Рішення

від 27.12.2012 по справі 4/5007/1131/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" грудня 2012 р. Справа № 4/5007/1131/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі судового засідання: Шимон О.О.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Ничипорук О.В., довіреність від 22.10.2012 р., Бондар В.В. - представник за довіреністю від 04.12.2012 р.

від відповідача за первісним позовом: Безпалюк В.В., Макаренко Т.П., доручення від 30.10.2012 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (м.Житомир)

про стягнення 74448,65 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (м. Житомир)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" (м. Житомир)

про стягнення 169 967, 02 грн.

В засіданні суду 12.12.2012 р. оголошено перерву до 20.12.2012 р.; 20.12.2012 р. оголошувалась перерва до 16:00 26.12.2012 р.; 26.12.2012 р. оголошено перерву до 16:30 27.12.2012 р. згідно із ст. 77 ГПК України.

ТОВ "Енерготрейд Україна" (м. Житомир) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (м. Житомир) про стягнення 74448,65 грн. за поставлений товар згідно з видатковими накладними № 579 від 15.08.2012 р., № 580 від 23.08.2012 р., №№ 600,626,627 від 30.08.2012 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.10.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №4/5007/1131/12 та призначено розгляд справи на 02.11.2012 р.

Позивач за первісним позовом - ТОВ "Енерготрейд Україна" (м. Житомир) позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд його задовольнити.

Представники відповідача за первісним позовом - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" в судовому засіданні 02.11.2012 р. повідомили, що дійсно згідно з усною домовленістю між сторонами, позивач поставляв відповідачу цемент, однак із затримкою щодо обумовлених термінів; крім того, між сторонами існує договірна домовленість щодо зберігання в цистернах відповідача сумішей, які належать позивачу; розрахунки позивачем не проведено належним чином, тому, на думку відповідачів, сторонам необхідно провести звіряння взаєморозрахунків та підписати акти звірок, - зміст пояснень зафіксовано в протоколі судового засідання (а. с. 34).

16.11.2012 р. відповідачем за первісним позовом- ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" подано зустрічну позовну заяву за № 429 від 16.11.2012 р., згідно з якою просить суд стягнути з позивача за первісним позовом - ТОВ "Енерготрейд Україна" - 93848, 52 грн. боргу згідно з договором оренди силосної ємності від 14.08.2012 р. та 76118, 50 грн. - пені, а всього на суму 169 967, 02 грн. (а. с. 36 - 60).

Ухвалою від 19.11.2012 р. господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" до ТОВ "Енерготрейд Україна" на суму 169967,02 грн. для спільного розгляду з первісним позовом (а. с. 61).

Відповідач за зустрічним позовом - ТОВ "Енерготрейд Україна" у відзиві, поданому в засіданні суду 12.12.2012 р., проти зустрічного позову заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем за зустрічним позовом включено до суми боргу зважування вантажів, погрузку та вигрузку мінерального порошку, послуги автокрану, послуги автовишки, демонтаж та монтаж цементопроводів, обслуговування повітряних насосів та системи очистки повітря, прибирання території, автопослуги по вивозу сміття та погрузки сміття, що не входить до договірних взаємовідносин між сторонами та не підтверджується належними доказами (а. с. 79, 80).

Позивач за зустрічним позовом - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" надав відзив за №498 від 20.12.2012 р. в якому зазначив про надання ТОВ "Енерготрейд Україна" послуг на суми, відповідно: орендна плата - 5583, 00 грн., зважування - 1860, 00 грн., погрузка - вигрузка порошку - 13081, 00 грн., ремонтні роботи - 61 799, 95 грн., нараховано пеню в розмірі 190, 00 грн., а всього на суму 82 513, 95 грн. (а. с. 83 - 84).

Зазначену заяву господарський суд розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 18).

Про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Господарський суд в судовому засіданні 20.12.2012 р. прийняв заяву позивача за зустрічним позовом ТОВ "Житомир - Агробудіндустрія" про зменшення розміру позовних вимог за №498 від 20.12.2012 р. до розгляду по суті.

З огляду на вище викладене, на дату винесення рішення у справі спір вирішується з нової ціни позову за зустрічним позовом в розмірі 82513, 95 грн., що складається із наступних позовних вимог: 82 323, 95 грн. - сума боргу, 190, 00 грн. - сума пені.

В порядку ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, шляхом:

- прийняття зустрічного позову ТОВ "Житомир - Агробудіндустрія" до ТОВ "Енерготрейд Україна" на 169967, 02 грн. для спільного розгляду з первісним позовом;

- витребовував від сторін додаткові докази, про зміст яких зафіксовано в ухвалах господарського суду від 19.11.2012 р., 23.11.2012 р., 04.12.2012 р.;

- продовжив строк вирішення спору, виходячи з того, що згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру; при цьому, розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у спірних правових відносинах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши фактичні обставини спору, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до усної домовленості та згідно з видатковими накладними, ТОВ "Енерготрейд Україна" поставило ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" цемент, відповідно:

- №579 від 15.08.2012 р. - цемент ПЦ-1-500-Н - 29, 49 т. на суму 27 278, 25 грн. разом з ПДВ на суму 4546, 38 грн.;

- №580 від 23.08.2012 р. - цемент ПЦ-ІІ-А-Ш-400 - 42, 16 т. на суму 35414, 40 грн. разом з ПДВ на суму 5902, 40 грн.;

- №600 від 30.08.2012 р. - цемент ПЦ-ІІ-А-Ш-400 - 10, 15 т. на суму 8526, 00 грн. разом з ПДВ на суму 1421, 00 грн.;

- №626 від 30.08.2012 р.- цемент ПЦ-ІІ-А-Ш-400 - 5, 16 т. на суму 4334, 40 грн. разом з ПДВ на суму 722, 40 грн.;

- №627 від 30.08.2012 р. - цемент ПЦ-ІІ-А-Ш-400 - 10, 59 т. на суму 8895, 60 грн. разом з ПДВ на суму 1482, 60 грн. (а.с. 25-27).

Всього позивачем за первісним позовом поставлено відповідачу за первісним позовом продукції в кількості 97, 55 т. на суму 84448, 65 грн.

Відповідач за первісним позовом - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" зобов'язання щодо сплати коштів за поставлену продукцію виконав частково, сплативши позивачу кошти в сумі 10000, 00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку клієнт-банк від 30.08.12р. та не заперечується самим відповідачем (а. с. 69).

Проте, відповідач за первісним позовом свої зобов'язання по сплаті коштів перед позивачем в повному обсязі не виконав, що зумовило останнього звернутися з первісним позовом до господарського суду про стягнення коштів на суму 74 448, 65 грн.

Первісний позов мотивований тим, що ТОВ " Житомир-Агробудіндустрія" вчасно не розрахувалося за поставлену продукцію згідно з видатковими накладними № 579 від 15.08.2012 р., № 580 від 23.08.2012 р., №№ 600,626,627 від 30.08.2012 р. на загальну суму 74448,65 грн.

В той же час, ТОВ "Житомир - Агробудіндустрія" подано зустрічний позов про стягнення з ТОВ "Енерготрейд Україна" 169964, 02 грн., з яких: 93848, 52 грн. - борг за договором оренди силосної ємності від 14.08.2012 р., 76118, 50 грн. - пеня.

В подальшому, позивач за зустрічним позовом надав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 498 від 20.12.2012 р. щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом - ТОВ "Енерготрейд Житомир" коштів на загальну суму 82 513, 95 грн., з яких: орендна плата - 5583, 00 грн., пеня - 190, 00 грн., зважування - 1860, 00 грн., погрузка -визгрузка порошку - 13081, 00 грн., ремонтні роботи - 61 799, 95 грн. (а. с. 83 - 84).

Зустрічний позов обгрунтований тим, що за період дії договору оренди силосної ємності від 14.08.2012 р. у позивача за первісним позовом - ТОВ "Енерготрейд Україна" виникли зобов'язання по сплаті орендної плати та інших платежів за надані послуги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог на суму 82513, 95 грн.

Оцінивши подані сторонами докази на підтвердження їх вимог та заперечень, господарський суд прийшов до висновку, що первісний позов слід задоволити в повному об'ємі та частково задоволити зустрічний позов, виходячи з наступного.

Як зазначено у ст.15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі, в судовому порядку у спосіб, визначений статтею 16 ЦК України, або договором чи іншим законом.

Отже, звернення особи до суду за захистом суб'єктивного права здійснюється нею шляхом подання позову з відповідним йому предметом та підставою.

У чинному Господарському процесуальному кодексі України відсутні визначення понять "підстава" та предмет" позову, незважаючи на те, що у статті 22 ГПК України йдеться про право позивача змінити предмет або підставу позову, а в статті 80 ГПК України про право господарського суду припинити провадження у справі, коли є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Тому, при визначенні змісту цих понять, господарський суд керується, насамперед, позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.3.12 Постанови Пленуму від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) стосовно того, що під предметом позову слід розуміти матеріально - правову вимогу позивача до відповідача, яка, до того ж, кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України чи ст. 20 ГК України.

Під підставою позову слід розуміти фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача, зокрема, йдеться про юридичні факти матеріально - правового характеру, що визначаються нормами матеріального права та які зумовлюють виникнення, зміну та припинення спірних правовідносин, а також інші доказові факти, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність зазначених юридичних фактів.

Додатково слід наголосити на тому, що підстава позову має не тільки фактичну, а й правову основу, оскільки юридичні факти, які складають підставу позову, визначаються нормами цивільного й інших галузей права.

Предмет та підстава позову, як його необхідні елементи, перебувають між собою в тісному зв'язку, оскільки сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу для захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності в них конкретного цивільного права і обов'язку.

Водночас, за правилами статті 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Важливою характеристикою зустрічного позову є його взаємна пов'язаність з первісним, що може проявлятися у тому, що: обидва позови взаємно пов'язані підставами цих позовів та/або поданими доказами, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, зменшенню обсягу доказової бази; вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватися; задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову (п. 3.15 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.).

Таким чином, первісний та зустрічний позови заявляються двома особами; в цих позовах кожну із сторін зазначено як в якості позивача, так і в якості відповідача, причому кожна із сторін має протилежний статус, а саме: позивач за первісним позовом у зустрічному позові набуває статусу відповідача, а відповідач за первісним позовом у зустрічному - статусу позивача.

Оскільки відповідач за первісним позовом не заперечив щодо вимоги позивача за первісним позовом про сплату коштів за отриману продукцію та пред'явив вимогу про стягнення орендної плати та інших платежів, слід, насамперед, мотивувати висновок суду щодо часткового задоволення вимог зустрічного позову, і зокрема:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини;

- за ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

- ст. 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;

- згідно із ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами);

- відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Господарським судом встановлено, що внаслідок підписання видаткових накладних №579 від 15.08.2012 р., №580 від 23.08.2012 р., №600 від 30.08.12 р., №626 від 30.08.12 р., №627 від 30.08.12 р. сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб, який підлягає під правове регулювання ст.ст. 712, 665 - 697 ЦК України.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Ч. 1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України та ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, свої зобов'язання, щодо оплати коштів на решту суми 74448, 65 грн. за отриману продукцію відповідач за первісним позовом не виконав, належних доказів на підтвердження їх виконання суду не надав.

Неналежне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого. насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Позивачем поданими доказами доведено факт належного виконання свого обов'язку щодо поставки продукції відповідачу.

Оскільки відповідач за первісним позовом допустив неналежне виконання грошового зобов'язання, тому в даному випадку підлягають застосуванню ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, відповідно до яких боржник у разі прострочення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

З урахуванням викладеного, та встановлених господарським судом обставин, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 74448, 65 грн. доведена у повному обсязі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з договором оренди силосної ємності від 14.08.2012 р., укладеним між сторонами (далі - договір оренди), його предметом була передача в строкове платне користування двох силосних ємностей для використання на умовах, визначених договором (а. с. 46, 47).

Пунктом 2.4. договору оренди передбачено, що приймання-передача орендованого майна здійснюється на підставі акта приймання - передачі.

Орендна плата, згідно п. 2 договору оренди, сплачується щомісячно у розмірі 25, 00 грн. за 1 тонну мінерального порошку, завезеного на зберігання.

Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 3-х днів з дня пред'явлення орендодавцем рахунку-фактури для здійснення оплати (п. 2.2 договору оренди).

У разі несвоєчасної сплати орендар також перераховує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 2.3 договору оренди).

Розділом 3 договору оренди передбачено обов'язки орендаря, зокрема:

- своєчасно вносити орендну плату;

- користуватися орендованим майном відповідно до цього договору і призначення орендованого майна;

- підтримувати орендоване майно у справному стані, запобігати його пошкодженню, псуванню;

- проводити за свій рахунок поточний ремонт (за згодою орендодавця);

- при припиненні договору найму - повернути майно у порядку, обумовленому цим договором.

Термін дії договору оренди, згідно з п. 5.1. договору оренди - з дня підписання і до 31 жовтня 2012 року.

Як зазначалося раніше, у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або визначеними договором, або іншим законом.

Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право (право на власні дії чи право на дії інших осіб тощо). Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними особами. Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматися від дій, що можуть його порушити у майбутньому інше.

Господарським судом встановлено, що сторонами договору оренди не було складено актів приймання-передачі орендованого майна, а також не було доведено позивачем за зустрічним позовом факту надіслання ТОВ "Енерготрейд Україна" (нарочним, органом зв'язку, в інший спосіб) рахунків-фактур для здійснення оплати, а надані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000252 від 28.09.2012 р., №ОУ-0000253 від 28.09.2012 р., №ОУ-0000257 від 08.10.2012 р. не можуть бути прийняті господарським судом в якості належного та допустимого доказу, відповідно до ст. 34 ГПК України, оскільки докази, що подаються сторонами в якості доказування своїх вимог та заперечень повинні бути належними та допустимими.

Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.

Так, відповідно до записів в журналі прохідної ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" вбачається, що за період з 14.08.2012 р. по 23.08.2012 р. було завезено порошку в кількості 223 320 тонн., при цьому, вивезено порошку в кількості 218 020 тонн.

Таким чином, розмір орендної плати за місяць в період з 14.08.2012 р. по 15.09.2012 р. складає 5583, 00 грн. (223320 х 25 грн. (розмір плати за 1 тонну) = 5583).

Позивачем за зустрічним позовом в заяві від 20.12.2012 р. за №498, яку господарський суд прийняв як заяву про зменшення розміру позовних вимог, зазначено суму боргу по орендній платі - 5583,00 грн. (а. с. 83, 84), тому господарський суд вважає за необхідне її задовольнити.

Стосовно додаткової матеріально-правової вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення пені в розмірі 190 грн. за прострочення терміну сплати орендних платежів, слід відмовити у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 2.3 Договору оренди від 14.08.2012 р. передбачено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар також перераховує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Слід відмітити, що визначений у договорі оренди розмір пені за один день прострочки відповідає приписам ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно із ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

У ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

Однак, господарський суд не погоджується з позивачем за зустрічним позовом в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення сплати орендних платежів, оскільки останнім не визначено початку перебігу прострочки у виконанні зобов'язання.

Одночасно, господарський суд вважає за необхідне залишити зустрічний позов в частині вимог про стягнення 1860, 00 грн. за зважування, 13081, 00 грн. - за погрузку -вигрузку порошку, 61799, 95 грн. - за ремонтні роботи без розгляду, оскільки останнім не подано суду письмового обгрунтованого розрахунку позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень на підставі належних та допустимих доказів.

Належність та допустимих доказів залежить від обставин ( юридичних фактів ( ст. 32 ГПК України), які вони підтверджують, а відтак, у статті 34 ГПК України закріплено імперативне правило про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства, повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В засіданні суду 27.12.2012 р. представник позивача за первісним позовом надав на вимогу господарського суду докази сплати судового збору в розмірі 120,50 грн. відповідно до платіжного доручення від 27.12.20212 р. № 758 (а. с. 89, 90).

В засіданні суду 27.12.2012 р. представником позивача за зустрічним позовом подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготування заяви про збільшення позовних вимог (а. с. 88)..

Представник відповідача за зустрічним позовом заперечив проти відкладення справи, мотивуючи тим, що у сторони по справі було достатньо часу для підготування та подання до господарського суду такої заяви, подане клопотання спрямоване на затягування розгляду спору.

Господарським суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання та звернув увагу позивача за зустрічним позовом, що відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони

Таким чином, слід стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 5583, 00 грн. орендної плати, 111,65 грн. судового збору відповідно до обгрунтованої суми позову, відмовити у стягненні 190,00 грн. пені; залишити без розгляду зустрічний позов в частині стягнення 1860,00 грн. за зважування, 13081,00 грн. за погрузку - вигрузку порошку, 61799, 95 грн. за ремонтні роботи.

На підставі ст.ст. 11, 15, 16, 20, 207, 253, 254, 255, 261, 509, 526, 530, 610-611, 625, 626, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 144, 173, 181, 229, 265 ГК України, керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33, 34, 43, 49, 60, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир -Агробудіндустрія" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, буд. 10, ідентифікаційний код 03379632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Житомир" (10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, буд. 7, оф. 112, ідентифікаційний код 37808806)

- 74448, 65 грн. боргу, 1609, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Зустрічний позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Житомир" (10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, буд. 7, оф. 112, ідентифікаційний код 37808806) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (10025, м. Житомир, вул. Промислова, буд. 10, ідентифікаційний код 03379632)

- 5583, 00 грн. орендної плати та 111,66 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Відмовити у стягненні суми пені в розмірі 190, 00 грн.

6. Залишити без розгляду зустрічний позов в частині стягнення 1860, 00 грн. за зважування, 13081, 00 грн. за погрузку - вигрузку порошку, 61799, 95 грн. за ремонтні роботи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено 28.12.2012 р.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам