Рішення

від 19.11.2012 по справі 4/117-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2012 р. Справа № 4/117-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа", м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальвіна", м. Біла Церква

про стягнення 103814,99 грн.

за участю представників сторін:

позивач: Колесник Т. А. -предст, дов. № 15 від 05.01.2012р.;

позивач: Ходань С. О. -предст., дов. № 1834 від 16.11.2012р.;

відповідач: Бєлова В. В. -директор;

Обставини справи:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальвіна" (відповідач) про стягнення 103 814, 99 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію згідно договору № 1374 від 01.10.2004р. за період з жовтня 2007 року по травень 2012року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2012 р. розгляд справи було призначено на 29.10.2012р.

29.10.2012р. через канцелярію суду відповідачем були подані витребувані судом статутні документи, а також відзив на позов, в якому останній проти позову заперечує, зазначаючи про діючий між сторонами договір № 1374 від 01.04.2006р., а відтак, безпідставність заявлених позовних вимог за договором від 01.10.2004р.

До того ж, за словами відповідача, строк позовної давності щодо нарахованої заборгованості, яка є предметом спору, сплинув, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи нез'явлення в судове засідання позивача, ухвалою суду від 29.10.2012р. розгляд справи було відкладено на 19.11.2012р.

19.11.2012р. на адресу суду від позивача надійшло заперечення на відзив, в якому останній обґрунтовує відсутність договірних зобов'язань за договором від 01.04.2006р., а також надав пояснення щодо спливу терміну позовної давності.

Згідно ч. 6 статті 81 1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи подане відповідачем 29.10.2012р. клопотання, розгляд справи здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

В судовому засіданні 19.11.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

Правовідносини щодо надання послуг з теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією».

Відповідно до ч. 6 ст. 179 ГК України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у ч. 1 ст. 179 ГК України, частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів (ГК України).

Спеціальною нормою, що регулює відносини у сфері теплопостачання також визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання").

Так, відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії (теплової енергії) без оформлення договору не допускається.

Пункт 4 Про затвердження Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року (далі - Правила) встановлює, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією , крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Право Кабінету Міністрів України затверджувати типові договори передбачено ч. 2 ст. 179 ГК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони мають право визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору.

Згідно статті 279 ГК України, виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець (суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу) зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Водночас, відносини щодо укладання договорів між суб'єктами господарювання регулює господарське та цивільне законодавство.

Так, згідно з ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Враховуючи той факт, що позивач займає монопольне становище по постачанню теплової енергії, а також вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що договір на споживання теплової енергії має бути укладений, між позивачем та відповідачем, відповідно до типових договорів, форми яких затверджені Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч. 3 ст. 181 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2004р. Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" було запропоновано ТОВ «Мальвіна»на умовах, який відповідає типовому договору, укласти договір на споживання теплової енергії щодо опалення площі -магазину за адресою 50 річчя Перемоги, 86 загальною площею 275,00 кв.м., який з боку відповідача було підписано 20.10.2004р. керівником та головним бухгалтером підприємства та скріплений печаткою.

В свою чергу, відповідач заперечує щодо укладення даного договору на умовах позивача та зазначає, що з боку відповідача вказаний договір підписувався на умовах, зазначених позивача та включаючи власні поправки.

При дослідженні вищезазначеного договору було встановлено, що останній містить виправлення здійснені власноручно директором підприємства ТОВ «Мальвіна», зокрема, щодо здійснення порядку розрахунку по першій групі (п.5.1), статус платника податку зазначено - на загальних підставах (п. 10.4), щодо зменшення площі опалення (довідка про будівлі та споруди), а також п. 3.3 та загальні умови договору. Про вказаний факт в судовому засіданні також наголошував відповідач, в тому числі про здійснення оплати за теплову енергію по першій групі та на площу, яка фактично опалювалась, а не на всю площу, яку він займає.

Однак, твердження відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Проте, зазначеної процедури, відповідачем дотримано не було, а останній, всупереч нормам чинного законодавства, в односторонньому порядку вніс зміни до договору, з якими він, начебто, не погоджувався.

Відповідно до ч. 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Зважаючи на те, що договір підписаний, скріплений печаткою першої особи підприємства відповідача на умовах запропонованих позивачем відповідно типовому договору, суд приходить до висновку, що договір від 01.10.2004р. № 1374 є укладеним саме в редакції зазначеній позивачем, а тому виправлення здійснені з боку відповідача судом до уваги не приймаються.

Так, у відповідності до укладеного 01 жовтня 2004 року між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальвіна" (споживач) було укладено договору № 1374, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію на магазин, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, бульвар 50р. Перемоги, 86 загальною площею 275, 00 кв.м.

Згідно п. 2.6 договору, споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до Розділу 9 договору, останній укладений строком на 1 рік і діє з 01.10.2004р. по 30.09.2005р. Договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання цього договору.

Матеріали справи не містять доказів стосовно вимоги хоча б однієї із сторін про його розірвання, про що також в судовому засіданні не заперечували сторони, а тому договір від 01.10.2012р. є таким, що не припинив свою дію.

У відповідності до п. 5.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на теплопостачання розраховуються згідно планових витрат з подальшим перерахунком згідно фактичних витрат за цей період.

Розрахунки споживачем здійснюються в термін до 10 числа наступного місяця на підставі рахунків-фактур, які направляються теплопостачальною організацією (п.5.3 договору).

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ч. 6 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, розрахунки за договорами з енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у п. 5 ч. 3 ст. 20 передбачає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Крім цього, згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем було порушено вищезгадані положення п.п. 5.1, 5.3 Договору, вимоги ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України "Про теплопостачання", ст.193 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", у зв'язку з тим, що відповідач не оплатив позивачу кошти щодо наданих послуг з постачання теплової енергії за адресою: м. Біла Церква, вул.50р. Перемоги, 86 (магазин), внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 103 814,99 грн.

Факт належного постачання теплової енергії за вказаною адресою, підтверджується також листом ЖЕК №1 № 1388 від 16.08.2012р.

Так, у відзиві на позов та усних поясненнях, відповідач проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на укладений між сторонами інший договір на постачання та споживання теплової енергії № 1374 від 01.04.2006р. разом з протоколом розбіжностей щодо опалення площі 70, 8 кв.м., за тарифами по першій групі споживачів.

В судовому засіданні позивачем були подані письмові пояснення стосовно відзиву, в яких позивач зазначив, що на адресу відповідача неодноразово направлялись проекти договорів на постачання та споживання теплової енергії для відповідача, зокрема, і договір від 01.04.2006р.

В свою чергу, 13.03.2006р. відповідачем один примірник договору з двома примірниками протоколу розбіжностей було повернуто, однак, умови, які були зазначені в протоколі розбіжностей, в договорі враховані не були, тому 23.03.2006р. позивачем повернуто без погодження та підписання договір від 01.04.2006р., який, на думку позивача, є неукладеним.

Суд, дослідивши поданий відповідачем договір від 01.04.2006р., покладений в основу заперечень та який, на думку відповідача, є діючим, а тому розрахунки мали здійснюватись на підставі саме цього договору за тарифами по першій групі споживачів та виходячи з площі опалення -70,8 кв.м., вважає за необхідне зазначити наступне:

Частиною 5 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови по предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з самого тексту договору, останній підписаний відповідачем із зазначеним в ньому застереженням: «з протоколом розбіжностей».

Однак, в матеріалах справи, зокрема, відповіді позивача № 472 від 23.05.2006р. щодо отриманого протоколу розбіжностей вбачається, що КП «Білоцерківтепломережа» не погодилась з протоколом розбіжностей, оскільки останній суперечить нормам законодавства щодо укладення договорів на постачання теплової енергії.

Тобто, з вищезазначеного вбачається, процедура укладення договорів не була дотримана, а, відповідач здійснив підписання договору, зазначивши в ньому умови, які попередньо не були погоджені з позивачем та які КП «Білоцерківтепломережа» були відхилені, а тому не могли бути включені в договір, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що договір є неукладеним, а, відтак, нарахування коштів за постачання та споживання теплової енергії саме на підставі договору № 1374 від 01.10.2004р. здійснено позивачем правомірно, оскільки договір у відповідності до умов п.п. 9.1 - 9.3 не припинено та не розірвано, а інших договорів, які б регулювали господарські правовідносини сторін щодо постачання теплової енергії між сторонами укладено не було.

Що стосується посилання відповідача на те, що постачання теплової енергії повинно було здійснюватись йому за цінами та тарифами по першій групі споживачів (як для населення), якими відповідач і керувався при сплаті, спростовуються нормами законодавства та наявними в матеріалах справи рішеннями Білоцерківської міської ради від 29.08.2006р. № 116, від 13.11.2007р. № 505, від 23.12.2008р. № 628, від 24.02.2009р. № 67, від 11.10.2011р. № 451 «Про тарифи на житлово-комунальні послуги», а також додатками до них, де окремо визначені тарифи та ціни за надані для юридичних осіб послуги.

Так, у відповідності до ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування.

Пунктом 2 ч. 1 статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання визначає, а також регулює, відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання Закон України "Про теплопостачання" від 02 червня 2005 року № 2633-IV.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання", визначено, що тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з частиною 3 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, виходячи з приписів вищевказаних норм законодавства, суд дійшов висновку, що лише Білоцерківській міській раді як виконавчому органу віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Враховуючи те, що відповідач є юридичною особою, позивачем здійснено правомірно нарахування цін щодо отриманої теплової енергії з урахуванням тарифів встановлених для такої категорії споживачів.

В судовому засіданні відповідачем також було зазначено про факт неналежного постачання теплової енергії та невідповідності температури опалення щодо всієї площі магазину. Проте, вказані пояснення не беруться судом до уваги, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статтей 32, 34 ГПК України, оскільки в основу їх обґрунтування відповідачем не надано жодних доказів, що давали б суду підстави вважати про їх належність (складені акти, протоколи, довідки уповноважених органів, комісії, які б фіксували неналежне постачання теплової енергії щодо всієї квадратури опалення).

В якості поданих до суду заперечень, відповідач також посилається на факт пропуску строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором № 1371 від 01.10.2004р. за період з 01.10.2007р. по 01.09.2012р., про що зазначив у відзиві.

Позивач проти поданого клопотання заперечив, зазначивши, що останній платіж було здійснено відповідачем 28.02.2011р., у зв'язку з чим відбулось переривання строку позовної давності, а тому строк не є пропущеним.

Згідно статті 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст. 264 ЦК України).

Так, у відповідності до банківських виписок, які були оглянуті в судовому засіданні, а також довідки про заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2007р. по 01.09.2012р., вбачається, що останній платіж було здійснено відповідачем в лютому 2011 року, а тому, враховуючи приписи статті 264 ЦК України, суд приходить до висновку, що строк позовної давності на момент звернення до суду, позивачем не пропущено, у зв'язку з чим клопотання відповідача, яке викладене у відзиві, не підлягає задоволенню.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 103814,99 грн. заборгованості за послуги є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальвіна»(09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. бульвар 50 років Перемоги, 86, код ЄДРПОУ 19426240) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код ЄДРПОУ 04654336) -103 814 (сто три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 99 коп. боргу та 2 076 (дві тисячі сімдесят шість) грн. 30 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 23.11.2012 р.

Суддя О.В. Щоткін