Постанова

від 26.02.2013 по справі 4/117-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа№ 4/117-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Гончарова С.А.

при секретарі Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача: Ходань С.О. - представник за дов. №14 від 05.02.2013р.;

Колесник Т.А. - представника за дов. №9 від 09.01.2013р;

від відповідача: Бєлова В.В. - директор згідно протоколу №2 від 20.06.1996р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальвіна»

на рішення господарського суду Київської області

від 19.11.2012р. (дата підписання - 23.11.2012р.)

у справі №4/117-12 (суддя - Щоткін О.В.)

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської

ради «Білоцерківтепломережа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальвіна»

про стягнення 103 814,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010р. Комунальне підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальвіна» про стягнення заборгованості за спожиту протягом жовтня 2007р. - травня 2012р. теплову енергію у розмірі 103 814,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором №1374 від 01.10.2004р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленої позивачем протягом спірного періоду теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.10.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №4/117-12.

Відповідач позов не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказав на те, що підставою постачання Комунальним підприємством протягом заявленого періоду теплової енергії був укладений між сторонами Договір №1374 від 01.04.2006р., а не Договір №1374 від 01.10.2004р., на який посилався позивач. За поясненнями відповідача, у Договорі №1374 від 01.04.2006р. вказана інша опалювальна площа, ніж та, що вказана у Договорі від 01.10.2004р., а також зазначено, що вартість теплової енергії розраховується згідно тарифів, встановлених по першій групі споживачів.

Серед іншого, відповідач зазначив, що виконаний позивачем розрахунок заборгованості за жовтень 2007р. - травень 2012р. суперечить вимогам ст.223 ГК України, а також ст.257 ЦК України, тобто вимоги Комунального підприємства заявлені із пропуском встановленого законодавством строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Київської області від 19.11.2012р. у справі №4/117-12 (суддя - Щоткін О.В.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із ТОВ «Мальвіна» на користь КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 103 814,99 грн. боргу.

За оцінкою місцевого господарського суду, позивач правомірно нараховував відповідачу вартість поставленої у спірному періоді теплової енергії згідно з умовами Договору №1374 від 01.10.2004р., оскільки при підписанні Договору №1374 від 01.04.2006р. сторонами не була дотримана процедура його укладання, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що Договір №1374 від 01.04.2006р. є неукладеним.

Таким чином, перевіривши правильність нарахування Комунальним підприємством заборгованості ТОВ «Мальвіна» у розмірі 103 814,99 грн. з урахуванням діючих у спірному періоді тарифів, затверджених відповідними розпорядженнями Білоцерківської міської ради, суд першої інстанції визнав заявлені позивачем вимоги обгрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Разом з тим, відхиляючи заперечення ТОВ «Мальвіна» щодо пропуску позивачем строку позовної давності, місцевий господарський суд виходив з того, що перебіг вказаного строку був перерваний діями відповідача, які свідчили про визнання ним свого боргу, адже згідно наданих господарському суду банківських виписок останній платіж за теплову енергію здійснений ТОВ «Мальвіна» у лютому 2011р.

Не погоджуючись із мотивами прийнятого рішення та висновками місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Київської області від 19.11.2012р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позову Комунального підприємства.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені господарським судом порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення, яке підлягає скасуванню.

На думку скаржника, суд першої інстанції неправомірно виходив з того, що постачання теплової енергії у спірному періоді здійснювалося на виконання умов Договору №1374 від 01.10.2004р., адже 01.04.2006р. сторони уклали новий Договір №1374, яким були визначені інші умови оплати вартості спожитої теплової енергії. До того ж, за оцінкою апелянта, Договір №1374 від 01.10.2004р. втратив чинність згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» як такий, що не був приведений у відповідність із цим Законом.

Водночас, заявник апеляційної скарги не погодився із мотивами судового рішення в частині відхилення заперечень ТОВ «Мальвіна» з посиланням на ст.257 ЦК України у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог. Скаржник вважав, що банківські виписки та довідка про заборгованість ТОВ «Мальвіна», на які посилався місцевий господарський, не можуть бути належним та допустимими доказами вчинення відповідачем дій, які свідчили про визнання ним заявленої до стягнення заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р. №4/117-12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 06.02.2013р.

У судовому засіданні 06.02.2013р. представники позивача надали письмовий відзив, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2013р. за клопотанням представника відповідача у судовому засіданні було оголошено перерву у порядку ст.77 ГПК України до 26.02.2013р.

26.02.2013р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові доповнення до відзиву, які були оголошені у судовому засіданні 26.02.2013р.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційного оскарження, просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства у повному обсязі.

Представники позивача проти доводів апеляційного оскарження заперечили з підстав, наведених у письмовому відзиві та доповненнях до нього, просили залишити без змін прийняте судом першої інстанції рішення у даній справі та відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги ТОВ «Мальвіна».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В силу ч.ч. 1, 2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін

20.10.2004р. між КП «Білоцерківтепломережа» (далі - теплопостачальна організація, позивач, Комунальне підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мальвіна» (далі - споживач, відповідач, Товариство) був укладений Договір на споживання теплової енергії №1374 (далі - Договір), за умовами якого теплопостачальна організація зобов'язувалася постачати споживачу теплову енергію протягом опалювального періоду, початок і закінчення якого визначається погодними умовами і встановлюється рішеннями міськвиконкому (п.1 Договору), адже саме 20.10.2004р. текст Договору був підписаний зі сторони споживача.

