Постанова

від 03.04.2013 по справі 5009/2808/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 5009/2808/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А., суддівМачульського Г.М. (доповідач), Яценко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012р. у справі№5009/2808/12 Господарського судуЗапорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" доПриватного підприємства "Фараон-2005" провідшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору, шляхом повернення нафтопродуктів

за участю представників

- позивача:Тимчук В.О. (довіреність від 28.01.13р.) - відповідача:Герман І.В. (директор), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" (далі - позивач), вважаючи що відповідачем не забезпечена схоронність вантажу під час його супроводження та передачі отримувачу, посилаючись на положення укладеного договору, та статті 16, 22, 526, 611, 901 Цивільного кодексу України, просило зобов'язати Приватне підприємство "Фараон-2005" (далі - відповідач) відшкодувати шкоду, завдану неналежним виконанням умов договору №046ПЦ від 01.06.2011р., шляхом повернення втрачених нафтопродуктів, а саме: бензин автомобільний UNLEADED GASOLINE RON 95 у кількості 7,097 тон; бензин автомобільний А-92 у кількості 8,497 тон; бензин автомобільний А-95 у кількості 23,916 тон; бензин автомобільний не етильований марки А-95 "Premium" (клас В) у кількості 8,015 тон; бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро вид ІІ клас В у кількості 2,629 тон; бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро вид ІІ клас В у кількості 7,789 тон; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С вид ІІ у кількості 16,828 тон. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за умовами взятих на себе зобов'язань за договором має нести повну матеріальну відповідальність за нестачу вантажу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2012р. (суддя Горохов І.С.) позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шевкова Т.А., судді Бойченко К.І., Чернота Л.Ф.) це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні 06.03.2013р. оголошувалась перерва до 20.03.2013р.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем як замовником, та відповідачем як виконавцем, 01.06.2011 року укладено договір № 046ПЦ за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати замовникові послуги з охорони та супроводження залізничних вагоноцистерн із світлими нафтопродуктами та залізничних вагонів з поліпропіленом.

При цьому судами встановлено, що відповідачем надавались позивачу послуги супроводження та охорони вантажу на підставі вказаного договору, однак місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доказів про неналежне виконання відповідачем цих зобов'язань не надано.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не забезпечена схоронність вантажу під час його супроводження, звернувся у суд з позовом про відшкодування шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору, шляхом повернення вищезазначених нафтопродуктів.

Задовольняючи цей позов місцевий господарський суд своє рішення мотивував тим, що оскільки з актів приймання-передачі вантажу вбачається його нестача, то відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу майнову шкоду шляхом передачі відсутнього (втраченого) вантажу.

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції пославсь на те, що оскільки акти передачі вагоно-цистерн вантажоотримувачам не містять відомостей про наявність вини відповідача у незабезпеченні збереження вантажу, а інших доказів про те, що відповідачем незабезпечена схоронність вантажу позивач не надав, у діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що налив нафтопродуктів у цистерни позивачем в порушення умов укладеного між сторонами договору від 01.06.2011 року на охорону та супроводження вантажів, здійснювався у відсутності представника відповідача. Також встановлено, що відповідач неодноразово звертався до позивача - 01.06.2011р., 18.06.2011р., 23.06.2011р., 24.06.2011р., 25.06.2011р., 29.06.2011р., 30.06.2011р., стосовно порушення таких умов укладеного між ними договору на охорону та супроводження вантажів, вказуючи, що позивачем не забезпечувалась присутність представника відповідача при наливі нафтопродуктів у цистерни.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що в актах приймання-передачі вагонів-цистерн з нафтопродуктами зазначено, що вантаж прибув у цистернах за запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправників, відомостей про те, що при перевезенні не забезпечена схоронність вантажу, акти не містять.

Відтак висновки цього суду щодо відсутності доказів про те, що відповідачем незабезпечена схоронність вантажу, не спростовані.

Між тим, не забезпечивши участь представника відповідача при наливі нафтопродуктів у цистерни, як це передбачено умовами вказаного договору, відсутні правові підстави вважати, що відповідач фактично прийняв для охорони та супроводження вантаж у тому розмірі, який зазначений у супровідних документах.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а статтею 610 цього кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наведених обставин справи вбачається, що відповідач не вчинив такого порушення зобов'язання, яке б призвело, або могло призвести до наслідків, зазначених у позові, а відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2012р. у справі Господарського суду Запорізької області №5009/2808/12 - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.М. Мачульський

О.В. Яценко