Рішення

від 25.12.2012 по справі 5020-2/143-5/160-12/178

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року справа № 5020-2/143-5/160-12/178 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Приватного акціонерного товариства "Золотой ключик"

(вул. Нахімова, 12, м. Севастополь, 99011)

про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном,

за участю представників сторін:

позивача -Бекетова Н.С., довіреність б/н від 25.07.2012;

відповідача -Боєв Ю.Л., директор, протокол № 2012/1 від 22.06.2012;

Шишкін В.М., довіреність б/н від 06.07.2012;

СУТЬ СПОРУ:

04.04.2007 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Золотой ключик" про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 391 Господарського кодексу України, статті 2, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», мотивовані тим, що, відповідач без законних підстав займає приміщення, оскільки строк дії договору оренди №55-00 від 30.12.1999 закінчився 28.10.2006.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.07.2007 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (том 1, арк. с. 49-50).

Приймаючи зазначене рішення, суд дійшов висновку, що відповідач займає спірне приміщення на законних підставах, оскільки рішенням господарського суду міста Севастополя від 04.05.2007 по справі № 20-2/10-5/159 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради був зобов'язаний укласти з Закритим акціонерним товариством «Золотой ключик»договір оренди вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 512,5 кв.м по пр.Нахімова, 12 в м.Севастополі в наданої позивачем редакції.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26.04.2010, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2010, за результатами розгляду заяви Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про перегляд за нововиявленими обставинами, рішення господарського суду міста Севастополя від 30.07.2007 скасовано; позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради задоволені повністю, Закрите акціонерне товариство „Золотой ключик" зобов'язано протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути (звільнити) Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване за Договором № 55-00 від 30.12.1999 майно -вбудоване нежитлове приміщення по пр.Нахімова, 12 в місті Севастополі, загальною площею 512,50 кв.м, шляхом складання та підписання акта приймання-передачі.

При прийнятті вказаного рішення суд виходив з дійсності договору оренди № 55-00 від 30.12.1999, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Закритим акціонерним товариством „Золотой ключик", за яким заявникові було передано майно - вбудоване нежитлове приміщення по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі, загальною площею 512,50 кв.м.

14.08.2012 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства „Золотой ключик" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 26.04.2010 у справі № 5020-2/143-5/160-12/178 на підставі пункту 1 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України (т. 10, арк. с. 3-6).

Заяву вмотивовано тим, що 19.07.2012 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 5020-21/2011-1968/2011 договір оренди № 55-00 від 30.12.1999 визнаний недійсним.

Рішенням суду від 24.09.2012 заяву Приватного акціонерного товариства „Золотой ключик" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 26.04.2010 у справі № 5020-2/143-5/160-12/178 задоволено; рішення господарського суду міста Севастополя від 26.04.2010 по зазначеній справі скасовано; справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Приймаючи зазначене рішення, суд дійшов висновку, що факт недійсності договору оренди № 55-00 від 30.12.1999 існував на час прийняття рішення, що переглядається, але не був відомий сторонам, адже встановлений постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012, тобто після прийняття рішення господарського суду м.Севастополя від 26.04.2010 у справі № 5020-2/143-5/160-12/178. Причому цей факт має істотне значення для вирішення спору щодо зобов'язання відповідача звільнити орендоване за Договором майно та повернути його позивачеві за Актом приймання-передачі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №285 від 15.11.2012 призначений повторний автоматичний перерозподіл справи, за результатами якого справа № 5020-2/143-5/160-12/178 передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 19.11.2012 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 12.12.2012 по 25.12.2012.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме пункту 2.2 Статуту Приватного акціонерного товариства "Золотой ключик", останнє є правонаступником прав та зобов'язань заснованого у процесі приватизації Закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" (код ЄДРПОУ 20669656) (т.10 арк.с.35-58).

Згідно пункту 1.1 Статуту, зміна найменування товариства з закритого на приватне здійснено на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 18 червня 2012 року (протокол №2012/1 від 18.06.2012).

Державну реєстрацію змін до Статуту проведено 21.06.2012, про що зроблений запис у книзі реєстрації змін до установчих документів під №10771050008001416.

Відповідно до Довідки із Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №623739, зареєстровано юридичну особу - Приватне акціонерного товариства "Золотой ключик" (код ЄДРПО 20669656).

Вказане підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємця №343929 серії ААВ (т.10 арк.с.26).

Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне здійснити заміну відповідача - Закритого акціонерного товариства "Золотой ключик" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Золотой ключик".

14.11.2012 представник Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов'язати відповідача звільнити вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 512,5 кв.м, за адресою: пр. Нахімова, 12, м. Севастополь, та передати їх по акту -прийому передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, посилаючи на те, що відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсна угода не створює юридичних наслідків, тому відповідач зобов'язаний передати Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради об'єкт оренди (т. 10 арк. с. 110-111).

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 визначено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача проти позову заперечували з тих підстав, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради не є тим органом, який може заявляти вимоги щодо повернення нерухомого майна, яке є об'єктом оренди.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.1999 між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством „Золотой ключик" (Орендар) укладений Договір оренди № 55-00, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування вбудоване нежитлове приміщення по пр.Нахімова, 12 в місті Севастополі, загальною площею 512,50 кв.м(т.1 арк.с. 7-8).

Разом з цим, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 у справі №5020-21/2011-1968/2011 договір № 55-00 від 30.12.1999 був визнаний недійсним в порядку статті 48 Цивільного кодексу УРСР, оскільки останній укладений в порушення положень статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, чинній на час укладення цього договору) за відсутності дозволу з боку належного орендодавця відносно надання в оренду нерухомого майна, яке є державною (комунальною) власністю, а тобто таким, що не породжує взаємних прав та обов'язків сторін.

Крім того, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 у справі №5020-21/2011-1968/2011 встановлено, що при укладанні оспорюваного договору Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації не отримало відповідного на те дозволу ні від органу, уповноваженого управляти комунальним майном, ні від самого власника цього майна та на власний розсуд надав в оренду нежитлове приміщення, яке було передане в управління органу приватизації.

Положеннями статті 105 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судом встановлено, що на час розгляду цієї справи, орендні правовідносини між сторонами припинені, вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 512,5 кв.м, розташовані за адресою: пр. Нахімова, 12, м. Севастополь не перебувають у користуванні у Приватного акціонерного товариства «Золотой ключик».

За таких обставин, враховуючи, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 у справі №5020-21/2011-1968/2011 встановлено відсутність у Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, належних повноважень для укладення із відповідачем договору оренди нерухомого майна №55-00 від 30.12.1999, з огляду на відсутність правових підстав для надання в оренду нерухомого майна, яке є державною (комунальною) власністю, суд вважає позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про зобов'язання відповідача звільнити вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 512,5 кв.м, розташовані за адресою: пр. Нахімова, 12, м. Севастополь, та передати їх по акту -прийому передачі, такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 114, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 02.01.2013.

Суддя О.О. Єфременко