Постанова

від 26.12.2012 по справі 35/59

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р. Справа№ 35/59

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

від ВДВС: Рубель І.В. дов. № 4.3-44/4.4/1005 від 02.08.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України

на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 14.11.2012 року

у справі № 35/59 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерка»

до Приватного акціонерного товариства «Київський готель «Мир»

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардена»

про стягнення 15 459 790,00 грн.

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерка» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерка" до Приватного акціонерного товариства "Київський готель "Мир" про стягнення безпідставно набутого майна, а саме коштів в сумі 15 459 790,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012, позов задоволено повністю.

На виконання рішення господарського суду міста Києва було видано наказ №35/59 від 04.07.2011.

09.10.2012 до Господарського суду міста Києва в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерка" на дії (на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, у якій скаржник просив суд:

- визнати протиправною та скасувати повністю постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко Олександра Миколайовича про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20.09.2012 року ВП № 34368567 по примусовому виконання наказу господарського суду м. Києва від 04.07.2012 року № 35/59 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київський готель «Мир» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерка», а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 15 459 790,00 грн., 25. 500, 00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винести постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу господарського суду м. Києва від 04.07.2012 року № 35/59 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Київський готель «Мир» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерка», а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 15 459 790,00 грн., 25. 500, 00 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Вимоги скарги мотивовані тим, що відмовляючи у відкритті виконавчого провадження державний виконавцем було помилково застосовано положення п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки на думку скаржники наявних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження виявлено не було, а посилання державного виконавця на відсутність у заяві такого реквізиту як «дата підписання документа», як на підставу яка унеможливлює відкриття виконавче провадження по справі є хибним з огляду на відсутність у Законі України «Про виконавче провадження» чітко визначених критеріїв до форми заяви про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.11.2012 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озерка" на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М. у справі № 35/59 задоволено.

Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М. щодо винесення постанови від 29.09.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М. від 29.09.2012 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва №35/59 від 04.07.2012.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Державна виконавча служба України звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2012 року у справі №35/59.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм матеріального права.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 35/59 від 14.12.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 35/59 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 35/59 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2012 року апеляційні скарги прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарг на 26.12.2012 року.

Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2012 року у справі № 35-59 скасувати.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 26.12.2012 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України у відсутності представників сторін та третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 14.11.2012 року у справі № 35/59 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального та матеріального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Як вбачається з приписів статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження " виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону України „Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.1 ст. 24 вищевказаного закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012, позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Київський готель «Мир» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерка» 15 459 790,00 грн., 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення господарського суду міста Києва було видано наказ №35/59 від 04.07.2011.

18.09.2012 року директор ТОВ «Озерка» Трикулич І.Л. звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження, додавши до заяви: оригінал наказу Господарського суду міста Києва від 04.07.2012р. №35/59; копію протоколу та наказу про призначення директора.

Натомість, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М. від 20.09.2012 відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №35/59 від 04.07.2012.

Вказана постанова мотивована тим, що у заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження не зазначена дата і ця обставина, на думку державного виконавця, виключає здійснення виконавчого провадження.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні приписи також знаходять своє відображення у Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджену наказом Міністерства юстиції України

від 15 грудня 1999 року N 74/5, яка в свою чергу розроблена на виконання Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.

Так у відповідності до п. 3.6.1. державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Наведені положення Закону України „Про виконавче провадження", встановлюючи підстави для відкриття виконавчого провадження. не містять нормативної форми такої заяви, а також формальних критеріїв чи ознак такої форми, встановлюючи лише процесуальну підставу для порушення відповідного виконавчого провадження.

Як було вірно досліджено судом першої інстанції, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, виконавчий документ повністю відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та був пред'явлений до виконання до належного органу державної виконавчої служби.

З огляду на вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження наведений у ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження", при цьому нормами вказаної статті не передбачено право та/або можливості державного виконавця відмовляти у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з не зазначенням стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження дати підписання заяви.

Як передбачено п. 8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Відповідно до статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України при винесенні Постанови про відмову у відкриті виконавчого провадження ВП № 34368567 від 20.09.2012 року не відповідають вимогам чинного законодавства, є не законними, отже судом першої інстанції було правомірно скасовано зазначену Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бойко О.М.

Тому, ухвала Господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року по справі №35/59 прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Державної виконавчої служби України, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 102 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.11.2012 року у справі № 35/59 залишити без змін.

Матеріали справи № 35/59 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.