Рішення

від 18.12.2012 по справі 5011-51/9776-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/9776-2012 18.12.12

За позовом Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу

та логістики «Укрлісконсалтинг»

До Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

Про стягнення 239 767,45 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Свєтлак С.О. представник за довіреністю № 27 від 06.06.12.

Від відповідача: Ходаківський М.Д. представник за довіреністю № 27 від 06.06.12.

Від третьої особи: Резаненко А.Ю. представник за довіреністю № 41 від 23.07.12.

Обставини справи:

Державне підприємство «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг»(далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»(далі -відповідач) про стягнення 239 767,45 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди № 3393 від 25.07.06. та Договором № б/н від 26.07.06. щодо сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання майна та наданих комунальних послуг, що зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.12. порушено провадження у справі № 5011-51/9776-2012, призначено розгляд справи на 20.08.12. та залучено до участі у розгляді справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі -третя особа).

20.08.12. представником відповідача через відділ діловодства суду та в судовому засіданні подані клопотання про повернення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні 20.08.12. представником третьої особи подано письмові пояснення у справі.

В судових засіданнях 20.08.12. та 05.09.12. було оголошено перерви до 05.09.12., 17.09.12. відповідно.

При цьому, 05.09.12. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві, та подано заяву про застосування строку позовної давності та наслідків її спливу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.12. продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.12., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відрядженні справу № 5011-51/9776-2012 передано судді Гончарову С.А. для подальшого розгляду.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.09.12. суддею Гончаровим С.А. прийнято справу № 5011-51/9776-2012 до свого провадження, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.10.12.

У зв'язку з обранням судді Гончарова С.А. суддею Київського апеляційного господарського суду, розпорядженням щодо призначення автоматичного розподілу справ № 04-1/945 від 03.10.12., справу № 5011-51/9776-2012 передано судді Митрохіній А.В. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.12. суддею Митрохіною А.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 17.10.12.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.10.12., у зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, справу № 5011-51/9776-2012 передано судді Ващенко Т.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 25.10.12.

За результатами судового засідання 25.10.12. судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.11.12. на підставі ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 13.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 29.11.12.

В судовому засіданні 29.11.12. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 29.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 13.12.12.

В судовому засіданні 13.12.12. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

За результатами судового засідання 13.12.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.12.12.

Розглянувши клопотання відповідача про повернення позовної заяви без розгляду, суд відзначає наступне.

Вказану заяву обґрунтовано посиланням на приписи п. 6 ст. 63 ГПК України.

Нормами ст. 63 ГПК України врегульовано питання повернення суддею позовної заяви і додані до неї документи без розгляду за певних умов до винесення ухвали про порушення провадження у справі.

При цьому, якщо передбачені у п. п. 2, 3, 4, 5 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті (п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як відзначалось, провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.12., а клопотання відповідачем подані 20.08.12., тобто після прийняття позовної заяви до розгляду.

Враховуючи викладене, клопотання Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»про повернення позовної заяви в даній справі без розгляду, задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 18.12.12. представником відповідача подано письмові заперечення у справі.

В судовому засіданні 18.12.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.12.12. проти позову заперечив.

Представником третьої особи в судовому засіданні 18.12.12. підтримано позовні вимоги Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг».

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-51/9776-2012.

В судовому засіданні 18.12.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.07.06. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (Далі - Орендодавець) та відповідачем (далі -Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3393 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 111,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, перший поверх, кімнати № № 2, 3, 7 та 8, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Крона" (Балансоутримувач) (Наказом Державного комітету лісового господарства України від 07.05.2007 року № 162 було перейменоване Державне підприємство "Крона" в Державне підприємство "Торговий дім Крона". Наказом Державного комітету лісового господарства України від 10.11.2008 року № 284 Державне підприємство "Торговий дім Крона" було перейменоване в Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" та визначено, що останній є правонаступником Державного підприємства "Торговий дім Крона").

Нерухоме майно, щодо якого 25.07.06. було укладено договір Договір, було передано Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та прийнято Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська організація пенсіонерів" за актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, підписаним повноважними представниками сторін 25.07.06.

Відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, про якому є інформація про індекс інфляції) -травень 2006 р. 1 128,74 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з п. 3.2 Договору, орендна плата за перший місяць оренди липень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень, липень 2006 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Далі, додатковим договором № 1 від 23.02.07. та додатковим договором № 2 від 30.05.07., сторонами погоджено, що першим базовим місяцем розрахунку є січень 2007 р., а орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції: 70% орендної плати перераховується Орендарем до Державного бюджету, 30% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача (п. 3.3 Договору).

Договір укладено строком на 11 місяців -з 25.07.06. по 25.06.07. включно (п. 10.1 Договору).

