Ухвала

від 21.03.2013 по справі 2-3811/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3811/12 Головуючий у І інстанції Коцюрба М.П. Провадження № 22-ц/780/1549/13 Доповідач у 2 інстанції Корзаченко І.Ф. Категорія 44 21.03.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 березня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :

головуючого Лащенка В.Д.

суддів Корзаченко І.Ф., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі Цицюрському А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду від 25 грудня 2012 року у справі за позовом заступника прокурора Києво-Святошинського району в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність,

встановила:

У вересні 2012 року заступник прокурора Києво-Святошинського району звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання недійсним, протиправним та скасування розпорядження районної державної адміністрації, недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки у державну власність. Позов обгрунтовував тим, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 2274 від 23.12.2009 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1519 від 04.03.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_2 виданий державний акт на право приватної власності земельну ділянку пл. 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства.

Надана відповідачці земельна ділянка відноситься до лісового фонду, тому надання такої землі відповідачці суперечить вимогам закону.

Заступник прокурора просив визнати недійсним, протиправним та скасувати розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1519 від 04.03.2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 Визнати недійсним державний акт, виданий ОСОБА_2 Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП "Київське лісове господарство" земельну ділянку.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 25 грудня 2012 року заступнику прокурора в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Києво-Святошинського району просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

В становлено, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 2274 від 23.12.09 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гатненської сільської ради.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 1519 від 04.03.10 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Гатненської сільської ради ОСОБА_2, на підставі якого виданий державний акт на право приватної власності серія ЯИ номер 495302 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481600:02:010:0279, площею 0,8500 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до пункту 5 Перехідних положень Лісового кодексу України встановлюється правило, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України і воно ведеться лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. І цей порядок, як вбачається з приписів пункту 8 частини 1 статті 29 Лісового кодексу України погоджується центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно частини 2 статті 5 Лісового кодексу України віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3.6.2.2 Інструкції лісовпорядна організація зобов'язана отримати в районних (обласних) органах землеустрою викопіювання меж, встановлених землеустроєм по землекористувачам, суміжним з територією впорядковуваного об'єкту.

Відповідно до Інструкції з лісовпорядкування, межі земельних ділянок лісового фонду, що підлягають лісовпорядкуванню, визначаються на основі планів внутрішньогосподарського землевпорядкування і наносяться на їхні копії, які засвідчуються землевпорядною службою району.

Пункт 2.3.3 Інструкції визначає, що до лісовпорядної документації відноситься також: документи, які засвідчують перевірку і узгодження з органами землеустрою за наявними матеріалами і в натурі меж підприємства, розв'язання всіх спірних питань із суміжними землекористувачами; перелік урядових рішень про передачу і прийомку земель, здійснених після попереднього землеустрою; оригінали документів на землі, передані в довгострокове користування.

В ст. 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Статтею 8 Лісового кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а до одержання у встановленому порядку державних актів, відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України документами, що підтверджують це право на раніше надані землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У матеріалах справи відсутні належним чином оформлені планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які б підтверджували доводи щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісового фонду.

Відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Суд дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги заступника прокурора про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі київського обласного управління лісового господарства та мисливського господарства, Державного підприємства "Київське лісове господарство" є необгрунтованими, оскільки ця ділянка на законних підставах вибула з державної власності та набула статусу приватної власності.

Надання земельної ділянки відповідачці відбувалося у відповідності до вимог ст.ст. 40,118 ЗК України щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, в тому числі з отриманням погоджень всіх повноважних органів, передбачених ч.9ст. 118 ЗК України.

Статтею 143 ЗК України передбачений виключний перелік підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Суд дійшов правильного висновку про те, що жодна з передбачених законом підстав не може бути застосована для припинення права власності відповідачки на земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відноситься до земель лісового фонду і за матеріалами лісовпорядкування перебуває в кварталі 2 виділ 6 Васильківського лісництва, не підтверджені доказами.

Копія планшету №3 (фрагмент) чи інші планово-картографічні матеріали, виготовлені відповідно до вимог діючого законодавства, що підтверджують зазначені доводи позивачів, позивачами не надані, до апеляційної скарги не додані.

Довідка щодо належності земельної ділянки до лісового фонду, видана Державним підприємством «Київське лісове господарство» не є достатнім доказом вказаної обставини (а.с. 13).

Викопіювання з формування території Гатненської сільської ради не узгоджені з землевпорядною службою району, як того вимагає Інструкція з проведення лісовпорядкування.

Інші доводи викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду не спростовують.

Суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія судів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Києво-Святошинського району відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду від 25 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законої сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді