Ухвала

від 06.11.2013 по справі 2а-1870/5246/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року м. Київ К/800/6140/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року

у справі № 2а-1870/5246/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Суми-Моноліт» (далі - позивач, ТОВ «БК «Суми-Моноліт»)

до Державної податкової інспекції у м. Cумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «БК «Суми-Моноліт» звернулося у червні 2012 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 0000142312/0/17641.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 29.02.2012 року № 0000142312/0/17641; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «БК «Суми-Моноліт» суму судового збору в розмірі 1675,44 гривень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.01.2012 року по 02.02.2012 року відповідачем було проведено перевірку позивача, за результатам якої складено акт № 785/2312/33526040/1 від 09.02.2012 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «БК «Суми Моноліт» код ЄДРПОУ 33526040 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року», яким зафіксовано, зокрема, порушення п. 1.32, п. 1.7 ст. 1 , пп. 7.2.3 п. 7.2, п. 7.3, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ст. 187 , п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 , п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК Укаїни), в результаті чого встановлено завищення на загальну суму 162 119,00 гривень, у тому числі за жовтень 2010 року - 8820,00 гривень, лютий 2011 року - 14 560,00 гривень, березень 2011 року - 138 739,00 гривень; ч. 5 ст. 203 , ч. ч. 1, 2 ст. 215 , ст. 216 Цивільного кодексу України .

На підставі зазначених висновків акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2012 року № 0000142312/0/17641 про збільшення ТОВ «БК «Суми Моноліт» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 164 325,00 гривень, у тому числі за основним платежем - 162 119,00 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2206,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем за результатами відносин з ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та» за жовтень 2010 року, лютий та березень 2011 року до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ в загальному розмірі 162 119,00 гривень.

Крім того, судом апеляційної інстанцій вірно зазначено, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у жовтні 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності ПК України ), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України «Про податок на додану вартість» , Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» . При цьому, суд апеляційної інстанції вірно відмітив, що підстави та порядок формування ТОВ «БК «Суми Моноліт» податкового кредиту в лютому-березні 2011 року регламентовано ПК України .

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (норми якої діяли до 01 січня 2011 року).

Виходячи із змісту положень наведеної норми права, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів п. 198.2 ст. 198 ПК України (норми якого діють з 01 січня 2011 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Аналізуючи положення статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та вимог статті 198 ПК України , суд апеляційнї інстанцій вірно зазначив, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), а також за фактом отримання товарів/послуг, що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, актів виконання робіт, платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від постачальників.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «БК «Суми Моноліт» (Замовник) та TOB «Ольтенія білд» (Підрядник) були укладені договори підряду від 30.08.2010 року, 10.01.2011 року, 15.01.2011 року, 25.02.2011 року, згідно яких підрядник зобов'язується виконувати будівельно-монтажні роботи.

Виконання монтажних робіт підтверджується дослідженими судами відповідними актами виконаних робіт форми КБ-2 за жовтень 2010 року, лютий 2011 року, за березень 2011 року та довідками по формі КБ-3 від 29.10.2010 року, 28.02.2011 року, 28.03.2011 року, 29.03.2011 року, 31.03.2011 року, а також календарними планами виконання будівельно-монтажних робіт.

