Постанова

від 25.12.2012 по справі 10/2/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 10/2/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Байди Наталії Петрівни на ухвалу господарського суду Вінницької області від 22.11.12 р. у справі № 10/2/2011/5003 (суддя Даценко М.В.)

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТ-САНЛАЙН"

про визнання банкрутом

за участю представників:

заявника - не з'явився,

боржника - не з'явився,

арбітражний керуючий - Болховітін В.М.

кредиторів - не з'явились,

апелянта - не з'явився,

В судовому засіданні 25.12.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

20.01.2011 року господарським судом Вінницької області відповідно до заяви Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці порушено провадження у справі № 10/2/2011/5003 про банкрутство ТзОВ "УТ-Санлайн".

Постановою від 01.02.2011 року відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство) боржника -ТзОВ "УТ-Санлайн" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ТзОВ "УТ-Санлайн" призначено арбітражного керуючого Болховітіна В.М.

25.10.2012 року до суду надійшла заява (б/н від 25.10.2012 року) Байди Н.П. про визнання її кредитором боржника ТзОВ "УТ-Санлайн" (справа № 10/2/2011/5003) із сумою 688384,38 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.07.2012 року у справі № 0203/2835/2012 встановлено спосіб та порядок виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 05.09.2011 року по справі № 2-415/2011 за позовом Байди Н.П. до Половецького В.П. та ТзОВ "УТ-Санлайн" про стягнення боргу за договором позики, згідно якого присуджено до стягнення з Половецького В.П. на користь Байди Н.П. заборгованість за договором позики від 28.12.2006 року в розмірі 688384,38 грн. шляхом звернення стягнення на частку належну Половецькому В.П. в статутному капіталі ТзОВ "УТ- Санлайн" в розмірі 55%, в межах суми присудженої до стягнення.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.11.2012 року у справі № 10/2/2011/5003 в заявлених вимогах Байди Н.П. щодо включення до реєстру вимог кредиторів ТзОВ "УТ-Санлайн" з сумою 688384,38 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Байда Н.П. звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 22.11.2012 року у справі № 10/2/2011/5003 в частині відмови в заявлених вимогах Байди Н.П. щодо включення до реєстру вимог кредиторів ТзОВ "УТ- Санлайн" в розмірі 688384,38 грн. та постановити нову, якою визнати Байду Н.П. кредитором 4 черги боржника на загальну суму 688384,38 грн.. В обґрунтування апеляційної скарги, Байда Н.П. посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів ст.ст. 12, 57 Закону України "Про господарські товариства".

Арбітражний керуючий подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, прийнятою у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. В судовому засіданні останній підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника за наявними матеріалами в порядку ст.ст. 75, 99 ГПК України.

Дослідивши наявні копії матеріалів справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи Байди Н.П., заслухавши у судовому засіданні пояснення арбітражного керуючого, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Крім того, згідно приписів цієї ж статті Закону про банкрутство до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи.

Таким чином, до складу кредиторів відносяться виключно особи, перед якими саме у боржника виникли грошові зобов'язання, при цьому необґрунтованими є доводи Байди Н.П. про включення до кредиторських вимог зобов'язань учасників (засновників) юридичної особи - боржника з посиланням на ст.ст. 12, 57 Закону України "Про господарські товариства", оскільки при здійсненні процедур банкрутства пріоритетними нормами є норми Закону про банкрутство.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Байди Наталії Петрівни залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Вінницької області від 22.11.2012 р. у справі № 10/2/2011/5003 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.