Постанова

від 17.12.2012 по справі 5009/2808/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.12.2012 р. справа №5009/2808/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддів:Бойченка К.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Міщенко М.В. дов. № 48 від 03.02.2012 року від відповідача:Анікєєнко Є.О. дов. від 01.11.2012 року Кравченко Л.М. дов. від 01.02.2012 року Герман І.В. директор ПП «Фараон-2005» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фараон-2005» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. у справі№ 5009/2808/12 (суддя Горохов І.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»м. Київ до Приватного підприємства «Фараон-2005» м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору № 046ПЦ від 01.06.2011року, шляхом повернення нафтопродуктів ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства «Фараон-2005»м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору № 046ПЦ від 01.06.2011 року, шляхом повернення наступних нафтопродуктів: бензин автомобільний UNLEADED GASOLINE RON 95 у кількості 7,097 тон; бензин автомобільний А-92 у кількості 8,497 тон; бензин автомобільний А-95 у кількості 23,916 тон; бензин автомобільний не етильований марки А-95 «Premium»(клас В) у кількості 8,015 тон; бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро вид ІІ клас В у кількості 2,629 тон; бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро вид ІІ клас В у кількості 7,789 тон; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С вид ІІ у кількості 16,828 тон.

Позивач в якості правових підстав позовних вимог зазначив ст.ст. 16, 22, 526, 611 Цивільного кодексу України.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 03.09.2012р. у справі № 5009/2808/12 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, визнавши їх обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, зобов'язав відповідача відшкодувати шкоду на користь позивача шляхом повернення нафтопродуктів.

Приватне підприємство «Фараон-2005»м. Запоріжжя, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. у справі № 5009/2808/12 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає, що господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки, які викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Заявник скарги вважає, що господарським судом не досліджений факт різних методів вимірювання нафтопродуктів при їх завантаженні у цистерни та видачі вантажоодержувачам.

Заявник апеляційної скарги вважає недоведеною його вину у несхоронності прийнятих до перевезення залізницею нафтопродуктів, розмір заподіяної ним шкоди; вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів того, що завантаження нафтопродуктів у цистерни здійснювалось без його представника, доказів незбереження вантажу, що перевозився під охороною відповідача не надано.

Представник позивача повідомив, що вважає рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2012р. у справі № 5009/2808/12 законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»(замовник, позивач у справі) та Приватним підприємством «Фараон-2005»(виконавець, відповідач у справі) 01.06.2011 року укладено договір на охорону та супроводження вантажів, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати замовникові послуги з охорони та супроводження залізничних вагоноцистерн із світлими нафтопродуктами та залізничних вагонів з поліпропіленом протягом зазначеного в п.1.2 договору періоду.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не забезпечена схоронність вантажу під час супроводження вантажу, посилаючись на положення п.3.2.5 договору, та ст.611 ЦК України, звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору № 046ПЦ від 01.06.2011 року, шляхом повернення наступних нафтопродуктів: бензин автомобільний UNLEADED GASOLINE RON 95 у кількості 7,097 тон; бензин автомобільний А-92 у кількості 8,497 тон; бензин автомобільний А-95 у кількості 23,916 тон; бензин автомобільний не етильований марки А-95 » (клас В) у кількості 8,015 тон; бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро вид ІІ клас В у кількості 2,629 тон; бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро вид ІІ клас В у кількості 7,789 тон; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С вид ІІ у кількості 16,828 тон.

Позивач, в позовній заяві, в обґрунтування своїх вимог, посилаючись на дані актів приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2011року, 31.07.2011року, а саме на те, що сторонами в даних актах зафіксована в тому числі і наявність заборгованості по відшкодуванню шкоди у розмірі втраченого вантажу у кількості 23,609т у сумі 2874999грн.69коп. за період з 01.06. по 30.06.2011року та з 01.07. по 31.07.2011року у кількості 51,162т у сумі 644039грн.36коп., просив зобов'язати відповідача повернути нафтопродукти 7 найменувань.

Дослідивши надані акти, колегія суддів встановила, що із даних актів не вбачається які саме і яким чином передані нафтопродукти під охорону, в актах не наведено за якими документами здійснено приймання вантажу під охорону, вартість та асортимент прийнятого під охорону вантажу, не надано документів, підтверджуючих незабезпечення схоронності вантажу при його супроводженні шляхом прямування, тому колегія суддів не визнає дані акти належними та допустимими доказами вини відповідача в незбереженні прийнятого під охорону вантажу, в розумінні приписів ст.ст.33, 34 ГПК України.

Позивачем, в позовній заяві наведено сортамент нафтопродуктів, схоронність яких не було забезпечено, однак цей розрахунок ціни позову не підтверджено належними документами, а саме документами які підтверджують його вартість та інше…

14.08.2012року позивачем на вимогу господарського суду надані копії актів приймання-передачі вагоно-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження, копії актів приймання нафтопродуктів вантажоодержувачами та копії актів за формою 5-НП за червень, липень, серпень 2011 року.

Господарським судом розглянуті позовні вимоги про відшкодування шкоди за червень-липень 2011року, тому подані позивачем в матеріали справи акти за серпень 2011року не досліджувались апеляційним господарським судом.

