Постанова

від 25.12.2012 по справі 12/127

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 12/127 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: Генеральної прокуратури України Тов "Історія міста" Київської міської ради розглянувши касаційну скаргу Томчук М.О. Янченко П.М. Палій Є.В. Товариства з обмеженою відповідальністю "Історія міста" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.10.2012р. у справі№ 12/127 господарського суду міста Києва за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури і туризму України Державного комітету України з земельних ресурсів Київської міської ради дотовариства з обмеженою відповідальністю "Історія міста" третя особа:Головне управління земельних ресурів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провизнання договорів недійсними та державного акту на право власності на землю В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2012 (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено.

Визнано недійсними:

- договір оренди земельної ділянки площею 1,2260 (одна ціла дві тисячі двісті шістдесят десятитисячних) га, що розташована по вул. Інститутській, 3 у Печерському районі міста Києва від 29.03.2007, укладений між Київською міською радою (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Історія міста"(код 34696262, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 18);

- договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,2260 (одна ціла дві тисячі двісті шістдесят десятитисячних) га, що розташована по вул. Інститутській, 3 у Печерському районі міста Києва від 04.06.07, укладений між Київською міською радою (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Історія міста"(код 34696262, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 18);

- державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №048008, виданий Київською міською радою (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) Товариству з обмеженою відповідальністю "Історія міста"(код 34696262, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 18).

Суд дійшов висновку, що за встановлених судом обставин скасування в судовому порядку рішень міської ради, які були підставами для укладених оспорюваних договорів, вимоги про визнання таких договорів недійсними підлягають до задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 (судді Пономаренко Є.Ю., Рябуха В.І., Чорногуз М.Г) рішення господарського суду Луганської області від 08.08.2012 залишено без зміни.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Історія міста" в касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Скаржник доводить, що судом порушено ст. 27 ГПК України, оскільки не залучено до участі у справі ТОВ "ФКМ-Інвест", прав та обов'язків якого стосується рішення суду у справі; порушено ст.ст. 32-35, 43, 82 ГПК України, оскільки, взявши до уваги рішення адміністративних судів у справі № 2а-6078/11/2670, суд не врахував, що норми процесуального закону не встановлюють обов'язкову преюдицію фактів, встановлених судовим рішенням в адміністративній справі, а також неправомірно врахував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2010 у справі № 22а-4094/09, оскільки останню скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2012; порушено норми ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві та регламент Київської міської ради не є актами цивільного законодавства, тому їх порушення не може бути підставою для визнання недійсним правочину; судом не застосовано двосторонню реституцію, що є порушенням ст. 216 ЦК України; суд неправомірно визнав недійсним державний акт на право власності на землю, оскільки такий за своєю правовою природою не може визнаватися недійсним, тому в цій частині вимог провадження у справі підлягало припиненню відповідно до ст. 80 ГПК України; судом порушено ст.ст. 261, 267 ЦК України, оскільки не враховано пропуск позовної давності.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Київською міською радою 15.03.2007 ухвалено рішення № 276/937 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Історія міста" земельної ділянки для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування Музею історії м. Києва у складі адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва".

За цим рішенням, зокрема, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва площею 1,2260 га та передачі її товариству з обмеженою відповідальністю "Історія міста"в оренду на 5 років.

На підставі даного Рішення між Київською міською радою та ТОВ "Історія міста"29.03.2007 укладено договір оренди земельної ділянки.

Об'єктом оренди за вказаним договором є земельна ділянка по вул. Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва площею 1,2260 га з кадастровим номером 8000000000:82:012:0027 (розділ 3).

Цільовим призначенням вказаного об'єкту оренди визначено: для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування Музею історії м. Києва у складі адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами.

Вказаний договір оренди зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 30.03.2007 за № 82-6-00409.

Згодом, Київською міською радою ухвалено рішення №480/1141 від 26.04.2007 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Історія міста" для реконструкції, будівництва, експлуатації та обслуговування Музею історії м. Києва у складі адміністративно-готельного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення, з підземним та наземним паркінгами на вул. Інститутській, 3 у Печерському районі м. Києва".

На підставі вказаного Рішення Київської міської ради між Київською міською радою та ТОВ "Історія міста"04.06.2007 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

При цьому, другому відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 048008 від 06.07.2007.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2011 у справі № 2а-6078/11/2670 (залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011) позовні вимоги прокурора про визнання протиправними та скасування рішень Київської міської ради № 276/937 від 15.03.2007 та №480/1141 від 26.04.2007 (на підставі яких було укладено оскаржувані договори оренди та купівлі-продажу, і згодом видано державний акт на право власності на земельну ділянку) задоволені повністю.

Так, адміністративними судами при розгляді спору у справі № 2а-6078/11/2670 встановлено, що проект землеустрою не погоджувався Головним управлінням охорони культурної спадщини виконкому Київради (КМДА). Крім того, в листі №3163/0/06/27-11 від 23.03.2011 року Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконкому Київради (КМДА) було повідомлено, що згідно електронної бази "Документообіг"звернень від ТОВ "Історія міста"щодо погодження проекту землеустрою не надходило та проект не погоджувався.