Відповідно до п.9.1 цей Договір був укладений строком на один рік і діяв з 01.10.2004р. по 30.09.2005р.

У пункті 9.2 сторони домовились, що Договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання цього Договору.

Заперечуючи наявність у ТОВ «Мальвіна» обов'язку оплатити заявлену до стягнення вартість спожитої протягом спірного періоду теплової енергії - 103 814,99 грн., відповідач не заперечував факту постачання йому теплової енергії, однак не визнавав тієї обставини, що постачання здійснювалося на виконання умов Договору №1374 від 20.10.2004р. За оцінкою ТОВ «Мальвіна», вказаний договір, в силу п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не може вважатись правочином, на підставі якого між сторонами виникли та існували цивільні права та обов'язки щодо постачання теплової енергії протягом жовтня 2007р. - травня 2012р.

Колегія суддів вважає, що господарським судом правильно зроблено висновок про виникнення між сторонами правовідносин з постачання теплової енергії на підставі Договору №1374 від 20.10.2004р., виконання якого підтверджується, зокрема, наявною у матеріалах справи копією Довідки Житлово-експлуатаційної контори №1 від 16.08.2012р. (вих. №1388).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім частин четвертої, п'ятої, сьомої і восьмої статті 31 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2005 року. Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність.

Утім, невідповідності укладеного між сторонами Договору вимогам Закону України «Про житло-комунальні послуги» суд апеляційної інстанції не встановив. До того ж, у відповідності до п.1 Прикінцевих положень Закон України «Про житлово-комунальні послуги» цей Закон набрав чинності 30.07.2004р. (опублікування - «Голос України» №140 від 30.07.2004р.), тобто Договір на постачання теплової енергії №1374 від 20.10.2004р. був підписаний сторонами після набрання чинності вказаним Законом.

Доказів припинення дії Договору №1374 від 20.10.2004р. матеріали справи не містять, у зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку, що він був пролонгований на кожний наступний рік за взаємною згодою сторін і був чинний протягом спірного періоду.

Відхиляючи доводи скаржника про укладення між сторонами нового договору за тим же номером у 2006р., судова колегія враховує відсутність належних та допустимих доказів як постачання теплової енергії саме на виконання цього правочину, так і оплати відповідачем поставленої енергії за цим договором.

Натомість, із наданої Комунальним підприємством копії додаткової угоди №1374/3 від 01.10.2009р. до Договору №1374 від 20.10.2004р. вбачається, що правовідносини сторін щодо постачання теплової енергії позивачем та оплата її вартості відповідачем регулювалися умовами саме цього Договору.

В силу ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч.6 ст.19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у п.5 ч.3 ст.20 передбачає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.6 ст.276 ГПК України, розрахунки за договорами з енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У п.5.1 Договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, яка споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п.5.3 Договору розрахунки споживачем повинні виконуватися в термін до десятого числа наступного місяця на підставі рахунків-фактур, які направляються споживачеві теплопостачальною організацією.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на неправомірність застосованих позивачем при розрахунку заборгованості ТОВ «Мальвіна» тарифів вартості спожитої теплової енергії.

Утім, перевіривши обгрунтованість наведених скаржником заперечень, судова колегія вирішила їх відхилити з огляду на таке.

Так, у відповідності до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлених органом місцевого самоврядування.

Згідно п.2 ч.1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Частиною 3 ст.20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, виходячи з приписів вищевказаних норм законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Білоцерківській міській раді як виконавчому органу, надано повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що при нарахуванні вартості спожитої відповідачем теплової енергії Комунальне підприємство керувалося рішеннями виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги (а.с.14-26), в т.ч. на послуги з опалення та підігріву холодної води, а саме: №116 від 29.08.2006р., №505 від 13.11.2007р., №775 від 30.05.2008р., №333 від 12.08.2008р., №628 від 23.12.2008р., №67 від 24.02.2009р. та №451 від 11.10.2011р.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Мальвіна» у розмірі 103 814,99 грн. за спожиту протягом жовтня 2007р. - травня 2012р. теплову енергію, враховуючи, що відповідач є юридичною особою, судова колегія дійшла висновку, що він здійснений із застосуванням тарифів, чинних протягом заявленого періоду для даної категорії споживачів, та є арифметично вірним.

Отже, заявлені позивачем вимоги є обгрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим, судова колегія критично оцінює доводи апелянта про невірне застосування судом першої інстанції положень ст.257 ЦК України в частині висновків про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку із пропуском позивачем строків позовної давності щодо заявлених вимог.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Частиною першою ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до банківських виписок, які були оглянуті в судовому засіданні, а також довідки про заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2007р. по 01.09.2012р., вбачається, що останній платіж було здійснено відповідачем у лютому 2011р.

Відтак, з огляду на те, що Комунальне підприємство звернулося до суду з позовом 05.10.2012р., враховуючи приписи ч.1 ст.264 ЦК України, господарський суд прийшов до вірного висновку про те, що строк позовної давності на момент звернення до суду, позивачем не пропущено, у зв'язку з чим клопотання ТОВ «Мальвіна» про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягало.

За таких обставин справи, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін, як законний та обгрунтований.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мальвіна» на рішення господарського суду Київської області від 19.11.2012р. у справі №4/117-12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 19.11.2012р. у справі №4/117-12 - без змін.

2. Матеріали справи №4/117-12 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Іоннікова І.А.

Гончаров С.А.