Рішення

від 18.12.2008 по справі 18/205

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18.12.08 

        УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Чернігівської області

14000,

м. Чернігів,                                                                                           

тел. (0462) 77-99-18

проспект

Миру, 20                                                                     

Іменем

України

РІШЕННЯ

“ 

04  ”

   грудня 

2008 року                                                               

справа № 18/205

За позовом ОСОБА_1

 АДРЕСА_1

До Товариства

з обмеженою відповідальністю „Фенікс -Пак”

 15070, с. Вишневе Ріпкинського району, вул.

Центральна, 1

про зобов'язання

утриматися від вчинення дій

Суддя  А.С. Сидоренко

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -предст.,

дов. нот. посв. від 06.11.2008р. № 516411

від

відповідача: Бучковський І.В. -представ., дов. від 22.10.2008р. № 22/10-08

В судовому засіданні 04.12.2008р.,

на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було

оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 (надалі -Позивач) заявлено

позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс -Пак” (надалі

-Відповідач) про зобов'язання утриматися від вчинення дій щодо утримання з

нього прибуткового податку в зв'язку з внесенням майна, визначеного у п. 6.3

Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс -Пак”.

В обґрунтування позовних вимог

Позивач посилається на те, що він являється одним із засновників (учасників)

Відповідача і має частку в статутному (складеному) капіталі товариства в

розмірі 200988 грн., що складає 45 відсотків статутного капіталу. Вклад було

внесено майном та грошовими коштами.

На думку Позивача, Відповідач, в

порушення вимог чинного законодавства з питань оподаткування фізичних осіб,

вимагає від нього сплати 30148,20 грн. прибуткового податку в зв'язку з

внесенням грошових коштів та майна до статутного фонду.

Відповідач у відзиві на позовну

заяву вказує, що його вимоги про сплату податку з доходів фізичних осіб

ґрунтуються на листі ДПА України від 13.02.2008р. № 2251/Б/17-0714 „Щодо

оподаткування внесків до статутного фонду юридичної особи”.

Розглянувши подані документи і

матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши

фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою

відповідальністю „Фенікс-Пак” зареєстровано Ріпкинською районною державною

адміністрацією 28.03.2008р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та

фізичних осіб -підприємців внесені відомості за № 1 055 102 0000 000362.

Згідно п. 1.4 Статуту Відповідача,

учасниками товариства є громадянин України ОСОБА_1 та ТОВ „Торговий дім

„Сіверяни”, с. Вишневе Ріпкинського району.

У відповідності з п. п. 6.2, 6.3

Статуту Відповідача, частка Позивача в статутному (складеному) капіталі

товариства становить 200988,00 грн., що складає 45 відсотків статутного

капіталу. Вклад був внесений Позивачем частково майном загальною вартістю

167490,00 грн. та частково грошовими коштами в сумі 33498,00 грн.

Факт внесення майна та грошових коштів

Позивачем до статутного фонду Відповідача підтверджується актом приймання

-передачі майна від 26.03.2008р. та витягом з Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців з відміткою про закінчення

формування статутного капіталу в повному обсязі 26.03.2008р.

Відповідач листом від 14.10.2008р.

№ 14/10 повідомив Позивача про необхідність перерахування суми у розмірі

30148,20 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, оскільки товариство

зобов'язано утримати податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з внесенням

Позивачем внеску до статутного капіталу.

Вимога Відповідача ґрунтувалася на

положеннях ст. ст. 1, 11 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”,

п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”,

ст. ст. 715, 716 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України „Про

господарські товариства”.

Разом з тим, суд вважає, що дана

вимога Відповідача суперечить положенням чинного законодавства з питань

оподаткування фізичних осіб, виходячи з наступного:

Згідно пунктів 1.2, 1.3 ст. 1

Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, у цьому Законі терміни

„дохід” та „дохід з джерелом його походження з України” вживаються у такому

значенні:

дохід -сума будь-яких коштів,

вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають

вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником

податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним

шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього

Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як

на території України, так і за її межами;

дохід з джерелом його походження з

України -будь-який  дохід одержаний

платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких

видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді

доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними

паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери,

формах.

Інші терміни використовуються у

значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що

не суперечать таким законам та цьому Закону у частині визначення термінів (п.

1.21 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”).

За змістом п. 3.1 ст. 3 Закону

України „Про податок з доходів фізичних осіб”, об'єктом оподаткування резидента

є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний

дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного

доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх

походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті;

іноземні доходи.

У відповідності з п.п. 4.2.13 п.

4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, до складу

загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток

від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними

правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах, крім доходу від операцій,

зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Особливості оподаткування

інвестиційного прибутку, визначені в п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з

доходів фізичних осіб”.

Згідно підпункту 9.6.2 цього

пункту, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом,

отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його

вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з

придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу

прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на

інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного

права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів

або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента

корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа

засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу

вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до

статутного фонду юридичної особи -резидента в обмін на емітовані ним

корпоративні права.

Підпунктом 9.6.6 встановлено, що до

складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається

позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними

активами за наслідками такого звітного року.

Загальний фінансовий результат

операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних

прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму

інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

При цьому для цілей цього пункту

під терміном „інвестиційний актив” розуміється, зокрема, пакет цінних паперів

чи корпоративні права, виражені в інших ніж цінні папери, формах, випущені

одним емітентом (п.п. 9.6.7 „а” п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з

доходів фізичних осіб”).

Таким чином, Позивач, передавши до

статутного фонду Відповідача майно та грошові кошти в обмін на емітовані ним

корпоративні права, здійснив операцію по придбанню інвестиційного активу. 

За відсутності факту продажу даного

інвестиційного активу неможливо казати, що Позивач отримав інвестиційний

прибуток від здійснення операції з корпоративними правами.

Крім того, відповідно до п.п. 9.6.1

цього пункту, облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами

ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. 

Тобто, в даному випадку, Відповідач

не може виконувати функції податкового агенту щодо утримання податку з доходу

Позивача.

Заперечення Відповідача судом не

можуть бути прийняті, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм

чинного законодавства.

Дійсно, в п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8

Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено, що до

продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з

внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду

іншої особи; до придбання основних фондів та нематеріальних активів

прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних

активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням

основних фондів до відповідних груп.

Проте, в даній правовій нормі також

зазначено, що відповідне прирівнення застосовується для цілей саме цього пункту

яким регулюються правовідносини щодо порядку збільшення та зменшення балансової

вартості груп основних фондів.

Згідно п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8

Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, під терміном „основні

фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку

для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду,

який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких

матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово

зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Частину вкладу до статутного фонду

Відповідача Позивач вніс майном. Однак це майно не являлося його основними

фондами в розумінні п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування

прибутку підприємств”, оскільки він не є суб'єктом господарювання і не

використовував його у своїй господарській діяльності.

Тому положення п.п. 8.4.11 п. 8.4

ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не підлягають

застосуванню у спірних правовідносинах.

За змістом ст. 715 Цивільного

кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується

передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із

сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і

покупцем товару, який він одержує взамін.

Схоже визначення бартеру (товарного

обміну) наведено і у п. 1.19 Закону України „Про оподаткування прибутку

підприємств” -це господарська операція, яка ередбачає проведення розрахунків за

товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи

будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не

передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості

таких товарів (робіт, послуг).

Отже, в межах бартерних операцій

здійснюється обмін товару на товар, однак корпоративні права товаром не

являються.

Безпідставним є посилання

Відповідача на ст. 11 „Про податок з доходів фізичних осіб”, оскільки нею

визначається порядок оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого

майна.

За таких обставин суд вважає, що

відповідні дії Відповідача порушують вимоги чинного законодавства з питань

оподаткування фізичних осіб, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і такими,

що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 9 Закону

України „Про податок з доходів фізичних осіб”, ст. ст. 1, 8 Закону України „Про

оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 49, 82 -85 Господарського

процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати товариство з обмеженою

відповідальністю „Фенікс -Пак” (код 32314507) утриматися від вчинення дій щодо

утримання з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) прибуткового податку в зв'язку з внесенням

до статутного фонду майна, визначеного у п. 6.3 Статуту товариства з обмеженою

відповідальністю „Фенікс -Пак”, затвердженого у новій редакції зборами

учасників від 23.07.2008р. (протокол № 3).

Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю „Фенікс -Пак”, с. Вишневе Ріпкинського району, вул.

Центральна, 1 (відомості про розрахункові рахунки відсутні, код 32314507) на

користь ОСОБА_1,АДРЕСА_1 (і.н. НОМЕР_1) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118

грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання

рішенням законної сили.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко

Рішення підписано 09 грудня 2008

року.

Суддя                                  (підпис)                               А.С.Сидоренко