Ухвала

від 20.08.2012 по справі 2а-10603/11/0170/9

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10603/11/0170/9

20.08.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_2- ОСОБА_8, договір № 2-ПИП-2012 від 01.08.2012 року,

представник відповідача - Військової частини А-2320- Андросенко Андрій Віталійович, довіреність № 420 від 11.02.12

представник відповідача - Командира військової частини А 2320 Стороженко Сергія Івановича- Андросенко Андрій Віталійович, довіреність № б/н від 11.02.12

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А-2320 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 16.12.11 по справі № 2а-10603/11/0170/9

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Військової частини А-2320 (вул. Октябрьська, Перевальне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97578)

Командира військової частини А 2320 Стороженко Сергія Івановича (вул. Октябрська, Перевальне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97578)

про визнання протиправним та скасування наказу та стягнення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2011 року позов ОСОБА_2 до Військової частини А-2320, Командира військової частини А2320 Стороженко Сергія Івановича про визнання протиправним та скасування наказу та стягнення задоволено частково.

Стягнуто з Військової частини А2320 на користь ОСОБА_2 4570,92 грн. грошового забезпечення при звільненні в запас з Збройних сил України.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду Військова частина А-2320 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2011 скасувати, та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував про апеляційної скарги, просив рішення першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідачів наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Колегія суддів, заслухавши сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині А 2320 на підставі контракту, займав посаду начальника штабу-першого заступника командира зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України Максимова В.В. №75 від 26.05.2011 року припинено контракт з 30.06.2011 року, та звільнено з військової служби у запас майора ОСОБА_2, на підставі підпункту «а»частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»№ 2232-ХІІ від 25.03.1992 року.

У період з 29.06.2011 року - по 22.07.2011 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні у військовому госпіталі Збройних сил України, який знаходиться при іншій військовій частині А 4611 з діагнозом постязвена деформація луковиці ДІІК легкого ступеня (захворювання шлунку), це підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Після одужання та закінчення лікування у госпіталі 23.07.2011 року позивач вийшов на службу для здачі справ та посади, отримання остаточного розрахунку та виключення зі списків військової частини

27.07.2011 року Наказом командира Військової частини А 2320 № 150 ОСОБА_2 з 27.07.2011 року було виключено зі списків особового складу Військової частини А 2320, виключено зі всіх видів забезпечення, наказано виплатити премію за особистий внесок у загальні результати служби за липень 2011 року по день здачі справ та посад в повному обсязі, виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань за липень 2011 року по день здачі справ та посади в повному розмірі, виплатити одноразову грошову винагороду за 15 років безперервної служби у Збройних Силах України у розмірі одного посадового окладу та окладу за військовим званням, виплатити одноразову грошову допомогу в зв'язку зі звільненням в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 15 календарних років служби.

Невиплата позивачу у повному розмірі грошового забезпечення при звільненні стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про походження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзаців 1,3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року (надалі - Положення № 1153) визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Військовослужбовці у разі неможливості їх виключення зі списків військової частини через об'єктивні причини: перебування військовослужбовця на лікуванні, проведення службового розслідування у випадку виявлення зловживань, нестачі матеріальних засобів тощо виключаються після повернення з лікування, прийняття рішення за службовим розслідуванням тощо.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було надано згоду на виключення його зі списків особового складу частини, що підтверджується рапортом позивача від 27.07.2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Позивачу було нараховане грошове забезпечення при звільненні в розмірі 27724,90грн., що підтверджується довідкою Військової частини А2320 № 2547 від 16.11.2011 року, але на момент звернення до суду та розгляду справи судом сплачено тільки 23153,98грн.

При цьому, відповідачем утримано з позивача 4570,92грн. податку на доходи з фізичних осіб та єдиний внесок до пенсійного фонду у розмірі 2,5% в сумі 49,69грн., оскільки на час виплати грошової допомоги при звільненні позивач вже не був військовослужбовцем

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів вважає неспроможним посилання відповідача на те, що позивач не повідомив фінансовий орган в/ч А 2320 про завчасне замовлення коштів та можливий термін перебування позивача у госпіталі, як на підставу для правомірності утримання з позивача 4570,92грн. податку на доходи з фізичних осіб.

Отже пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії.

Тобто цією нормою, визначено, утримання з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, належних військовослужбовцям податку з доходів фізичних осіб з одночасною компенсацією військовослужбовцям втрат їх доходів (тобто компенсації в розмірі утриманого ПДФО).

При цьому, судова колегія зазначає, що при своєчасній виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні, була би проведена компенсація суми сплаченого ПДФО в грошовій формі в розмірі сплаченого ПДФО на підставі вказаної норми Податкового кодексу України.

Отже у даному випадку, при звільненні позивача з ним не було проведено розрахунок у повному обсязі, що не є підставою для утримання з позивача 4570,92грн. податку на доходи з фізичних осіб.

До того ж, слід зазначити, що відсутність грошових коштів не може бути підставою для невиплати грошового забезпечення при звільненні, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховує викладене, аналізуючи законодавство, дослідивши надані доказі, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу грошового забезпечення при звільненні у повному обсязі, тобто в розмірі 27724,90грн. Також не довів суду правомірність невиплати позивачу після звільнення недоотриманого грошового забезпечення при звільненні у розмірі 4570,92грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Військової частини А-2320 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.11 по справі № 2а-10603/11/0170/9 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.11 по справі № 2а-10603/11/0170/9 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 серпня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська