Постанова

від 12.12.2012 по справі 19/28-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р. Справа № 19/28-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В., суддів:Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши касаційну скаргуДержавної виконавчої служби України на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 та на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського " на діїДержавної виконавчої служби України за позовомДержавного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" доПублічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" у справі№19/28-10 господарського суду Дніпропетровської області провизнання договорів переведення боргу недійсними

в судовому засіданні взяли участь представники: позивача повідомлений, але не з'явився; відповідача Ткаченко С.І.; виконавчої служби Кеда М.В.; ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 (суддя Петренко І.В.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 (судді: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Антонік С.Г.), задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на дії Державної виконавчої служби.

Державна виконавча служба, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати і винести ухвалу, якою відмовити Публічному акціонерному товариству "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" у задоволенні його скарги на дії Державної виконавчої служби України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (надалі ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського") в липні 2012 року звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії Державної виконавчої служби України (надалі виконавча служба), яка обґрунтована тим, що постанова виконавчої служби про стягнення з ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" виконавчого збору стосовно виконавчого провадження ВП №22025374 від 06.06.2012 (надалі оскаржувана постанова) у розмірі 5 502 573,60 грн. винесена з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", адже застосовано норми вказаного Закону не в належній редакції; при цьому, просив визнати незаконними дії виконавчої служи при винесенні вказаної постанови та скасувати цю постанову.

Результатом розгляду вказаної скарги судами попередніх інстанцій стало часткове задоволення зазначеної скарги, а саме: скасування оскаржуваної постанови; в частині визнання незаконними дій виконавчої служби -в задоволенні відмовлено.

Задовольняючи частково скаргу ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", суди попередніх інстанцій виходили з того, що при винесенні оскаржуваної постанови виконавчою службою було застосовано норми Закону України "Про виконавче провадження" не в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2010 (редакція Закону від 09.09.2010), виданого на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2010 у справі №19/28-10, а в редакції Закону, яка була змінена після 09.09.2010, що суперечить, в тому числі, ст. 58 Конституції України, приписи якої передбачають, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. В даному випадку, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору, винесена на підставі Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, прийнятій після відкриття виконавчого провадження ВП №22025374, покладає в значній мірі більшу відповідальність на боржника у вказаному виконавчому провадженні, аніж якби вона була винесена на підставі Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент відкриття вказаного виконавчого провадження.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2010 у справі №19/28-10 господарським судом Дніпропетровської області 07.10.2010 було видано наказ про стягнення з ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" 55 000 000,00 грн., 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.10.2010 виконавчою службою було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №22025374 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2010 №19/28-10.

06.06.2012 виконавчою службою винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника (ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського") виконавчого збору у розмірі 5 502 573,60 грн.

В той же час, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, такий розмір виконавчого збору було обчислено виконавчою службою, виходячи із редакції норм Закону України "Про виконавче провадження" (ст. 28), яка була чинною на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, а не в редакції вказаного Закону (ст. 46), чинною на момент відкриття виконавчого провадження, що не може вважатися вірним.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Вказаному положенню Основного Закону дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, яким, зокрема, визначено, що положення частини 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В той же час, відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження ВП №22025374), а також виходячи з приписів п. 4.16.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), виконавчий збір стягується у розмірі 10% від фактично стягненої суми . Державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору у разі фактичного стягнення боргу. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання, та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано. Розмір виконавчого збору визначається відповідно до вимог Закону (п. 4.16.2. Інструкції).

Відповідно до вищенаведених норм, виконавчий збір стягується в разі, якщо рішення було виконано примусово та вираховується від фактично стягненої державним виконавцем суми. Факт не виконання рішення про стягнення суми добровільно в установлений для цього строк утворює базу для нарахування виконавчого збору лише за умови стягнення її державним виконавцем, який після закінчення строку для добровільного виконання рішення суду виконує його примусово.

Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, Державною виконавчою службою України було стягнуто з ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" на користь ДПП "Кривбаспромводопостачання" 247 188,36 грн. Стосовно ж решти загальної суми заборгованості, яка за судовим рішенням стягнута з ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" та становила 55 000 000,00 грн. (за вирахуванням 247 188,36 грн.), то, як встановили суди попередніх інстанцій, 28 000 000,00 грн. ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" самостійно перерахував на користь ДПП "Кривбаспромводопостачання", що підтверджується платіжною вимогою-дорученням №2047 від 30.12.2010. Крім того, як зазначили суди і підтверджується матеріалами справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2012 у даній справі задоволено заяву ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2010 у даній справі в частині оплати залишку заборгованості, на виконання якої (ухвали 26.03.2012 про розстрочку виконання рішення), боржником було здійснено чотири платежі на загальну суму 8 026 182,56 грн.

Отже, виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що винесена 06.06.2012 виконавчою службою постанова про стягнення з ПАТ "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" виконавчого збору на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент винесення вказаної постанови, не може вважатися правомірною, адже застосування приписів вказаної норми, які в порівнянні з приписами ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження ВП №22025374) навпаки збільшують розмір стягуваного з боржника виконавчого збору, фактично протирічить принципам, викладеним в ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України, щодо можливості надання нормативно-правовим актам зворотної дії в часі лише за умови, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" в частині визнання незаконними дій виконавчої служби, адже як вірно зазначили суди, дії виконавчої служби в даному випадку не є незаконними, а є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та довільного тлумачення норм права, а тому, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2012 у справі №19/28-10 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді Т.Л. Барицька

О.О. Хрипун