Рішення

від 29.11.2012 по справі 2-900

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-900 Головуючий у суді у 1 інстанції - Лебедько Номер провадження 22-ц/1890/2257/12 Суддя-доповідач - Кононенко Категорія - 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Семеній Л. І., Білецького О. М.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕД «Південна» про визнання права власності на Ѕ частину квартири,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом , свої вимоги обґрунтовуючи тим, що з 2004 року по 31 грудня 2011 року з ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, який витрачали на потреби сім'ї, а оскільки для сім'ї необхідне було житло, вони домовились про придбання квартири у спільну сумісну власність. В листопаді 2006 року відповідачем на своє ім'я було отримано кредит. 3 листопада 2006 року приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу на її ім'я був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 60600 грн. Позивач зазначав, що вказаний кредит вони повертали із спільного сімейного бюджету. Значну суму кредиту було повернуто за рахунок продажу належної йому на праві власності частини будинку та земельної ділянки у жовтні 2009 року. Вказував, що він зареєстрований у спірній квартирі як співмешканець ОСОБА_2, іншого власного житла не має та бажає проживати у квартирі за місцем реєстрації. Просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2012 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

При цьому зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було проігноровано письмові докази по справі: довідку ТОВ ЖЕД «Південна», яка підтверджує факт його реєстрації та проживання у вказаній квартирі, як співмешканця ОСОБА_2, договори купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки від 20 жовтня 2009 року, за рахунок продажу яких було повернуто значну суму кредиту та показання свідків по справі, які підтвердили факт його проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю та придбання спірної квартири.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Колегія суддів вважає, що ухвалене у справі рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 з 2004 по 31 грудня 2011 року, що не дає підстав для застосування положень ст. 74 СК України до спірних правовідносин і задоволення позову.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 74 СК України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 03 листопада 2006 року відповідач ОСОБА_2 купила у ОСОБА_5 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 квартири за 60 600 гривень (а.с.14).

Відповідно до довідки КП Конотопське МБТІ № 100 від 05 квітня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 - 1/1 частина, на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2006 року р№ 3684 та записано у книгу під р№ 11370 (а.с. 4).

Згідно з довідкою відділення № 120 ПАТ «ВіЕйБі Банк» № Вд 120-185 від 26 червня 2012 року, заборгованість за кредитним договором № 24 від 03 листопада 2006 року в сумі 51500 грн., повністю погашена ОСОБА_2 07 жовтня 2009 року (а.с.33).

З наявних в матеріалах справи копій квитанцій здійснення операцій у ПАТ «ВіЕйБі Банк» за 2007-2009 роки вбачається, що відповідач сплачувала кредит помісячно частинами, а останній платіж на погашення заборгоавності за кредитом внесла 07 жовтня 2009 року в розмірі 37537 грн. 75 коп. (а.с.80-89, 86).

На підставі договорів купівлі-продажу від 20 жовтня 2009 року позивачем ОСОБА_1 було продано ОСОБА_6 17/30 частин земельної ділянки за 17086 грн. 59 коп. та 17/50 частин житлового будинку з господарчо-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_2, за 20521 грн. При цьому, в обох договорах купівлі-продажу зазначено, що гроші продавець від покупця одержав до підписання цих договорів (а.с.12-13).

Як вбачається з довідки ТОВ ЖЕД «Південна» № 628, виданої 6 березня 2012 року, ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 з 01 грудня 2009 року, як співмешканець (а.с. 5).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 17 січня 2004 року вбачається, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано 17 січня 2004 року (а.с.64).

Відповідно до довідок про доходи від роботи на посаді електромеханіка дільниці 2 групи у Державному територіально-галузевому об'єднанні «Південно-Західна залізниця» Конотопської дистанції сигналізації та зв'язку ОСОБА_1 мав доходи у 2006 році в розмірі 14456 грн. 36 коп., у 2007 році - 19514 грн. 14 коп., у 2008 році - 24450 грн. 88 коп., у 2009 році - 27496 грн. 43 коп.(а.с. 6-9).

З довідок про доходи та копії декларації про доходи, одержані ОСОБА_2 за 2007 - 2009 роки вбачається, що остання отримала доходи за ці роки від роботи у КС «Єзуч» в розмірах 26828 грн. 41 коп., 32203 грн. 76 коп. та 29391 грн. (а.с. 34-36, 90-95).

З аудіо запису судового процесу вбачається, що допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 показали, що сторони по справі проживали разом, однією сім'єю, мали спільний бюджет, разом придбали спірну квартиру, перевезли туди спільні речі. Від ОСОБА_2 чули, як вона називає позивача чоловіком і каже, що спірну квартиру вони купили разом. Свідок ОСОБА_13 пояснив, що перевозив спільні речі сторін у справі у спірну квартиру з належної ОСОБА_1 частини будинку по АДРЕСА_2

Виходячи з фактичних обставин справи, на думку колегії суддів, судом першої інстанції безпідставно не були прийняті до уваги надані позивачем письмові докази, а саме: копії договорів купівлі-продажу належних йому на праві власності частини житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 20 жовтня 2009 року, продаж яких вчинено за 37607 грн. 59 коп., у яких зазначено, що гроші продавець від покупця одержав до підписання цих договорів (а.с.12-13), не врахована та обставина, що останній платіж ОСОБА_2 на погашення кредиту 07 жовтня 2009 року склав 37537 грн. 75 коп. (а.с. 86), та не надано належної оцінки доводам позивача, що значну суму кредиту було повернуто саме за рахунок продажу цього нерухомого майна, показанням вищезазначених свідків, які в сукупності підтверджують ту обставину, що сторони дійсно проживали в зазначений період однією сім'єю, під час спільного проживання придбали спірну квартиру. Крім того, судом необґрунтовано не взято до уваги, що позивач зареєстрований у спірній квартирі з 01 грудня 2009 року як співмешканець ОСОБА_2 (а.с.5).

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам ст.74 СК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірна квартира була придбана сторонами по справі під час проживання однією сім'єю і є їх спільною сумісною власністю, тому наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду на підставі п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно вирішити питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 155 гривень повернення судового збору за апеляційний розгляд справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -