Постанова

від 31.01.2013 по справі 5016/2110/2012(16/99)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р.Справа № 5016/2110/2012(16/99) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання - А.М. Ільченко,

за участю представників сторін :

від позивача: директор М.П. Червак,

від відповідача: В.В. Лушников,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Шанс-Н"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012р.

у справі № 5016/2110/2012 (16/99)

за позовом Приватного підприємства "Шанс-Н"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Авто"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - УДАІ УМВС України в Миколаївській області

про повернення майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

Приватне підприємство "Шанс-Н" звернулося з позовом та уточненням до нього до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Авто", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - УДАІ УМВС України в Миколаївській області, про зобов'язання відповідача повернути позивачу належне йому на праві власності майно, а саме: 1)автонавантажувач моделі М-4081 вартістю 30 000грн.; 2)вишку саморобну металеву вартістю 3 000 грн., а також стягнення судового збору в сумі 1 609,50грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 2 000грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно у позивача вилучено УДАІ УМВС України в якості речових доказів по кримінальній справі, порушеній відносно директора ПП "Шанс-Н" гр.Червака М.П. за ознаками злочинів, передбачених статтями 286, 272 Кримінального кодексу України. Вилучене майно третьою особою передано на зберігання на спеціальний автомобільний майданчик відповідача. Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.03.2012р. у справі №1/1416/126/2012р. кримінальну справу відносно гр.Червака М.П. закрито та постановлено речові докази повернути гр. Черваку М.П. У зв'язку з відмовою відповідача повернути спірне майно позивачу, останній звернувся з даним позовом до суду на підставі статей 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012р. у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що спірне майно, яке являлось речовим доказом по кримінальній справі, повернуто гр.Черваку М.П. як фізичній особі, а не ПП "Шанс-Н".

Не погодившись з рішенням суду, ПП "Шанс-Н" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: незазначення норми матеріального права, якою суд керувався при прийнятті рішення, та порушення статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу, яке виразилось у викладенні в рішенні доводів та доказів лише відповідача по справі. Також скаржник вказав на неправомірність утримання відповідачем спірного майна та порушення у зв'язку з цим прав позивача як законного власника цього майна. Крім того, апелянт просив стягнути витрати за послуги адвоката.

31.01.2013р. від третьої особи надійшла заява (вх.№134/13/Д1) про розгляд апеляційної скарги за відсутності її представника.

У відзиві на апеляційну скаргу (від 31.01.2013р. за вх.№134/13/Д4) відповідач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

08.02.2010р. та 09.02.2010р. інспектором ВДАІ УДАІ УМВС України в Миколаївській області на підставі постанови про проведення виїмки від 06.02.2010р. вилучено у ПП "Шанс-Н" автонавантажувач моделі М-4081 та вишку саморобну металеву, про що складено протоколи виїмки від 08.02.2010р. та від 09.02.2010р. (а.с.9, 10).

Постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.03.2012р. по кримінальній справі №1/1416/126/2012 за обвинуваченням Червака Миколи Павловича у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 286, частиною 2 статті 272, частиною 1 статті 172 Кримінального кодексу України, Червака М.П. звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011р.; провадження по справі закрито; речові докази: автонавантажувач марки 4081 та саморобну металеву конструкцію, що зберігаються на спеціальному автомобільному майданчику, -повернути Черваку М.П. (а.с.11).

19.04.2012р. ВДАІ ММУ УМВС України в Миколаївській області звернулося до директора ПП "Шанс-Н" Червака М.П. з листом за вих.№9/3, в якому повідомило про те, що автонавантажувач М-4081 та саморобна металева вишка утримувались на спецмайданчику в якості речового доказу згідно із клопотанням прокуратури м.Миколаєва у зв'язку з розглядом кримінальної справи №1/1416/126/2012, однак, з огляду на наявність постанови Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.03.2012р. у вказаній кримінальній справі, яка набрала чинності 31.03.2012р., відсутня необхідність в подальшому утриманні автонавантажувача М-4081 та саморобної металевої вишки на спецмайданчику (а.с.20).

На запит директора ПП "Шанс-Н" Червака М.П. від 03.05.2012р. за №57 щодо повернення автонавантажувача М-4081 та саморобної металевої вишки, вилучених ВДАІ ММУ УМВС, Управління державної автомобільної інспекції в листі від 15.05.2012р. за вих.№9/3675 зазначило, що вилучені предмети на теперішній час знаходяться на зберіганні у ТОВ "Люкс-Авто" за адресою: м.Миколаїв, вул.Новозаводська, 7, та рекомендувало Черваку М.П. з питання повернення вказаних речових доказів звернутися до зберігача - ТОВ "Люкс-Авто" (а.с.21).

05.06.2012р. та 25.06.2012р. ПП "Шанс-Н" зверталося до ТОВ "Люкс-Авто" із листами за вих.№74 та №91 про повернення належного на праві власності ПП "Шанс-Н" майна - автонавантажувача марки 4081 та саморобної металевої конструкції (а.с.12-15).

У зв'язку з відмовою відповідача повернути зазначене майно та вважаючи, що після набрання законної сили названої постанови райсуду, якою речові докази (автонавантажувач М-4081 та саморобна металева вишка) повернуто, у відповідача відсутні підстави утримувати це майно, позивач звернувся з даним позовом про повернення майна з незаконного володіння відповідача.

Відповідач, обґрунтовуючи свою відмову в поверненні позивачу спірного майна, послався на те, що постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 23.03.2012р. у кримінальній справі №1/1416/126/2012 речові докази повернуто Черваку М.П. як фізичній особі, а з вимогою про повернення майна звертається юридична особа - ПП "Шанс-Н", якою не доведено свого права власності на це майно, оскільки наданий позивачем в якості підтвердження свого права власності на автонавантажувач марки 4081 договір купівлі-продажу №17 від 30.11.2007р. укладено з порушенням передбачених статтею 207 Цивільного кодексу України вимог до письмової форми правочину. Ще однією підставою для відмови в поверненні майна відповідач зазначає несплату позивачем витрат за зберігання цього майна, зазначаючи при цьому, що відповідно до пункту 13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27 серпня 2010 року, витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У разі направлення у подальшому кримінальної справи до суду з обвинувальним висновком чи для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності такі витрати на підставі пункту другого частини першої статті 91 КПК України включаються до складу судових витрат, питання про які вирішується судом у порядку, передбаченому статтею 93 КПК України. Враховуючи, що Ленінським райсудом м.Миколаєва в постанові від 23.03.2012р. у справі №1/1416/126/2012 не вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, витрат на зберігання речових доказів, вони мають бути відшкодовані позивачем.

З огляду на наведені обставини судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння. При цьому, частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Із аналізу вказаної правової норми вбачається, що одним із способів захисту права власності є звернення з віндикаційним позовом, тобто позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. Виходячи із змісту вищезазначеної норми цивільного законодавства, позивач, звертаючись із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинен довести належними і допустимими доказами своє право власності на спірне майно, факт вибуття майна з володіння позивача поза його волею та заволодіння цим майном відповідачем без належної правової підстави.

В підтвердження свого права власності на майно позивачем надано належно засвідчені копії договору купівлі-продажу автонавантажувача М-4081 від 30.11.2007р. за №17 (а.с.84), накладної №31 від 30.11.2007р. (а.с.85), акту виготовлення металевої вишки (а.с.86) та акту введення обладнання в експлуатацію (а.с.87), відповідно до яких ПП "Шанс-Н" є власником автонавантажувача М-4081 та металевої вишки. Посилання відповідача на недоведеність позивачем свого права власності на автонавантажувач М-4081 у зв'язку з дефектами письмової форми вчинення договору купівлі-продажу від 30.11.2007р. №17, судова колегія відхиляє, оскільки вказаний договір в судовому порядку не визнаний недійсним, а тому є чинним.

Отже, спірне майно є власністю позивача - ПП "Шанс-Н" та знаходиться на території відповідача - ТОВ "Люкс-Авто". Також факт знаходження майна на території ТОВ "Люкс-Авто" не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Крім того, судовою колегією встановлено, що автонавантажувач М-4081 та саморобна металева вишка утримувались на спецмайданчику відповідача в якості речового доказу в рамках кримінальної справи, порушеної відносно директора ПП "Шанс-Н" Червака М.П. Згідно із протоколами виїмки від 08.02.2010р. та від 09.02.2010р. вказані речові докази вилучалися ВДАІ УДАІ УМВС України в Миколаївській області саме у ПП "Шанс-Н" як юридичної особи, яка є власником цього майна. За таких обставин відмова відповідача повернути ПП "Шанс-Н", директором якого є Червак М.П., спірне майно з посиланням на постанову Ленінського райсуду від 23.03.2012р., якою майно повернуто саме гр.Черваку М.П. як фізичній особі, є необґрунтованою.

Стосовно доводів відповідача про те, що спірне майно зберігається відповідачем правомірно, оскільки воно було передано УДАІ УМВС України в Миколаївській на зберігання відповідачу відповідно до укладеного між ними договору в якості речового доказу по кримінальній справі, а тому є неможливим застосування до спірних правовідносин положень глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави", судова колегія зазначає, що вони є безпідставними, оскільки у зв'язку із закриттям кримінальної справи та поверненням речових доказів правова підстава знаходження майна позивача на території відповідача відпала, натомість будь-яких договірних відносин між ПП "Шанс-Н" та ТОВ "Люкс-Авто" не існує.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційна інстанція, оцінивши докази в їх сукупності, дійшла висновку про те, що позивачем доведено своє право власності на спірне майно, факт вибуття майна з володіння позивача поза його волею та знаходження цього майна на території відповідача без належної правової підстави, а тому позов про повернення майна з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню на підставі статей 387, 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас несплата позивачем витрат відповідача за зберігання спірного майна не є підставою для відмови останнього в поверненні майна. При цьому, ТОВ "Люкс-Авто" не позбавлено права звернутися з відповідним позовом до суду про стягнення зазначених витрат.

Вищевикладене не враховано місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим рішення слід скасувати, а позов - задовольнити.

Щодо стягнення витрат за послуги адвоката в сумі 2000грн. судова колегія зазначає наступне.

Згідно із приписами статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Матеріали справи свідчать, що між адвокатом Гриненко І.І. та ПП "Шанс-Н" (замовником) укладено договір від 12.03.2012р. про надання юридичних послуг із захисту прав та законних інтересів замовника до 31.12.2012р. (а.с.26). До обсягу послуг за цим договором входять надання усних та/або письмових консультацій, підготовка процесуальних документів, договорів, захист інтересів замовника. Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №752 від 06.03.2012р. (а.с.96). В якості доказу сплати за надання адвокатських послуг позивачем надано видатковий касовий ордер від 03.10.2012р. на суму 2 000грн. Проте, зазначені документи не є належними доказами витрат позивача на послуги адвоката, оскільки вони не свідчать про те, що отримані адвокатом кошти є оплатою його послуг саме по цій справі.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

1.Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012р. у справі №5016/2110/2012 (16/99) скасувати, позов задовольнити.

3.Зобов'язати ТОВ "Люкс-Авто" (ЄДРПОУ 32508214, м.Миколаїв, вул.Берегова, 45) повернути ПП "Шанс-Н" (ЄДРПОУ 33250665, м.Миколаїв, вул.Будівельників, 14/2) майно:

- автонавантажувач моделі М-4081 вартістю 30000грн. (тридцять тисяч гривен 00 коп.);

- вишку саморобну металеву вартістю 3000грн. (три тисячі гривен 00 коп.).

4.Стягнути з ТОВ "Люкс-Авто" на користь ПП "Шанс-Н" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 469,75грн., в т.ч. за апеляційний перегляд справи.

5.Відмовити ПП "Шанс-Н" в стягненні витрат за послуги адвоката в сумі 2 000грн.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 05.02.2013р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко