Постанова

від 21.03.2013 по справі 5020-924/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Справа № 5020-924/2012 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Градової О.Г.,

суддів Євдокімова І.В.,

Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

позивач, підприємство "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України - Молчанов А.О., довіреність б/н від 17.02.12,

відповідач, Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України - Коган Т.С., довіреність № 9/67 від 15.01.13,

відповідач, Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі - не з'явився,

прокурор, Джавлах С.М., посвідчення № 015173 від 12.02.13,

розглянувши апеляційні скарги Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України та Головного управління державної казначейської служби України у місті Севастополі на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 17 грудня 2012 року у справі № 5020-924/2012

за позовом підприємства "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України (пр. Ген. Острякова, 15, Севастополь, 99029)

до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48, Севастополь, 99011)

Головного управління державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, Севастополь, 99011)

за участю прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99000)

про зобов'язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 24990,00 грн. шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду позов (з урахуванням уточнень - а.с. 89-90 т. 1, а.с. 12-13 т. 2) задоволено частково - на відповідача - Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України, покладений обов'язок спростувати недостовірну інформацію, розповсюджену в публікації на веб-сайті, шляхом публікації - спростування на цьому веб-сайті; з Державного бюджету України стягнуто на користь позивача в рахунок відшкодування немайнової шкоди 13.245 грн. В частині стягнення немайнової шкоди в сумі 11.745 грн. відмовлено. З відповідача - Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, на користь позивача стягнуто судовий збір в сумі 1.926,05 грн. (а.с. 18-32 т. 2).

Судове рішення мотивовано тим, що Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України порушено вимоги законодавства про інформацію розміщенням на веб-сайті відповідної публікації, яка містить недостовірну інформацію про нібито скоєне позивачем порушення законодавства про економічну конкуренцію, що завдало шкоди діловій репутації позивача.

Відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять судове рішення скасувати, в позові відмовити тому, що судове рішення прийнято з порушенням та при неправильному застосуванні норм матеріального права. При цьому, Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України вважає, що недоведений факт того, що інформація є недостовірною; Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі вважає, що держава не повинна відповідати за дії, здійснені Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (а.с. 37-43, 49-52 т. 2).

З відзиву на апеляційні скарги слідує, що позивач з ними не згоден тому, що розміщена Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України публікація є недостовірною, негативною, порушує немайнові права позивача; при встановленні факту заподіяння немайнової шкоди вона підлягає відшкодуванню за рахунок державного бюджету України (а.с. 66-70 т. 2).

В судовому засіданні представник Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України підтримав доводи своєї апеляційної скарги та погодився з апеляційною скаргою Головного управління державної казначейської служби України у місті Севастополі. Представник позивача з апеляційними скаргами не погодився з підстав, вказаних у відзиві на апеляційні скарги. Прокурор погодився з апеляційними скаргами.

Представник Головного управління державної казначейської служби України у місті Севастополі не скористався правом на участь в судовому засіданні, про час та місце судового засідання повідомлений у судовому засіданні 14 лютого 2013 року особисто під розпис (а.с. 99 т. 2).

Апеляційний господарський суд прийнявши до уваги те, що явка сторін не визнана судом обов'язковою, не надійшло заперечень проти розгляду справи без участі в судовому засіданні особи, яка не з'явилася, про час та місце засідання ця особа сповіщена належним чином, у справі достатньо доказів для розгляду спору, ухвалив: розглянути справу без участі в судовому засіданні особи, яка не з'явилася.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 82-84, 103, 106 т. 2) та встановив наступне.

Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України створено 12 травня 1994 року, воно є юридичною особою - органом у системі Антимонопольного комітету України (а.с. 101-102 т. 1).

Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі є юридичною особою та органом державної влади, що слідує з реєстраційних документів та Положення про Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі (а.с. 135 т. 1, а.с. 3-7 т. 2).

Позивач є юридичною особою, яка з 21 березня 1996 року є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, в тому числі з професійно-технічної освіти та іншої діяльності у сфері спорту (80.22.0 та 92.62.0 за видами діяльності КВЕД), в тому числі освітніх послуг по професійній підготовці по програмі навчання водіїв транспортних засобів категорії "В", що підтверджується Статутом позивача, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРОПУ, договором про надання послуг (а.с. 32-41, 127-130 т. 1).

За договором від 28 вересня 2011 року між замовником - Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, та виконавцем - приватним підприємством "Сайт Сервис", виконавець надавав замовнику послуги по розміщенню веб-сайту ("Хостінг") на сервері, в тому числі підтримка сайту amс.sebastopol.ua на сервері (хостінг). Строк договору до 31 грудня 2011 року, але за мовчазливою згодою сторін строк договору продовжується та той же строк (а.с. 121-124 т. 1).

27 січня 2012 року Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України в інтернеті на своєму веб-сайті (httр:// amс.sebastopol.ua/ua) опублікував статтю за заголовком "В борьбе за клиента все средства хороши" за текстом:

"Севастопольским городским территориальным отделением Антимонопольного комитета Украины начато рассмотрение дела в отношении предприятия "Городской спортивно-технический клуб" Севастопольской городской организации общества содействия обороне Украины.

Так, в ходе исследований рынка оказания услуг по подготовке водителей транспортных средств были проанализированы рекламные носители автошкол города Севастополя.

Специалистами Севастопольского городского территориального отделения Антимонопольного комитета Украины было установлено, что Предприятие "Городской спортивно-технический клуб" Севастопольской городской организации Общества содействия обороне Украины размещало рекламную информацию на здании, где размещен Городской спортивно-технический клуб, и на официальном веб сайте предприятия о том, что строк обучения в данной автошколе по подготовке водителей категории В с дневной формой обучения составляет 1,5 месяца, а с вечерней формой - 2,5 месяца.

Указанный срок обучения в данной автошколе является одним из самых коротких по сравнению с другими автошколами города. Например, в автошколах "Центр" и "Север" дневная форма обучения длится 2 месяца, что подтверждается документами, полученными территориальным отделением от указанных автошкол.

В ходе анализа регистрационных списков групп Городского спортивно-технического клуба было установлено, что фактический срок обучения в группах с дневной формой и вечерней формой обучения превышает срок, указанный в рекламных носителях автошколы МСТК и на официальном сайте автошколы.

Таким образом, действия Предприятия "Городской спортивно-технический клуб" Севастопольской городской организации Общества содействия обороне Украины по размещению информации на официальном сайте и на рекламных носителях при входе в автошколу о том, что срок подготовки водителей категории "В" в группе с дневной формой обучения составляет 1,5 месяца, срок подготовки водителей категории "В" в группе с вечерней формой обучения составляет 2,5 месяца, при том, что данная автошкола при подготовке водителей категории "В" фактически превышает указанные сроки, имеют признаки нарушения, предусмотренного статьей 151 Закона Украины "О защите от недобросовестной конкуренции" в виде распространения информации, вводящей в заблуждение, а само сообщение субъектом хозяйствования неопределенному кругу лиц неточных сведений, которые могут повлиять на намерения этих лиц относительно приобретения услуг данного предприятия.", що підтверджує роздрук тексту з веб-сайту (а.с. 25, 30-31 т. 1) та цього факту не оспорюють сторони.

02 листопада 2012 року вказаний веб-сайт відключений за несплату (а.с. 143 т. 1). З пояснень представника Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України слідує, що на даний час територіальне відділення не має сайту, як підпорядкована установа надає інформацію Антимонопольному комітету України, яке на власний розсуд розміщує надану територіальним відділенням інформацію на веб-сайті Антимонопольному комітету України (а.с. 14 т. 2).

22 лютого 2012 року рішенням Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України №_27/07-12-РШ підприємство "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України залучено до відповідальності за порушення законодавства про захист недобросовісної конкуренції у вигляді штрафу в сумі 20.000 грн.

03 квітня 2012 року рішенням господарського суду міста Севастополя по справі № 5020-271/2012 рішення №_27/07-12-РШ від 22 лютого 2012 року Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про залучення підприємства "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України до відповідальності за порушення законодавства про захист недобросовісної конкуренції і накладенні штрафу в сумі 20.000 грн. визнано недійсним (а.с. 11-14 т. 1). 17 травня 2012 року це судове рішення залишено без змін в апеляційному порядку, 07 серпня 2012 року - в касаційному (а.с. 15-21 т. 1).

При цьому, рішеннями 1 та 2 інстанцій по справі № 5020-271/2012 встановлено, що визначений позивачем термін навчання на денній формі цілком дозволяє слухачам пройти курс 140 навчальних годин за 1,5 місяці, а за вечірньою формою - за 2,5 місяця (11 тижнів); в діях позивача не має сукупності ознак недобросовісної конкуренції, зокрема, невідповідності дійсності розповсюджених відомостей.