Виконання умов зазначеного вище договору підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій податковими накладними. Оплата послуг проводилась ТОВ БК «Суми -Монолит» шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Ольтенія Білд», що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами попередніх інстанцій платіжними дорученнями.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем (покупець) та TOB «Юван ТА» (продавець) було укладено угоду купівлі-продажу № 204 від 02.03.2011 року, відповідно до умов якої продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця щити модульні на суму 119 400,00 гривень, у тому числі ПДВ 19 900,00 гривень, а покупець - прийняти та оплатити товар. Підпунктом 3.4. пункту 3 даного договору визначено, що доставка товару здійснюється транспортом за рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, зазначений товар був фактично отриманий позивачем, оприбуткований та використаний в господарській діяльності, що підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій бухгалтерськими документами позивача.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що на поставлені ТОВ «Юван Та» щити модульні, оприбутковані ТОВ «БК «Суми Моноліт» в якості основних засобів, нараховувались амортизаційні витрати, що свідчить про фактичне використання придбаних ТМЦ у господарській (виробничій) діяльності позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вказаного договору ТОВ «Юван Та» видало позивачеві податкову накладну, а ТОВ «БК «Суми-Моноліт» проведено оплату за отриманий товар в безготівковій формі, що підтверджується дослідженим судами платіжним дорученням.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що виписані ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та» податкові накладні оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України , а видаткові накладні, видаткова накладна, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт - у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, суд апеляційної інстанції, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, дійшов до вірного висновку про те, що зобов'язання по спірним договорам як ТОВ «БК «Суми Моноліт» так і ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «Юван Та» були виконані в повному обсязі та належним чином: відвантажено певний обсяг товару, надано певний обсяг послуг, за які сплачено відповідні суми грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товарів та послуг, що є підставою вважати такий договори укладеними та такими, що мають реальні правові наслідки.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про підтвердження позивачем належного виконання сторонами договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТОВ «Ольтенія Білд», ТОВ «Юван Та» та виконаних за перевіряємий період.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що правочини були укладені право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать. Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування висновку про нікчемність угоди, укладеної позивачем із ТОВ «Ольтенія Білд» відповідач посилається виключно на висновки акту перевірки останнього Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва № 85/23-50/36546782 від 13.04.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ольтенія Білд» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року», відповідно до якого у жовтні 2010 року TOB «Ольтенія Білд» було подано до органів державної податкової служби декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, в якій не вказано індивідуальні податкові номери підприємств - покупців, що і послугувало причиною донарахування TOB «БК «Суми-Моноліт» податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 8820,00 гривень. Деклараціям з податку на додану вартість за лютий та березень 2010 року, що були надані до органів державної податкової служби TOB «Ольтенія Білд», було присвоєно статус «недійсна», що і стало причиною донарахування ДПІ в м. Суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість TOB «БК «Суми-Моноліт».

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, листом TOB «Ольтенія Білд» № 6/11 від 05.05.2011 року на адресу TOB «БК «Суми-Моноліт», яким позивача повідомлено про прийняття декларації ТОВ «Ольтенія Білд» з податку на додану вартість за березень 2011 року, в якій задекларовано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «БК «Суми-Моноліт» на загальну суму 118 839,47 гривень, до листа додано копію зазначеної декларації з відмітками органу державної податкової служби України.

Крім того, суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги посилання відповідача з вказівкою на акт перевірки № 85/23-50/36546782 від 13.04.2011 року про те, що податковій декларації з ПДВ ТОВ «Ольтенія Білд» за лютий 2011 року присвоєно статус «недійсна», оскільки такі доводи відповідача не спростовують факту подання вказаним контрагентом позивача податкової звітності з ПДВ та не свідчать про недекларування ним своїх податкових зобов`язань, що виникли за спірними господарськими операціями. Крім того, присвоєння податковій звітності статусу «не визнано як податкова звітність» не позбавляє платника податку, в даному випадку ТОВ «Ольтенія Білд», права оскаржити такі дії податкового органу до суду шляхом звернення з позовом про зобов`язання визнати податкові декларації з ПДВ в якості податкової звітності.

З приводу тверджень відповідача про не зазначення ТОВ «Олтьтенія Білд» у декларації з ПДВ за жовтень 2010 року ідентифікаційних номерів контрагентів у Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», то судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що окремі неточності у заповненні податкової звітності не спростовують декларування податкових зобов'язань за результатами відносин з позивачем та не є підставою для висновку про нікчемність правочину з ТОВ «БК «Суми Моноліт» та, як наслідок, позбавлення позивача права на податковий кредит.

Також, суди попередніх інстанцій правомірно вважають безпідставними посилання податкового податкового органу на скасування свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ольтенія Білд» як на підставу висновку про нікчемність угод між ним та позивачем, оскільки, як вбачається з самого акту перевірки, вказане свідоцтво було анульоване лише 06.06.2011 року за ініціативою TOB «Ольтенія Білд», тобто, після закінчення господарських операцій з позивачем. При цьому, на час укладення договорів підряду та виписування податкових накладних ТОВ «Ольтенія Білд» було зареєстровано в якості платника ПДВ та мало право на виписування податкових накладних.

