано із реорганізацією.

Вказані обставини не є спірними і знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільняючи позивача на підставі наказу від 06.06.2012 року №2-о, відповідачем було порушено порядок звільнення, передбачений ст. 49-2 КЗпП України в частині не попередження позивача про звільнення у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, після того як позивача було поновлено на роботі на підставі рішення суду. При цьому суд зазначив, що фактично мало місце не ліквідація Державної екологічної інспекції в Луганській області, а її перетворення в Державну екологічну інспекцію у Луганській області з правонаступництвом, тому, враховуючи наявність у позивача переважного права залишення на роботі, роботодавець зобов'язаний був перевести позивача на аналогічну посаду у новостворену інспекцію або запропонувати їй наявні вакантні посади.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо непереведення на іншу посаду до правонаступника, суд першої інстанції зазначив, що вчинення дій є способом реалізації компетенції і самі по собі вони не тягнуть правових наслідків для особи. Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволені решти позовних вимог не оскаржується.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та при вирішені справи суд невірно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Як встановлено в судовому засіданні, позивача було повідомлено про звільнення у зв'язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції в Луганській області 05.10.2011 року (арк. справи 54-56), а звільнення відбулось після спливу двох місяців з цієї дати.

Висновок суду першої інстанції про те, що звільняючи позивача на підставі наказу від 06.06.2012 року №2-о, відповідачем було порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України в частині попередження про звільнення, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки факт поновлення позивача на роботі на підставі рішення суду під час течі строку попередження не скасовує юридичного значення факту попередження особи про звільнення. Поновлення працівника на тій же посаді на підставі рішення суду, не вважається новим прийняттям на роботу, а тому повторне попередження про вивільнення не потребує.

Відповідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як зазначалося вище, позивача було звільнено Наказом від 06.06.2012 року №2-о, у зв'язку з ліквідацією Державної екологічної інспекції в Луганській області, яка була ліквідована на підставі Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2011 р. № 359 "Про ліквідацію спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та затвердження голів комісій з їх ліквідації".

Зазначений наказ не містить посилань на правонаступництво після ліквідації юридичної особи, з якою позивач перебував в трудових відносинах.

Частинами 1 та 2 ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», за наявності підстав, визначених статтями 36 та 37 цього Закону, державний реєстратор проводить державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації або припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення, про що вносить відповідний запис до Єдиного державного реєстру.

Як встановлено судом, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08.10.2012 року державним реєстратором внесено запис про припинення юридичної особи - Державної екологічної інспекції в Луганській області - що не пов'язано з реорганізацією.

Оскільки Державна екологічна інспекції в Луганській області (код 34942448) була ліквідована на підставі Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2011 № 359 "Про ліквідацію спеціальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та затвердження голів комісій з їх ліквідації", про що мається відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що в даному випадку, мало місце перетворення юридичної особи.

Посилання суду першої інстанції як на підставу своїх висновків на постанову Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 995 колегія суддів вважає недоречними, оскільки вказаний нормативно-правовий акт був підставою для створення нових територіальних органів Державної екологічної інспекції як юридичних осіб, але не регулює трудових правовідносин, які існували між позивачем та Державною екологічною інспекцією в Луганській області (код 34942448), яка перебувала у віданні Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, наказом № 359 якого про ліквідацію не передбачалось ані правонаступництва, ані переведення працівників на роботу до інших створених установ.

Враховуючи те, що позивача було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією підприємства, на якому він працював, та такому звільненню передувало попередження з урахуванням приписів ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, колегія суддів вважає, що Державною екологічною інспекцію в Луганській області при прийнятті наказу від 06.06.2012 року №2-о «Про звільнення ОСОБА_3» не було порушено порядок звільнення, передбачений Кодексом законів про працю України.

Висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем при звільнені ОСОБА_3 було порушено іі переважне право на залишення на роботі при вивільненні у зв'язку із скороченням штату працівників, колегія суддів вважає також необґрунтованими, оскільки положення ст. 42 КЗпП України застосовуються при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва. Оскільки позивача було звільнено у зв'язку з ліквідацією підприємства і така ліквідація фактично відбулась, то положення наведеної норми в частині дотримання відповідачем процедури звільнення не підлягають застосуванню.

Також необґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо поновлення позивача на посаді в Державній екологічній інспекції у Луганській області, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно абзацу 3 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Державною екологічною інспекцію у Луганській області відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну службу» та Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 року № 169, проводилися конкурси для прийняття на державну службу осіб до нової створеної Державної екологічної інспекції у Луганській області, однак позивачем жодного разу документи для участі у конкурсі не подавалися.

Суд першої інстанції, не обґрунтованно визнавши протиправним та скасувавши наказ Державної екологічної інспекції в Луганській області від 06.06.2012 №2-о «Про звільнення ОСОБА_3», поновив ОСОБА_3 на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю по Лисичанському регіону, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Луганській області, тобто, до установи, до якої позивача не було переведено в установленому законом порядку, що в даному випадку є неприпустимим та не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Державної екологічної інспекції у Луганській області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року у справі № 2а/1270/5157/2012 скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Луганській області, Державної екологічної інспекції в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання дій незаконними, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 21 грудня 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

О.В. Карпушова

Г.М. Міронова