Рішення

від 25.12.2012 по справі 14/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 14/61

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромотор"

вул.Бориславська, 54/73, м.Київ, 03061

(пр-т Лісовий,39а, м.Київ, 02166)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш"

вул. Автоливмашівська, 1, м.Івано-Франківськ, 76495

про стягнення 4 694,38 грн. заборгованості

представники сторін в судове засідання не з"явилися

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромотор" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 4 694,38 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 27.05.10 порушено провадження у справі №14/61 та призначено судовий розгляд справи на 10.06.10.

Ухвалами суду від 09.06.10, 15.06.10 розгляд справи відкладався.

В засіданні суду 24.06.10 оголошувалась перерва до 25.06.10.

Ухвалою суду від 25.06.10 зупинено провадження у даній справі до вирішення справи №Б-13/60 про банкрутство ВАТ "Пресмаш".

В засіданні суду встановлено, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.09 у справі №Б-13/60 про банкрутство ВАТ "Пресмаш" призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ковальського І.І., зобов"язано заявника в десятиденний строк подати до офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про банкрутство, зобов"язано розпорядника майна скласти реєстр кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду, встановлено дату попереднього засідання суду тощо.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.12 у справі

№Б-13/60 про банкрутство ВАТ "Пресмаш", провадження у справі припинено.

Ухвалою суду від 03.12.12 поновлено провадження у справі №14/61 та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 13.12.12.

В судове засідання 13.12.12 представники сторін не з"явились, в зв"язку з чим розгляд справи відкладався на 25.12.12.

Позивач в засідання суду не з"явився. Проте, надіслав суду клопотання (№4845 від 15.06.10) в якому просить суд проводити розгляд справи без участі їх представника та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується ухвалою суду від 13.12.12 (вих. №13903-904 від 20.12.12). В попередніх судових засіданнях відповідач проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (№5126 від 24.06.10).

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Електромотор", поставлено, а відповідачем, Відкритим акціонерним товариством "Пресмаш", отримано, по накладній №2364 від 15.06.2009 року товар (електродвигун АД 160 М2, ІМ1081 (18,5*3000) на загальну суму 4 343,75грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи. Також факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю ЯПО №303455 від 11.06.09 виданою

Яремі Н.Я. (копія також знаходиться в матеріалах справи).

Проте, взяті на себе зобов"язання по оплаті коштів за отриманий товар відповідач не виконав, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 4 343,75грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.09 позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості.

Однак, відповідач відповіді не надав, борг не погасив.

За порушення грошового зобов"язання позивач нарахував відповідачу 55,25 грн. 3% річних та 295,38грн. інфляційних збитків (на підставі ст.625 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено перед судом факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 4 694,38грн .

Станом на 25.12.2012р. в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної заборгованості.

Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідача перед позивачем становить

4 694,38грн., із них: 4 343,75 грн. основного боргу, 55,25 грн. - 3% річних, 295,38грн. інфляційних втрат.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Суд вважає, що в даному випадку, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, підтвердженням чого є належним чином оформлена накладна №2364 від 15.06.09.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Таким чином, накладна, за якою позивач поставив, а відповідач отримав товар, є підставою виникнення у відповідача обов"язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

За таких обставин, відповідач мав провести розрахунок з позивачем після отримання товару. Така ж правова позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Разом з тим, позивач 20.20.09 звертався до відповідача з вимогою (вих.№321), погасити заборгованість за отриманий товар або повернути товар. Проте, відповідач ні оплатив за товар, ні повернув його. Борг відповідача становить 4 343,75грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем правомірно здійснено нарахування 55,23грн.- 3% відсотків річних та 295,38грн. інфляційних втрат. Розрахунок знаходиться в матеріалах справи.

Посилаючись на приписи ст. 44 ГПК України, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката.

Зазначені вимоги позивач обґрунтовує на підставі поданих суду: договору про надання юридичних послуг від 06.04.10, платіжного доручення №747 від 11.05.10 на суму

1 500,00грн., як доказу оплати послуг адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру». Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999р.) угода про надання правової допомоги - це договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) -зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Гонорар -передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Відповідно до п.10 Роз"яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/78 від 04.03.98 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що між ТзОВ "Електромотор" (замовник) та адвокатом Пшенько С.М. (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 06.04.10. Договором передбачено, що виконавець зобов'язався надати замовнику юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених у даному договорі, замовник - сплатити винагороду.

З огляду на вищевикладене, витрати на оплату послуг адвоката підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України відшкодуванню підлягають витрати на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позову, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1 500,00грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі

4 694,38грн. правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові

витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України "Про адвокатуру", ст.ст.11,202,205,509,525,526,625,626,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,181,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33,43,44,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромотор" до Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 4 694,38грн. заборгованості - задоволити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", вул. Автоливмашівська, 1, м.Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 13643567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромотор", вул.Бориславська, 54/73, м.Київ; пр-т Лісовий,39а, м.Київ (код ЄДРПОУ 32656825) 4 343,75грн. (чотири тисячі триста сорок три грн. 75коп.) заборгованості, 55,25грн. (п"ятдесят п"ять грн. 25коп.) 3% річних, 295,38грн. (двісті дев"яносто п"ять грн. 38 коп.) інфляційних втрат, 1 500,00грн. (одну тисячу п"ятсот грн. 00коп.) витрат на оплату послуг адвоката, 102,00грн. (сто дві грн. 00коп.) державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість грн. 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.01.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 03.01.13