Рішення

від 26.12.2012 по справі 2-3806/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3806/12

РІШЕННЯ

іменем України

26.12.2012 року

26 грудня 2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Гуменній Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарство», до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району про визнання незаконними та скасування розпорядження районної державної адміністрації, державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року Заступник прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарство»звернувся з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпорядження районної державної адміністрації, державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність, посилаючись на те, що у відповідності до вимог ст. 121 Конституції України повноваження по здійсненню захисту інтересів держави, в тому числі шляхом представництва її інтересів у суді, покладено на органи прокуратури. Відповідно до вимог ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особистою охороною держави. Відповідно до вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся з даною заявою до суду у зв'язку з порушенням інтересів держави, а саме порушення принципів регулювання земельних відносин, передбачених ст. 14 Конституції України.

Перевіркою прокуратури Києво-Святошинського району встановлювалась законність відведення у власність земельної ділянки лісового фонду в адміністративних межах Гатненської сільської ради та було виявлено, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 17.12.2009 року № 2199 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради.

В подальшому розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1526 від 04.03.2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради, на підставі якого виданий державний акт на право приватної власності серія ЯИ № 495300 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0277, площею 0,4500 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Вищевказане розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04.03.2009 року № 1526 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,4500 га для ведення особистого селянського господарства та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку суперечать вимогам чинного законодавства та повинні бути визнані недійсними.

Згідно інформації ДП «Київське лісове господарство»від 25.06.2012 року встановлено, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_2, відноситься до земель лісового фонду та знаходиться в кварталі 2, виділ 8 Васильківського лісництва, а також встановлено, що погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказаною особою не надавалось.

Однак вилучення спірних земельних ділянок відповідно до вимог ст. 149 Земельного кодексу України не відбувалось.

Право власності на спірну земельну ділянку передбачено ст. ст. 80, 84 Земельного кодексу України. Вказана земельна ділянка вибула з державної власності всупереч чинному законодавству, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування її з чужого незаконного володіння. Для відновлення становища земельної ділянки, яке існувало до порушення, повинно бути визнано недійсним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1526 від 04 березня 2010 року та виданий на його підставі державний акт серії ЯИ № 495300 на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи викладене, Заступник прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарство»просив визнати недійсним, протиправним та скасувати розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04.03.2010 року № 1526 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради та передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,4500 га для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 495300 на право власності на земельну ділянку площею 0,4500 га, яка розташована в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0277, виданий гр. ОСОБА_2, та витребувати з незаконного володіння гр. ОСОБА_2 на користь Гатненської сільської ради земельну ділянку площею 0,4500 га, яка розташована в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, з кадастровим номером 3222481600:02:010:0277.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2012 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, було залучено Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, Гатненську сільську раду Києво-Святошинського району.

У судовому засіданні представник прокуратури Києво-Святошинського району Київської області позов підтримав та просив його задовольнити.

У судове засіданні представник позивача Державного підприємства «Київське лісове господарство»не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у відсутності представника позивача, позов підтримує та просить його задовольнити.

У судове засіданні представник позивача Київського обласного управління лісового та мисливського господарства не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

У судове засідання представник відповідача Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 позов не визнали та заперечували проти його задоволення.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району не з'явився, надав суду заяву в якій просив розглянути справи у відсутності представника третьої особи, проти задоволення позову не заперечує.

У судове засідання представник третьої особи Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 17 грудня 2009 року № 2199 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 04 березня 2010 року № 1526 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загально площею 0,4500 га (чагарники) для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району.

Згідно відповіді Управління Держкомзему в Києво-Святошинському районі Київської області за № 13728 від 21 серпня 2012 року, за ОСОБА_2 обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 3222481600:02:010:0277, площею 0,4500 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, державний акт на право приватної власності серія ЯИ номер 495300, який виданий на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04.03.2010 року № 1526.

Згідно наданого листа ДП «Київське лісове господарство»№ 02-474 від 25 червня 2012 року земельна ділянка ОСОБА_2 згідно з викопіюванням формування території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відноситься до земель лісового фонду ДП «Київський лісгосп», квартал 2 виділ 8 Васильківського лісництва, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність фізичним особам ДП «Київський лісгосп»не надавалось, збитки лісогосподарського виробництва не сплачувались.

Однак у відповідності до вимог ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно вимог ст. 35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Згідно вимог ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності.

У відповідності до вимог ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється, зокрема, шляхом передачі земельних ділянок у власність. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться також у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Положеннями статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах -не більше 0,25 гектара.

Відповідно до вимог ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Статтею 20 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1970 року) визначено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування. Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Однак прокурором та позивачами на підтвердження позовних вимог не надано належних доказів існування відповідного рішення, яке б підтверджувало віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Стаття 48 Лісового кодексу України встановлює вимоги до змісту та форми матеріалів лісовпорядкування: у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об'єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства, об'єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов'язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Пункт 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України встановлює, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до Інструкції з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, (частина друга в редакції 1990 року), яка чинна згідно з п. 2 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, проект організації та розвитку лісового господарства є основним нормативно-технічним документом лісовпорядкування.

До планово-картографічних матеріалів відносяться лісовпорядні планшети, виготовлення та розмноження яких регламентується Інструкцією про порядок виготовлення та розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, згідно з вимогами якої складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землекористування того району, де проводяться лісовпорядні роботи.

Порядок передачі земельних ділянок лісового господарства у власність та користування, а також порядок погодження вилучення земельних ділянок лісового господарства визначено, зокрема, Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Законом України «Про землеустрій».

Однак прокурором та позивачами в супереч вимогам чинного законодавства не надано жодних доказів існування відповідного рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відповідно до якого спірна земельна ділянка передавалась в постійне користування лісовому господарству.

Згідно вимог ч. 1 ст. 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України і воно ведеться лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства та погодженому, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 29 Лісового кодексу України, центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

У судовому засіданні представниками відповідача ОСОБА_2 було надано листи-відповіді Міністерства юстиції України ПІ-К-623/10.1 від 05.12.2012 року та Міністерства екології та природних ресурсів України з яких вбачається, що центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, є Державне агентство лісових ресурсів України та, що нормативно-правовий акт у відповідності до вимог ч. 1 ст. 47 Лісового кодексу України щодо визначення єдиної системи та порядку ведення лісовпорядкування державними лісовпорядними організаціями на даний час ще не прийнятий. Згідно листа-відповіді № 02-07/5949-12 від 03.12.2012 року Державне агентство лісових ресурсів України повідомило, що порядок ведення лісовпорядкування на сьогодні регулюється чинною Інструкцією з проведення лісовпорядкування, яка затверджена постановою Держкомлісу СРСР від 12.09.1985 року № 4, у частині, що не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до положень п. 3.6.2.1. Інструкції з проведення лісовпорядкування, затверджена постановою Держкомлісу СРСР від 12.09.1985 року № 4, встановлено, що в лісогосподарських підприємствах мають зберігатися оригінали наступних картографічних матеріалів, які лісогосподарське підприємство зобов'язане надати лісовпорядкувальній експедиції в тимчасове користування для виготовлення робочих копій (при здійсненні робіт з лісовпорядкування). Відповідно до положень п. 2.3.3. Інструкції лісогосподарське підприємство в порядку підготовки до лісовпорядкування зобов'язане: перевірити і узгодити з органами землеустрою за наявними матеріалами і в натурі межі підприємства і вирішити всі спірні питання з суміжними землекористувачами; скласти перелік урядових рішень про передачу і прийомку земель, здійсненні після попереднього лісовпорядкування; уточнити існуючий поділ території лісництва та їх межі, а в необхідних випадках своєчасно подати клопотання про зміну складу і меж лісництва; скласти перелік кварталів, закріплених лісосировинних баз і лісосічного фонду довгострокового користування, перевірити їх межі по документах на закріплення і за планово-картографічними матеріалами; перевірити наявність документів на землі, передані в довгострокове користування.

В обґрунтування позовних вимог прокурором було надано суду викопіювання з формування території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району та лист-відповідь на запит прокуратури за підписом директора ДП «Київське лісове господарство»від 25.06.2012 року щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісового фонду та знаходження її в кварталі 2 виділу 8 Васильківського лісництва, проте надані документи не підтверджують виникнення у ДП «Київське лісове господарство»права постійного користування саме на спірну земельну ділянку.

Суд не вбачає з матеріалів справи , що у ДП «Київське лісове господарство»станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області виникло право постійного користування на спірну земельну ділянку, а також, що мало місце порушення прав та законних інтересів Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «Київське лісове господарство», в інтересах яких заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду з даним позовом.

Твердження в позові, що Києво-Святошинська районна державна адміністрація, приймаючи рішення, порушила положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, є безпідставними, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Києво-Святошинська районна державна адміністрація, приймаючи рішення про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, діяла у відповідності до положень Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Таким чином, розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 04 березня 2010 року № 1526 прийнято у відповідності та з дотриманням норм законодавства України, а твердження, що спірні розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації прийняті з перевищенням повноважень та порушенням вимог закону, є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки, то дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку передбачено згідно положень ст. 14 Конституції України та вимог ст. ст. 80, 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Спірна земельна ділянка вибула з державної власності відповідно до вимог чинного законодавства України та передана у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, тому відсутні будь-які підстави для витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області було прийнято з дотриманням вимог Конституції України та чинного законодавства України, інтереси держави порушені не були, тому підстави для визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність, відсутні. За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України, вжиті судом заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2012 року, підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 14, 19 121 Конституції України, 5, 35, 81, 116, 118, 121, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. ст. 22, 23 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), ст.ст. 20-22 Земельного кодексу УРСР (в редакції 1970 року), ст. ст. 17, 48, п. п. 2, 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу України, Інструкцією з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР (ч. 2, 1990 рік), ст. 321 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство «Київське лісове господарство»до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району про визнання незаконними та скасування розпорядження районної державної адміністрації, державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2012 року.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.