Відповідно до статей 94 і 201 Цивільного кодексу України юридична особа має особисті немайнові блага (права), в тому числі має право на недоторканність її ділової репутації; особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу, в тому числі на підставі статті 22 шляхом відшкодування збитків (реальних та упущеної вигоди) і майнової шкоди та на підставі статті 23 шляхом відшкодування моральної шкоди, в тому числі завданої внаслідок приниження ділової репутації юридичної особи.

Цивільний кодекс України не містить поняття ділової репутації та її недоторканності. Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" № 2121-III від 07 грудня 2000 року (з змінами) ділова репутація це відомості , зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці , а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи. Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 (з змінами) "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької , громадської, професійної чи іншої діяльності , яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Стаття 277 Цивільного кодексу України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації (частина 1); негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (частина 2); фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом; якщо спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, такі спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію (частина 6); спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина 7).

Згідно з пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) . Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою , зокрема, норм чинного законодавства , вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації .

При цьому, пункт 19 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз'яснює, що суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, які не є предметом судового захисту. Оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її ділову репутацію вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 Цивільного кодексу України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону "Про пресу", стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних , зокрема критика, оцінка дій , а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири; оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до пункту 15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України підставою для задоволення позову є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності ; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

З наведеного слідує, що інформація, яка поширена відповідачем на його веб-сайті через мережу інтернет, в статті за заголовком "В борьбе за клиента все средства хороши" не містить фактичних даних про здійснення позивачем правопорушення чинного законодавства, вона містить інформацію про здійснену позивачем рекламу своїх послуг, про здійснення відповідачем перевірки позивача щодо дотримання законодавства та про порушення справи про залучення відповідача до відповідальності за дії, які містять ознаки правопорушення законодавства. Вказана інформація є правдивою тому, що викладені в ній події мали місце: позивач розміщував рекламу своїх послуг, відповідач перевіряв ці дії позивача на відповідність діючому законодавству та порушив справу про залучення позивача до відповідальності за ознаками правопорушення. При цьому, не має підстав вважати, що відповідач розповсюдив негативну для позивача інформацію - вчинення позивачем порушення норм чинного законодавства, тому, що у розповсюдженій відповідачем інформації вказано на те, що "…дії підприємства... мають ознаки порушення…", тобто відповідач не стверджує того факту, що позивач здійснив це порушення.

Наданий на замовлення позивача висновок фахівця по лінгвістичному дослідженню заголовка та тексту розповсюдженої відповідачем інформації (а.с. 26-29 т. 1) не впливає на висновок суду апеляційної інстанції тому, що за висновком фахівця слідує, що ключове смислове значення заголовка та тексту має несхвальне значення, що може сприйматися суб'єктивно.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що не має сукупності обставин, які є підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації та стягнення немайнової шкоди, у позові слідує відмовити.

Викладені в рішенні суду першої інстанції висновки про поширення відповідачем - Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, недостовірної інформації, не відповідають обставинам справи тому, що (як вказано вище) поширена інформація відповідала дійсності.

Крім того, в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено, не вказаний спосіб спростування інформації (не наведений текст спростування інформації та не зазначено, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту), не зазначений строк, у межах якого спростування повинно бути оприлюднено, що суперечить пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року.

Апеляційний господарський суд вважає, що покладення на відповідача обов'язку спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення публікації - спростування на веб-сайті, який не належить відповідачу, є порушенням норм матеріального та процесуального права тому, що, як вказано вище, нормами матеріального права передбачено, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація; якщо спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з припиненням його випуску, то таке спростування може бути оприлюднено в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України безумовною підставою для скасування судового рішення є прийняття господарським судом рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі. А, як вказано вище, веб-сайт, на якому відповідача - Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України, зобов'язано здійснити спростування інформації, належить іншій юридичній особі, яка не залучена до участі у справі.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги, якими відповідачі просили скасувати судове рішення та у позові відмовити, підлягають задоволенню, місцевим господарським судом прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню, в позові слід відмовити.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України та Головного управління державної казначейської служби України у місті Севастополі задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 17 грудня 2012 року у справі № 5020-924/2012 скасувати.

У позові відмовити.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді І.В. Євдокімов

О.Л. Котлярова

Розсилка:

1. підприємство "Міський спортивно-технічний клуб" Севастопольської міської організації товариства сприяння обороні України (пр. Ген. Острякова, 15, Севастополь, 99029)

2. Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (вул. Леніна, 48, Севастополь, 99011)

3. Головне управління державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, Севастополь, 99011)

4. прокурор міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, Севастополь, 99000)