Ухвала

від 31.10.2012 по справі 2а-1670/680/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 р.Справа № 2а-1670/680/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудметал»до Кременчуцької об'єднаної податкової інспекції Полтавській області, третя особа -приватне підприємство «Дніпротехенергобуд» про про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб контролюючого органу визнавати договір нікчемним, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Єврометалбуд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Єврометалбуд») звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у посадових осіб контролюючого органу визнавати договір нікчемним, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2012 року № 0000932301/148, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок приватних підприємств в розмірі 242.691 грн., № 0000962301/149, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 240.163,50 грн., № 0001012301/12, відповідно до якого ТОВ "Єврометалбуд" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 12.911 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ про заниження підприємством податку на прибуток за ІІІ - IV квартали 2010 року, І квартал 2011 року, заниження ПДВ за вересень - грудень 2010 року, завищення суми відємного значення ПДВ за січень 2011 року вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями тощо).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.03.2012 року позовні вимоги ТОВ «Єврометалбуд»задоволені частково. Рішеням суду визнано протиправним та скасуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000962301/149 від 19.01.2012 року в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Єврометалбуд" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37.875 грн. 25 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі КОДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду в частині, якою задоволені позовні вимоги ТОВ «Євробудметал»з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог підприємства-позивача в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Кременчуцької ОДПІ у період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єврометалбуд" з питань взаємовідносин з ПП "Дніпротехенергобуд" за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року. Перевірку проведено на підставі направлення від 09.12.2011 року № 5289/005289, відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 09.12.2011 року № 5475 у звязку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 29.09.2011 року № 36768/10 (т. ІІ, а.с. 145, 147).

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 8712/23-309/34958165 від 23.12.2011 року (т. І, а.с. 34-48), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого платником податків занижено податок на прибуток загалом в сумі 197.380 грн. (в т.ч., за ІІІ квартал 2010 року -22.700 грн., за IV квартал 2010 року -157.540 грн., за І квартал 2011 року -16.140 грн.);

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ТОВ "Єврометалбуд" податку на додану вартість загалом в сумі 151.501 грн. (в т.ч., за вересень 2010 року -18.160 грн., за жовтень 2010 року -18.168 грн., за листопад 2010 року -93.772 грн., за грудень 2010 року -21.401 грн.) ;

- п. 198.2, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, наслідком чого стало заниження товариством суми відємного значення ПДВ за січень 2011 року в розмірі 12.911 грн.

На підставі даних висновків акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 19.01.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000932301/148, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобовязання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 242.691 грн. (т. І, а.с. 54);

- № 0000962301/149, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем - податок на додану вартість в розмірі 240 .63 грн. 50 коп. (т. І, а.с. 52);

- № 0001012301/12, на підставі якого ТОВ "Єврометалбуд" зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 12.911 грн. (т. І, а.с. 50).

Приходячи до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Євробудметал»суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) визначалось, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як визначено пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 01.01.2011 року підстави та порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Так, згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 вказаного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням положеннь Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, для отримання права сформувати валові витрати та податковий кредит, платник повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відтак, право на віднесення окремої категорії витрат до валових витрат підприємства та виникнення права платника податку на податковий кредит виникає у суб'єкта господарювання лише внаслідок реально вчинених господарських операцій з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом встановлено, що ТОВ "Єврометалбуд" протягом вересня - грудня 2010 року, січня 2011 року в бухгалтерському та податковому обліку товариства відображено придбання послуг з піскоструйної очистки металу у ПП "Дніпротехенергобуд" (код ЄДРПОУ 36826300).

За наслідками здійснення даних господарських операцій позивачем віднесено до складу валових витрат вартість придбаних послуг в сумі 197.380 грн. та до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, в розмірі 164.412 грн.

Однак, податковим органом під час проведення перевірки субєкта господарювання виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум, внаслідок чого відповідач дійшов висновку щодо заниження платником податків грошових зобовязань зі сплати податку на прибуток та ПДВ.

При цьому, в обґрунтування згаданих доводів податковий ревізор-інспектор посилався на акт позапланової документальної невиїзної перевірки ПП "Дніпротехенергобуд" з питань формування податкових зобовязань та податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за період з 01.06.2010 року по 31.03.2011 року від 24.05.2011 року № 2966/152/23-206/36826300. Зазначав, що перевіркою ПП "Дніпротехенергобуд" не встановлено фактичний рух товарів та операцій з даним товаром по ланцюгу постачання. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що ПП "Дніпротехенергобуд" надавалися податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) без мети реального настання правових наслідків, у звязку з чим договір, укладений позивачем з даним контрагентом, є нікчемним в силу закону.

Відповідно до копії договору від 20.09.2010 року № СФ-8/09, укладеного між ПП "Дніпротехенергобуд" (Виконавець) та ТОВ "Єврометалбуд" (Замовник), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобовязувався за завданням Замовника надати ТОВ "Єврометалбуд" послуги по чистці та порізці металопрокату (т. І, а.с. 60-61).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

З досліджених судом податкових накладних № 51 від 20.09.2010 року (т. І, а.с. 97), № 61 від 30.09.2010 року (т. І, а.с. 100), № 131 від 12.10.2010 року (т. І, а.с. 103), № 132 від 15.10.2010 року (т. І, а.с. 106), № 133 від 25.10.2010 року (т. І, а.с. 109), № 151 від 05.11.2010 року (т. І, а.с. 112), № 193 від 08.11.2010 року (т. І, а.с. 115), № 192 від 11.11.2010 року (т. І, а.с. 118), № 217 від 11.11.2010 року (т. І, а.с. 121), № 194 від 15.11.2010 року (т. І, а.с. 124), № 218 від 16.11.2010 року (т. І, а.с. 127), № 210 від 18.11.2010 року (т. І, а.с. 130), № 219 від 23.11.2010 року (т. І, а.с. 133), № 282 від 02.12.2010 року (т. І, а.с. 136), № 283 від 16.12.2010 року (т. І, а.с. 139), № 301 від 22.12.2010 року (т. І, а.с. 142), № 303 від 27.12.2010 року (т. І, а.с. 145) вбачається, що ці податкові накладні складено з порушенням вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, зокрема, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням ПП "Дніпротехенергобуд" є: 51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Заводський район, вул. Республіканська, 8 (т. І, а.с. 22-29). Разом з тим, у вищевказаних податкових накладних адресу платника податків вказано неповністю, а саме: "51931, г. Днепродзержинск, ул. Республиканская, 8". Крім того, в графі "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" зазначено "пескоструйная чистка поверхности", тоді як відповідно до умов договору від 20.09.2010 року № СФ-8/09 ПП "Дніпротехенергобуд" мали надаватися послуги з чистки та порізки металопрокату. Також, суд зазначає, що вищеперелічені податкові накладні підписано гр. Григор'євим О.В., однак з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що директором ПП "Дніпротехенергобуд" є Григор'єв С.В. (т. ІІ, а.с. 179).

Що стосується копій податкових накладних № 3 від 18.01.2011 року (т. І, а.с. 148), № 2 від 20.01.2011 року (т. І, а.с. 151), № 6 від 20.01.2011 року (т. І, а.с. 154) суд вважає за необхідне вказати, що вони не відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки в них не зазначено вид цивільно-правового договору, невірно вказано номенклатуру постачання товарів (послуг) покупця та прізвище уповноваженої особи ПП "Дніпротехенергобуд", яка їх підписала.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором від 20.09.2010 року № СФ-8/09 позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії замовлень, актів виконаних робіт, рахунків-фактур та платіжних доручень (т. І, 62-96, 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 137-138, 140-141, 143-144, 146-147, 149-150, 152-153, 155-162), а також копії замовлень на адресу ПП "Дніпротехенергобуд" від 08.09.2010 року вих. № 31/10, від 15.09.2010 року вих. № 34/10, від 18.09.2010 року вих. № 37/10, що містять посилання на договір від 20.09.2010 року № СФ-8/09, тобто, фактично складені ТОВ "Єврометалбуд" до укладення договору (т. І, а.с. 62-64) та, які не містять відміток про отримання їх виконавцем.

Надаючи оцінку зазначеним доказам та твердженням позивача стосовно того, що послуги з очистки металопрокату ним придбавалися з метою продажу даного металопрокату ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ та ВАТ "Рейл", послуги по очистці металопрокату виконавцем надавалися безпосередньо за адресою вказаних товариств, суд зазначає, що окремі замовлення містять неточності щодо кількості та виду металопрокату переданого на очистку, а в подальшому - проданого ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ, ВАТ "Рейл". Зокрема, відповідно до замовлення від 01.12.2010 року вих. № 67/10 позивачем на очистку передано лист 4 мм в кількості 12,790 тон, а згідно з податковою накладною № 103 від 01.12.2010 року ХК "АвтоКрАЗ" у формі ВАТ продано лист 3,9 мм ст 09Г2С кількістю 12,79 тон (т. І, а.с. 82; т. ІІ, а.с. 2).

Також про те, що за твердженням позивача послуги з очистки металопрокату надавалися безпосередньо ПП "Дніпротехенергобуд", однак відповідних доказів в обґрунтування таких тверджень не надано.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ПП "Дніпротехенергобуд" фактично не могло надати послуги з очистки листів металопрокату зважаючи на строки виконання таких послуг (один день), обєм переданих на очистку матеріалів, що в деяких випадках складав 20 і більше тон металопрокату, відстань між місцезнаходженням третьої особи (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) та місцем надання таких послуг (м. Кременчук Полтавської області, м. Малин Житомирської області).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт надання ПП "Дніпротехенергобуд" послуг з піскоструйної очистки металопрокату ТОВ "Єврометалбуд". Вищевикладене в своїй сукупності, в свою чергу, свідчить про нікчемність договірних зобовязань між сторонами, оскільки в ході судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів виконання сторонами умов вищезгаданого договору, суд дійшов висновку, що такий договір є нікчемним в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. А вищезазначене є свідченням правомірності висновків Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 198.2, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України.

При цьому судом обґрунтовано не прийняті до уваги посилання позивача на оплату послуг (копії платіжних доручень т. І, а.с. 157-162), оскільки окремо від інших обставин факт перерахування коштів з розрахункового рахунку ТОВ «Єврометалбуд»на рахунок ПП «Дніпротехенергобуд» не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобовязань.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, податковий орган зазначає, що приписи ст. 123 Податкового кодексу України чітко визначають підставу застосування до платника податків штрафної санкції у розмірі 50% - визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання повторно протягом 1095 днів. Відтак, на думку апелянта, податкове повідомлення рішення № 0000962301/149 від 19.01.2012 року в частині донарахування ТОВ "Єврометалбуд" штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37.875,25 грн. є законним.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

•при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50 %) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Такі обставини судам першої та апеляційної інстанції податковим органом не наведені.

Посилання апелянта на те, що КОДПІ 29.04.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004112301, яким ТОВ "Єврометалбуд" за вчинення порушень пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму грошового зобовязання за платежем "податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" в розмірі 300 698 грн. (в т.ч., 240 558 грн. - основний платіж, 60 140 грн. - штрафні (фінансові) санкці) й, таким чином, порушення, описані в акті перевірки № 8712/23-309/34958165 від 23.12.2011 року платником податків вчинено повторно, колегія суддів відхиляє, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що повторним для цілей застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України є ті визначення податкових зобовязань, що мали місце з 1 січня 2011 року за протиправні діяння, вчинені з 1 січня 2011 року.

Відтак, в даному випадку відсутня повторність вчинення платником податків порушення вимог податкового законодавства, адже порушення, виявлене контролюючим органом в грудні 2011 року, фактично допущено позивачем в 2010 році, тобто, до набрання чинності Податковим кодексом України.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині, якої задоволені позовни вимоги ТОВ «Єврометалбуд»та скасуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ за № 0000962301/149 від 19.01.2012 року в частині донарахування платнику податків штрафних (фінансових) санкцій в сумі 37 875,25 грн.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області -залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя - Л.В. Мельнікова

Судді З.Г. Подобайло

А.М. Григоров