Рішення

від 25.12.2012 по справі 2-3811/12

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3811/12

РІШЕННЯ

іменем України

25.12.2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської областів складі:

головуючого судді Коцюрби М. П.,

за участю секретаря Кучер В.В.

за участю прокурора Карман В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство»до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Києво-Святошинського району звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність, посилаючись на те, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 2274 від 23.12.09 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради.

В подальшому, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1519 від 04.03.10 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Гатненської сільської ради ОСОБА_1 на підставі якого виданий державний акт на право приватної власності земельну ділянку пл. 0,8500 га., цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Прокурор прокуратури вважає, що розпорядження від 04.03.10 № 1519 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства та передання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства та виданий на його підставі державний акт на право приватної власності на земельну ділянку суперечать вимогам чинного законодавства.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно інформації ДП «Київське лісове господарство»від 25.06.12 встановлено, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 відносяться до земель лісового фонду та знаходяться в кварталі 2, виділ 6 Васильківського лісництва.

З вказаної інформації ДП «Київське лісове господарство»від 25.06.12 встановлено, що погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вказаним особам не надавалось, однак, вилучення спірних земельних ділянок відповідно до вимог ст. 149 Земельного кодексу України не відбувалось.

Тому Позивач визнати недійсним, протиправним та скасувати розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1519 від 04.03.2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради та передання у власність його земельної ділянки площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства. Визнати недійсним державний акт серії ЯИ номер 495302 на право власності на земельну ділянку площею 0,8500 га, яка розташована в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, з кадастровим номером № 3222481600:02:010:0279, виданий ОСОБА_1; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ДП «Київське лісове господарство»земельну ділянку площею 0,8500 га, яка розташована в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району, з кадастровим номером № 3222481600:02:010:0279.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав.

Представники державного підприємства «Київське лісове господарство», Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, Києво-Святошинської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представники Відповідача позов не визнали, та зазначили, що Позивач мав представити планово-картографічні матеріали лісовпорядкування стосовно конкретних земельних ділянок - із зазначенням їх меж, які мали б бути винесені в натурі.

Згідно із офіційною відповіддю Міністерства екології та природних ресурсів України № 23499/08/10-12 від 30.11.2012 міністерство не погоджувало єдиного нормативно-правового акта, яким би визначались основні засади і єдині критерії проведення лісовпорядних робіт на всій території України.

Відповідно до офіційної відповіді Державного агентства лісових ресурсів України від 03.12.2012 № 02-07/5950-12 на сьогодні є чинною Інструкція з проведення лісовпорядкування, затверджена постановою Держкомлісу СРСР від 12.09.1985 року № 4 - у частині, що не суперечить діючому законодавству України.

Відповідно до пункту 3.6.2.2 Інструкції лісовпорядна організація зобов'язана отримати в районних (обласних) органах землеустрою викопіювання меж, встановлених землеустроєм по землекористувачам, суміжним з територією впорядковуваного об'єкту. Відповідно до Інструкції з лісовпорядкування (Ірпінь, 2006 рік, яка не має нормативної дії, в якій, однак, враховано особливості діючого законодавства України) «межі земельних ділянок лісового фонду, що підлягають лісовпорядкуванню, визначаються на основі планів внутрішньогосподарського землевпорядкування і наносяться на їхні копії, які засвідчуються землевпорядною службою району».

Відповідно до пункту 3.6.3 Інструкції ділянки суміжних землекористувачів, які не мають геодезичних даних (а такими є землі селищних рад, які є земельними масивами, а не ділянками - із визначеними межами), і спірні межі мають бути перераховані в спеціальному акті, який підписується головним (старшим) районним землевпорядником.

Позивачами таких належних і допустимих доказів не надано.

Позивачами на вимогу суду надано: лист директора ДП «Київський лісгосп»ОСОБА_2; викопіювання з формування території Гатненської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області. Подані матеріали те тільки не узгоджені із землевпорядною службою району, як того вимагає Інструкція, вони апріорі не є картографічними.

Позивачем документів, що підтверджувати б встановлення меж перед лісовпорядними роботами подано не було, тому просили в позові відмовити.

Суд, вислухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, в позові відмовляє з наступних підстав.

Згідно ст. 121 Конституції України повноваження по здійсненню захисту інтересів держави в тому числі шляхом представництва її інтересів в суді, покладено на органи прокуратури.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності па землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Необхідність захисту інтересів держави покладає на прокуратуру обов'язок представництва інтересів держави в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Конституційний суд України в рішенні № З-рп/99 від 08.04.1999 року визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.

Судом встановлено, що Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 2274 від 23.12.09 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради.

В подальшому, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1519 від 04.03.10 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Гатненської сільської ради ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), на підставі якого виданий державний акт на право приватної власності серія ЯИ номер 495302 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0279, площею 0,8500 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України встановлюється правило, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Прокурор та представник позивача не надали в судовому засіданні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування стосовно спірної земельної ділянки із зазначенням їх меж, які мали б бути винесені в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України і воно ведеться лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. І цей порядок, як вбачається з приписів пункту 8 частини 1 статті 29 Лісового кодексу України погоджується центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно частини 2 статті 5 Лісового кодексу України віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3.6.2.2 Інструкції лісовпорядна організація зобов'язана отримати в районних (обласних) органах землеустрою викопіювання меж, встановлених землеустроєм по землекористувачам, суміжним з територією впорядковуваного об'єкту. Відповідно до Інструкції з лісовпорядкування, межі земельних ділянок лісового фонду, що підлягають лісовпорядкуванню, визначаються на основі планів внутрішньогосподарського землевпорядкування і наносяться на їхні копії, які засвідчуються землевпорядною службою району», що прокурором та представником позивача не надано.

Також позивачем та прокурором не надано документів, які б підтверджувати встановлення меж перед лісовпорядними роботами.

Пункт 2.3.3 Інструкції визначає, що до лісовпорядної документації відноситься також: документи, які засвідчують перевірку і узгодження з органами землеустрою за наявними матеріалами і в натурі меж підприємства, розв'язання всіх спірних питань із суміжними землекористувачами; перелік урядових рішень про передачу і прийомку земель, здійснених після попереднього землеустрою; оригінали документів на землі, передані в довгострокове користування, що також не надано.

В ст. 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 8 Лісового кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 32 Лісового кодексу України, районні державні адміністрації у межах своїх повноважень на їх території забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин.

Вираженням державної політики у сфері лісових відносин є розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 № 610-р «Про деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», в якому зазначено, що з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері: зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення; відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

За таких обставин, позовні вимоги заступника прокурора в частині витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство»не мають під собою правового підґрунтя , оскільки ця ділянка згідно Розпорядженню на законних підставах вибула з державної власності та набула статусу приватної власності площею 0, 2500 га.

Крім того, відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, вимоги прокурора в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» є безпідставними, оскільки позивач не є власникам спірної земельної ділянки , а є органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах : Київського обласного управління лісового та мисливського господарства , Державного підприємства «Київське лісове господарство»

Порядок розпорядження земельними ділянками встановлено, зокрема, Земельним кодексом України, Лісовим кодексом України, Законом України «Про землеустрій». Розпорядження КМУ № 610-р від 10.04.2008 року на яке посилається прокурор, є підзаконним нормативно-правовим актом якій приймається на підставі Конституції та законів України та не може їм суперечити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Надання земельної ділянки відповідачу, відбувалося у повній відповідності до вимог ст.ст. 40,118 ЗК України щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, в тому числі з отриманням погоджень всіх повноважних органів, передбачених ч.9 ст.118 ЗК України.

Статтею 143 ЗК України передбачений виключний перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку, а саме:

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

За наявності законного та чинного розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 04.03.2010 № 1519 можна зробити висновок , що жодна з перелічених підстав не може бути застосована для припинення права власності на земельну ділянку власника земельної ділянки ОСОБА_1.

Відповідно до частини 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд приходить до висновку, що прийнятим вищезазначеним розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації не було порушено прав або інтересів Позивачів.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Отже, саме власнику землі, належать повноваження щодо усунення порушень його прав на землю у порядку, передбаченому ст.212 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Прокурор та представник позивача не довели тих обставин на які посилалися як на підставу своїх вимог, не надали докази в обґрунтування своїх вимог, не спростували тих обставин на які посилався представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.203, 215, 321, 386, 387 , 393 ЦК України, ст..ст.809, 84 , 125,152, 158 ЗК України, ст..ст. 7, 8, 17, 28, 32 Лісового Кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»ст.ст. 10, 11, 209, 212-214, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У позові заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства «Київське лісове господарство»до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Суддя М.П. Коцюрба