Тобто, проект землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки ТОВ "Історія міста" не було погоджено ні Головним управлінням охорони культурної спадщини виконкому Київради (КМДА), ні Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконкому Київради (КМДА) в порядку встановленому п.14 Регламенту №457/1867.

Крім того, відповідно до листа Управління охорони навколишнього природного середовища виконкому Київради (КМДА) №071/4-04-22/924 від 24.02.2007 року проект відведення було погоджено за умови складання проектної документації в межах території, яка визначена листом ВАТ "Київпроект"ДП "Інститут генерального плану м. Києва"КМДА №207 від 27.01.2007 року, а саме на площі 1,10 га, без втручання в межі Федерації професійних спілок України.

Разом з тим, Рішенням №276/937 було передано в оренду ТОВ "Історія міста" земельну ділянку більшою площею, аніж було погоджено Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконкому Київради (КМДА). Крім того, Рішенням №276/937 було передано ТОВ "Історія міста"в оренду площі землі, які знаходились в користуванні Федерації професійних спілок України, що не було погоджено із Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконкому Київради (КМДА).

Також, не було вчинено погодження проекту землеустрою передачі земельної ділянки в оренду комісією Київради з питань містобудування та землекористування, голова постійної комісії з питань містобудування та землекористування із доповіддю на пленарному засіданні Київської міської ради не виступав. Як наслідок, процедура прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки в оренду була порушена.

Всупереч п. 25.1 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради №14/14 від 14.06.2006 року (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) обговорення питання оренди земельної ділянки ТОВ "Історія міста", що розташована в м. Києві, Печерський район, вул. Інститутська, 3 на пленарному засіданні Київської міської ради не відбувалось взагалі, чим порушено приписи Регламенту №14/14.

Щодо правомірності Рішення №480/114, то адміністративний суд при розгляді справи № 2а-6078/11/2670 встановив, зокрема, наступне.

Під час проведення голосування за проект спірного рішення було порушено Регламент №14/14.

Крім того, у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві №05-08/5824 від 23.08.2007 року зазначено, що земельна ділянка по вул. Інститутській, 3 є сквером і відноситься до зеленої зони.

При цьому, відповідно до п. "а"ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень надають висновок.

Згідно Рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів №920 від 16.07.1979 року, розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від 17.05.2002 року зазначена земельна ділянка на вулиці Інститутській, 3 знаходиться в архітектурній зоні, центральному історичному ареалі м. Києва, що відображено в листі управління охорони навколишнього природного середовища виконкому Київради (КМДА) №05-08/5824 від 23.08.2007 року.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що не погодження проекту відведення земельної ділянки Головним управлінням охорони культурної спадщини виконкому Київради (КМДА) є порушенням положення ст. 123 Земельного кодексу України.

У пункті 1.1. розділу 1 договору оренди земельної ділянки від 29.03.2007 вказано що цей договір укладено на підставі рішення Київської міської ради №276/937 від 15.03.2007.

Також, у пункті 1.1. розділу 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 04.06.2007 зазначено, що його укладено на підставі Рішення Київської міської ради №480/1141 від 26.04.2007.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що спірні правочини були укладені на підставі незаконних актів органу місцевого самоврядування.

При цьому, встановлені судами порушення вимог чинного законодавства при оцінці правомірності рішень Київміськради є також і підставами для визнання недійсними оскаржуваних у даній справі правочинів, та як наслідок державного акту на право власності на землю.

Щодо тверджень скарги про неправомірність висновків суду, що ґрунтуються на судових рішеннях в адміністративній справі № 2а-6078/11/2670, суд касаційної інстанції зазначає що факти, встановлені іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів (п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, оцінюючи рішення у справі № 2а-6078/11/2670 суд апеляційної інстанції правомірно виходив з тих висновків, що судове рішення, що набрало законної сили не може бути поставлено під сумнів.

В абзаці 2 пункту 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Отже, суд дійшов правильного правового висновку, що у зв'язку з визнанням протиправними та скасуванням рішень органу місцевого самоврядування, укладені на їх підставі оскаржувані договори теж є незаконними.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з наведеного, оскаржувані договори оренди та купівлі-продажу земельної ділянки підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 215 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи, позовна вимога про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №048008, виданого Київською міською радою Товариству з обмеженою відповідальністю "Історія міста", як похідна від другої вимоги є обґрунтованою, і також підлягає задоволенню з наступних підстав.

Даний оспорюваний акт видано на підставі рішення Київської міської ради №480/1141 від 26.04.2007 та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 04.06.2007 за реєстраційним №1570.

Наведені відомості вказані в самому акті.

Тому, у зв'язку із встановленям судами незаконності прийняття рішення Київської міської ради №480/1141 від 26.04.2007 та укладення договору купівлі-продажу від 04.06.2007, які стали правовими підставами видачі державного акту, вимога про визнання недійсним останнього підлягає задоволенню.

Твердження щодо безпідставності визнання недійсним державного акту на землю, оскільки цей документ не є правочином судом відхиляються з наступних підстав.

У пункті 2.3 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вказано, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Перевіривши у відповідності до частини 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішення місцевого господарського суду та постанові апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій в порядку ст. 43 ГПК України всебічно та повно розглянули у судовому процесі всі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, дійшли правильних правових висновків щодо спірних правовідносини сторін і правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2012 у справі № 12/127 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун