Рішення

від 25.12.2012 по справі 5020-366/2012-1198/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року справа № 5020-366/2012-1198/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О. , розглянувши матеріали справи:

за позовом Споживчого товариства „Весна" Бахчисарайського РайСТ,

ідентифікаційний код 32468554

(98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Будьонного, 19)

до Обслуговуючого кооперативу

„Дачно-будівельний кооператив „Сонячний",

ідентифікаційний код 35483355

(99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, 3, кв. 32)

про визнання договору недійсним,

Представники сторін:

позивач (Споживче товариство „Весна" Бахчисарайського РайСТ) - Піманов А.А. - представник, довіреність № 1 від 05.03.2012; Сергеєв В.О. - представник, довіреність № 2 від 12.12.2012;

відповідач (Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний") - Долованюк Т.С. - представник, довіреність б/н від 23.04.2012; Митько А.К. - представник, довіреність б/н від 01.12.2012.

Обставини справи:

02.04.2012 Споживче товариство „Весна" Бахчисарайського РайСТ (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 02.07.2007.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 203, 215, 1130, 1131, 1133 Цивільного кодексу України, обґрунтовані невідповідністю вказаного договору вимогам чинного законодавства. По-перше, як вказує позивач, сторонами не були визначені внески та частки сторін у спільну діяльність, оскільки акт оцінки та розподілу часток, який є невід'ємною частиною Договору, сторонами не підписувався; по-друге, зазначений договір не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку у податкових органах; по-третє, на час укладення договору державну реєстрацію відповідача як юридичної особи ще не було здійснено, а тому останній не набув цивільної правоздатності та не міг укладати оспорюваний договір.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 30.05.2012 /том 1, арк. с. 74-79/, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 /том 1, арк. с. 128-130/, позовні вимоги СТ „Весна" задоволено повністю: визнано недійсним укладений між сторонами Договір про спільну діяльність б/н від 02.07.2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2012 рішення господарського суду міста Севастополя від 30.05.2012 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя /том 1, арк. с. 153-158/.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що місцевим та апеляційним господарськими судами не досліджено питання щодо моменту виникнення договірних відносин між сторонами, зважаючи на повну відповідність коду юридичної особи на печатці, якою скріплено оспорюваний договір, коду, зазначеному у свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи відповідача.

При новому розгляді справи сторонами на вимогу суду надані письмові пояснення по суті спору, з урахуванням викладеного в постанові Вищого господарського суду України /том 2, арк. с. 28, 29-30, 33-34/.

Зокрема, позивач доповнив первинні підстави позову новими обставинами, зазначивши, що спірний Договір про спільну діяльність був укладений без наміру створити обумовлені ним наслідки, оскільки на час фактичного укладення цього договору об'єкт будівництва вже був побудований /том 2, арк. с. 33-34/.

Відповідач вказав на те, що зазначена в оспорюваному позивачем Договорі дата - 02.07.2007 - є технічною опискою, адже договірні зобов'язання між сторонами виникли не раніше 23.10.2007 (дата видачі відповідачу дозволу на виготовлення круглої печатки, якою скріплено спірний Договір). Стосовно виконання пункту 6.1 оскаржуваного Договору, за яким вклади та частки сторін визначаються відповідно до Акта оцінки та розподілу часток, який є невід'ємною частиною договору, відповідач зазначив, що такий акт дійсно не підписувався сторонами. Проте, на думку відповідача, відсутність Акта оцінки та розподілу часток як окремого додатку до Договору, не може бути підставою для визнання цього Договору недійсним, оскільки такий розподіл знайшов своє відображення в самому Договорі, а саме, у його розділі 8 /том 2, арк. с. 28, 29-30/.

У засіданні суду 15.11.2012 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 04.12.2012, яку було продовжено до 18.12.2012, а потім - до 24.12.2012.

В судовому засіданні 15.11.2012 - 24.12.2012 представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення підстав позову /том 1, арк. с. 52-54/ та письмових поясненнях по суті спору /том 2, арк. с. 33-34/.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в апеляційній /том 1, арк. с. 85-88/ та касаційній /том 1, арк. с. 141-144/ скаргах та письмових поясненнях по суті спору /том 2, арк. с. 28, 29-30/. Зокрема відповідач зазначив, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2009 у справі № 2-22/1576-2009 за спільним позовом сторін до Углівської сільської ради про визнання права власності встановлено, що спірний об'єкт нерухомості був побудований коштами позивачів, які набули на нього право власності як на нову річ згідно з частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України, що передбачено в оспорюваному договорі про спільну діяльність. Цей факт, на переконання відповідача, не потребує повторного доведення при розгляді даної справи.

Також відповідач вважає, що сама подача сторонами спільної позовної заяви свідчить про те, що у кожної зі сторін договору було вільне волевиявлення; що оспорюваний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених; що у сторін договору не виникало жодних сумнівів щодо дійсності цього правочину.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Споживчим товариством „Весна" Бахчисарайського РайСТ в особі голови правління товариства Бур'янова Г.Є. та Обслуговуючим кооперативом „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" в особі голови кооперативу Рєзанова А.М. підписано текст договору про спільну діяльність, який датовано 02.07.2007 (далі - Договір) /том 1, арк. с. 7-9; том 2, арк. с. 31-32/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору сторони зобов'язались шляхом об'єднання своїх зусиль та майна, яке належить сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення спільної господарської мети - будівництва та введення до експлуатації двоповерхової будівлі з мансардою (далі - Будівля, Нова будівля), розташованої за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Углове, вул. Набережна, 19.

Розділом 3 Договору на Споживче товариство „Весна" Бахчисарайського РайСТ покладено низку обов'язків, серед яких: укладення договору підряду з будівельною організацією (Підрядником) на будівництво Будівлі; здійснення фінансування будівництва Будівлі за Договором підряду з будівельною організацією; при необхідності участь спільно з Обслуговуючим кооперативом „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" в отриманні дозволів, необхідних для здійснення будівництва.

На Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" також покладено певні обов'язки, основні з яких закріплені у розділі 4 Договору, зокрема: здійснювати пошуки та відбір будівельної організації для будівництва Будівлі на найбільш вигідних умовах; сприяти Споживчому товариству „Весна" Бахчисарайського РайСТ в отриманні усіх необхідних для будівництва Будівлі документів, відповідних дозволів на початок будівельних робіт.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що внески та частки сторін визначаються згідно з Актом оцінки та розподілу часток, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Розподіл результатів спільної діяльності регламентований сторонами у розділі 8 Договору.

Так, відповідно до пункту 8.1 Договору, після закінчення будівництва Будівлі право власності на об'єкти, що входять до складу Нової будівлі розподіляються наступним чином:

Споживче товариство „Весна" Бахчисарайського РайСТ (позивач) стає власником 90% Будівлі, що складається з наступних приміщень у Новій будівлі, згідно з поповерховою експлікацією:

- перший поверх: номери приміщень: № 1 (площа 215,2 м 2 ), № 16 (площа 6,5 м 2 ), № 17 (площа 8,6 м 2 ), № 18 (площа 35,1 м 2 ), № 19 (площа 172,4 м 2 ), № 20 (площа 5,6 м 2 );

- другий поверх: номери приміщень: № 21 (площа 284,1 м 2 ), № 22 (площа 20,8 м 2 ), № 23 (площа 18,7 м 2 ), № 24 (площа 20,8 м 2 ), № 25 (площа 18,8 м 2 ), № 26 (площа 20,8 м 2 ), № 27 (площа 18,8 м 2 ), № 31 (площа 20,2 м 2 ), № 32 (площа 16,3 м 2 ), № 33 (площа 3,9 м 2 ), № 34 (площа 18,8 м 2 ), № 35 (площа 18,9 м 2 ), № 36 (площа 21,0 м 2 );

- мансардний поверх: номери приміщень: № 37 (площа 483,6 м 2 ) (підпункт 8.1.1 пункту 8.1 Договору).

Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" (відповідач) стає власником 10% Будівлі, що складається з наступних приміщень у Новій будівлі, згідно з поповерховою експлікацією:

- перший поверх: номери приміщень: № 2 (площа 14,4 м 2 ), № 3 (площа 2,4 м 2 ), № 4 (площа 14,4 м 2 ), № 5 (площа 2,4 м 2 ), № 6 (площа 14,4 м 2 ), № 7 (площа 2,4 м 2 ), № 8 (площа 14,4 м 2 ), № 9 (площа 2,4 м 2 ), № 10 (площа 14,4 м 2 ), № 11 (площа 2,4 м 2 ), № 12 (площа 5,5 м 2 ), № 13 (площа 1,6 м 2 ), № 14 (площа 1,6 м 2 ), № 15 (площа 4,0 м 2 );

- другий поверх: номери приміщень: № 28 (площа 16,1 м 2 ), № 29 (площа 3,9 м 2 ), № 30 (площа 19,9 м 2 ) (підпункт 8.1.2 пункту 8.1 Договору).

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами власних зобов'язань за цим Договором.

Як зазначено вище, Договір підписано керівниками Споживчого товариства „Весна" Бахчисарайського РайСТ (позивач) та Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" (відповідач), підписи скріплено печатками, причому на печатках зазначено ідентифікаційні коди сторін договору - юридичних осіб.

Вважаючи вказаний Договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання цього Договору недійсним.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач, серед іншого, зазначив, що Договір про спільну діяльність від 02.07.2007, в порушення пункту 4.12 розділу 4 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 (далі - Порядок), не був зареєстрований в податкових органах.

Суд відхиляє наведені доводи позивача з наступних підстав.

Дійсно, в силу положень підпункту 4.12.3 пункту 4.12 розділу 4 Порядку, який був чинним до 13.01.2011, договори, оподаткування спільної діяльності яких здійснюється відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", підлягають взяттю на облік в органах державної податкової служби. В органах державної податкової служби не обліковуються договори про спільну діяльність, які не відповідають положенням підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку в органах державної податкової служби та виконує обов'язки платника податків самостійно.

На запити суду від Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя та Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України надійшли листи-відповіді, з яких убачається що оспорюваний Договір про спільну діяльність б/н від 02.07.2007 на обліку у податкових органах не перебуває /том 1, арк. с. 46, 60/.

Утім, чинне законодавство України не встановлює недійсність правочину як наслідок недотримання його сторонами відповідного порядку, зокрема, порядку взяття на облік податковими органами договору про спільну діяльність.

Також позивач вказує на те, що Договір про спільну діяльність, який підписаний головою кооперативу Рєзановим А.М. та скріплений круглою печаткою кооперативу, датований 02.07.2007, в той час як сам Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" зареєстрований лише 22.10.2007, а дозвіл на виготовлення печатки видано кооперативу 23.10.2007.

Наведені обставини знайшли своє документальне підтвердження під час розгляду справи.

Так, Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" утворений згідно з рішенням засновників від 07.10.2007, оформленим протоколом № 1 /том 2, арк. с. 9/. Державну реєстрацію юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" проведено 22.10.2007, що підтверджується відповідною відміткою на титульному аркуші Статуту кооперативу /том 2, арк. с. 11/; свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи /том 1, арк. с. 97-98; том 2, арк. с. 10/ та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 1, арк. с. 33-34; 55-56/.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" не має правопопередників, а ідентифікаційний код присвоюється юридичній особі під час її державної реєстрації.

Порядок видачі, продовження й припинення дії та анулювання дозволів на відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів визначено відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.01.1999 № 17, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28.04.1999 за № 264/3557, яка була чинною до 21.02.2011 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 3.1.8 вказаної Інструкції, органи внутрішніх справ на зворотному боці оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію, іншого документа, який свідчить про легалізацію, а для професійних спілок та організацій професійних спілок - довідки про включення до Єдиного державного реєстру, який подається до органів внутрішніх справ при отриманні дозволу, ставлять штамп про видачу дозволу на право виготовлення певної кількості печаток і штампів, який засвідчується підписом працівника дозвільної системи і скріплюється печаткою з відбитком „Дозвільна система", після цього документ повертається його власнику.

Як убачається з матеріалів справи, на зворотному боці свідоцтва про державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" міститься штамп Дозвільної системи УМВС України в м. Севастополі щодо видачі відповідачеві дозволу № 2455 від 23.10.2007 на право виготовлення однієї круглої печатки та одного штампу /том 1, арк. с. 97-98; том 2, арк. с. 10/. На запит суду щодо надання зразків круглої печатки та штампу Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" Відділ профілактики правопорушень УМВС України в м. Севастополі відповів, що термін зберігання відповідної документації закінчився /том 1, арк. с. 66/. Отже, дата проставлення відбитку печатки на оспорюваному Договорі не може бути раніше 23.10.2007 (дата видачі дозволу).

Водночас, і сам текст Договору не міг бути викладений раніше 22.10.2007 (дата державної реєстрації відповідача), оскільки вже містив ідентифікаційний код відповідача, що був присвоєний при його державній реєстрації 22.10.2007.

Судом досліджені обидва примірники Договору б/н від 02.07.2007 про спільну діяльність /том 1, арк. с. 7-9 - примірник позивача; том 2, арк. с. 31-32 - примірник відповідача/ та жодних розбіжностей між ними не виявлено. При цьому встановлено, що якоїсь іншої дати підписання/складання Договору, окрім тієї, що зазначена на початку - 02.07.2007 - Договір не містить.

З урахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку про те, що оспорюваний Договір про спільну діяльність, не зважаючи на вказану в ньому дату 02.07.2007, фактично був укладений не раніше 23.10.2007.

Відповідно до частини першої статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно зі статтею 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (ст. 1133 ЦК України).

Судом установлено, що передбачений розділом 6 Договору Акт оцінки та розподілу часток не складався та сторонами не підписувався. Утім, відсутність цього Акта не має наслідком недійсність самого Договору про спільну діяльність.

Заперечуючи проти доводів позивача відповідач зазначив, що розподіл часток знайшов своє відображення в іншому розділі Договору - розділі 8.

Суд не може погодись із такими доводами відповідача, оскільки в розділі 6 Договору йде мова про визначення внесків та часток Сторін при укладенні Договору, в той час як у розділі 8 визначаються частки кожної зі Сторін Договору після завершення будівництва Будівлі. До того ж, в розділі 8 Договору відсутня будь-яка оцінка внесків та часток.

Натомість, суд звертає увагу на наступні обставини.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2008 у справі № 2-22/9986-2008 за позовом Углівської сільської Ради до Бахчисарайського районного споживчого товариства (до складу якого входить Споживче товариство „Весна" - пункт 4 Статуту Споживчого товариства „Весна" Бахчисарайського райСТ /том 1, арк. с. 11-32/), за участю третьої особи - Споживчого товариства „Весна", про визнання права власності припиненим, встановлені такі факти:

- Бахчисарайське районне споживче товариство є [тепер вже було] власником нерухомого майна - одноповерхової будівлі кафе „Волна", що знаходиться за адресою: вул. Набережна, 19, с. Углове, Бахчисарайський район, АР Крим;

- внаслідок пожежі, що сталась 25.06.2007, будівлю кафе „Волна" було знищено;

- на підставі договору підряду, укладеного між Споживчим товариством „Весна" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Капітель Плюс", на земельній ділянці, яка розташована за адресою: вул. Набережна, 19, с. Углове, Бахчисарайський район, АР Крим, здійснено будівництво нового будинку - двоповерхової будівлі з мансардою;

- будівництво вказаного будинку здійснено за кошти Споживчого товариства „Весна" у встановленому законом порядку та з дозволу Углівської сільської ради.

За результатами вирішення спору позов Углівської сільської Ради задоволено; право власності Бахчисарайського районного споживчого товариства на одноповерхову будівлю (кафе „Волна") за адресою: вул. Набережна, 19, с. Углове, Бахчисарайський район, АР Крим, визнано припиненим у зв'язку зі знищенням майна /том 2, арк. с. 25-27/.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2009 у справі № 2-22/1576-2009 за позовом Споживчого товариства „Весна" та Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" до Углівської сільської ради про визнання права власності /том 1, арк. с. 91-92/, зокрема, встановлені наступні факти:

- внаслідок пожежі, що відбулась 25.06.2007, будівля кафе „Волна" була знищена;

- Кримським республіканським підприємством „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" 03.12.2008 була проведена інвентаризація будівлі [літ. „И"], про що складений технічний паспорт.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, для надання фактам преюдиціального значення потрібно, щоб суб'єктний склад учасників співпадав.

Натомість у справі, що розглядається, інший склад учасників, ніж у справі № 2-22/9986-2008 (Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" не є стороною у справі господарського суду АР Крим, а Углівська сільська рада - не є учасником даного судового процесу) та у справі № 2-22/1576-2009 (Углівська сільська рада не стороною у даній справі), тому наведені вище факти не є преюдиціальними.

Проте, Пленум Вищого господарського суду України в абзаці третьому пункту 2.6 своєї постанови № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив наступне. Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів.

Зважаючи на викладене, та з урахуванням інших обставин справи суд вважає можливим взяти до уваги викладене у рішеннях господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2008 у справі № 2-22/9986-2008 та від 13.04.2009 у справі № 2-22/1576-2009, тим більше, що зазначені обставини узгоджуються з іншими доказам, які є в матеріалах справи.

Так, 02.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Капітель Плюс" та Споживчим товариством „Весна" укладено Договір підряду № 786, предметом якого є реконструкція кафе „Волна" та гуртожитку в с. Углове, вул. Набережна, 19 /том 1, арк. с. 122/.

Відповідно до пункту 5.1.1 Договору на Підрядника (ТОВ „Фірма „Капітель Плюс"), серед іншого, покладено обов'язок власними силами виконати всі роботи в обсязі та у строки, передбачені цим Договором, та здати роботи Замовнику у стані, що відповідає проектній документації, а також ГОСТам, ТУ, ДБН. В свою чергу, згідно з пунктом 5.2.3 Договору Замовник (Споживче товариство „Весна") зобов'язаний, зокрема, оплатити Підряднику роботу, передбачену розділом 1 цього Договору.

03.12.2008 Кримським республіканським підприємством „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" була проведена первинна інвентаризація домоволодіння № 19 по вул. Набережна, с. Углове, Бахчисарайський район, АР Крим, в тому числі спірної будівлі літ. „И" (І поверх, ІІ поверх, мансарда), зі складанням технічного паспорта /том 2, арк. с. 39-70/.

Як убачається з технічного паспорта, домоволодіння № 19 по вул. Набережна у с. Углове належало Бахчисарайському районному споживчому товариству на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно з розпорядженням Бахчисарайської районної державної адміністрації № 214-р від 13.04.2000 /том 2, арк. с. 43/.

Також відповідно до технічного паспорта, І поверх будівлі літ. „И" включає в себе приміщення з № 1 по № 20; ІІ поверх - приміщення з № 21 по № 36, мансарда - приміщення № 37 /том 2, арк. с. 64-70/, причому площа вказаних приміщень повністю відповідає площі цих приміщень, зазначених в розділі 8 Договору б/н від 02.07.2007 про спільну діяльність.

З наведеного можна зробити висновок, що на час укладення оспорюваного Договору Сторонам були достеменно відомі номери та площі приміщень №№ 1-37 будівлі літ. „И", що розташована за адресою: вул. Набережна, 19, с. Углове, Бахчисарайський район, АР Крим.

А зважаючи на те, що конкретні площі вказаних приміщень та їх нумерація були встановлені лише за результатами технічної інвентаризації, яку проведено 03.12.2008, Договір б/н про спільну діяльність фактично складений не раніше цієї дати, тобто не раніше 03.12.2008.

За викладених обставин, доводи позивача про те, що на час укладення спірного Договору Обслуговуючий кооператив „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" не набув цивільної правоздатності (стаття 91 Цивільного кодексу України), не відповідають фактичним обставинам справи.

Таким чином, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 25.09.2012, які в силу вимог статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд встановив момент виникнення договірних відносин між сторонами - не раніше 03.12.2008.

14.08.2009 на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2009 у справі № 2-22/1576-2009 здійснено державну реєстрацію права власності на приміщення №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 15, 28, 29, 30 в літ. „И" - за обслуговуючим кооперативом „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний"; що підтверджено Витягом з Державного реєстру прав власності на нерухомість /том 1, арк. с. 120/; приміщення №№ 1, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 в літ. „И" - за Споживчим товариством „Весна" /том 2, арк. с. 43/.

Водночас суд зазначає, що твердження відповідача стосовно встановлення рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2009 у справі № 2-22/1576-2009 факту будівництва спірного об'єкта нерухомості коштом відповідача є помилковим.

По-перше, цей факт не є преюдиціальним, адже, як вказано вище, процесуальний склад учасників не є тотожним.

По-друге, згідно з абзацом четвертим пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Як убачається зі змісту судового рішення від 13.04.2009, твердження про те, що об'єкт нерухомості побудований коштами позивачів [в тому числі - Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний"], не є фактом, встановленим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим. В даному випадку суд навів доводи Углівської сільської ради, викладені нею у відзиві на позов /том 1, арк. с. 91 - зворотний бік, другий абзац знизу/.

По-третє, висновок про те, що будівництво спірного об'єкта здійснювалось, серед іншого, коштом відповідача, не підтверджено належними та допустимими доказами та взагалі суперечить умовам Договору про спільну діяльність, зокрема, його пункту 3.1.2, відповідно до якого фінансування будівництва Будівлі за договором підряду із будівельною організацією є обов'язком позивача (Споживче товариство „Весна" Бахчисарайського райСТ).

Стосовно доводів позивача про те, що спірний Договір був укладений без наміру створити обумовлені ним наслідки, суд зауважує на наступному.

Як установлено судом, метою Договору про спільну діяльність, було будівництво Нової двоповерхової будівлі з мансардою, розташованої за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Углове, вул. Набережна, 19 (пункт 1.1 Договору).

Утім, станом на час фактичного укладення оспорюваного Договору (не раніше 03.12.2008) об'єкт будівництва вже був створений та проведено його технічну інвентаризацію, що підтверджено, серед іншого, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.11.2008 у справі № 2-22/9986-2008 /том 2, арк. с. 25-27; 39-70/.

За загальним правилом припинення зобов'язань, встановленим статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи з мети спільної (сумісної) діяльності, однією з підстав для припинення зобов'язань за договором про спільну діяльність є досягнення мети спільної діяльності, передбаченої таким договором. Такий висновок повністю відповідає позиції, викладеній в пункті 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/302 від 28.04.1995 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність", згідно з яким договір про сумісну (спільну) діяльність припиняється після досягнення мети сумісної (спільної) діяльності.

В той же час, загальні принципи виникнення, зміни та припинення зобов'язань, які встановлюються Цивільним кодексом України, передбачають можливість набуття, здійснення та зміни суті договірних цивільних прав та обов'язків лише на майбутнє, тобто з моменту досягнення відповідної домовленості сторін у певній формі.

Таким чином, зобов'язання позивача та відповідача за Договором про спільну діяльність від 02.07.2007 припинились у зв'язку з досягненням мети спільної діяльності його сторін - побудови Нової будівлі, будівництво якої було завершено до складення тексту самого Договору та до його підписання сторонами.

Наведене підтверджує той факт, що спірний Договір укладено без наміру створити обумовлені ним наслідки, тобто є фіктивним правочином.

Підстави недійсності правочину як способу захисту цивільного права зазначені у статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними", яке є чинним на теперішній час, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони й інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, статтею 203 Цивільного кодексу України запроваджена норма, в якій закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

З огляду на положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України недійсність правочину може бути обумовлена, зокрема, відсутністю спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин, тобто правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, визнається судом недійсним.

Зазначені вище факти та висновки у сукупності свідчать про те, що спірний Договір про спільну діяльність не відповідає вимогам закону, що в силу статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За викладених обставин, Договір про спільну діяльність від 02.07.2007, укладений між Споживчим товариством „Весна" Бахчисарайського РайСТ та Обслуговуючим кооперативом „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" не раніше 03.12.2008, підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. Таким чином, сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 073,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про спільну діяльність від 02.07.2007, укладений між Споживчим товариством „Весна" Бахчисарайського РайСТ та Обслуговуючим кооперативом „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний".

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу „Дачно-будівельний кооператив „Сонячний" (ідентифікаційний код 35483355; 99003, м. Севастополь, вул. Комуністична, буд. 3, кв. 32) на користь Споживчого товариства „Весна" Бахчисарайського РайСТ (ідентифікаційний код 32468554; 98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Будьонного, 19) витрати по сплаті судового збору у сумі 1 073,00 грн (одна тисяча сімдесят три грн 00 коп.).

Повне рішення складено 02.01.2013.

Суддя (підпис) В.О. Головко