Постанова

від 15.05.2013 по справі 4/117-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 4/117-12

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач) розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальвіна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року у справі № 4/117-12 господарського судуКиївської області за позовомКомунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мальвіна" простягнення 103814,99 грн. за участю представників: від позивача -Колесник Т.А. від відповідача -Бєлова В.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 19.11.2012 року (суддя - Щоткін О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Іоннікова І.А., Гончаров С.А.), у справі № 4/117-12 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Мальвіна" на користь КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" 103814,99 грн. боргу.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, ТОВ "Мальвіна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким у стягненні 7973,21 грн. відмовити за спливом строку позовної давності, позов в частині стягнення 95841,78 грн. залишити без розгляду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 264, 267 ЦК України та ст. 181 ГК України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.05.2013 року № 03-05/520 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Грейц К.В., судді - Бакуліна С.В., Поляк О.І.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У судове засідання з'явилися представники сторін.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.10.2004 року між КП "Білоцерківтепломережа" (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мальвіна" (споживач) було укладено договір на споживання теплової енергії № 374 (далі - договір), за умовами п. 1 якого теплопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію протягом опалювального періоду, початок і закінчення якого визначається погодними умовами і встановлюється рішеннями міськвиконкому.

У п. 5.1 договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, яка споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Згідно з п. 5.3 договору розрахунки споживачем повинні виконуватися в термін до десятого числа наступного місяця на підставі рахунків-фактур, які направляються споживачеві теплопостачальною організацією.

Відповідно до п. 9.1 договору він укладений строком на один рік і діє з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року.

У пункті 9.2 договору сторони погодили, що договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання цього договору.

Звертаючись до господарського суду з позовом, КП Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" зазначило, що протягом жовтня 2007 року - травня 2012 року ним було поставлено відповідачу теплову енергію, однак, останній взятих на себе грошових зобов'язань за договором № 1374 від 01.10.2004 року належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 103814,99 грн.

Встановивши вказані обставин справи, перевіривши виконаний позивачем розрахунок заборгованості ТОВ "Мальвіна", виходячи з діючих у спірному періоді тарифів, затверджених відповідними розпорядженнями Білоцерківської міської ради, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відхиливши при цьому посилання відповідача на те, що постачання теплової енергії у спірному періоді здійснювалося на виконання умов іншого договору № 1374 від 01.04.2006 року з тих мотивів, що сторонами не була дотримана процедура його укладання, а відтак вказаний договір є неукладеним.

Також судом апеляційної інстанції відхилені й доводи відповідача про те, що договір № 1374 від 01.10.2004 року втратив чинність згідно з п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" як такий, що був укладений до набрання чинності цим Законом, але не був приведений у відповідність із ним до 01.01.2006 року, оскільки Закон України "Про житлово-комунальні послуги" набрав чинності з дня його опублікування в офіційному виданні "Голос України" № 140 від 30.07.2004 року, у той час як спірний договір було укладено сторонами вже після зазначеної дати.

Крім цього, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для відмови у позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої відповідачем зроблено відповідну заяву, з огляду на те, що її перебіг було перервано вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу, тобто частково оплачено заборгованість за спожиту теплову енергію у лютому 2011 року.

Колегія судді Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

В силу ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами з енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Так, відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг віднесено встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, виходячи з приписів вищевказаних норм, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що Білоцерківська міська рада, як виконавчий орган, наділена повноваженнями встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Встановивши, що при нарахуванні вартості спожитої відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії позивач керувався рішеннями виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, у т.ч. на послуги з опалення та підігріву холодної води, а саме: № 116 від 29.08.2006 р., № 505 від 13.11.2007 р., № 775 від 30.05.2008 р., № 333 від 12.08.2008 р., № 628 від 23.12.2008 р., № 67 від 24.02.2009 р. та № 451 від 11.10.2011 р., враховуючи при цьому, що відповідач є юридичною особою, тобто відноситься до категорії "інші споживачі", господарські суди дійшли мотивованого висновку, що у відповідача виник обов'язок з оплати спожитої ним теплової енергії згідно її вартості, обрахованої позивачем, виходячи з встановлених для даної категорії споживачів тарифів.

Врахувавши, що згідно оглянутих місцевим господарським судом банківських виписок та наявної в матеріалах справи довідки про заборгованість відповідачем було здійснене часткове погашення боргу за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію у лютому 2011 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведена обставина свідчить про визнання ним наявної заборгованості, яка утворилася з лютого 2008 року, а відтак має своїм наслідком переривання перебігу позовної давності та початок перебігу її строку заново.

В силу ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу ч. 5 ст. 261 вказаного Кодексу за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому ст. 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст. ст. 264, 267 ЦК України не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду судом касаційної скарги.

Стосовно тверджень скаржника про те, що договір № 1374 від 01.10.2004 року втратив чинність згідно з п. 1 Прикінцевих положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" як такий, що був укладений до набрання чинності цим Законом, але не був приведений у відповідність із ним до 01.01.2006 року, колегія суддів зазначає, що останні були правомірно відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки в силу наведеного пункту цей Закон набрав чинності з 30.07.2004 року - з дня його опублікування в офіційному виданні "Голос України" № 140 від 30.07.2004 року (крім частин четвертої, п'ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2005 року), у той час як спірний договір було укладено сторонами вже після зазначеної дати - 20.10.2004 року, а відтак підстави для застосування положень абзацу другого наведеного пункту, на який посилається скаржник, відсутні.

Будь-яких інших доводів стосовно порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права скаржником у поданій касаційній скарзі не наведено.

За таких обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальвіна" та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року у справі господарського суду Київської області № 4/117-12.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальвіна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року у справі господарського суду Київської області № 4/117-12 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк