Постанова

від 27.03.2013 по справі 4/5007/1131/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р. Справа № 4/5007/1131/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агробудіндустрія" від 27.02.2013 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 27.12.12 р. у справі № 4/5007/1131/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна", м.Житомир

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія", м.Житомир

про стягнення 74 448,65 грн.

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія", м.Житомир

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна", м.Житомир

про стягнення 169 967,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Ничипорук О.В. - представник, довіреність в справі

від відповідача - не з'явився

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.12.2012 р. у справі № 4/5007/1131/12 (суддя Лозинська І.В.) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 74 448,65 грн. боргу, 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору; зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 5 583,00 грн. орендної плати, 111,66 грн. витрат по сплаті судового збору; відмовлено у стягненні суми пені в розмірі 190,00 грн.; залишено без розгляду зустрічний позов в частині стягнення 1 860,00 грн. за зважування, 13 081,00 грн. за погрузку - вигрузку порошку, 61 799,95 грн. за ремонтні роботи. При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідач за первісним позовом допустив неналежне виконання грошового зобов'язання; щодо зустрічного позову в частині застосованого періоду нарахування пені за прострочення сплати орендних платежів, позивачем не визначено початку перебігу прострочки у виконанні зобов'язання, не подано суду письмового обгрунтованого розрахунку позовних вимог зустрічного позову в частині вимог про стягнення 1 860, 00 грн. за зважування, 13 081, 00 грн. за погрузку-вигрузку порошку, 61 799, 95 грн. за ремонтні роботи.

Не погоджуючись із даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернулося з апеляційною скаргою від 27.02.2013 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 р. у справі № 4/5007/1131/12 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"; задоволити зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" посилаючись на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження позовних вимог позивачем за первісним позовом подані ксерокопій видаткових накладних, які оформлені з порушенням ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Дані видаткові накладні не підтверджені товарно-транспортними накладними, тобто вони взагалі відсутні. На усіх видаткових накладних, крім одної, відсутні підписи відповідача, зазначені накладні не могли бути прийняті судом, як належні докази, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, які підтверджують факт поставки відповідачеві товару. 14.08.2012 р. між відповідачем та позивачем за первісним позовом було укладено договір оренди силосної ємності. Відповідач зобов'язався окремо оплачувати послуги з електропостачання. Залишаючи позовні вимоги в частині погрузки та вигрузки порошку без розгляду, суд не врахував, що ці дії здійснюються за допомогою компресорів, які потребляють багато електроенергії. Це також стосується і ремонту силосних ємностей, що також було погоджено сторонами у договорі оренди в п. 3.1. Щодо зважування машин, то розрахунки орендної плати залежать прямо від ваги цих сумішей. Суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду вимоги ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" щодо зважування, погрузки-вигрузки порошку та за ремонт силосних ємностей, що прямо передбачено договором оренди. На теперішній час в силосних ємностях ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" до цих пір зберігається порошок ТзОВ "Енерготрейд Україна", що не заперечувалось останнім в судових засіданнях. Таким чином, ТзОВ "Енерготрейд Україна" користувалось на підставі договору оренди силосними ємностями ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія", може одного разу в розрахунок привезло цемент, отримали зразки підписів та печаток та ініціювали позов до ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" нібито останнє має заборгованість за поставлений цемент. Суд першої інстанції не витребував бухгалтерські документи суб'єктів господарювання та не встановив чи дійсно були факти поставок відповідної продукції.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" за безпідставністю, а рішення господарського суду Житомирської області від 27.12.2012 р. залишити без змін, посилаючись на те, що рішення господарського суду Житомирської області від 27.12.2012 р. у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" вводить в оману апеляційний господарський суд, оскільки твердження про те, що на підтвердження позовних вимог були подані ксерокопії видаткових накладних є неправдивою інформацією, оскільки до господарського суду Житомирської області було подано для огляду оригінали видаткових накладних № 579 від 15.08.2012 р., № 580 від 23.08.2012 р., № 600,626,627 від 30.08.2012 р. відповідачу було відвантажено продукції, а саме цементу марки ПЦ-ІІ-400Ш, ПЦ-ІІ-500Ш в кількості 97,55 тонн на загальну суму 84 448, 65 гривень на умовах відстрочки платежу. Окрім того, представники апелянта Безпалюк В.В. та Макаренко Т.П. підтвердили прийомку продукції, а саме цементу вищезазначених марок та кількості, а також наявну суму заборгованості 74 448,65 грн. Щодо правовідносин, які склалися між ТзОВ "Енерготрейд Україна" та ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" на підставі договору оренди силосної ємності від 14.08.2012р. детально викладено в оскаржуваному рішенні та підтверджується наявними матеріалами справи № 4/5007/1131/12.

В клопотанні № 124 від 20.03.2013 р., яке надійшло до суду 22.03.13 р., відповідач (апелянт) Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" просить призначити судову експертизу документів про економічну діяльність підприємств та організацій, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 03680. м. Київ. вул. Смоленська. 6. На вирішення експерта поставити наступні питання: чи підтверджується документально поставка цементу Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" в серпні 2012 року? Чи підтверджується документально розрахунок по договору оренди силосної ємності від 14 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на теперішній час? Чи існує дебіторська або кредиторська заборгованість між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" та навпаки на теперішній час? Просить задоволити клопотання про призначання судової економічної експертизи без участі представника ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія".

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги (а.с.126-127), клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія".

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; пояснив, що укладали договір про оренду силосної ємності, однак жодних актів приймання - передачі не підписували; в силосних ємностях зберігали мінеральний порошок, який доставляли своїм транспортом, загрузка і вигрузка проводилася насосом, який належав апелянту; додав, що договором була передбачена оплата за водо -, електро - та газопостачання, проте жодних рахунків відповідачем виставлено не було; всі інші витрати за домовленістю сторін були включені у вартість орендної плати - 25 грн. за тону в місяць; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В клопотанні від 20.03.2013 р. № 124 відповідач (апелянт) Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" просить призначити судову експертизу документів про економічну діяльність підприємств та організацій.

Представник позивача в судовому засіданні дане клопотання заперечив.

Колегія суддів прийшла до висновку, що дане клопотання до задоволення не підлягає, як не обґрунтоване та не підтверджене належними доказами, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами абзацу 2 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23 березня 2012 року № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки в клопотанні про призначення експертизи, не обгрунтовано мотиви та підстави її призначення; висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів та оцінюється судом на рівні з усіма даказами, наявними в матеріалах справи, підстав для задоволення клопотання не має.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" (далі ТзОВ "Енерготрейд Україна") звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (далі ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія") про стягнення боргу в сумі 74 448,65 грн. (а.с.5-6); 16.11.2012 р., до початку розгляду справи № 4/5007/1131/12 по суті, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" звернулося до господарського суду Житомирської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" про стягнення 169 964, 02 грн., з яких: 76 118,50 грн. - пеня та 93 848, 52 грн. - борг за договором оренди силосної ємності від 14.08.2012 р., в тому числі оренда силосної ємності 11 033,50 грн., зважування вантажів 1 860,00 грн., погрузка та вигрузка порошку 9 156,84 грн., послуги автокрана 5 600,05 грн., послуги автовишки 4 800,00 грн., демонтаж та монтаж цементопроводів 24 500,00 грн., обслуговування повітряних насосів та систєми очистки повітря 20 000,00 грн., прибирання території навколо силосної ємності 2 499,90 грн., авто послуги по вивозу сміття 2 000,00 грн., погрузка сміття 2 400,00 грн. (а.с.37-39).

20.12.2012 р. ТзОВ "Житомир - Агробудіндустрія" надало суду відзив № 498 від 20.12.2012 р. на первісний позов та одночасно у цьому відзиві просило стягнути з ТзОВ "Енерготрейд Житомир" за зустрічним позовом кошти на загальну суму 82 513,95 грн., з яких: орендна плата 5 583,00 грн., пеня 190,00 грн., зважування 1 860,00 грн., погрузка-визгрузка порошку 13 081,00 грн., ремонтні роботи 61 799,95 грн. (а.с. 83 - 84).

Судом першої інстанції правомірно розцінено вказаний відзив як заяву про зменшення розміру позовних вимог по зустрічному позову, подану в порядку статті 22 ГПК України, та прийнято її до розгляду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, згідно усної угоди, на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" цемент.

Згідно видаткової накладної № 579 та товарно-транспортної накладної № 7 від 15.08.2012 р. поставлено цемент марки ПЦ-1-500-Н в кількості 29,49 т. на суму 27 278,25 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4 546,38 грн. (а.с.25,33); згідно видаткової накладної № 580 та товарно-транспортної накладної б/н від 23.08.2012 р. поставлено цемент марки ПЦ-ІІ-А-Ш-400 в кількості 42,16 т. на суму 35 414,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5 902,40 грн. (а.с.26,137); згідно видаткової накладної № 600 від 30.08.2012 р. поставлено цемент марки ПЦ-ІІ-А-Ш-400 в кількості 10,15 т. на суму 8 526,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 421,00 грн. (а.с.27); згідно видаткової накладної № 626 та товарно-транспортної накладної № 2 від 30.08.2012 р. поставлено цемент марки ПЦ-ІІ-А-Ш-400 в кількості 5,16 т. на суму 4 334,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 722,40 грн. (а.с.26,32); згідно видаткової накладної № 627 та товарно-транспортної накладної б/н від 30.08.2012 р. поставлено цемент марки ПЦ-ІІ-А-Ш-400 в кількості 10,59 т. на суму 8 895,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1 482,60 грн. (а.с.25,136).

На кожній видатковій та товарно-транспортній накладних наявні підписи та печатки ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" про отримання цементу. Оригінали вказаних видаткових накладних оглянуті колегією суддів в судовому засіданні 27.03.2013 р., про що зазначено в протоколі судового засідання.

Таким чином, внаслідок підписання видаткових накладних № 579 від 15.08.2012 р., № 580 від 23.08.2012 р., № 600 від 30.08.2012 р., № 626 від 30.08.2012 р., № 627 від 30.08.2012 р. сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Тобто, позивачем за первісним позовом поставлено відповідачу за первісним позовом продукцію в загальній кількості 97,55 т. на суму 84 448,65 грн.

Відповідач за первісним позовом - ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" зобов'язання щодо сплати коштів за поставлену продукцію виконав частково, сплативши позивачу кошти в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку клієнт-банк від 30.08.2012 р., банківською випискою № БВ-0000157 за 30.08.2012 р. (а.с.60,65,69).

Отже, заборгованість відповідача за первісним позовом підтверджується матеріалами справи та складає 74 448,65 грн. (84 448,65 - 10 000,00 = 74 448,65)

Даказів на підтвердження сплати цього боргу відповідачем за первісним позовом суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 7 статті 193 ГК України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" звернуто увагу господарських суддів на практику застосування судом касаційної інстанції у розгляді справ окремих норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, зокрема, частини першої статті 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару... При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Таким чином, борг відповідача за первісним позовом перед позивачем в сумі 74 448,65 грн. підтверджується належними доказами і підлягає до стягнення.

14.08.2012 р. між ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" (орендодавець) та ТзОВ "Енерготрейд Україна" (орендар) укладено договір оренди силосної ємності, згідно пункту 1.1 розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування дві силосні ємності для використання на умовах, визначених у даному договорі (а.с.46-47).

Пунктом 2.4 розділу 1 договору передбачено, що приймання-передача орендованого майна здійснюється на підставі акта приймання - передачі.

За користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у розмірі 25,00 грн. з ПДВ за 1 тонну мінерального порошку, завезеного на зберігання (пункту 2 розділу 2 договору оренди).

Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 договору орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 3-х днів з дня пред'явлення орендодавцем рахунку-фактури для здійснення оплати.

У разі несвоєчасної сплати орендар також перераховує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 2.3 договору оренди).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендар зобов'язується:

- своєчасно вносити орендну плату;

- здійснювати оплату послуг (електро-, водо-, теплопостачання, послуги зв'язку);

- користуватися орендованим майном відповідно до цього договору і призначення орендованого майна;

- підтримувати орендоване майно у справному стані, запобігати його пошкодженню, псуванню;

- проводити за свій рахунок поточний ремонт (за згодою орендодавця);

- при припиненні договору найму - повернути майно у порядку, обумовленому цим договором.

Договір діє з дня підписання і до 31 жовтня 2012 року (пункт 5.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 2.4 договору сторонами не було складено акта приймання-передачі орендованого майна і жодною із сторін даний акт суду не надано, чим було порушено вимоги частини 1 статті 795 ЦК України щодо моменту, з якого починається обчислення строку договору найму, а також не було доведено позивачем за зустрічним позовом факту пред'явлення на виконання пункту 2.2 розділу 2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна" рахунків-фактур для здійснення оплати.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000252 від 28.09.2012 р., № ОУ-0000253 від 28.09.2012 р., № ОУ-0000257 від 08.10.2012 р., № ОУ-0000258 від 09.10.2012 р., наявні в матеріалах справи, не є належними та допустимими доказами, оскільки не підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготрейд Україна", доказів надіслання цих актів останньому або доказів відмови від їх підписання суду не надано (а.с. 48-51).

Згідно записів в журналі прохідної ТзОВ "Житомир-Агробудіндустрія" за період з 14.08.2012 р. по 23.08.2012 р. було завезено мінеральний порошок в кількості 223 320 тонн., а вивезено мінеральний порошок за період з 23.08.2012 р. по 14.09.2012 р. в кількості 218 020 тонн (а.с. 52-53).

Таким чином, розмір орендної плати за місяць в період з 14.08.2012 р. по 14.09.2012 р. складає 5 583, 00 грн. (223 320 х 25 грн. (розмір плати за 1 тонну) = 5 583).

Отже, заявлений позивачем зустрічний позов в частині вимог про стягнення боргу по орендній платі в сумі 5 583,00 грн., з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є обґрунтованим, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; змін умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у розумінні статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною другою статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України)

Статями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 ЦК України).

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано доказів щодо складання акту про передачу в оренду об'єкта оренди, не надано доказів пред'явлення рахунків-фактур для здійснення оплати, а отже, не можливо визначити початок перебігу прострочки у виконанні зобов'язання, судом першої інстанції правомірно відмовлено у стягненні пені в сумі 190 грн. за прострочення терміну сплати орендних платежів.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду зустрічного позову в частині вимог про стягнення 1 860,00 грн. за зважування, 13 081,00 грн. за погрузку-вигрузку порошку, 61 799,95 грн. за ремонтні роботи, оскільки позивачем не надано суду первинних доказів на підтвердження та обгрунтування даних вимог, не надано письмового обґрунтованого розрахунку вимог в цій частині; крім того, дані вимоги не пов'язані з умовами договору оренди, не є платою за електропостачання, як це зазначено в апеляційній скарзі.

Згідно частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини і не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим .

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 27.12.2012 р. у справі № 4/5007/1131/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агробудіндустрія" від 27.02.2013 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк