Рішення

від 17.12.2012 по справі 5020-924/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року справа № 5020-924/2012 За позовом: Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб"

Севастопольської міської організації товариства

сприяння обороні України,

ідентифікаційний код 24039828

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)

до: 1. Севастопольського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України,

ідентифікаційний код 22288154

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48)

2. Головного управління Державної казначейської служби України

в місті Севастополі,

ідентифікаційний код 23895637

(99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9)

за участю Прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1)

про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 24 990,00 грн шкоди,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (Підприємство „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України) -Молчанов А.О. -представник, довіреність від 17.02.2012;

відповідач-1 (Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України) -Дорофєєв Д.А. -заступник голови Севастопольського міського територіального відділення, довіреність № 12/1468 від 11.10.2012; Палєєв Д.Л. -спеціаліст сектору розслідувань антиконкурентних узгоджених дій Севастопольського міського територіального відділення, довіреність № 13/436 від 04.04.2012;

відповідач-2 (Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі) -Яковенко Н.А. -головний спеціаліст юридичного сектору, довіреність № 15-32/84455 від 11.09.2012;

прокурор (Прокуратура м. Севастополя) -Джавлах С.М. -прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення № 005801 від 25.09.2012.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду міста Севастополя (далі -суд) перебуває справа за позовом Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України (далі -позивач) до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі -перший відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі (далі -другий відповідач) про зобов'язання Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України спростувати недостовірну інформацію та стягнення з Державного бюджету України 24 990,00 грн немайнової шкоди (в редакції, з урахуванням клопотання від 12.10.2012 /том 1, арк. с. 89-90/).

Позовні вимоги із посиланням на статті 32, 68 Конституції України; статті 94, 277, 280 Цивільного кодексу України, статті 5, 27, 31 Закону України „Про інформацію" обґрунтовані порушенням з боку першого відповідача вимог законодавства про інформацію, що виразилось у розміщенні на веб-сайті http://amc.sebastopol.ua/ua статті із заголовком мовою оригіналу: „В борьбе за клиента все средства хороши" (далі -Публікація), яка, на думку позивача, містить недостовірну інформацію про нібито скоєне позивачем порушення законодавства про економічну конкуренцію, що завдало шкоди його діловій репутації.

В порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України у справу вступив прокурор міста Севастополя, про що він повідомив господарський суд письмово /том 1, арк. с. 140/ та також усно -у судовому засіданні 11.12.2012 /том 1, арк. с. 146-147/.

Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє -до 11.12.2012, після чого в судовому засіданні 11.12.2012 було оголошено перерву, яка продовжувалась до 17.12.2012.

Перший відповідач (Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України) позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позов /том 1, арк. с. 92-96/, відповідно до якого розміщена ним Публікація жодним чином не принижує ділової репутації позивача; її заголовок містить лише оціночні судження, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Також перший відповідач зазначає, що позивач не вказав, в чому саме полягає заподіяна йому немайнова шкода, та не довів наявності в діях першого відповідача повного складу цивільного правопорушення -наявності шкоди, протиправності поведінки особи, яка її заподіяла, вини цієї особи та причинно-наслідкового зв'язку між її діями та власне шкодою.

Другий відповідач (Головне управління Державної казначейської служби України в місті Севастополі) також заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву /том 1, арк. с. 131-134/, посилаючись на наведену вище відсутність в діях першого відповідача повного складу цивільного правопорушення, зокрема його вини, а також зазначив, що другий відповідач не скоїв будь-яких протиправних дій стосовно позивача. Крім того, другий відповідач вказував, що навіть за доведеності заподіяння позивачеві немайнової шкоди внаслідок розміщення Публікації, така немайнова шкода підлягає відшкодуванню на загальних підставах, визначених статтею 1167 Цивільного кодексу України.

Прокурор підтримав письмові та усні заперечення першого та другого відповідачів з наведених вище підстав, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2012 Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (перший відповідач) розмістило на веб-сайті http://amc.sebastopol.ua/ua статтю із заголовком „В борьбе за клиента все средства хороши" наступного змісту [мовою оригіналу]:

«Севастопольским городским территориальным отделением Антимонопольного комитета Украины начато рассмотрение дела в отношении Предприятия «Городской спортивно-технический клуб»Севастопольской городской организации Общества содействия обороне Украины.

Так, в ходе исследований рынка оказания услуг по подготовке водителей транспортных средств были проанализированы рекламные носители автошкол города Севастополя.

Специалистами Севастопольского городского территориального отделения Антимонопольного комитета Украины было установлено, что Предприятие «Городской спортивно-технический клуб»Севастопольской городской организации Общества содействия обороне Украины размещало рекламную информацию на здании, где размещен Городской спортивно-технический клуб, и на официальном веб-сайте предприятия о том, что срок обучения в данной автошколе по подготовке водителей категории «В»с дневной формой обучения составляет 1,5 месяца, а с вечерней формой - 2,5 месяца.

Указанный срок обучения в данной автошколе является одним из самых коротких по сравнению с другими автошколами города.

Например, в автошколах «Центр»и «Север»дневная форма обучения длится 2 месяца, что подтверждается документами, полученными территориальным отделением от указанных автошкол.

В ходе анализа регистрационных списков групп Городского спортивно- технического клуба было установлено, что фактический срок обучения в группах с дневной формой и вечерней формой обучения превышает срок, указанный в рекламных носителях автошколы МСТК и на официальном сайте автошколы.

Таким образом, действия Предприятия «Городской спортивно-технический клуб»Севастопольской городской организации Общества содействия обороне Украины по размещению информации на официальном сайте и на рекламных носителях при входе в автошколу о том, что срок подготовки водителей категории «В»в группе с дневной формой обучения составляет 1,5 месяца, срок подготовки водителей категории «В»в группе с вечерней формой обучения составляет 2,5 месяца, при том, что данная автошкола при подготовке водителей категории «В»фактически превышает указанные сроки, имеют признаки нарушения, предусмотренного статьей 15-1 Закона Украины «О защите от недобросовестной конкуренции», в виде распространения информации, вводящей в заблуждение, а само сообщение субъектом хозяйствования неопределенному кругу лиц неточных сведений, которые могут повлиять на намерения этих лиц относительно приобретения услуг данного предприятия» /том 1, арк. с. 30-31/.

Позивач вважає, що розміщена Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України стаття містить інформацію, яка не відповідає дійсності, наносить очевидну шкоду праву позивача на добре ім'я та ділову репутацію, а тому потребує спростування з відшкодуванням завданої позивачу шкоди.

Зазначене і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 5 Закону України „Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Позивач зазначає, що розміщена першим відповідачем Публікація містить недостовірну інформацію про нібито скоєне позивачем порушення законодавства про економічну конкуренцію. На переконання позивача ця інформація порушує його права та підлягає спростуванню на відповідному веб-сайті першого відповідача. Також позивач вказує на те, що наслідком розміщення першим відповідачем наведеної Публікації є заподіяння позивачеві немайнової шкоди, яке виразилось у приниженні ділової репутації позивача та оцінено ним у грошовому еквіваленті в сумі 24 990,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини.

Рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/07-12-РШ від 22.02.2012 позивач був визнаний винним у вчиненні порушення, передбаченого статтею 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді недобросовісної конкуренції, та на нього накладено штраф у розмірі 20 000,00 грн.

На думку Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України позивач допустив розміщення на власному веб-сайті www.gstk.com.ua та зовнішніх носіях реклами недостовірної інформації про строки підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В" (1,5 місяці за денною формою навчання, 2,5 місяці -за вечірньою формою навчання), що порушує умови добросовісної конкуренції в даному сегменті ринку послуг міста Севастополя, оскільки:

- термін навчання в автошколі Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України є одним з найкоротших у м. Севастополі, порівняно з іншими автошколами міста;

- такі умови навчання, яке займає у споживача послуг автошколи менше часу, дають автошколі Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України перевагу над іншими суб'єктами господарювання -автошколами м. Севастополя, що підтверджується найбільшою кількістю учнів, які пройшли навчання в автошколі Підприємства протягом 2010-2011 років;

- за результатами аналізу реєстраційних списків груп встановлено, що фактичний термін навчання у групах з денною формою навчання становить 53-57 днів, а у групах з вечірньою формою навчання - 80-86 днів, що перевищує терміни, вказані на рекламних носіях автошколи Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України.

Наведені обставини встановлені рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.04.2012 у справі № 5020-271/2012 за позовом Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції і накладення штрафу /том 1, арк. с. 11-14/, яке набрало законної сили 17.05.2012.

Вищевказані судження були покладені першим відповідачем в основу Публікації, що містить інформацію, яка, на переконання позивача, є недостовірною та потребує спростування.

З метою з'ясування характеру розповсюдженої першим відповідачем інформації, 13.02.2012 позивач звернувся до Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса із заявою про проведення лінгвістичного дослідження заголовка та тексту листа, опублікованого на сайті Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України.

27.02.2012 Севастопольське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса надало висновок експертного лінгвістичного дослідження № 170 /том 1, арк. с. 26-29/.

Зі змісту цього висновку убачається, що смислове значення заголовка „В борьбе за клиента все средства хороши" прив'язане до викладеної в тексті Публікації інформації про те, що „…фактический срок обучения в группах с дневной формой и вечерней формой обучения превышает срок, указанный в рекламных носителях автошколы МСТК и на официальном сайте автошколы" , та з резюмуючою частиною Публікації „Таким образом, действия Предприятия „Городской спортивно-технический клуб" Севастопольской городской организации Общества содействия обороне Украины по размещению информации на официальном сайте и на рекламных носителях при входе в автошколу о том, что срок подготовки водителей категории „В" в группе с дневной формой обучения составляет 1,5 месяца, срок подготовки водителей категории „В" в группе с вечерней формой обучения составляет 2,5 месяца, при том, что данная автошкола при подготовке водителей категории „В" фактически превышает указанные сроки, имеют признаки нарушения, предусмотренного статьей 15-1 Закона Украины „О защите от недобросовестной конкуренции" в виде распространения информации, вводящей в заблуждение, а само сообщение субъектом хозяйствования неопределенному кругу лиц неточных сведений, которые могут повлиять на намерения этих лиц относительно приобретения услуг данного предприятия" [мовою оригіналу].

За висновком експерта, ключове смислове значення у заголовку до інформаційного листа (Публікації) „В борьбе за клиента все средства хороши" відображене у зв'язці „все средства хороши". Це висловлення означає, що за певних обставин можна використовувати всі засоби для досягнення мети. Словникова помета, яка вказує на стилістичну характеристику слова або словосполучення, в даному випадку є несхвальною, тобто визначає, що в слові або словосполученні міститься відповідна емоційна, виразна оцінка явища, що визначається, яка може сприйматися суб'єктивно /том 1, арк. с. 26-29/.

Зі змісту вказаного дослідження убачається, що заголовок є найважливішим композиційним елементом тексту, який займає в ньому першорядну позицію при першому знайомстві читача з текстом. Використання частини загальновідомого прислів'я „…все средства хороши" при формуванні заголовку закріплює його за конкретною мовною ситуацією, посилюючи його виразність. Смислове значення заголовку „В борьбе за клиента все средства хороши" має несхвальний характер, та у сукупності зі змістом статті про ймовірні порушення позивача, містить негативну емоційну виразну оцінку дій позивача при наданні ним відповідних освітніх послуг.

Позивач не погодився із наведеними висновками Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України та вважаючи, що в його діях відсутній склад правопорушення конкурентного законодавства, передбачений статтею 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", а отже й підстави для прийняття першим відповідачем рішення від 22.02.2012 у справі № 27/01-12, звернувся 15.03.2012 до суду із позовом до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/07-12-РШ від 22.02.2012 про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції і накладення штрафу у розмірі 20 000,00 грн.

За результатами розгляду вказаного позову, рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.04.2012 /том 1, арк. с. 11-14/, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 /том 1, арк. с. 15-19/ та постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 /том 1, арк. с. 20-21/ у справі № 5020-271/2012, позов Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України задоволено повністю та визнано недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/07-12-РШ від 22.02.2012 (справа № 27/01-12) про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції і накладення штрафу у розмірі 20 000,00 грн.

При розгляді справи № 5020-271/2012 судами було встановлено, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Зокрема, на підставі досліджених в судових засіданнях письмових доказів господарські суди встановили, що інформація, яка була розміщена позивачем за допомогою рекламних носіїв та веб-ресурсу www.gstk.com.ua стосовно строків навчання водіїв автотранспортних засобів категорії „В" для отримання права на управління транспортним засобом (1,5 місяці за денною формою навчання та 2,5 місяці за вечірньою формою навчання), відповідає нормативній кількості годин та не містить у собі неправдивої інформації. Також було встановлено, що автошколи „Центр" та „Север" незалежно від рекламної політики позивача об'єктивно мають менше можливостей для надання послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів категорії „В" і, як наслідок, мають меншу кількість осіб, що пройшли навчання. На підставі наведених обставин господарські суди дійшли висновку про те, що в діях позивача були відсутні ознаки порушення, передбаченого статтею 15 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції", у вигляді розповсюдження інформації, яка вводить в оману потенційних споживачів послуг позивача.

На підставі викладеного, позивач робить висновок, що наведена у Публікації інформація є недостовірною та потребує спростування.

Визначення поняття „недостовірна інформація" та наслідки її розповсюдження містяться в статті 277 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Можливість застосування приписів статті 277 Цивільного кодексу України до юридичних осіб передбачена Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі -постанова Пленуму Верховного Суду України № 1). Відповідно до пункту 4 вказаної Постанови чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 визначено, що при розгляді справ про спростування недостовірної інформації суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

1) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

2) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

3) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

4) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Зі змісту наданого першим відповідачем письмового відзиву на позов та його усних пояснень у справі убачається, що ним не тільки не спростовується, а навпаки підтверджується факт поширення інформації, яка міститься у Публікації, шляхом її розповсюдження у мережі Інтернет, а саме, на веб-сайті http://amc.sebastopol.ua/ua . Отже, наявність першої складової правопорушення у вигляді поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб є доведеною та ніким не спростовується.

Зміст експертного лінгвістичного дослідження доводить наявність негативної емоційної виразної оцінки дій позивача. А згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Наведене свідчить про наявність в діях першого відповідача таких складових правопорушення як поширення по-перше, недостовірної інформації, а по-друге, стосовно позивача.

Відповідачами у справах про захист ділової репутації, пов'язаних з розповсюдженням недостовірної інформації, є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1).

Отже, в даній справі щодо вимоги про спростування недостовірної інформації наявні усі необхідні юридичні складові правопорушення, скоєного першим відповідачем, яке виразилося у поширенні в мережі Інтернет недостовірної та негативної інформації стосовно позивача.

Так, в судовому засіданні перший відповідач підтвердив той факт, що в період з 27.01.2012 (дата розміщення Публікації) по 02.11.2012 (дата відключення сайту) веб-сайт http://amc.sebastopol.ua/ua відповідно до умов Договору № 582594 від 28.09.2011 /том 1, арк. с. 121-122/, укладеного з Приватним підприємством „Сайт Сервіс", використовувався ним для регулярного розміщення інформації стосовно діяльності Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. Той факт, що спірна Публікація була розміщена саме на цьому веб-ресурсі не оспорюється сторонами у справі та підтверджується роздрукуванням Публікації /том 1, арк. с. 30-31/ і висновком експертного лінгвістичного дослідження № 170 від 27.02.2012 /том 1, арк. с. 26-29/.

Наведене також підтверджує наявність в діях першого відповідача таких юридичних складових правопорушення, як розповсюдження недостовірної негативної інформації стосовно позивача, тобто власне доведення інформації у Публікації до відома невизначеному колу осіб шляхом її розповсюдження в мережі Інтернет протягом тривалого часу.

Змістом Публікації та відзиву на позовну заяву відповідача також підтверджується юридична складова, визначена пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 - пряме відношення інформації в Публікації до позивача, яке висловлене в неодноразовому зазначенні (абзаци 1, 3, 7) його [позивача] повного найменування в тексті Публікації та смисловою пов'язаністю інформації про ознаки правопорушення з діями саме позивача у справі (абзац 7).

Щодо поширення недостовірної інформації суд звертає увагу, що зміст Публікації, вміщений в її сьомий абзац, стосується заявленої першим відповідачем наявності в діях позивача ознак порушення, передбаченого статтею 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді розповсюдження інформації, яка вводить в оману, а саме розміщення на рекламних носіях позивача недостовірної інформації щодо строків навчання водіїв автотранспортних засобів категорії „В", які, на думку першого відповідача, не відповідали дійсності.

В той же час, як зазначено вище, при розгляді справи № 5020-271/2012 господарськими судами першої та другої інстанцій встановлено, що інформація, яка була розміщена позивачем за допомогою рекламних носіїв та веб-ресурсу www.gstk.com.ua стосовно строків навчання водіїв автотранспортних засобів категорії „В" для отримання права на управління транспортним засобом (1,5 місяці за денною формою навчання та 2,5 місяці за вечірньою формою навчання), відповідає нормативній кількості годин та не містить у собі неправдивої інформації. Господарськими судами також було встановлено, що автошколи „Центр" та „Север" незалежно від рекламної політики позивача об'єктивно мають менше можливостей для надання послуг по підготовці водіїв автотранспортних засобів категорії „В" і, як наслідок, мають меншу кількість осіб, що пройшли навчання. На підставі наведених обставин господарські суди дійшли висновку про те, що в діях позивача були відсутні ознаки порушення, передбаченого статтею 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді розповсюдження інформації, яка вводить в оману потенційних споживачів послуг позивача.

Правильність встановлення та юридичної оцінки зазначених обставин судами першої та апеляційної інстанції підтверджена постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 у справі № 5020-271/2012. А відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, відсутність в діях позивача порушення, передбаченого статтею 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", а також відповідність розміщеної позивачем рекламної інформації фактичним умовам надання освітніх послуг встановлені рішенням господарського суду міста Севастополя від 03.04.2012 у справі № 5020-271/2012 та відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доказуванню.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України та пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Твердження першого відповідача про те, що Публікація містить лише посилання на ознаки наявного в діях позивача порушення, а не визначення саме порушення статті 15 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції", спростовуються вищенаведеними преюдиційними фактами та змістом абзацу сьомого Публікації, який повністю відповідає поняттю „негативна інформація", викладеному в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1, тобто інформації, в якій стверджується про порушення особою (позивачем), зокрема, норм чинного законодавства.

З наведеного убачається, що перший відповідач є таким, що поширив недостовірну інформацію стосовно позивача, але в порушення вищенаведених норм не довів протилежного щодо дійсності цієї інформації.

Стосовно поширення інформації, що порушує особисті немайнові права позивача (його ділову репутацію), суд звертає увагу на наступне.

Позивач є юридичною особою, яка з 1996 року по теперішній час надає широкому колу осіб послуги з підготовки водіїв автотранспортних засобів. Виходячи з того, що основним напрямком господарської діяльності позивача є надання освітніх послуг, щодо яких в регіоні існують інші суб'єкти господарювання, попит потенційних споживачів цих послуг не може не залежати від суб'єктивного образу підприємства позивача, який складається в потенційних споживачів зазначених послуг, в тому числі, під впливом загальнодоступної інформації. Той факт, що відомості з мережі Інтернет є одним з найпопулярніших джерел отримання інформації щодо товарів, робіт та послуг різноманітними членами суспільства (в тому числі й потенційними споживачами послуг позивача), на думку суду, є загальновідомим та відповідно до частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує додаткового доказування.

При цьому, відповідно до рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.02.2012 у справі № 27/01-12 щодо притягнення позивача до відповідальності, останній протягом 2010-2011 років, які передували розміщенню Публікації, надав освітні послуги в найбільшому обсязі в порівнянні з іншими суб'єктами господарювання -автошколами міста Севастополя.

У матеріалах справи наявна довідка-аналіз № 104 від 02.10.2012 /том 1, арк. с. 55/, складена позивачем на підставі реєстраційних списків осіб, які отримали від позивача освітні послуги з підготовки водіїв автотранспортних засобів категорії „В" в першому кварталі 2011 року (до розміщення Публікації) і першому кварталі 2012 року (після розміщення Публікації), та копії цих реєстраційних списків /том 1, арк. с. 56-86/, з яких убачається, що за перший квартал 2012 року позивач надав освітні послуги 311 особам замість 346 осіб в аналогічному періоді 2011 року.

Крім того, відповідно до фінансового звіту позивача від 16.07.2012 /том 1, арк. с. 87-88/, в тому числі -звіту про фінансові результати його господарської діяльності за перше півріччя 2012 року (після розміщення Публікації), чистий прибуток позивача за перше півріччя 2012 року склав 2 200,00 гривень в порівнянні з показником 31 600,00 гривень попереднього періоду.

Таким чином, виходячи з описаних обставин в їх сукупності суд вважає, що розміщення першим відповідачем недостовірних та негативних відомостей в Публікації протягом тривалого часу є зловживанням правом на свободу інформації в розумінні статей 5, 27 Закону України „Про інформацію" та порушує право позивача на недоторканість його ділової репутації внаслідок повідомлення невизначеному колу осіб -потенційних споживачів освітніх послуг з підготовки водіїв автотранспортних засобів -про порушення позивачем конкурентного законодавства, яких він в дійсності не припускав.

За таких обставин, мають місце всі чотири критерії, необхідні для задоволення вимоги про спростування недостовірної інформації в Публікації.

Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з припиненням його випуску, то така відповідь та спростування можуть бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

З наданого першим відповідачем Договору про надання послуг № 582594 від 28.09.2011 /том 1, арк. с. 121-122/ та листа Приватного підприємства „Сайт Сервіс" № 280 від 14.11.2012 /том 1, арк. с. 143/ убачається, що технічне обслуговування веб-сайту http://amc.sebastopol.ua/ua було припинене з 02.11.2012, отже, розміщення на ньому відповідного спростування є об'єктивно неможливим.

Проте, позивачем надане роздрукування з мережі Інтернет /том 1, арк. с. 113/, відповідно до якого розміщення відомостей стосовно діяльності першого відповідача, зокрема у вигляді інформаційних повідомлень, здійснюється за допомогою веб-сайту www.amc.gov.ua/amku/control/sev/uk . Існування цього ресурсу, а також його відношення до діяльності першого відповідача останнім не заперечувались та водночас були перевірені судом шляхом безпосереднього доступу до вказаного веб-сайту в судовому засіданні.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині спростування недостовірної інформації, з урахуванням заяви позивача про уточнення прохальної частини позовних вимог (в частині найменування веб-сайту для спростування) /том 2, арк. с. 12-13/, підлягають задоволенню.

Розглянувши позовну вимогу про відшкодування немайнової шкоди, завданої діловій репутації позивача, в сумі 24 990,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 27 Закону України „Про інформацію" унормовано, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Відповідно до статті 280 Цивільного кодексу України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Частиною першою статті 31 Закону України „Про інформацію" визначено, що у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 4). Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та позицією Верховного Суду України суд вважає, що розміщення першим відповідачем Публікації з обраним ним змістом та заголовком формує повний склад цивільного правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення вимог про відшкодування немайнової шкоди.

По-перше, заподіяння шкоди діловій репутації позивача шляхом розповсюдження недостовірної негативної інформації в контексті, який перебуває поза межами конструктивної критики або оцінки (зокрема це стосується заголовку Публікації „В борьбе за клиента все средства хороши" та доданої до неї ілюстрації у вигляді палаючого зображення попереджального знаку „Учень за кермом", які зазвичай асоціюються з процесом підготовки водіїв автотранспорту). Як зазначалося вище, прямим наслідком розміщення даної негативної та недостовірної інформації є відлякування потенційних споживачів послуг позивача, які протягом існування веб-сайту http://amc.sebastopol.ua/ua мали можливість ознайомитися з Публікацією та створити безпідставне по суті враження стосовно професійних та управлінських можливостей позивача, порядності його співробітників та відповідності його господарської діяльності вимогам закону.

По-друге, протиправність дій першого відповідача, висловлена в свідомому розміщенні Публікації, яка за формою та змістом не відповідає приписам статті 94 Цивільного кодексу України, оскільки порушує гарантовану недоторканість ділової репутації позивача та зводиться до зловживання правом на свободу інформації, визначеного статтею 5 Закону України „Про інформацію".

По-третє, наявність причинно-наслідкового зв'язку між немайновою шкодою та протиправними діями першого відповідача. В даному випадку ані відповідачами, ані прокурором не спростовано, та немає достатньо обґрунтованого приводу вважати інакше, що негативні наслідки -зменшення попиту на освітні послуги позивача та зменшення обсягу його чистого прибутку в період після розміщення Публікації відбулося саме під ваговим впливом такого фактору, як отримання потенційними споживачами недостовірних та негативних відомостей про порушення позивачем вимог конкурентного законодавства з метою збільшення кількості споживачів.

Щодо вини першого відповідача в заподіянні позивачеві немайнової шкоди суд звертає увагу на те, що перший відповідач є державним органом зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (ст. 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

Як вказувалось вище, шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України). При цьому, згідно з пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4, при встановленні факту заподіяння немайнової шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено (як в даному випадку) або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України (нині - Державної казначейської служби України).

Суд вважає, що за доведеністю незаконності (невідповідності вимогам ст. 94 ЦК України, ст. 5 Закону України „Про інформацію") розміщення першим відповідачем Публікації питання відшкодування позивачеві завданої йому немайнової шкоди може бути вирішено незалежно від вини першого відповідача. Крім того, перший відповідач не спростовує, що обирав зміст, оформлення та розміщував Публікацію з недостовірним та негативним змістом, під заголовком негативного контексту, роблячи це свідомо, без впливу будь-яких сторонніх факторів, що за даних обставин свідчить про наявність вини останнього в заподіянні позивачеві вказаної шкоди.

Визначаючи розмір немайнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачеві, суд виходить з приписів пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд зазначає, що наведена позивачем формула розрахунку немайнової шкоди за методикою Антосік С.М. та Кокун О.М., в цілому, може бути використана для розрахунку немайнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню юридичній особі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, за яким розмір шкоди складає 24 990,00 грн, суд, в цілому, визнає його вірним, але не погоджується із запропонованим позивачем коефіцієнтом ступеня шкоди, заподіяної діловій репутації юридичної особи, за рівнем нижче середнього та вважає за необхідне замінити його на низький ступень шкоди.

З урахуванням викладеного судом здійснений власний розрахунок, за наступною формулою:

D = (Sb * R1 * R2 * R3 + Sp) * Fv, де:

Sb - базова сума матеріального еквіваленту, яка дорівнює 0,1 річного чистого прибутку юридичної особи - 10 440,00 гривень (чистий прибуток позивача за 2011 рік -104 400,00 гривень /том 1, арк. с. 22-23/);

R1 -коефіцієнт ступеня шкоди, заподіяної діловій репутації юридичної особи з розрахунку 0 ? R1 ? 5, де 0 -відсутність шкоди як такої, 1 -низький ступень шкоди, 2 -шкода за рівнем нижче середнього, 3 -середній ступень шкоди, 4 -шкода за рівнем вище середнього, 5 -високий рівень шкоди. Незважаючи на те, що позивач стверджує про заподіяння йому шкоди за рівнем нижче середнього, суд вважає таку оцінку рівня шкоди трохи завищеною, а тому застосовує коефіцієнт 1 ;

R2 -коефіцієнт статусу юридичної особи, який визначається відповідно до її рейтингу на ринку в даній сфері діяльності за розрахунком 0,5 ? R2 ? 3, де 0,5 -найнижчий статус, 3 -найвищий. Суд вважає, що оскільки позивач надає послуги з підготовки водіїв автотранспорту з 1996 року (більше 15 років), та займає значну позицію серед інших аналогічних суб'єктів господарювання міста Севастополя (що не заперечується й першим відповідачем), суд погоджується із доводами позивача про застосування коефіцієнту 1 ;

R3 -коефіцієнт сензитивності (вразливості) ділової репутації юридичної особи для його конкурентоздатності з розрахунку 1 ? R3 ? 2, де 1 -найменш вразлива репутація осіб, які, як правило, займаються виробництвом вузькопрофільних товарів, 2 -найбільш вразлива репутація осіб, діяльність яких безпосередньо пов'язана з діловою репутацією та громадською думкою; в даній справі суд вважає за необхідне застосувати коефіцієнт 1,5, оскільки позивач надає освітні послуги широкому колу осіб, а попит на ці послуги істотно залежить від рівня його ділової репутації та громадської думки;

Sp -сума, яка компенсує негативні емоційні переживання співробітників юридичної особи, з якими найбільш пов'язана її ділова репутація; в даному випадку такою особою є керівник позивача (директор), який в силу свого посадового становища розділяє тягар негативних наслідків Публікації. Згідно з бухгалтерською довідкою № 138 від 11.12.2012 середньомісячна заробітна плата директора за 2012 рік складає 2 295,50 гривень /том 2, арк. с. 2/, утім оскільки позивачем при розрахунку шкоди середня заробітна плата директора округлена до 2 000,00 гривень, суд вважає можливим застосувати саме такий розмір заробітної плати;

Fv -коефіцієнт вини відповідача з розрахунку 0,25 ? Fv ? 1, де 0,25 -0,5 - наявність необережності різного ступеня, 0,75 -непрямий умисел, 1 -прямий умисел; суд вважає, що оскільки перший відповідач був цілком вільним в розміщенні Публікації як такої та обрання заголовка для неї, застосуванню підлягає коефіцієнт 0,75 (непрямий намір принизити ділову репутацію позивача).

За розрахунком суду, протиправними діями першого відповідача позивачеві спричинено шкоду у розмірі 13 245,00 грн, а саме: (10 440,00 * 1 * 1 * 1,5 + 2 000,00) * 0,75 = 13 245,00 грн.

Таким чином, за наведеним розрахунком та критеріями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4, суд вважає, що позивачеві з державного бюджету України (ст. 1173 ЦК України) повинна бути відшкодована немайнова шкода, завдана його діловій репутації внаслідок розміщення Публікації з недостовірною та негативною інформацією, в розмірі 13 245,00 гривень.

Підсумовуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: щодо вимог про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію -повністю; щодо вимог про стягнення заподіяної шкоди -частково в сумі 13 245,00 грн. В частині стягнення шкоди в сумі 11 745,00 грн (24 990,00 -13 245,00 = 11 745,00) -в позові слід відмовити.

Витрати Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України по сплаті судового збору (2 683,00 грн) за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на першого відповідача, оскільки позов викликаний саме його діями, та підлягають стягненню з нього на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 1 926,05 грн = 1 073,00 грн (за вимогу немайнового характеру повністю) + 853,05 грн (за вимогу майнового характеру, пропорційно присудженій до стягнення сумі: 13 245,00 / 24 990,00 * 1 609,50 = 853,05).

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 46, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22288154; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48) спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену 27.01.2012 в публікації „В борьбе за клиента все средства хороши" на веб-сайті http://amc.sebastopol.ua/ua шляхом розміщення публікації-спростування на веб-сайті www.amc.gov.ua/amku/control/sev/uk .

3. Стягнути з Державного бюджету України (ідентифікаційний код Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі 23895637; місцезнаходження: 99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9) на користь Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України (ідентифікаційний код 24039828; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15; п/р 26003320053700 в ПАТ „УкрСиббанк", МФО 351005) 13 245,00 грн (тринадцять тисяч двісті сорок п'ять грн 00 коп.) в рахунок відшкодування немайнової шкоди.

4. Стягнути з Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22288154; 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 48, відомості про наявність рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Підприємства „Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України (ідентифікаційний код 24039828; 99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15; п/р 26003320053700 в ПАТ „УкрСиббанк", МФО 351005) судовий збір у сумі 1 926,05 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять шість грн 05 коп.).

5. В частині стягнення немайнової шкоди в сумі 11 745,00 грн -в позові відмовити.

Повне рішення складено 24.12.2012.

Суддя підпис В.О. Головко