Із пункту 1.2 договору слід, що охорона та супроводження вантажу здійснюється виконавцем з моменту наливу (завантаження) вантажу в пунктах наливу (відвантаження) вантажовідправника, зазначених замовником, до здачі вантажу вантажоодержувачу, за адресою, яка зазначена у залізничній накладній.

У пункті 2.1 договору сторони узгодили, що приймання позивачем під охорону вантажу із визначенням його кількості (маси) здійснюється на естакаді наливу (навантаження) вантажовідправника після його навантаження у вагони.

Порядок визначення кількості (маси) відвантаженого та прийнятого під охорону вантажу наведено у п.2.2 договору, згідно з яким дані показники визначаються спільно з уповноваженими представниками відповідача або вантажовідправника, про що складається акт, а в п.2.4 договору сторони визначили яку інформацію повинен містити акт, та в якому передбачили обов'язок відповідача по складанню акту та в якому зобов'язали третю сторону -вантажовідправника, яка не є стороною за договором, дотримуватись порядку складання відповідних документів за умовами цього договору та передачі вантажів для перевезення залізниці.

Із наданих позивачем актів приймання-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами для охорони та супроводження за умовами договору, вбачається, що цистерни відповідачу під охорону та супроводження передавались з запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправників і представник відповідача у здійсненні перевірки температури, щільності нафтопродуктів, висоти зливу участі не приймав, про що зроблені відповідні відмітки у цих актах.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач неодноразово доводив до позивача листами від 01.06.2011року, 18.06.2011року, 23.06.2011року, 24.06.2011року, 25.06.2011року, 29.06.2011року, 30.06.2011року, що вантажовідправниками не дотримуються при наливі нафтопродуктів у цистерни умови укладеного між ними договору від 01.06.2011 року на охорону та супроводження вантажів, позивачем не забезпечувалась присутність представника відповідача при наливі нафтопродуктів у цистерни.

В порушення п.2.5 договору, згідно з яким передача нафтопродуктів вантажоодержувачу повинна здійснюватись відповідачем за участю представника позивача видача нафтопродуктів проводилась без участі представника позивача, в актах приймання-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами зазначено, що вантаж прибув у цистернах за запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправників, відомостей про те, що при перевезенні не забезпечена схоронність вантажу акти не містять; залізничні накладні, за якими здійснювались перевезення позивачем не надано до позовної заяви, тому дослідити, в якому стані передані спірні цистерни вантажоодержувачам залізницею не можливо.

При наявності даних обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що акти передачі вагоно-цистерн вантажоодержувачам не містять відомостей про наявність вини відповідача у незабезпеченості збереження прийнятого під охорону та супроводження вантажу.

Згідно ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до чинного законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.623 Цивільного кодексу України боржник, якій порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме -наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.623 Цивільного кодексу України.

Сторонами у пункті 3.2.5 договору передбачено право позивача на стягнення з відповідача кількості втраченого вантажу або його вартість, а виконавець зобов'язаний відшкодувати втрачений вантаж або компенсувати замовнику його вартість.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини, приймаючи до уваги те, що позивачем не надано доказів вартості наведених у позовній заяві нафтопродуктів, доказів понесення збитків в пред'явленій до стягнення сумі, а також не доведена вина відповідача, наданими до матеріалів справи документами у виконанні відповідачем неналежним чином зобов'язань за умовами договору від 01.06.2011 року на охорону та супроводження вантажів, колегія суддів вважає висновок господарського суду про доведеність позовних вимог про відшкодування збитків помилковим.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги ті обставини, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача нафтопродуктів у зазначеній в позовній заяві кількості, обсягу та асортименті.

При наявності встановлених апеляційним господарським судом обставин, фактичних обставин справи, колегія суддів вважає висновок господарського суду про задоволення позовних вимог шляхом повернення нафтопродуктів у зазначеному асортименті таким, що не відповідає приписам ст.43 ГПК України, в частині всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, тому дане рішення підлягає скасуванню, приймається нове рішення, яким позовні вимоги залишаються без задоволення.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фараон-2005» м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. у справі № 5009/2808/12 скасувати, прийняти нове рішення.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»м. Київ у задоволенні позову до Приватного підприємства «Фараон-2005» м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору № 046ПЦ від 01.06.2011 року, шляхом повернення наступних нафтопродуктів: бензин автомобільний UNLEADED GASOLINE RON 95 у кількості 7,097 тон; бензин автомобільний А-92 у кількості 8,497 тон; бензин автомобільний А-95 у кількості 23,916 тон; бензин автомобільний не етильований марки А-95 «Premium»(клас В) у кількості 8,015 тон; бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро вид ІІ клас В у кількості 2,629 тон; бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро вид ІІ клас В у кількості 7,789 тон; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С вид ІІ у кількості 16,828 тон відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс»м. Київ на користь Приватного підприємства «Фараон-2005» м. Запоріжжя судовий збір, сплачений при зверненні з апеляційною скаргою у сумі 9315грн.39коп.

Господарському суду Запорізької області, згідно з вимогами ст.ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України, видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 -позивачу

2 -відповідачу

3 -до справи

4 -гос. суду Запорізької області 5 - ДАГС