Рішення

від 24.12.2012 по справі 7/35/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 грудня 2012 р. Справа 7/35/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банасько О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства "Будівельна фірма "Благобуд", м. Вінниця

до : Тиврівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область

про стягнення 63 586,10 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників:

позивача: Масний Л.С. - директор, рішення № 1 від 23.06.2004 року, паспорт серії АА 652097 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 13.01.1998 року.

Сидоров П.В. - довіреність № 14/6-12 від 14.06.2012 року, паспорт серії АВ 367088 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.04.2002 року.

відповідача: Мудла В.В. - директор, виписка з наказу № 11 від 24.02.1992 року, паспорт серії АА 574584 виданий Тиврівським РВ УМВС України у Вінницькій області 25.12.1997 року.

інші: Осіпчук О.І., паспорт серії АВ 512615 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 09.01.2003 року.

В С Т А Н О В И В :

20.06.2012 року на адресу суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Будівельна фірма "Благобуд", м.Вінниця до Тиврівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, смт.Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область про стягнення 69611,84 грн. з яких 42 725,90 грн. основний борг, 26 228,28 грн. 10% штрафу, 398,48 3% річних, 259,18 грн. інфляційні втрати в зв'язку з невиконанням останнім договору підряду № 6 від 23.10.2011 року в частині своєчасності та повноти оплати за виконанні підрядні роботи.

Ухвалою від 21.06.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/35/2012/5003 та призначено до розгляду на 04.07.2012 року.

04.07.2012 року провадження у справі зупинено в зв'язку із призначенням судової будівельно-технічної експертизи.

23.11.2012 року від експертної установи (ТОВ "Подільський центр судових експертиз") надійшов висновок будівельно-технічної № 1272 від 12.11.2012 року.

Ухвалою суду від 26.11.2012 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 12.12.2012 року.

11.12.2012 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору в яких останній посилаючись на висновок судового експерта від 12.11.2012 року № 1272 просить відмовити в задоволені позову.

12.12.2012 року через канцелярію суду позивачем подано заяву в якій останній зазначає, що експертний висновок від 12.11.2012 року № 1272 складено з порушенням Державних будівельних норм внаслідок чого висновки судового експерта щодо вартості виконаних робіт є такими, що не відповідають дійсній вартості виконаних робіт, оскільки визначена в експертному висновку загальна вартість робіт є заниженою.

Ухвалою суду від 12.12.2012 року розгляд справи відкладено до 20.12.2012 року.

В судовому засіданні 20.12.2012 року до суду подано висновок судової будівельно-технічної експертизи від 18.12.2012 року № 1272-1 в якому усунуто недоліки на які посилався позивач в заяві поданій 12.12.2012 року.

З метою надання часу сторонам для ознайомлення з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 18.12.2012 року № 1272-1 в судовому засіданні 20.12.2012 року оголошено перерву до 24.12.2012 року.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

24.12.2012 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 36 700,16 грн.. Також в поданій заяві позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 26 228,28 грн. 10% штрафу, 398,48 3% річних, 259,18 грн. інфляційних втрат. Одночасно у вказаній заяві останній зазначає що наслідки відмови йому зрозумілі.

Заява про зменшення позовних вимог та відмову від позову приймається судом до розгляду як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

23.10.2011 року між Тиврівським районним спортивно-технічним клубом товариства сприяння обороні України (Замовник) та Приватним підприємством "Будівельна фірма "Благобуд" (Підрядник) укладено договір № 6 про виконання будівельних робіт на об'єкті (а.с.27-28, т.1).

Відповідно до п.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник бере зобов'язання за власний ризик виконати ремонтні роботи у відповідності до умов договору. Замовник гарантує їх прийняття і оплату.

Згідно п.2 Договору об'єктом по договору є ремонт приміщень Тиврівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, що знаходиться за адресою вул. Шевченка, 5, смт. Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область.

Відповідно п.3 Договору договірна ціна динамічна, складає 203 820, 00 грн. в тому числі ПДВ 33 970,00 грн.

Термін виконання робіт за договором становить початок робіт жовтень 2011 року, завершення грудень 2011 року (п.4 Договору).

Договірна ціна може коригуватись у випадку внесення змін до обсягів і складу робіт, а також при виявленні помилок у кошторисній документації (п.7 Договору).

Розрахунок за виконані ремонтні роботи здійснюється щомісячно на підставі акту виконаних робіт (форми КБ-2в, форми 3-КБ) (п.8.1 Договору).

Оплата проводиться не пізніше ніж через 5 днів після підписання Акту виконаних робіт (п.8.2 Договору).

01.12.2011 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору підряду №6 від 23.10.2011 року, відповідно до якої доповнено п.3 договору п.3.1 в якому зазначено, що вартість додаткових робіт за договором становить 58 462,80 грн., в тому числі ПДВ 9 745,75 грн., відповідно до кошторисної документації (а.с.29, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи відповідно до умов договору від 23.10.2011 року позивачем виконано будівельні роботи на об'єкті відповідача.

При цьому сторонами було підписано акти виконаних робіт на загальну суму 226 402,76 грн. (за жовтень та листопад 2011 року), а акти на суму 24284,18 грн. (за грудень 2011 року) відповідачем підписані не були, що вбачається із долучених до позовної заяви актів приймання виконаних робіт.

Відповідач за виконані роботи провів частково розрахунок на суму 207 861,04 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.81-83, т.1).

Факт проведення розрахунку на вказану вище суму за виконані підрядні роботи згідно договору від 23.10.2011 року № 6 не заперечується відповідачем.

Як вказувалось вище, ухвалою суду від 04.07.2012 року провадження у справі зупинено в зв'язку із призначенням судової будівельно-технічної експертизи з метою встановлення дійсного обсягу та вартості виконаних підрядником робіт.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1272-1 від 18.12.2012 року вартість фактично виконаних відновлювальних ремонтних робіт по ремонту приміщень Тиврівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України перелік яких зазначений в долученій до договору підряду № 6 про виконання будівельних робіт на об'єкті від 23.10.2011 року та додатковій угоді від 01.12.2011 року станом на момент виконання будівельних робіт (жовтень-грудень 2011 року) становить 244 561,20 грн..

В судовому засіданні 24.12.2012 року представниками сторін не висловлено зауважень щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1272-1 від 18.12.2012 року, не заявлено клопотань про призначення повторної або додаткової експертизи.

Таким чином заборгованість відповідача становить 36 700,16 грн. (244 561,20 - 207 861,04).

01.03.2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 1 з вимогою оплати заборгованості за виконані роботи.

16.03.2012 року від відповідача надійшов лист № 24 в якому останній зазначає, що буде проводитись будівельна експертиза для встановлення ціни виконаних робіт.

28.04.2012 року на адресу відповідача надіслано вимогу з метою оплати заборгованості та штрафних санкцій за договором № 6 від 23.10.2012 року.

23.05.2012 року від відповідача надійшов лист в якому зазначено, що сума боргу за виконані роботи є завищеною та штрафні санкції не відповідають чинному законодавству.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З підписанням 23.10.2011 року сторонами договору № 6 між ними виникли правовідносини регулювання яких здійснюється § 3 (Будівельний підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.875-886 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення 36 700,16 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також суд розглянувши заяву позивача заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення 398,48 грн. 3% річних за період з 28.09.2011 року по 15.06.2012 року, 259,18 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2011 року по квітень 2012 року, 26 228,28 грн. 10% штрафу дійшов висновку про її прийняття та необхідність припинення провадження в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову. При цьому частина шоста названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.3 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 398,48 грн. 3% річних, 259,18 грн. інфляційних втрат, 26 228,28 грн. 10% штрафу приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України позивачу роз'яснені процесуальні наслідки його дії.

Приймаючи заяву про відмову від позову в частині відмови від позовних вимог до відповідача суд враховує те, що вона підписана позивачем Масним Л.С. у якого наявні повноваження на відмову від позову, позаяк останній є директором підприємства, що підтверджується рішенням № 1 від 23.06.2004 року.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних, інфляційних витрат та 10% штрафу в зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Приймаючи рішення судом враховано п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому вказано, що у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи наведене новою ціною позову в даному випадку з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог являється 63 586,10 грн., а тому розмір судового збору який підлягав сплаті становить 1 609,50 грн. згідно приписів підпункту 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на вказане суд вважає за необхідне повернути позивачу надмірно сплачений ним судовий збір в сумі 31,50 грн. у відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", оскільки при подачі позову до суду ним було сплачено 1 641,00 грн..

При цьому в частині вимог відносно яких провадження у справі припинено судовий збір повертається судом позивачу в сумі 680,54 грн. виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до п.5 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

В п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 зазначено, що статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду з поміж іншого у випадку припинення провадження у справі (частина перша статті 80).

Водночас в п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року № 01-06/1625/2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір"" вказано, що згідно з частиною першою статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

На необхідності повернення судового збору у випадках припинення провадження у справі також наголошено в п.4.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому зазначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Витрати по сплаті послуг судової експертизи покладаються судом на відповідача відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України, оскільки спір доведено до суду внаслідок його неправильних дій.

24.12.2012 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Тиврівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, вул.Шевченка, буд.5, смт.Тиврів, Тиврівський район, Вінницька область, 23300 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 02719362) на користь Приватного підприємства "Будівельна фірма "Благобуд", вул.Визволення, 2, м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32976957) - 36 700 грн. 16 коп. -основного боргу, 928 грн. 96 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 26 228 грн. 28 коп. - 10% штрафу, 398 грн. 48 коп. - 3% річних, 259 грн. 18 коп. - інфляційних втрат, провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Приватному підприємству "Будівельна фірма "Благобуд", вул.Визволення, 2, м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32976957) судовий збір в розмірі 712 грн. 04 коп. , сплачений згідно платіжного доручення № 32 від 18.06.2012 року.

6. Дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду є підставою для повернення із Державного бюджету України Приватному підприємству "Будівельна фірма "Благобуд", вул.Визволення, 2, м.Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 32976957) судового збору в розмірі 712 грн. 04 коп. , сплаченого згідно платіжного доручення № 32 від 18.06.2012 року. Оригінал платіжного доручення № 32 від 18.06.2012 року знаходиться в матеріалах справи 7/35/2012/5003 (а.с.8, т.1).

Повне рішення складено 27 грудня 2012 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.