Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2а-1870/5246/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 р.Справа № 2а-1870/5246/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: Гордієнко Л.В., відповідача - Талденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/5246/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Суми Моноліт"

до Державна податкова інспекція у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Суми Моноліт" (далі по тексту - ТОВ «БК «Суми Моноліт»), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах (далі по тексту - ДПІ у м. Сумах, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29 лютого 2012 року №0000142312/0/17641.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 р. по справі № 2а-1870/5246/12 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Суми-Моноліт" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 29 лютого 2012 року № 0000142312/0/17641.

Стягнуто з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сумах (площа Покровська, 2, м. Суми, 40000) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Суми-Моноліт" (вул. Білопільський шлях, 61/19, м. Суми, код 33526040) суму судового збору в розмірі 1675,44 грн.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме п.1.32, п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, п.7.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст..187, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 р. по справі № 2а-1870/5246/12 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «БК «Суми Моноліт» у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на дані АІС «Система автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розмірі контрагентів», згідно якої було виявлено розбіжності між податковим кредитом ТОВ «БК «Суми-Моноліт» та податковими зобов'язаннями його контрагентів - ТОВ «Ольтенія Білд» - на суму 142219,0 грн., та ТОВ «Юван Та» - на суму 19900,0 грн. З посиланням на складені ДПІ у Святошинському районі м. Києва акт № 85/23-50/36546782 від 13.04.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ольтенія Білд» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.» та акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Юван Та», стверджує про відсутність у вказаних підприємств необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, незнаходження їх за юридичною адресою; присвоєння деклараціям з ПДВ за лютий 2011 року (ТОВ «Юван Та»), лютий та березень 2011 року (ТОВ «Ольтенія Білд») статусу «недійсних». Вказує, що у зв'язку з неналежним оформленням Додатку 5 декларація з ПДВ ТОВ «Ольтенія Білд» за жовтень 2010 року не визнана як податкова звітність; свідоцтва платників ПДВ ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та» скасовані. Зазначені обставини, на думку відповідача, свідчать про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та», в тому числі й з позивачем, у зв'язку з чим, у останнього відсутнє право на формування податкового кредиту за результатами відносин з вказаними контрагентами. З вказівкою на висновок спеціаліста Святошинського РУ відділу організації роботи з ТЕЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві від 17.05.11 за №765, підписи від імені громадянина ОСОБА_4 (директора та засновника TOB "Юван ТА") виконані не ОСОБА_4, а іншою невстановленою особою, згідно пояснення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, він не має ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності TOB "Юван Та". З огляду на викладене, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення про донарахування ТОВ «БК «Суми Моноліт» податкового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій правомірним та не вбачає підстав для його скасування.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 р. по справі № 2а-1870/5246/12 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «БК «Суми Моноліт».

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін.

Вважає висновки ДПІ у м. Суми про порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки, безпідставними та необґрунтованими, оскільки господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Ольтенія Білд» та послуг - у ТОВ «Юван Та» є реальними, придбані у вказаних контрагентів товари та послуги були оплачені, фактично отримані та використані у господарській діяльності, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. Стверджує, що з урахуванням наявності всіх документів, які підтверджують придбання, оплату і отримання товару, ТОВ «БК «Суми Моноліт» має право на формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних у вказаних контрагентів товарів та послуг. З огляду на викладене, вважає донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ неправомірним, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 13.01.2012 р. по 02.02.2012 р. фахівцями ДПІ в м. Суми було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "Суми Моноліт".

Про результати перевірки складено акт №785/2312/33526040/1 від 09.02.2012 року "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "Суми Моноліт" код ЄДРПОУ 33526040 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р." (т.1, а.с. 13-65), яким зафіксовано, зокрема, порушення п.1.32, п.1.7 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, п.7.3, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.187, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення на загальну суму 162119 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. - 8820 грн., лютий 2011 р. - 14560 грн., березень 2011 р. - 138739 грн.; ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст..216 Цивільного кодексу України.

На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення - рішення від 29 лютого 2012 року №0000142312/0/17641 про збільшення ТОВ «БК «Суми Моноліт» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 164325 грн., в тому числі: за основним платежем - 162119 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2206 грн.

Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту у відповідних податкових періодах із врахуванням результатів господарських операцій із ТОВ "Ольтенія Білд» та ТОВ "Юван Та», не відповідності висновки акту перевірки позивача дійсним обставинам справи та вимогам закону, внаслідок чого зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення було винесене відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки № №785/2312/33526040/1 від 09.02.2012 року висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ "Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та».

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок відповідача помилковим, безпідставним та таким, що не може бути покладений в основу твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту, з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що позивачем за результатами відносин з ТОВ "Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та» за жовтень 2010 року, лютий та березень 2011 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ в загальному розмірі 162119 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у жовтні 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, підстави та порядок формування ТОВ «БК «Суми Моноліт» податкового кредиту в лютому-березні 2011 року регламентовано Податковим кодексом України.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (норми якої діяли до 01 січня 2011 року).

Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів статті пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (норми якого діють з 01 січня 2011 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених положень статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та вимог статті 198 Податкового кодексу України випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), а також за фактом отримання товарів/послуг, що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, актів виконання робіт, платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від постачальників.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між ТОВ «БК «Суми Моноліт» (Замовник) та TOB "Ольтенія білд" (Підрядник) були укладені договори підряду від 30.08.2010 року, 10.01.2011 року, 15.01.2011 року, 25.02.2011 року, згідно яких підрядник зобов'язується виконувати будівельно - монтажні роботи (т.1 а.с. 131-137, 145-151, 167-173, 184-187).

Виконання монтажних робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт форми КБ-2 за жовтень 2010 року, лютий 2011 року, за березень 2011 року, та довідками по формі КБ - 3 від 29.10.2010 року, 28.02.2011 року, 28.03.2011 року, 29.03.2011 року, 31.03.2011 року (т.1 а.с.138, 140-143,152-156, 158, 160-163, 174, 176-179, 188, 190-193), а також календарними планами виконання будівельно-монтажних робіт (т.2, а.с.124-128).

На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ "Ольтенія Білд" було виписано в адресу позивача податкові накладні № 668 від 29.10.2010 р., № 388 від 28.02.2011 р., № 775 від 31.03.2011 р., № 758 від 29.03.2011 р., № 748 від 28.03.2011 р. (т.1, а.с.139, 157, 159, 175, 189).

Оплата послуг проводилась ТОВ БК "Суми -Монолит" шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ольтенія Білд", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1, а.с.144, 164-166, 180, 194).

Також судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між позивачем (покупець) та TOB "Юван ТА" (продавець) було укладено угоду купівлі-продажу №204 від 02.03.2011 р. (т.1 а.с. 120-123), відповідно до умов якої продавець зобов"язується поставити та передати у власність покупця щити модульні на суму 119400 грн. в т.ч. ПДВ 19900 грн., а покупець - прийняти та оплатити товар. Підпунктом 3.4. пункту 3 даного договору визначено, що доставка товару здійснюється транспортом за рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений товар був фактично отриманий позивачем, про що свідчить видаткова накладна № 520 від 23.03.2011 р. (т.1 а.с. 124), оприбуткований та використаний в господарській діяльності, що підтверджується картками рахунку : 1521 за березень 2011 року оборотно-сальдовою відомістю за квітень 2011 року, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.1, а.с. 127-130).

Колегія суддів відмічає, що на поставлені ТОВ «Юван Та» щити модульні, оприбутковані ТОВ «БК «Суми Моноліт» в якості основних засобів, нараховувались амортизаційні витрати, що свідчить про фактичне використання придбаних ТМЦ у господарській (виробничій) діяльності позивача.

ТОВ "Юван Та" видано позивачеві податкову накладну (т.1 а.с. 125).

ТОВ БК "Суми Монолит" проведено оплату за отриманий товар в безготівковій формі, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (т.1 а.с. 126).

Колегією суддів встановлено, що виписані ТОВ "Ольтенія Білд» та ТОВ Юван Та» податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а видаткові накладні, видаткова накладна, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт - у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірним договорам як ТОВ «БК «Суми Моноліт» так і ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «Юван Та» були виконані в повному обсязі та належним чином: відвантажено певний обсяг товару, надано певний обсяг послуг, за які сплачено відповідні суми грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів та послуг, що є підставою вважати такий договори укладеними та такими, що мають реальні правові наслідки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження позивачем належного виконання сторонами договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТОВ "Ольтенія Білд», ТОВ «Юван Та» та виконаних за перевіряємий період.

Колегія суддів зазначає, що правочини були укладені право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Слід відмітити, що в обґрунтування висновку про нікчемність угоди, укладеної позивачем із ТОВ «Ольтенія Білд» відповідач посилається виключно на висновки акту перевірки останнього Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва № 85/23-50/36546782 від 13.04.2011 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ольтенія Білд» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.», відповідно до якого у жовтні 2010 року TOB "Ольтенія Білд" було подано до органів державної податкової служби декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, в якій не вказано індивідуальні податкові номери підприємств - покупців, що і послугувало причиною донарахування TOB Будівельна компанія "Суми Моноліт" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 8820 грн. Деклараціям з податку на додану вартість за лютий та березень 2010 p., що були надані до органів державної податкової служби TOB "Ольтенія Білд", було присвоєно статус "недійсна", що і стало причиною донарахування ДПІ в м. Суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість TOB Будівельна компанія "Суми Моноліт".

Однак, зазначені твердження відповідача спростовуються, зокрема, наявним в матеріалах справи листом TOB "Ольтенія Білд" №6/11 від 05.05.2011р. на адресу TOB Будівельна компанія "Суми Моноліт", яким позивача повідомлено про прийняття декларації ТОВ «Ольтенія Білд» з податку на додану вартість за березень 2011 року, в якій задекларовано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB Будівельна компанія "Суми Моноліт" на загальну суму 118839,47 грн., до листа додано копію зазначеної декларації з відмітками органу державної податкової служби України (т.1. а.с. 195-200).

Щодо посилань відповідача з вказівкою на акт перевірки № 85/23-50/36546782 від 13.04.2011 р. про те, що податковій декларації з ПДВ ТОВ «Ольтенія Білд» за лютий 2011 року присвоєно статус «недійсна», колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі доводи відповідача не спростовують факту подання вказаним контрагентом позивача податкової звітності з ПДВ та не свідчать про недекларування ним своїх податкових зобов`язань, що виникли за спірними господарськими операціями.

Крім того, необхідно відмітити, що присвоєння податковій звітності статусу "не визнано як податкова звітність" не позбавляє платника податку, в даному випадку ТОВ «Ольтенія Білд», права оскаржити такі дії податкового органу до суду шляхом звернення з позовом про зобов`язання визнати податкові декларації з ПДВ в якості податкової звітності.

З приводу тверджень відповідача про не зазначення ТОВ «Олтьтенія Білд» у декларації з ПДВ за жовтень 2010 року ідентифікаційних номерів контрагентів у Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окремі неточності у заповненні податкової звітності не спростовують декларування податкових зобов'язань за результатами відносин з позивачем та не є підставою для висновку про нікчемність правочину з ТОВ «БК «Суми Моноліт» та, як наслідок, позбавлення позивача права на податковий кредит.

Колегія суддів відхиляє посилання податкового органу на скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Ольтенія Білд" як на підставу висновку про нікчемність угод між ним та позивачем, оскільки, як вбачається з самого акту перевірки (т.2, а.с.108-113), вказане свідоцтво було анульоване лише 06.06.2011р. за ініціативою TOB "Ольтенія Білд", тобто, після закінчення господарських операцій з позивачем. При цьому, на час укладення договорів підряду та виписування податкових накладних ТОВ «Ольтенія Білд» було зареєстровано в якості платника ПДВ та мало право на виписування податкових накладних.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження ТОВ «Ольтенія Білд» за місцезнаходженням, оскільки, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців,записів про відсутність ТОВ "Ольтенія Білд" за місцем реєстрації до ЄДР не вносилося (т.2 а.с. 194-201).

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, відповідно п. 3 наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення угод контрагент був в реєстрі ЄДРПОУ як суб'єкт підприємницької діяльності та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає хибним твердження відповідача про відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача ТОВ «Юван Та», оскільки, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки (т.2, а.с.186-198), відповідні записи в ЄДРПОУ відсутні.

Та обставина, що до ЄДРПОУ 21.11.2011 року було внесено запис щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, не є свідченням нікчемніості правочинів, укладених вказаним контрагентом, оскільки, таке внесення відбулося після завершення господарських операцій з ТОВ «БК «Суми Моноліт», крім того, 08.12.2011 року до ЄДРПОУ було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Юван Та».

Щодо посилань ДПІ у м. Суми на присвоєння податковій декларації з ПДВ ТОВ «Юван Та» за березень 2011 року статусу "недійсна", що стало причиною розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями вказаного контрагента, колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу України, у т.ч. ст.49, що регулює порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби, не передбачено поняття "визнання податкової декларації недійсною".

Так, пунктом 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено обов'язок органів державної податкової служби надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, органи Державної податкової служби мають право прийняти або відмовити в прийнятті податкової звітності платника податків, при цьому чинним законодавством не передбачено повноважень щодо визнання податкових декларацій недійсними.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2011 року по справі № 2а-12196/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-12196/11/2670 від 20 березня 2012 р., було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва щодо визнання податкової декларації по податку на додану вартість за березень 2011 р. TOB "Юван Та" недійсною.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні в АІС «Система автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розмірі контрагентів» розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагентів ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та» не є такими, що сталися з вини позивача або його контрагентів та не пов'язані з невиконанням позивачем або його контрагентами власних податкових зобов'язань, а тому не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за результатами відносин з вказаними контрагентами.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на висновок спеціаліста Святошинського РУ відділу організації роботи з ТЕЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві від 17.05.11 за №765, в якому зазначено, що підписи від імені громадянина ОСОБА_4 (директора та засновника TOB "Юван ТА") виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою невстановленою особою, та на пояснення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що він не має ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності TOB "Юван ТА", з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

З акту перевірки вбачається, що пояснення від ОСОБА_4 були відібрані працівниками податкової міліції ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про податкову службу» податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

1) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків;

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 5 ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

У разі, якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

Ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи відповідач не зазначив і не надав доказів щодо того, в ході яких саме дій було відібране зазначене пояснення (дослідча перевірка, оперативно-розшукова справа, тощо). Також відповідач не пояснив суду, яке рішення було прийняте за результатами проведення перевірки. Таким чином, відповідач не довів правомірність відібрання пояснення у директора та засновника ТОВ «Юван Та».

Аналогічно, відповідачем не надано правового обґрунтування проведення експертного дослідження та дачі висновку спеціалістом Святошинського РУ відділу організації роботи з ТЕЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві від 17.05.11 за №765.

Копій зазначених пояснень та висновку відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, суд не може взяти ці пояснення та висновок до уваги в якості належного та допустимого доказу нікчемності правочинів між ТОВ «БК «Суми Моноліт» та ТОВ «Юван Та».

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості отриманих від ТОВ "Юван Та» та ТОВ «Ольтенія Білд» товарів та послуг на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної здійснення вказаним контрагентом робіт на користь позивача, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; незнаходження ТОВ ТОВ "Юван Та» та ТОВ «Ольтенія Білд» за місцезнаходженням спростовується фактичними обставинами, встановленими у справі та відомими самому відповідачу, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, помилковим, та таким, що спростовується встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами та дослідженими у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, оскільки всі твердження відповідача про відсутність реальних господарських стосунків в спірних правовідносинах між позивачем та ТОВ "Юван Та» та ТОВ «Ольтенія Білд» не підтвердженні жодними належними доказами, що містять предмет доказування (неотримання позивачем від свого контрагенту робіт, невикористання отриманих робіт в господарській діяльності, внесення завідомо недостовірних даних до податкової звітності тощо), колегія суддів дійшла висновку про те, що правочини між вказаними контрагентами не може бути визнані нікчемними.

Отже, зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість у розмірі 162119,00 грн. правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки №785/2312/33526040/1 від 09.02.2012 року порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми від 29.02.2012 року № 0000142312/0/17641 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012р. по справі № 2а-1870/5246/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 04.12.2012 р.