Рішення

від 17.12.2012 по справі 8/118-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2012 р. Справа № 8/118-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства Фармацевтична фабрика «Віола», ідентифікаційний код: 01973472, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Кірова, 75,

до відповідача: державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», ідентифікаційний код: 37199618, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», ідентифікаційний код: 32602104, місцезнаходження: 81118, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Ставчани,

про стягнення вартості недопоставленого товару та відшкодування збитків

за участю представників сторін

від позивача: Антидзе Е.О., який діє на підставі довіреності від 03.09.2012 року за № 707;

від відповідача: провідний юрисконсульт державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»Єлисеєва Ю.Л., яка діє на підставі довіреності від 16.12.2011 року за № 16-12-06;

від 3-ї особи: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне акціонерне товариство Фармацевтична фабрика «Віола»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»(далі за текстом: Відповідач), про стягнення вартості недопоставленого товару у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) та відшкодування збитків у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Позивач з метою придбання у Відповідача товару у вигляді спирту в обсязі 1000,00 дал на підставі договору поставки спирту на внутрішній ринок від 30.05.2012 року за № 275 (далі за текстом: Договір) перерахував останньому кошти у сумі 143000,00 грн. (сто сорок три тисячі гривень 00 коп.), після чого Відповідач порушуючи умови Договору поставив Позивачу лише частину спирту в обсязі 894,71 дал з врахуванням норм втрати в обсязі 1,23+0,4 дал, внаслідок чого Відповідач недопоставив Позивачу за Договором спирт в обсязі 103,66 дал на суму 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) та кошти не повернув, в зв'язку з чим у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) та Позивачу завдано збитків у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.) через виникнення у Позивача зобов'язання по сплаті податковій інспекції суми акцизного збору за недопоставлений Відповідачем спирт у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.).

Відповідно до ухвали суду від 31.10.2012 року порушено провадження у справі №8/118-12 та призначено її розгляд на 19.11.2012 року.

19.11.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 31.10.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 31.10.2012 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. В судовому засіданні 19.11.2012 року сторонам у справі повідомлено про оголошення перерви до 03.12.2012 року.

03.12.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Ухвалою суду від 03.12.2012 року розгляд справи відкладено на 17.12.2012 року та залучено товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі за текстом: 3-я особа), в зв'язку з тим, що товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1»здійснювало перевезення спирту на підставі договору транспортного перевезення від 15.05.2012 року за №15/05/12.

17.12.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. З-я особа в судове засідання не з'явилась та про причини неявки суд не повідомила будучи повідомленою про день та час розгляду справи.

У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 17.12.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що 3-я особа належним чином повідомлена про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу 3-ї особи, то суд дійшов висновку, що 3-я особа була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України до відносин постачання, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару.

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.05.2012 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655, 712 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки спирту на внутрішній ринок за № 275 (далі за текстом: Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується відвантажити та передати у власність Покупцю, а Покупець -прийняти та оплатити спирт етиловий ректифікований (далі - спирт) в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість спирту за цим договором складає 286000,00 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч гривень 00 коп.), із розрахунку вартості одного декалітру спирту: Вища очистка -143,00 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно із п. 4.1. Договору, оплата спирту Покупцем здійснюється шляхом 100% попередньої оплати (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 № 869) на розрахунковий рахунок Постачальника відповідно до рахунку фактури. Підставою для виписки рахунка-фактури Постачальником є письмова заявка Покупця.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цей же Кодекс в ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання п.п. 1.1., 4.1. Договору, Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України перерахував Відповідачу кошти у сумі 143000,00 грн. (сто сорок три тисячі гривень 00 коп.) в якості плати за товар у вигляді спирту в обсязі 1000,00 дал., що підтверджується копією банківської виписки від 14.08.2012 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої Відповідач не заперечує.

Договір у п.п. 5.1., 5.2., 5.3. передбачає, що поставка спирту проводиться на умовах: ЕХW відповідно до Інкотермс 2000 зі складу Постачальника за адресою: Тернопільська обл., м. Борщів, вул. Січових стрільців, 2. Партія товару вважається узгодженою, якщо Покупець отримає від Постачальника рахунок-фактуру на обсяг спирту, що відповідає заявці Покупця. Вказана у рахунку фактурі партія спирту відвантажується протягом 5 робочих днів від моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п.п. 5.4., 5.7. Договору, датою відвантаження вважається дати виписки товарно-транспортної накладної. Спирт транспортується у тарі, дозволеній для транспортування спирту згідно з нормами та правилами, які діють на видах транспорту, що використовується за умовами поставки.

Згідно із п. 7.2. Договору, за терміни поставки спирту, кількість та якість поставленого спирту відповідальність несе Постачальник .

Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 2.3., 5.2., 5.3., 5.4., 6.1. Договору 16.08.2012 року відвантажив та 17.08.2012 року доставив Позивачу спирт в обсязі 894,71 дал з врахуванням норм втрати в обсязі 1,23+0,4 дал будучи зобов'язаним поставити Позивачу товар у вигляді спирту в обсязі 1000,00 дал., внаслідок чого Відповідач недопоставив Позивачу за Договором спирт в обсязі 103,66 дал на суму 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.).

Факт недопоставки Відповідачем Позивачу спирту в обсязі 103,66 дал на суму 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) підтверджується нарядом від 18.06.2012 року за № 841, товарно-транспортною накладною на перевезення спирту етилового від 16.08.2012 року серії 01 АААА за № 106246, простим векселем серії АА за № 2619116 від 13.08.2012 року, актом про відвантаження і приймання спирту від 16.08.2012 року за № 67 по формі П-24, інформацією у вигляді листа Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 18.09.2012 року за № 6053/10/15-S, пояснювальними записками службових осіб Позивача, працюючих на посадах завідуючого складом та комірника, сторінками контрольного журналу реєстрації отримання спирту, довідкою про отримання спирту етилового від 17.08.2012 року за № 40, актом про недостачу спирту, який перевозили автотранспортом, від 17.08.2012 року за № 1, актом про прийомці спирту від 17.08.2012 року, прийомним актом від 17.08.2012 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує.

Цим ж письмовими доказами підтверджується, що товар прибув до Позивача без пошкодження пломб у справних і цілих цистернах, внаслідок чого спростовується позиція Відповідача з приводу того, що Відповідач належним чином та в повному обсязі відвантажив Позивачу спирт в обсязі, передбаченому Договором.

Договір у п. 7.4. передбачає, що всі претензії щодо кількості та якості поставленого спирту повинні бути пред'явленні Постачальнику протягом 5 робочих днів від дати отримання спирту.

Позивач з дотриманням вимог п. 7.4. Договору в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направляв Відповідачу претензію від 20.08.2012 року за № 630 з вимогою поставити спирт в обсязі 103,66 дал на суму 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) з метою дотримання Договору.

На вказану претензію Відповідач надав Позивачу відповідь у формі листа від 11.09.2012 року за № 01-4-3/326, відповідно до якого Відповідач претензію Позивача не визнав та поставити спирт в обсязі, який вважається недопоставленим, відмовився.

Судом встановлено, що Відповідач після відмови поставити Позивачу спирт в обсязі, який вважається недопоставленим, не поставляв Позивачу спирт в обсязі 103,66 дал на суму 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) з метою усунення порушень п. 1.1. Договору та отриманні від Позивача грошові кошти у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.), які становлять вартість недопоставленого за Договором спирту, Позивачу не повернув.

Таким чином, станом на 17.12.2012 року за Відповідачем рахується заборгованість перед Позивачем з повернення безпідставно набутих коштів у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.).

Відповідач не надав суду доказів повернення повністю або частково Позивачу коштів у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) та факт наявності заборгованості перед Позивачем не спростував.

Згідно із вимогами ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Відповідач без достатньої правової підстави набув належне Позивачу майно у вигляді грошей у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) внаслідок виконання на вказану суму своїх зобов'язань за Договором лише Позивачем , в зв'язку з чим Відповідач зобов'язаний повернути Позивачу кошти у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.), в зв'язку з чим вимоги Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно набутого майна у вигляді коштів у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.), як вартості недопоставленого Відповідачем Позивачу товару у вигляді спирту, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача збитки у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.) через виникнення у Позивача зобов'язання по сплаті податковій інспекції суми акцизного збору за недопоставлений Відповідачем спирт у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.).

Відповідно ст.ст. 11, 1166 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання, а саме із зобов'язання, спричиненого заподіянням Позивачу шкоди Відповідачем внаслідок недоотримання Позивачем орендних платежів через протиправне утримання Відповідач попередньо орендованого за Договором майна.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 2, 3 ст. 22 передбачає, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Податковий кодекс України у ст. 215 передбачає, що до підакцизних товарів належить спирт етиловий.

Відповідно до п. 229.1.1. ст. 229 Податкового кодексу України, особливостями оподаткування спирту етилового є те, що податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із спирту етилового, який використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів.

Згідно п. 229.1.2. ст. 229 Податкового кодексу України, до отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), біоетанолу, що використовуються для виробництва окремих видів продукції та на які підпунктом 229.1.1 цієї статті встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, видається податковий вексель на суму податку, нарахованого на обсяг спирту, що отримується виходячи із ставки, визначеної у пункті 215.3 статті 215 цього Кодексу.

Позивачу на виконання вимог п. 229.1.2. ст. 229 Податкового кодексу України видано податковою інспекцією простий вексель від 13.08.2012 року серії АА за № 2619116 на суму 458700,00 грн. (чотириста п'ятдесят вісім тисяч сімсот гривень 00 коп.).

Податковий кодекс України у п. 215.3.1. ст. 215 передбачає, що ставка акцизного збору на спирт етиловий, денатурований складає 45,87 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту.

Таким чином, сума акцизного збору за недопоставлений спирт в обсязі 103,66 дал становить 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.).

Податковий кодекс України у п. 214.7. ст. 214 передбачає, що при псуванні, знищенні, втраті підакцизних товарів (продукції), крім випадків, передбачених у пункті 216.3 статті 216 цього Кодексу, базою оподаткування є вартість та обсяги втрачених товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат згідно з пунктом 214.6 статті 214 цього Кодексу

Відповідно до вимог п. 229.1.8. ст. 229 Податкового кодексу України, податковий вексель вважається погашеним у разі документального підтвердження факту цільового використання спирту етилового для виробництва продукції, визначеної в підпункті 229.1.1 цієї статті.

Згідно п. 229.1.9. ст. 229 Податкового кодексу України, у разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель не погашається в установлений строк, векселедержатель здійснює протест такого податкового векселя у неплатежі згідно із законодавством та протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього податкового векселя, з опротестованим податковим векселем. Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, що настає за датою звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати суму, зазначену в податковому векселі, векселедержателю.

Суд приходить до висновку, що позиція Позивача з приводу того, що у зв'язку з недопоставкою Відповідачем за Договором спирту в обсязі 103,66 дал - у Позивача в силу вимог ст.ст. 214, 215, 229 Податкового кодексу України виникло зобов'язання перед податковою інспекцією по сплаті акцизного збору у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.), є доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого є обґрунтованою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між діями Відповідача по протиправному невиконанню Договору внаслідок недопоставки Позивачу спирту в обсязі 103,66 дал та спричиненими Позивачу збитками внаслідок виникнення у Позивача заборгованості по сплаті акцизного збору у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.) за недопоставлений Відповідачем спирт є прямий причинний зв'язок.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Позивача по стягненню з Відповідача збитків у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.) є обґрунтованими та доведеними в повному обсязі суду за допомогою належних та допустимих письмових доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів безпідставного набуття Відповідачем майна у вигляді грошей у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) та спричинення Відповідачем Позивачу збитків у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.), є належними та допустимими письмовими доказами безпідставного набуття Позивачем майна у вигляді коштів у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) та спричинення Відповідачем Позивачу збитків у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.), які в ході розгляду справи не спростовані та заперчувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують повне або часткове повернення безпідставно набутого майна у вигляді коштів у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) та відшкодування завданих Позивачу збитків у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.).

Позивач просить стягнути на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.), у зв'язку з чим, зазначена сума господарських витрат являється обґрунтованою та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства Фармацевтична фабрика «Віола»до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»про стягнення та відшкодування, -задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», ідентифікаційний код: 37199618, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, на користь приватного акціонерного товариства Фармацевтична фабрика «Віола», ідентифікаційний код: 01973472, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Кірова, 75, вартість недопоставленого товару у вигляді спирту у сумі 14823,38 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять три гривні 38 коп.), спричиненні збитки у сумі 47548,84 грн. (сорок сім тисяч п'ятсот сорок вісім гривень 84 коп.) та судовий збір у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2012 року