Ухвала

від 26.12.2012 по справі 2а-10396/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/96558/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Русінової Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року

у справі № 2а-10396/10/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М.Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М.Кузьміна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М.Кузьміна»(далі -позивач), звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі -відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000360801/0 від 25 травня 2010 року, № 0000360801/1 від 27 липня 2010 року, № 0000360801/2 від 28 вересня 2010 року, № 0000360801/3 від 07 грудня 2010 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 25 травня 2010 року № 0000360801/0. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 27 липня 2010 року № 0000360801/1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 28 вересня 2010 року № 0000360801/2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 07 грудня 2010 року № 0000360801/3.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М.Кузьміна», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М.Кузьміна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 лютого 2010 року по 28 лютого 2010 року, за результатами якої був складений акт № 269/08-01/00186536 від 18 травня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30 червня 2005 року, пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на загальну суму 6765032,00 грн., а також завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року по господарський операціях з придбання металобрухту у ТОВ «Інтер Мет плюс»на загальну суму 158111,00 грн.

Зокрема, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на 6765032,00 грн. слугував висновок податкового органу про те, що позивачем неправомірно включена вказана сума податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки неможливо підтвердити факт сплати податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами постачальників позивача. Також, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2009 року суму податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими ТОВ «Інтер Мет плюс»на підставі договору №11086038 від 01 січня 2009 року, оскільки свідоцтво платника на додану вартість вказаного товариства було анульовано 23 грудня 2009 року, що підтверджує нікчемність правочину у розумінні статті 234 Цивільного кодексу України.

25 травня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000360801/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зменшила ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім. А.М.Кузьміна»суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за березень 2010 року на 6923143,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000360801/1 від 27 липня 2010 року, № 0000360801/2 від 28 вересня 2010 року, № 0000360801/3 від 07 грудня 2010 року на аналогічні суми зменшення бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками в ланцюгу постачання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Також суди виходили з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2009 року суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Інтер Мет плюс»у період з 01 по 22 грудня 2009 року, оскільки дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзацу 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як правомірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та оплата їх вартості (у тому числі і податку на додану вартість) придбаних позивачем у ТОВ «Мет Екс», ТОВ «ВКП «Юг-Сталь», ПП «МКП Атон», ПП «Агава-МТ», ТОВ «МК Групп», ТОВ «Металонг-Інвест», ТОВ «Сан», ТОВ «Кримсплав», ТОВ НПФ «Думето», ТОВ «Метром-компані», ТОВ «Бік», ТОВ «Лінк-інвест», ТОВ «Елада 21», ТОВ «Томрет-Дніпропетровськ», ТОВ «Карат», ПП «Родос плюс», ТОВ «Енерговосток», ТОВ «Ековторресурс», ТОВ «Кинг», ТОВ «Аурум», підтверджується первинними бухгалтерськими та платіжними документами, а саме: податковими накладними, актами приймання, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 136-240, т.2 арк. 1-241, т.3 арк. справи 1-217, т.4 арк. справи 1-181, т.5 арк. справи 1-189, т.6 арк. справи 1-227, т.7 арк. справи 1-202, т.8 арк. справи 1-213, т.9 арк. справи 1-211) та не заперечувався податковим органом в процесі розгляду справи.

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», сплата сум податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами постачальників позивача по ланцюгу постачання правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 6765032,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Посилання податкового органу на те, що витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості отриманих від ТОВ «Інтер-Мет плюс»товарно-матеріальних цінностей, а також суми податку на додану вартість, сплачені у складі вартості таких товарно-матеріальних цінностей у грудні 2009 року, не підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість зазначеного товариства було анульовано 23 грудня 2009 року згідно акту № 202 від 23 грудня 2009 року, правомірно були відхилені судами попередніх інстанцій як безпідставні, з огляду на наступне.

Згідно приписів абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру

Згідно абзацу 2 підпункту 25.2.2 підпункту 25.2 пункту 25 вказаного вище Положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається днем прийняття такого рішення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість 158111,00 грн., виписані позивачу ТОВ «Інтер-Мет плюс», датовані 22 грудня 2009 року (т.4 арк. справи 19-26), тобто у період, коли вказане товариство було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на 158111,00 грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна