Ухвала

від 22.02.2012 по справі 26/140 (10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

22.02.12 Справа№ 26/140 (10)

За скаргою: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

За позовом: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків

до відповідача: Приватного підприємства «Бірюза», м. Львів

про: стягнення 1 351 407,80 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

За участю представників сторін

від скаржника: Гембусь-Малецька М.В. -провідний юрисконсульт (довіреність № 119 від 04.01.2012 р.), Левандовська І.Ч. - провідний юрисконсульт (довіреність № 75 від 04.01.2012 р.)

від ВДВС: Сидій О.В. -головний державний виконавець (довіреність б/н від 31.01.2012 р.)

від боржника: не з'явився

Суть спору : На розгляді суду перебуває скарга Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якій просить суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2011 р. № ВП27541964 з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 06.06.2011 р. по справі № 26/140(10) про стягнення з Приватного підприємства «Бірюза»на користь ПАТ «УкрСиббанк»160 982 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 1 326 032,08 грн.) несплаченої частини кредиту, 2 472,58 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 20 367,00 грн.) прострочених відсотків за період з 31.08.2010 р. по 08.10.2010 р., 7,16 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1,56 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000,00 грн. штрафу, 13 514,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ; визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2011 р. № ВП№27541964 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 06.06.2011 р. по справі № 26/140(10) про стягнення з Приватного підприємства «Бірюза»на користь ПАТ «УкрСиббанк»160 982 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 1 326 032,08 грн.) несплаченої частини кредиту, 2 472,58 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 20 367,00 грн.) прострочених відсотків за період з 31.08.2010 р. по 08.10.2010 р., 7,16 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1,56 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000,00 грн. штрафу, 13 514,08 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ; стягнути з Личаківського відділу ДВС ЛМУЮ судовий збір в розмірі 941,00 грн.

Скарга мотивована тим, що 05.12.2011 р. скаржник отримав від Личаківського відділу ДВС постанову від 28.11.2011 р. про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження". Підставою для закінчення виконавчого провадження слугувало те, що засновником ПП «Бірюза»прийнято рішення № 14/11/11 про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації. На думку скаржника, дана постанова винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»та підлягає скасуванню, оскільки закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 вищезгаданого Закону здійснюється лише в процедурі банкрутства в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що призводить до передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору). При здійсненні ліквідації за рішенням власника в порядку передбаченому ст. 110 ЦК України дія мораторію чинним законодавством України не передбачена, а отже виконавче провадження зупиненню та закінченню не підлягає, виконавчі дії повинні були здійснюватися до настання обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме ліквідації юридичної особи.

Ухвалою суду від 19.12.2011 р. розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 31.01.2012 р.

20.01.2012 р. ДВС через канцелярію суду подано заперечення від 17.01.2012 р. на скаргу.

24.01.2012 р. скаржником через канцелярію суду подано уточнення № 30-42/37 від 23.01.2012 р. до скарги, у якому скаржник, окрім вищенаведених вимог, зазначив вимогу зобов'язати голову ліквідаційної комісії ПП «Бірюза»Маланюка Ю.А. передати Личаківському ВДВС Львівського МУЮ наказ господарського суду Львівської області № 26/140(10) від 06.06.2011 р. про стягнення з Приватного підприємства «Бірюза»на користь ПАТ «УкрСиббанк»160 982 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 1 326 032,08 грн.) несплаченої частини кредиту, 2 472,58 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 20 367,00 грн.) прострочених відсотків за період з 31.08.2010 р. по 08.10.2010 р., 7,16 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1,56 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000,00 грн. штрафу, 13 514,08 грн. державного мита та 236 грн. витрат на ІТЗ.

В судовому засіданні 31.01.2012 р. оголошувалась перерва до 14.02.2012 р.

13.02.2012 р. боржником через канцелярію суду подано заперечення від 10.02.2012 р. на скаргу.

Ухвалою суду від 14.02.2012 р. розгляд скарги відкладався до 22.02.2012 р.

Представники скаржника в судове засідання з'явилися, доводи викладені у скарзі та уточненні до скарги підтримали, просили скаргу задоволити повністю.

Представник ДВС в судове засідання з'явився, проти скарги заперечив з наступних підстав. Як стверджує державний виконавець, згідно ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження»у разі ліквідації боржника -юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню у порядку встановленому Законом. На виконання вищезгаданої норми закону 28.11.2011 р. голові ліквідаційної комісії ПП «Бірюза»Маланюку Ю.А. було передано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 27541964 від 28.11.2011р. разом з оригіналом виконавчого документа, про що складено Акт державного виконавця від 28.11.2011 р. Відтак, на думку державного виконавця, він діяв у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому просить у задоволенні скарги відмовити.

Боржник явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. У своєму запереченні від 10.02.2012 р. на скаргу, поданому через канцелярію суду 13.02.2012 р., боржник зазначив, що згідно ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження»у разі ліквідації боржника -юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку, а виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, у державного виконавця Личаківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2011 р. ВП 27541964 та передачі голові ліквідаційної комісії виконавчого документу були всі необхідні для цього правові підстави.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.01.2011 р. у справі № 26/140 (10) задоволено позов ПAT «УкрСиббанк»до ПП «Бірюза»та стягнуто з останнього 160 982,00 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 1 326 032,08 грн.) несплаченої частини кредиту, 2 472,58 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 20 367,00 грн.) прострочених відсотків за період з 31.08.2010 р. по 08.10.2010 р., 7,16 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1,56 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000,00 грн. штрафу, 13 514,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду 06.06.2011 р. був виданий наказ, який направлений на виконання у Личаківський відділ ДВС Львівського міського управління юстиції.

12.07.2011 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

08.11.2011 р. державним виконавцем проведено опис майна боржника, а саме торгово-адміністративних приміщень за адресою м. Львів, вул. 3елена, 44.

08.11.2011 р. державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження»винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

18.11.2011 р. на адресу Личаківського ВДВС Львівського МУЮ надійшла заява ПП «Бірюза»з якої вбачається, що 14.11.2011 р. засновником ПП «Бірюза»прийнято рішення № 14/11/11 про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АЄ № 479778 зареєстровано рішення учасників (засновників) про припинення підприємницької діяльності, а також відомості про ліквідаційну комісію.

28.11.2011 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Того ж дня голові ліквідаційної комісії ПП «Бірюза»Маланюку Ю.А. було передано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 27541964 від 28.11.2011 р. разом з оригіналом виконавчого документа, про що складено Акт державного виконавця від 28.11.2011 р.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Вищезазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу»та ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження можуть бути оскаржені у встановленому порядку згідно з вимогами Закону.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Відповідно до п. 7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною або визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Згідно ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2011 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника -юридичної особи.

Закінчення виконавчого провадження згідно п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає передачу виконавчого документа ліквідаційній комісії, а значить припинення стягнення по виконавчому документу.

14.11.2011 р. власником ПП «Бірюза»було прийнято рішення № 14/11/11 про припинення ПП «Бірюза»шляхом його ліквідації.

Таким чином, ПП «Бірюза»припиняє свою діяльність в порядку ст. 110 ЦК України, яка передбачає ліквідацію підприємства шляхом повного задоволення вимог кредиторів за рахунок майна підприємства.

Слід відмітити, що при цьому чинне законодавство не передбачає введення мораторію на задоволення вимог кредиторів чи будь-яких інших обмежень щодо стягнення по виконавчих документах.

Згідно п. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до п. 1 ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»якщо вартості майна боржника -юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

При порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, а саме зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах -є обставиною, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

В подальшому за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора, здійснює офіційне оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»здійснюється лише в процедурі банкрутства в порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що призводить до передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору).

Відповідно до приписів ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення , а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

При здійсненні ліквідації за рішенням власника в порядку передбаченому ст. 110 ЦК України дія мораторію чинним законодавством України не передбачена, а отже виконавче провадження зупиненню та закінченню не підлягає, виконавчі дії повинні були здійснюватися до настання обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а саме ліквідації юридичної особи -до дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про її припинення у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 111 ЦК України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.11.2011 р. ПП «Бірюза»лише знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.

У зв'язку з тим, що стосовно ПП «Бірюза»не внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а міститься лише запис щодо знаходження юридичної особи у стані припинення підприємницької діяльності, то у Личаківського відділу ДВС ЛМУЮ не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження ВП № 27541964.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 06.02.2012 р. у справі № 61/37.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимогу скаржника щодо визнання недійсною постанови державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидій О.В. про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2011 р. ВП № 27541964 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 06.06.2011 р. у справі № 26/140 (10) обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У той же час скаржником заявлено вимогу щодо визнання неправомірними дій державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидій О.В. по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2011 р. ВП № 27541964 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 06.06.2011 р. у справі № 26/140 (10).

Суд вважає за необхідне відмітити, що дане питання є питанням факту, від з'ясування якого залежить можливість задоволення судом згаданої вище вимоги скаржника щодо визнання недійсною постанови державного виконавця, винесеної в результаті таких дій. Дана вимога не може розглядатися як спосіб захисту порушеного права скаржника, оскільки навіть у випадку її задоволення порушене право скаржника відновлене не буде. Дане питання розглядалося судом при вирішенні вимоги скаржника щодо визнання недійсною постанови державного виконавця, а тому в задоволенні цієї вимоги скаржника суд відмовляє.

Щодо вимоги скаржника зобов'язати голову ліквідаційної комісії ПП «Бірюза»Маланюка Ю.А. передати Личаківському ВДВС Львівського МУЮ наказ господарського суду Львівської області № 26/140 (10) від 06.06.2011 р., то, на думку суду, у цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з непідвідомчістю даної вимоги господарському суду, оскільки за змістом ст.121-2 ГПК України останньому підвідомчі скарги на дії чи бездіяльність лише органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів. Господарський суд в межах провадження по оскарженню дій чи бездіяльності органів ДВС не наділений правом вирішувати питання, зокрема, щодо зобов'язання посадових осіб підприємств, установ та організацій вчинити чи утриматись від вчинення певних дій.

Крім цього, суд зазначає, що згідно з вимогами п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби судовий збір не справляється. Відтак, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 вищезазначеного закону сплачений скаржником судовий збір в розмірі 941,00 грн. підлягає поверненню останньому.

На підставі наведено та керуючись ст.ст. 121 2 , 86 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»на дії Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції задоволити частково.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Сидій О.В. від 28 листопада 2011 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 27541964 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 06.06.2011 р. по справі № 26/140 (10) про стягнення з Приватного підприємства «Бірюза»на користь ПАТ «УкрСиббанк»160 982 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 1 326 032,08 грн.) несплаченої частини кредиту, 2 472,58 швейцарських франків (що згідно курсу НБУ становить 20 367,00 грн.) прострочених відсотків за період з 31.08.2010 р. по 08.10.2010 р., 7,16 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 1,56 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 000,00 грн. штрафу, 13 514,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»зобов'язати голову ліквідаційної комісії ПП «Бірюза»Маланюка Ю.А. передати Личаківському ВДВС Львівського МУЮ наказ господарського суду Львівської області № 26/140 (10) від 06.06.2011 р. -провадження у справі припинити.

4. У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

5. На виконання п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»повернути Публічному акціонерному товариству «УкрСиббанк»(м. Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750) 941,00 грн. судового збору.

Суддя Деркач Ю.Б.