Постанова

від 20.12.2012 по справі 5008/580/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.12 Справа № 5008/580/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желіка М. Б.

Кузь В. Л.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників :

від прокуратури - Рогожнікова Н. Б. (посвідчення № 220 від 21.11.2012 р.),

від позивача - Яцков М.М.,

від третіх осіб на стороні позивача -не з'явився,

від відповідача1 -Дрюченко О.С.,

від відповідача2 -ОСОБА_5,

від відповідача 3 - ОСОБА_5

від третьої особи на стороні відповідача -ОСОБА_5

Розглянувши апеляційну скаргу Ужгородської міської ради від 08.10.12 року

на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 р.

у справі № 5008/580/2012

за позовом Прокурора міста Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради, м. Ужгород, 88000

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача -Управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Закарпатської облдержадміністрації, м. Ужгород, 88000

до відповідача 1: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород, 88000

до відповідача 2: приватного торгово-виробничого підприємства „Коруна", м. Ужгород, 88000

до відповідача 3: ОСОБА_6, с. Тересва Тячівського району, 90564

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача -ОСОБА_6, с. Тересва Тячівського району, 90564

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Управління культури Закарпатської облдержадміністрації, пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008

про визнання недійсним договору купівлі продажу та патенту, визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та зобов'язання орендаря звільнити об'єкт оренди

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі №5008/580/2012 в позові прокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та приватного торгово-виробничого підприємства „Коруна" про визнання недійсним договору купівлі продажу та патенту, визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та зобов'язання орендаря звільнити об'єкт оренди відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, Прокурор міста Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради та Ужгородська міська рада подали апеляційні скарги, в яких просили дане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги. При цьому апелянти вказують, що суд безпідставно трактує, про те що факт несвоєчасного погодження питання про використання об'єкту пам'ятки архітектури не є однозначною і визначальною підставою для визнання договору недійсним, тобто на думку апелянта позиція суду ґрунтується на наявності у відповідача Охоронного договору від 10.11.2011 року № 79 на пам'ятку архітектури та містобудування місцевого значення і що свідчить про погодження питання використання об'єкту державним органом охорони культурної спадщини 10.11.2011 року, а факт відсутності дозволу спеціально уповноваженого органу пам'яток станом на 11.03.1999 року, на момент укладення договору оренди № 6/265, трактується як малозначима обставина, яка не є однозначною і визначальною підставою для визнання договору недійсним. Також вказали, що суд, безпідставно відмовив у позові, трактуючи, що розгляд позовних вимог стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.08.1997 року права на патент та патенту НОМЕР_1 на право оренди будівель не заслуговують уваги суду, оскільки не мають безпосереднього відношення до оспорюваного договору оренди № 6/265 від 11.03.1999 року, оскільки таке твердження спростовується висновками у справі господарського суду № 5008/1852/2011 і не потребують додаткового доказування відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України.

09.11.12 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшла заява прокурора міста Ужгород, відповідно до якої він відмовлявся , в порядку ст. 100 ГПК України від своєї апеляційної скарги. 29.11.12 року колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду в судовому засіданні, було прийнято дану відмову від апеляційної скарги на рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі 5008/580/2012.

Також, 13.12.12 року судова колегія, виходячи з норм ст.ст. 24, 99 ГПК України, враховуючи матеріали справи, зміст позовних вимог позивача в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу НОМЕР_1 від 06.08.1997 року права на патент, укладеного між гр. ОСОБА_6 та Ужгородською міською радою, в особі Фонду комунального майна Ужгородської міської ради, заслухавши думку присутніх представників сторін, дійшла висновку про залучення до участі в справі в якості відповідача-3 -ОСОБА_6 (АДРЕСА_1), крім того, залучила Управління культури Закарпатської облдержадміністрації (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідач 3 та третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_6 вказує, що на її думку Господарський суд Закарпатської області дійшов вірних та таких що відповідають фактичним обставинам справи висновків, на підставі яких було вирішено вищезгаданий спір.

Представником відповідача 2 приватного торгово-виробничого підприємства „Коруна" також було подано відзив на апеляційну скаргу, в якій він заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити дане рішення без змін, а апеляційну без задоволення. При цьому останній зазначав, що позивачем (апелянтом) невірно зазначено орган, на який покладено обов'язок здійснювати функції охорони пам'яток культури та за захистом інтересів якого фактично заявлено позов відповідно і порушене право яке підлягає захисту.

Крім того, на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача 1 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, в якому останній просить рішення господарського суду Закарпатської області скасувати, а апеляційну скаргу задоволити. При цьому, відповідач 1 вказує, що Ужгородською міською радою, Фондом приватизації та управління майном міста рішення про передачу в оренду нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 3882 кв.м. ПТВП «Коруна»не приймалось.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача -Управління регіонального розвитку, містобудування та архітектури Закарпатської облдержадміністрації та Управління культури Закарпатської облдержадміністрації не забезпечили явку своїх представників, проте подали письмові пояснення, в яких, зазначили, що повністю підтримують позов прокурора міста Ужгород про визнання недійсним договору купівлі продажу та патенту, визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень та зобов'язання орендаря звільнити об'єкт оренди у зв'язку з відсутністю дозволів органів охорони культурної спадщини та просять розглянути справу без їхньої участі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задоволити, в свою чергу представник відповідача 2, 3 та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, навів доводи аналогічні викладеним у своєму відзиві, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу задоволити.

Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзивах до неї заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Встановлено, що 06.08.1997 року між Фондом комунального майна Ужгородської міської ради народних депутатів та фізичною особою ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу патенту НОМЕР_1 на право оренди приміщення площею 3897,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_2, за ціною 48545 грн.

В подальшому, на підставі вищевказаного договору, ОСОБА_6, виданий 11.09.1998 року Патент НОМЕР_1 на право оренди будівлі (споруди, приміщення), яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, площею 3897,5 кв.м.

12.09.1998 р. між ОСОБА_6 та ПЮВП «Концерн «Срібна Земля»укладений договір дарування Патенту НОМЕР_1 від 11.09.1998р., після чого 23.12.1998р. між ОСОБА_6 та ПЮВП «Концерн «Срібна Земля»укладено Угоду про розірвання договору дарування.

24.12.1998 р. між ОСОБА_6 та ПП «Коруна»укладений Договір

дарування патенту НОМЕР_1 на право оренди будівлі за адресою м.Ужгород, пл.

Театральна,5,7, строком до 06.08.2047р., виданий Фондом комунального

майна м. Ужгорода і придбаний ОСОБА_6, відповідно до Договору купівлі-

продажу від 06.08.1997р.

11.03.1999р. між Фондом приватизації та управління майном міста та

ПТВП «Коруна»укладений Договір №6/265 оренди нежитлового приміщення

за адресою АДРЕСА_2, площею 3882 кв.м., для

використання під заклади громадського харчування, оптову і роздрібну

торгівлю, виробництво, юридичні послуги, засоби інформації, громадські

організації, охорону здоров'я. Термін дії договору з 01.02.1998 до 01.02.2047 р.р.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду державного та

комунального майна»цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з

передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Статтею 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства,його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна, до його укладення зобов'язана зареєструватись, як суб'єкт підприємницької діяльності.

Згідно ст. 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону.

Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу та нерухомого майна, що перебувають у державній власності, або підприємства, заснованого на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, орендодавець у п'ятиденний термін після дати реєстрації заяви надсилає копії проекту договору та інших матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном.

Орган, уповноважений управляти відповідним майном державної власності, майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, орган Антимонопольного комітету України розглядають надіслані їм копії документів і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилають орендодавцеві висновки (дозвіл або відмову) про можливість оренди та умови договору оренди.

Відповідно до Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), затверджено Наказом ФДМ №90 від 31.01.1995р., патент на право оренди будівель (споруд,приміщень) (далі - патент) дає його власнику виключне право на укладання договору оренди будівель( споруд, приміщень). При перепродажу патенту власником іншій особі загальний строк дії патенту не змінюється. Новий власник патенту стає правонаступником договору оренди на нежитлове приміщення (будівлю).

Згідно п. 5.2 Положення при переході права власності на нежитлове приміщення до іншої особи договір оренди зберігає силу для нового власника нежитлового приміщення, якщо інше не було передбачене особливими умовами надання патенту.

Однак, всупереч наведеному, 11.03.1999 р. між Фондом приватизації та управління майном міста та ПТВП «Коруна», укладений Договір №6/265 оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 3882 кв.м., для використання під заклади громадського харчування, оптову і роздрібну торгівлю, виробництво, юридичні послуги, засоби інформації, громадські організації, охорону здоров'я. Термін дії договору з 01.02.1998 до 01.02.2047р.р. Проте, Ужгородською міською радою рішення про передачу в оренду вищевказаного приміщення ПТВП «Коруна»не приймалось.

Дане твердження підтверджується доводами викладеними у постанові Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5008/1852/2011 від 08.05.2012р., в якій зазначено, що відсутність, укладеного із першим власником Патенту НОМЕР_1 від 11.09.1998р. договору оренди нежилих приміщень, площею 3897,5 кв. м (в т.ч. підвал - 330,4 кв. м), унеможливлює настання при наступному відчуженні Патенту для його нового власника, передбачених п. 2.3 Положення №90 наслідків правонаступництва за відповідним договором оренди.

А отже, з ПТВП «Коруна»було укладено самостійний договір оренди спірних приміщень - договір №6/265 від 11.03.1999р., яким обумовлено передачу в оренду нежилих приміщень, загальною площею 3882 кв. м., строком з 01.02.1999р. по 01.02.2047 р. Умови вказаного договору не містять жодного посилання на право власності на Патент НОМЕР_1, як на підставу його укладення, а обумовлені цим договором, площа приміщень та строк оренди, є відмінними від зазначених у Патенті НОМЕР_1.

Разом з цим, як встановлено проведеною прокуратурою міста перевіркою, перехід права власності на Патент НОМЕР_1 від 11.09.1998р. проводився всупереч вимогам Положення №90 та спірному Договору купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення.

Відповідно до п. 4.1. Положення №90 - патент є власністю фізичної чи юридичної особи, яка його придбала. Набуття права власності на патент відбувається, з моменту повної сплати ціни продажу патенту відповідно до умов договору купівлі-продажу.

Так, Фондом комунального майна Ужгородської міської ради народних депутатів ОСОБА_6, 11.09.1998 р. виданий Патент НОМЕР_1 на підставі Договору НОМЕР_1 купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення від 06.08.1997р.

В подальшому, 24.12.1998р. між ОСОБА_6 та ПП «Коруна»укладений Договір дарування спірного патенту на право оренди будівлі за адресою АДРЕСА_2, строком на до 06.08.2047р., виданий Фондом комунального майна м. Ужгорода, всупереч вимогам п. 3.4 Договору НОМЕР_1 купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення від 06.08.1997 та п.2.4 Положення. Вказані порушення підтверджуються укладеними ОСОБА_6, згаданими вище Договорами дарування від 12.09.1998р. та від 24.12.1998р.

Крім того, вищевказаним Договором №6/265 від 11.03.1999 року змінено цільове призначення приміщення, оскільки останнє можна було використовувати лише як продовольчий магазин, ресторан, пивний бар, готель.

Разом з цим, статтею 5 Законом УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури»передбачено, що продаж, дарування або інше відчуження пам'яток історії та культури допускається з обов'язковим попереднім повідомленням державних органів охорони пам'яток.

Відповідно до ст. 21 Закону УРСР, будинки і споруди, віднесені до пам'яток історії та культури, надаються в користування державним, кооперативним, іншим громадським підприємствам, організаціям, установам, а також іншим організаціям і особам виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за погодженням з спеціально уповноваженими державними органами охорони пам 'яток.

Протягом 1996-2002 років право надавати такий дозвіл було наділено управління містобудування та архітектури Закарпатської ОДА, оскільки до основних завдань управління відносилася організація у межах своїх повноважень охорона, облік, використання й реставрація пам'яток архітектури і містобудування згідно Положення про управління від 12.03.1996 року.

З прийняттям у 2000 році Закону України «Про охорону культурної спадщини»втратив чинність Закон УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури». Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини»Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками(за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 року №446 «Про утворення Державної служби охорони культурної спадщини», на підставі розпорядження голови Закарпатської ОДА від 11.07.2003 року №328 «Про затвердження Положення про Державну службу охорони культурної спадщини»була утворена служба охорони культурної спадщини Закарпатської ОДА, яка проіснувала до 2005 року.

У зв'язку з ліквідацією даної служби охорони культурної спадщини, з 2005 року по теперішній час функції охорони культурної спадщини на території Закарпатської області виконує управління культури Закарпатської ОДА.

Згідно письмових пояснень Управління культури Закарпатської облдержадміністрації (т.3, а.с.41), у архівних матеріалах управління культури Закарпатської ОДА за період з 1996-2012 роки відсутні відомості щодо надання дозволу Ужгородській міській раді чи її уповноваженим органам на передачу в користування іншим особам пам'ятки архітектури та містобудування за адресою: пл. Театральна, 5,7 у м. Ужгороді. На виконання ст. 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини», дійсно у 2011 році за участі орендаря, ПП «Коруна»було укладено охоронні договори №№79, 80 з метою встановлення належного використання пам'ятки. Жодних дозволів на передачу у користування даного об'єкту культурної спадщини не видавалось управлінням культури Закарпатської ОДА у 2011 році, а власник пам'ятки, Ужгородська міська рада не зверталась по отримання такого дозволу в порядку законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Встановлено, що 18.06.1985 р. рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради «Про затвердження додаткового списку пам'яток архітектури місцевого значення по Закарпатській області»будівлю за адресою пл. Театральна,5, м. Ужгорода - готель «Верховина», включено в список пам'яток архітектури місцевого значення.

Однак, всупереч вищенаведеному Фондом комунального майна Ужгородської міської ради укладений Договір НОМЕР_1 купівлі-продажу патенту на право оренди приміщень АДРЕСА_2 площею 3897,5 кв.м. без погодження спеціально уповноваженого державного органу охорони пам'яток - управління містобудування та архітектури Закарпатської ОДА. Надалі з вищевказаним порушеннями, Фондом виданий Патент НОМЕР_1 від 11.09.1998р., яким передбачено майнове право ОСОБА_6 на укладення договору оренди приміщення-пам'ятки архітектури місцевого значення по АДРЕСА_3.

Крім того, всупереч вищевказаним вимогам законодавства, 11.03.1999р. між Фондом приватизації та управління майном міста та ПТВП «Коруна»укладений Договір №6/265 оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 3882 кв.м., для використання під заклади громадського харчування, оптову і роздрібну торгівлю, виробництво, юридичні послуги, засоби інформації, громадські організації, охорону здоров'я. Термін дії договору з 01.02.1998р. до 01.02.2047р.

Згідно ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до роз'яснень Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону.

На підставі статті 48 Цивільного кодексу недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Пунктом 3.3. Роз'яснень передбачено, що недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

Прокурор чи його заступник, звертаючись до господарського суду в інтересах держави з заявою про визнання договору недійсним, зазначає у ній позивачем державний орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах. Виняток можуть становити випадки, коли одним з контрагентів є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається другий контрагент.

При вирішенні питання поновлення строків позовної давності слід врахувати значення та статус для територіальної громади міста Ужгорода спірних приміщень в частині збереження культурної спадщини міста, адже зазначений об'єкт оренди є пам'яткою архітектури та містобудування місцевого значення, що формує з навколишніми спорудами архітектурний та містобудівельний ландшафт центральної частини міста Ужгорода.

Відповідно до ч. 1 ст.48 ЦК УРСР, ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Враховуючи, що згідно зі ст. 236 ЦК України, якщо зі змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", правовим наслідком припинення або розірвання договору оренди є обов'язок орендаря повернути орендодавцю об'єкт оренди.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради - задоволити.

2. Скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 03.10.2012 року у справі №5008/580/2012, постановити нове рішення, яким позов Прокурора міста Ужгород в інтересах держави в особі Ужгородської міської ради -задоволити.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу НОМЕР_1 від 06.08.1997 року права на патент, укладений між гр. ОСОБА_6 та Ужгородською міською радою, в особі Фонду комунального майна Ужгородської міської ради повністю;

4. Визнати недійсним патент НОМЕР_1 виданий 11.09.1998 року Фондом

комунального майна Ужгородської міської ради на право оренди будівель

(споруд, приміщень) за адресою: АДРЕСА_2 повністю;

5. Визнати недійсним договір оренди нежитлових приміщень №6/265 від

11.03.1999 року, укладений між Ужгородською міською радою, в особі Фонду

приватизації та управління майном та приватним торгово-виробничим

підприємством «Коруна»з усіма додатковими угодами повністю;

6. Виселити приватне торгово-виробниче підприємство «Коруна»

(ЄДРПОУ 30224930, АДРЕСА_2) із нежитлових приміщень

площею 3897,5 кв.м., розташованих у АДРЕСА_2;

7. Стягнути з приватного торгово-виробничого підприємства «Коруна»

(ЄДРПОУ 30224930, АДРЕСА_2) на користь Ужгородської міської ради (ід. Код 33868924, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) 536 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

10. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 25.12.2012 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Кузь В. Л.