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.12. у справі № 56/237 (залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 29.05.12. та Вищого господарського суду України від 18.10.12.), Договір було продовжено на наступні терміни, у відповідності до положень пункту 10.5 Договору, до 25.04.09.

При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.10. у справі № 35/492 (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.11. та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.11.), задоволено позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська Асоціація пенсіонерів" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про спонукання до укладення договору оренди та зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву укласти Договір нежилого приміщення, загальною площею 92,8 кв.м. (на першому поверсі будівлі кімнати № № 9, 10, 11, 12, 13, 14), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21 та перебуває на балансі Державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтинг та логістики "Укрлісконслатинг" з Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" в редакції типового договору, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.00. № 1774 та на умовах конкурсу, проведеного 09.07.10.

На підставі наведеного рішення господарського суду міста Києва, 01.02.12. між третьою особою та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6110, відповідно до п. п. 1.1., 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно -нежилі приміщення загальною площею 92,8 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, на першому поверсі будівлі кімнати № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, що перебуває на балансі державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтінг", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00994207 (балансоутримувача), строком на 2 роки 11 місяців -з 01.02.12. по 01.01.15. включно.

З метою встановлення дійсних кімнат, що є предметами договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6110 від 01.02.2012р. та №3393 від 25.07.2006р. судом, при винесенні рішення від 30.03.12. у справі № 56/237 Господарським судом міста Києва встановлено, що кімнати № 2 та № 3, які були передані в оренду за Договором № 3393 від 25.07.06., станом на час прийняття рішення є приміщеннями № 9 та № 10.

У відповідності до матеріалів справи, листом від 11.07.12. № 30-06/6557 третьою особою відповідачу було направлено, зокрема, акт приймання-передачі (повернення) майна з оренди за Договором, датований 31.01.12. та зазначено, що надані Орендарем акти про повернення орендованих приміщень за Договорами № 3393 від 25.07.06. та № 6110 від 01.02.12. містять зауваження щодо дати їх складання (дати повернення майна з оренди - 31.12.12. ).

Крім того, третьою особою на адресу відповідача було направлено лист № 30-06/10375 від 29.10.12., в якому вказано на те, що на підставі наданого відповідачем акту прийманні-передачі (повернення) майна за Договором, майно є повернутим з користування з 31.01.12.

Відповідно до п. 5.8 Договору, Орендар зобов'язується укласти з Балансоутримувачем договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

На виконання вказаних приписів Договору, між позивачем та відповідачем було укладено Договір № б/н від 26.07.06. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю (далі -Договір про відшкодування витрат), відповідно до умов якого Балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, Нижній Вал, 21 (далі - будівля), загальною площею 111,2 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача та виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі будівлі.

Згідно з п. 2.2.3 Договору про відшкодування витрат, Орендар зобов'язаний не пізніше 10 числа звітного місяця вносить плату на рахунок балансоутримувача за комунальні послуги.

Розмір платежів за експлуатаційні, комунальні та інші послуги сторонами встановлено п. 2.1.2 Договору, з врахуванням підписаних між сторонами змін та доповнень від 01.01.07., Додаткової угоди від 01.12.08., додаткової угоди від 01.01.09., який становить 3 817,10 грн. за технічне обслуговування та 1 773,75 грн. за експлуатаційні витрати.

При цьому, Договір про відшкодування витрат укладено на строк дії Договору. В разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договір про відшкодування витрат після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором про відшкодування витрат.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди № 3393 від 25.07.06. та Договором № б/н від 26.07.06. щодо сплати орендних платежів та відшкодування витрат на утримання майна та наданих комунальних послуг.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою Договір № 3393 від 25.07.06. є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Приписами п. 5.14 Договору встановлено, що в разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу (Орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

За своєю правовою природою Договір № б/н від 26.07.06. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За твердженням третьої особи, заборгованість відповідача перед Державним бюджетом України відсутня.

В свою ж чергу в повному обсязі свої зобов'язання зі сплати щомісячно 30% орендної плати Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача та платежів за експлуатаційні, комунальні та інші послуги, відповідачем не виконано.

Так, у відповідності до наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт за Договором, що підписані сторонами та скріплені їх печатками, згідно з рахунками-фактурами, що виставлялись позивачем відповідачу, також з огляду на надані сторонами банківські виписки по особовому рахунку позивача, платіжні доручення, відповідач мав сплатити на користь позивача 368 506,38 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт Контрольно-ревізійного управління в місті Києві від 17.11.11. № 10-30/1808, яким встановлено, що позивачем від Орендаря недоотримано власних надходжень на загальну суму 83 253,04 грн.

Отже, загальна сума, яку Всеукраїнська громадська організація «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»повинна була сплатити Балансоутримувачу за спірними Договорами становить 376 829,42 грн.

Відповідачем сплачено 219 732,86 грн. в погашення наявної заборгованості.

Щодо тверджень відповідача про наявність у нього переплати по орендним платежам в розмірі 45 077,10 грн. з посиланням на поданий Орендарем контррозрахунок, суд відзначає, що дослідивши наданий Всеукраїнською громадською організацією «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»контррозрахунок та порівнявши його з розрахунком Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг», та з огляду на наявні в матеріалах справи докази здійснених відповідачем проплат за спірними Договорами, позивачем враховані всі внесені відповідачем грошові кошти в оплату передбачених Договорами платежів.

Суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно ненадання позивачем докладного розрахунку суми позову, оскільки наданий Балансоутримуваечм розрахунок викладено у вигляді таблиці із зазначенням не лише сум, що підлягають сплаті, сум, що надійшли від відповідача та різниці (суми боргу), а й місять номер та дату рахунку та вид платежу, розрахунок основного боргу є документально підтвердженим.

При цьому, обґрунтованими є твердження позивача про те, що не вбачається за можливе достовірно розмежувати суми оплачених коштів за оренду та експлуатаційні, комунальні та інші послуги, оскільки більшість з вказаних сум надходила без посилання на реквізити Договорів чи рахунків-фактур, або невчасно чи не в повному обсязі, а тому зараховувалась позивачем довільно, виходячи з наявної у Орендаря заборгованості, а тому в бухгалтерському обліку позивача на субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»відображалися операції по розрахунках з відповідачем без розподілу по призначенням платежів, а загальною місячною сумою.

Вказане в свою чергу дає відповідь на доводи Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»стосовно не розділення в наданому позивачем рахунку сум орендної плати, ПДВ та витрат на відшкодування комунальних послуг, з огляду на що, на думку відповідача, перевірити їх достовірність не вбачається за можливе.

Крім того, суд додатково відзначає, що вказане вбачається за можливе розрахувати виходячи з наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт за Договором, рахунків-фактур, умов Договорів та розміру ПДВ, що встановлений нормами чинного законодавства України.

Щодо посилання відповідача на те, що останнім сплачувались комунальні послуги за завищеними тарифами, що строк дії Договору про відшкодування витрат припинив свою дію 25.04.09., слід відзначити, що умовами Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № б/н від 26.07.06. було встановлено фіксовану щомісячну плату за технічне обслуговування та окремо за експлуатаційні витрати. Як відзначалось, додатковою угодою від 01.01.09. № 4/дод. до Договору про відшкодування витрат, було внесено зміни до п. 2.1.2 розділу 2 Договору, а саме у зв'язку зі значним підвищенням розцінок та тарифів, змінено розмір платежів за експлуатаційні, комунальні та інші послуги встановлено у наступних межах (без ПДВ) - за технічне обслуговування в розмірі 3 817,10 грн., експлуатаційні витрати - 1 773,75 грн. Відповідні зміни вступили в силу з 01.01.09. Інших додаткових угод до Договору відшкодування витрат після 2009 року між позивачем та відповідачем не укладалось.

Стосовно поданого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності та відмови позивачу в задоволенні позову в частині вимог щодо орендних платежів до 11.07.09. та відшкодування витрат до 11.07.09., суд вважає за доцільне зазначити нижченаведене.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку .

Після переривання, перебіг позовної давності починається заново . Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, з наведеного вбачається, що зазначена вище ст. 264 Цивільного кодексу України встановлює підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності, незалежно від строку, який сплив до часу виникнення цих обставин, за умови, якщо до виникнення цих підстав не сплив строк позовної давності.

Враховуючи те, що відповідачем протягом строку дії Договору та Договору на відшкодування витрат здійснювались часткові проплати в погашення наявної в останнього заборгованості, то строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним наявності боргу, а тому перебіг позовної давності у даному випадку переривався такими виконаннями (частковими проплатами) та починався новий перебіг позовної давності. При цьому, згідно з матеріалами справи, останню сплату грошових коштів в погашення заборгованості Орендарем було здійснено 10.03.11., а позивач звернувся до суду з даним позовом до суду 19.07.12. З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що пред'являючи вимогу про стягнення з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»на свою користь 381 985,36 грн. - основного боргу, Державним підприємством «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг»не було допущено пропущення строку позовної давності, а клопотання відповідача про застосування такого строку стосовно вимог щодо орендних платежів до 11.07.09. та відшкодування витрат до 11.07.09. задоволенню не підлягає.

З приводу доводів Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»щодо того, що дані про нараховані суми, заявлені в розрахунку, не відповідають сумам, зазначеним в рахунках, що були подані позивачем до позовної заяви, необхідним є зазначення нижчевикладеного.

Як встановлено судом, згідно з п. 3.1 Договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 листа Державної податкової адміністрації України № 6514/7/16-1201 від 12.05.00. «Відносно оподаткування податком на додану вартість сум орендної плати за використання державного майна», за оренду нерухомого майна державних підприємств та об'єкта житлового фонду, який не ввійшов до статутного фонду приватизованого (корпоратизованого) підприємства, але ним утримується, орендодавцем виступає Фонд, а орендна плата диференційовано у розмірі 70 відсотків спрямовується до державного бюджету, а 30 відсотків відповідно державному підприємству чи господарському товариству, яке їх утримує. За роз'ясненнями Фонду державного майна України органи приватизації, укладаючи договори оренди, можуть передбачити, що орендар самостійно направляє визначені п. 17 Методики частки орендної плати безпосередньо до бюджету та державному підприємству (організації), на балансі якого знаходиться орендоване майно. Вищезазначені операції, які пов'язані з договорами оренди, згідно з підпунктом 3.1.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість. А тому, керуючись цим пунктом, слід зазначити, що у підприємства, нерухоме майно чи об'єкт житлового фонду якого передано в оренду за договором між Фондом та орендарем, виникають податкові зобов'язання на дату, визначену пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому база для оподаткування відповідно до пункту 4.1 статті 4 цього Закону визначається виходячи з повної вартості орендної плати незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених пунктом 17 Методики.

Оскільки за дорученням Фонду орендар самостійно здійснює розмежування платежів і проводить перерахування до бюджету належних 70 % або 1400 грн. = (2000 х 70) : 100 орендної плати, то на рахунок підприємства спрямовуються належні 30 % та сума податку на додану вартість, обчислена з повної вартості орендної плати.

В свою чергу, в актах здачі-прийняття-робіт (надання послуг) вказувалась орендна плата без врахування ПДВ, що не суперечить умовам Договору чи вимогам чинного законодавства України.

При цьому, виставлення рахунків-фактур, згідно з умовами Договору не є обов'язком Орендодавця чи Балансоутримувача, а виключно його правом, зокрема, для полегшення здійснення розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 59/6 від 13.01.12. з вимогою про сплату наявної заборгованості.

Проте, відповідач жодних дій, спрямованих на погашення наявної заборгованості не вчинив.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором та Договором про відшкодування витрат становить 157 096,56 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає частковому задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 157 096,56 грн. заборгованості.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач на підставі просить суд стягнути з Орендаря 50 399,35 грн. пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Приписами ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5 Договору сторонами погоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

При невчасному внесенні плати Орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки (п. 2.2.3 Договору про відшкодування витрат).

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, останнім пеню розраховано без врахування приписів ст. 232 Господарського кодексу України та на всю суму заборгованості за період з 16.07.10. по 16.07.12., без зауваження того, що остаточна сума заборгованості у відповідача утворилась станом на січень 2012 року, та того, що відповідачем протягом липня 2010 р. -серпня 2012 р. здійснювалось часткове погашення наявної заборгованості.

Крім того, стосовно клопотання відповідача про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені до 11.07.11., суд відзначає наступне.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлені ГК України.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України, відповідно до якої позовні давність -це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (постанова судової палати у господарських справах Верховного суду України від 27.04.12. № 3-27гс12, висновки від 01.08.12. Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за перше півріччя 2012 р.).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Отже, пеня може бути розрахована лише за шість місяців з дня виникнення прострочення та стягнена в межах року, що передує зверненню позивача до суду із відповідною вимогою . (правова позиція, викладена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.11. № 46/395).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені з урахуванням всього викладеного вище, та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,18 грн. -пені. В іншій частині в розмірі 47 677,17 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 9 754,58 грн. -3% річних та 17 361,02 грн. -збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Згідно з поданим позивачем розрахунком 3% річних та збитків від інфляції, останнім вказані суми розраховано на всю суму заборгованості за період з 16.07.10. по 16.07.12., без зауваження того, що остаточна сума заборгованості у відповідача утворилась станом на січень 2012 року, та того, що відповідачем протягом липня 2010 р. -серпня 2012 р. здійснювалось часткове погашення наявної заборгованості.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції та 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 504,33 грн. -збитків від інфляції, 4 138,10 грн. -3% річних. Грошові кошти в розмірі 5 616,48 грн. 3% річних та 15 856,69 грн. збитків від інфляції нараховані позивачем безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація пенсіонерів»(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 21; ідентифікаційний код 25884649) на користь Державного підприємства «Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики «Укрлісконсалтинг»(04176, м. Київ, вул. Електриків, б. 29; ідентифікаційний код 00994207) 157 096 (сто п'ятдесят сім тисяч дев'яносто шість) грн. 56 коп. -основного боргу, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 18 коп. -пені, 1 504 (одну тисячу п'ятсот чотири) грн. 33 коп. -збитків від інфляції, 4 138 (чотири тисячі сто тридцять вісім) грн. 10 коп. -3% річних, 3 308 (три тисячі триста вісім) грн.02 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.12.

Суддя Т.М. Ващенко