Крім цього, судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, записів про відсутність ТОВ «Ольтенія Білд» за місцем реєстрації до ЄДР не вносилося.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того, відповідно п. 3 наведеної вище норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на момент укладення угод контрагент був в реєстрі ЄДРПОУ як суб'єкт підприємницької діяльності та зареєстрований платником податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли до уваги доводи податкового органу про відсутність за місцезнаходженням контрагента позивача ТОВ «Юван Та», оскільки, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки, відповідні записи в ЄДРПОУ відсутні.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що та обставина, що до ЄДРПОУ 21.11.2011 року було внесено запис щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, не є свідченням нікчемніості правочинів, укладених вказаним контрагентом, оскільки, таке внесення відбулося після завершення господарських операцій з ТОВ «БК «Суми Моноліт», крім того, 08.12.2011 року до ЄДРПОУ було внесено запис про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ «Юван Та».

Щодо посилань відповідача на присвоєння податковій декларації з ПДВ ТОВ «Юван Та» за березень 2011 року статусу «недійсна», що стало причиною розбіжностей між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями вказаного контрагента, то судами попередніх інстанції вірно зазначено, що нормами ПК України , у тому числі ст. 49, що регулює порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби, не передбачено поняття «визнання податкової декларації недійсною».

Так, пунктом 49.11 ст. 49 ПК України встановлено обов'язок органів державної податкової служби надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що органи Державної податкової служби мають право прийняти або відмовити в прийнятті податкової звітності платника податків, при цьому чинним законодавством не передбачено повноважень щодо визнання податкових декларацій недійсними.

Крім того, судами встановлено, що постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2011 року по справі № 2а-12196/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-12196/11/2670 від 20.03.2012 року, було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва щодо визнання податкової декларації по податку на додану вартість за березень 2011 року TOB «Юван Та» недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участі ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку про те, що наявні в АІС «Система автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розмірі контрагентів» розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями контрагентів ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та» не є такими, що сталися з вини позивача або його контрагентів та не пов'язані з невиконанням позивачем або його контрагентами власних податкових зобов'язань, а тому не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту за результатами відносин з вказаними контрагентами.

Також, суди попередніх інстанцій правомірно вважають безпідставними посилання відповідача на висновок спеціаліста Святошинського РУ відділу організації роботи з ТЕЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві від 17.05.2011 року за № 765, в якому зазначено, що підписи від імені громадянина ОСОБА_5 (директора та засновника TOB «Юван ТА») виконані не громадянином ОСОБА_5, а іншою невстановленою особою, та на пояснення ОСОБА_5 про те, що він не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності TOB «Юван ТА», оскільки дані докази відповідачем до суду, не дивлячись на неодноразові вимоги суду, надані не були.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості отриманих від ТОВ «Юван Та» та ТОВ «Ольтенія Білд» товарів та послуг на відсутність у останніх необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної здійснення вказаним контрагентом робіт на користь позивача, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; незнаходження ТОВ ТОВ «Юван Та» та ТОВ «Ольтенія Білд» за місцезнаходженням спростовується фактичними обставинами, встановленими у справі та відомими самому відповідачу, та, крім того, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні та первинні документи по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманих позивачем товарів та послуг сторонами не заперечується.

Висновок відповідача про нікчемність правочинів, як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, суди вірно вважають помилковим, та таким, що спростовується встановленими судами обставинами та дослідженими у справі доказами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які задовольняючи позовні вимоги дійшли висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту у відповідних податкових періодах із врахуванням результатів господарських операцій із ТОВ «Ольтенія Білд» та ТОВ «Юван Та» та не відповідності висновків акту перевірки позивача дійсним обставинам справи та вимогам закону, внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 Кодексу адміністративного судочинства УкраїниКАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі № 2а-1870/5246/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько