Рішення

від 24.12.2012 по справі 5016/2110/2012(16/99)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р. Справа № 5016/2110/2012(16/99)

м. Миколаїв

за позовом: приватного підприємства «Шанс-Н»(54034, м. Миколаїв, вул. Будівельників, 14/2), ЄДРПОУ 33250665

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Авто»(54025, м. Миколаїв, вул. Берегова, 45), ЄДРПОУ 32508214

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: УДАІ УМВС України в Миколаївській області (54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1 Б)

про: повернення майна з чужого незаконного володіння

суддя В.Д. Фролов

за участю представників сторін

від позивача: Гриненко І.І. за довіреністю

Бахарева Т.В. за довіреністю

Червак М.П. -директор

від відповідача:

від третьої особи:

в засіданні приймає участь:

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.12.2012 р. о 10 год. 20 хв.

Приватне підприємство «Шанс-Н»звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс-Авто», про повернення майна з чужого незаконного володіння, а саме автонавантажувача моделі М-4081; Ключів запалення від автонавантажувача; Вишки саморобної, металевої. Крім того, просить стягнути з ТОВ «Люкс - Авто»на користь ПП «Шанс-Н»судовий збір в сумі 1 609,50 грн. та витрати за послуги адвоката в сумі 2 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на ст. ст. 317, 321, 386, 1212, 1213 ЦК України, вказує на те, що спірне майно набуто позивачем на підставі договору купівлі-продажу та вилучено УМВС України у ПП «Шанс-Н»в рамках кримінальної справи, порушеної 09.02.2010 р. на підставі ст. ст. 286, 272 КК України відносно гр. Червака М.П., в якості речових доказів. Вилучене майно передано на зберігання на спеціальний автомобільний майданчик ТОВ «Люкс-Авто».Постановою Ленінського районного суду від 23.03.2012 р. кримінальну справу відносно гр. Червака М.П. закрито, як вказує позивач, арешт з майна знято та постановлено майно (речові докази) повернути гр. Черваку М.П.

Позивач звернувся до відповідача із листом-вимогою за вих. № 91 від 25.06.2012 р. та копією постанови суду від 23.03.2012 р. і отримав усну відмову на видачу майна, що стало підставою для звернення до господарського суду із позовом.

Заявою за вих. № 145 від 09.11.2012 р. позивач уточнив позовні вимоги. З посиланням на те, що представниками ПП «Шанс-Н»було виявлено, що автонавантажувач та вишка металева відсутні на території спеціального майданчика за адресою м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 7, вказує, що існує небезпека, що Відповідач можливо не зможе повернути майно в натурі. У відповідності до ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Заявлені позовні вимоги Позивач повністю підтримує та вважає за необхідне уточнити позовні вимоги, просить у випадку неможливості повернення в натурі майна Автонавантажувача моделі М-4081; Вишки саморобної, металевої - стягнути з ТОВ «Люкс-Авто»на користь ПП «Шанс -Н»вартість майна 33 000,00 грн.

Розгляд справи судом відкладався до 21.11.2012 р. у зв'язку із нез'явленням представника відповідача у судове засідання.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.12.2012 р. о 14 год. 00 хв. для надання необхідних матеріалів.

Представник позивача заявою від 04.12.2012 р. за вих. № 168 уточнив позовні вимоги, а саме просить: зобов'язати ТОВ «Люкс - Авто»повернути ПП «Шанс -Н»майно: 1) Автонавантажувач моделі М-4081 вартістю 30000,00 (тридцять тисяч гривен 00 коп.).; 2) Вишку саморобну, металеву вартістю 3000,00 грн. (три тисячі гривен 00 коп.); стягнути з ТОВ «Люкс - Авто»на користь ПП «Шанс-Н»судовий збір в сумі 1 609,50 грн. та витрати за послуги адвоката в сумі 2 000,00 грн., які підтримує у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання від 18.12.2012 р. за вих. № 1812-1/12 про проведення судового засідання без участі представника. Після перерви у судовому засіданні 18.12.2012 р. в судове засідання 24.12.2012 р. не з'явився, причини повторного нез'явлення у судове засідання суду не повідомив.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву. Позовні вимоги заперечує.

Вказує, що позивачем у справі визначено юридичну особу -ПП «Шанс»щодо якої Ленінський районний суд м. Миколаєва ніяких рішень не приймав, а гр. Червак М.П. не є позивачем у справі.

Спірне майно зберігається відповідачем правомірно відповідно до ст. 79 КПК України, а отже застосування до правовідносин між сторонами положень глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є неможливим.

Відповідно до ст. 81 КПК України питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду.

Відповідно до ст. 91 КПК України витрати на зберігання речових доказів відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст. 93 КПК України, якщо підсудний буде визнаний винним але звільнений від покарання, суд має право покласти на нього судові витрати.

Отже, Ленінський районний суд при прийнятті Постанови та вирішенні питання стосовно речових доказів мав також вирішити питання стосовно судових витрат, які в даному випадку за рішенням суду покладаються або на підсудного або покриваються за рахунок держави.

В будь якому разі, ці витрати відшкодовуються особі яка зберігала речові докази.

Приймаючи Постанову по кримінальній справі, Ленінський районний суд не вирішив питання стосовно розподілу судових витрат (а саме витрат на зберігання речових доказів). Разом з тим, покриття витрат за рахунок держави можливо лише при наявності судового рішення з цього питання. Обвинувачений Червак М.П., отримавши Постанову суду та будучі ознайомлений з нею, перед судом питання стосовно судових витрат не порушував, що є мовчазною згодою на їх покриття за його рахунок.

Враховуючи, що відповідач не є учасником кримінального процесу, він не може звернутись до Ленінського суду з заявою про вирішення питання стосовно судових витрат. Однак з іншого боку,

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, якщо позивач вважає себе власником спірного майна, та враховуючи, що Ленінським судом витрати по зберіганню речових доказів на державу не покладені, вони мають бути відшкодовані особою, яка вважає себе власником майна.

Застосування ст.ст. 1212, 1213 ЦК України в даному випадку взагалі є неможливим, оскільки майно зберігається відповідачем на підставі рішення суб'єкта владних повноважень - слідчого органу, а отже зберігання майна є правомірним, відтак відсутня протиправна поведінка відповідача.

Більш того, якщо навіть припустити що до даних правовідносин можливо застосовувати положення глави 83 ЦК України, то відповідно до ст.1214 ЦК України позивач все одно повинен відшкодувати відповідачу витрати на зберігання свого майна.

Крім того, Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу (правовстановлюючого документу) стосовно того, що він є власником спірного майна.

Надані позивачем докази витрат на допомогу адвоката також не є належними та допустимими (договір з адвокатом, видатковий касовий ордер на 2000 грн.), оскільки з них не вбачається що адвокат надавав позивачу допомогу саме по цій справі та отримані кошти в розмірі 2000 грн. стосуються його послуг саме по цій справі.

Майно позивача знаходиться на зберіганні відповідача як речовий доказ по кримінальній справі з 09.02.2010р. по теперішній час. Відтак відповідачем понесені відповідні витрати в зв'язку зі зберіганням цього майна. Відповідно до розрахунку вартості послуг вартість зберігання однієї одиниці автотранспортної техніки у відповідача складає 20 грн. за 1 сутки. Таким чином, витрати відповідача на зберігання майна склали: 20грн. х 970 днів = 19400грн.

Більш того, відповідно до ст. 79 КПК України позивач, у випадку якщо він дійсно є власником майна, міг звернутись до слідчого органу або суду з клопотанням передати йому на

відповідальне зберігання це майно з метою уникнення витрат на його зберігання. Але майже за 3 роки цього не зробив що беззаперечно доводить той факт що позивача влаштовувало зберігання його майна у відповідача, і він згоден був нести витрати на його зберігання.

Відповідач також зазначає, що судові витрати (до яких відносяться витрати на зберігання речових доказів) відповідно до Закону (ст. 93 КПК України) можуть бути покладені або на підсудного або на Державу, відповідач не повинен нести ці витрати за власний рахунок.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про повернення йому спірного майна, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва по кримінальній справі № 1/1416/126/2012 р. громадянина Червака М.П. звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 286 ч. 2, 272 ч. 2, 172 ч. І КК України на підставі ЗУ «Про амністію»за нереабілітуючими підставами. Суд також вирішив: речові докази - автонавантажувач марки 4081 та саморобну металеву конструкцію, що зберігаються на спеціальному автомобільному майданчику, повернути Черваку М.П..

Відповідач позовні вимоги заперечує та вказує, що спірне майно було передано на зберігання відповідачу як речовий доказ по кримінальній справі та зберігається відповідачем правомірно. Крім того, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу (правовстановлюючого документу) стосовно того, що він є власником спірного майна.

Судом встановлено, що спірне майно (автонавантажувач марки М-4081; саморобна металева конструкція), яке є речовими доказами по кримінальній справі, повернуто гр. Черваку М.П. як фізичній особі, який був підсудний по справі № 1/1416/126/2012 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 286 ч. 2 , ст. 272 ч. 1, ст. 172 ч. 1 КК України, на підставі постанови Ленінського районного суду від 23.03.2012 р., якою кримінальна справа була закрита в зв'язку із застосуванням акту амністії на підставі ст. 1 п. «в»Закону України «Про амністію»від 08.07.2011 р.

Крім того, повернення речових доказів передбачено Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду від 27.08.2010 р., яка затверджена Наказом від 27.08.2010 р. Про порядок та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції).

До того ж, твердження позивача щодо знаття арешту саме зі спірного майна за Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23.03.2012 р. у кримінальній справі № 1/1416/126/2012 р. відносно гр. Червака М.П. не відповідає дійсності.

З постанови видно, що арешт знятий не з спірного майна, а з майна ПП «Шанс»та майна, яке належить на праві приватної власності Черваку Миколі Петровичу, яке знаходиться відповідно за місцем знаходження та місцем проживання. Та цією постановою спірне майно як речові докази повернуто Черваку М.П. як фізичній особі.

Господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача відповідно до вимог ч. ІІ ст. 49 ГПК України.

Зважаючи на наведене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 25.12.2012 р.

Суддя В.Д.Фролов