Рішення

від 08.01.2013 по справі 19/78/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 січня 2013 р.

Справа 19/78/2012/5003

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" ( вул. Київська, буд. 14, м. Вінниця, 21100 )

до :Проектно-виробничого підприємства "Гідросистема" ( вул. К. Маркса, 50, м. Вінниця, Вінницька область, 21034 )

про стягнення 19420,25 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Паламарчук О.А.,

відповідача : Стукаленко В.Д.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" до проектно-виробничого підприємства "Гідросистема" про спонукання підписати акт виконаних робіт та стягнення 19 420,25 грн., з яких 17 800, 00 грн. сума основної заборгованості, 1349,59 грн. неустойки ( пені); 270,66 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 05.12.2012 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 18.12.2012 року.

В судове засідання 18.12.2012 року прибув представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача не з'явився, докази отримання останнім кореспонденції суду в матеріалах справи відсутні.

Відсутність представника відповідача та неподання сторонами всіх належних документів необхідних для вирішення спору, позбавив суд можливості вирішити спір в судовому засіданні 18.12.2012 року.

Враховуючи викладене розгляд справи ухвалою суду від 18.12.2012 року було відкладено на 08.01.2013 року.

24.12.2012 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 17 800, 00 грн. - суму основного боргу, 1349,59 грн. - неустойки ( пені); 270,66 грн. - 3 % річних.

Суд, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймає дану заяву як таку, що не суперечить чинному законодавству та долучає її до матеріалів справи.

В судове засідання 08.01.2013 року з'явились представники обох сторін.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, про що вказав у відзиві на позов ( вх. № кан. 08-46/122/13), в якому зазначив: що дійсно між сторонами 01.09.2008 року було укладено договір № 47-2008, яким передбачено виконання наступних робіт : «капітальний ремонт системи автоматики і управління гідроприводу робочих воріт верхньої голови Запорізького однокамерного судноплавного шлюзу» . Дата завершення робіт 24.03.2009 року. Відповідно до п.3.2. договору виконавець повинен був виконати зазначені роботи у три етапи: 1-й етап - закупівля матеріалів і комплектуючих необхідних для початку робіт, виготовлення та доставка замовнику вузлів та елементів системи керування гідроприводом робочих воріт верхньої голови, дата завершення робіт 14.11.2008 року; 2-й - етап - монтаж вузлів і елементів системи керування гідроприводом робочих воріт верхньої голови, розробка програм керування, дата завершення робіт 24.12.2008 року; 3-й етап - пусконалагоджувальні роботи вузлів і елементів системи керування гідроприводом робочих воріт верхньої голови, дата завершення робіт 24.12.2009 року.

Відповідно до умов договору відповідач виконав авансові платежі, в сумі 140 460,80 грн.

Відповідач зазначає, що другий етап виконання робіт здійснений із порушенням строків передбачених договором № 47-2008 від 01.09.2008 року, так як згідно акта виконаних робіт фактичним строком завершення робіт є 22.07.2009 року.

Також зазначає, що відповідно до акта передачі обладнання від 19.12.2008 року виконавець отримав з поставленого устаткування, для встановлення програмного забезпечення, основні вузли системи, а саме: контролер Wago-4 ( чотири ) штуки та датчик кута повороту - 2 штуки. Станом на 05 січня 2013 року зазначене обладнання з відповідним програмним забезпеченням не було передане виконавцем замовнику. Натомість без будь-якого погодження та додаткових угод до чинного договору виконавець укомплектував систему керування контролерами іншої марки і типу ( ICP CON) з іншими технічними характеристиками, що не відповідає затвердженій проектній документації по шифру ЗРГС.Д15.ВДВ.00.00.00.000-АТХ та кошторисній вартості. В зазначений період виконавцем не було надано жодного документу для обґрунтування необхідності внесення відповідних змін, тобто виконавець в односторонньому порядку відмовився від умов договору та діяв у спосіб не передбачений договором. Крім того, в період з 19.12.2008 року по 05.01.2013 року виконавець не надав виконавчої документації в якій відображений фактичний склад системи автоматики і управління, а також жодного документу з зазначеними технічними характеристиками та відповідності програмного забезпечення вимогам ТЗ, а також жодного документу ( акт установленого ДБН зразка-типова форма № 03- 2, протокол технічної наради, лист, тощо) яким засвідчив готовність системи автоматики і управління до дослідної або промислової експлуатації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 47-2008 ( далі - договір), яким передбачено виконання наступних робіт: «капітальний ремонт системи автоматики і управління гідропривода робочих воріт верхньої голови Запорізького однокамерного судноплавного шлюзу» ( п.1.1. договору)

Розділом другим сторони встановили вартість робіт і порядок розрахунків.

Відповідно до п. 2.1. договору - за виконані роботи згідно договору замовник перераховує виконавцю згідно з протоколом узгодження договірної ціни ( додаток 1 до договору) - 158 260,80 грн.

Відповідно до п.2.2. договору оплата робіт згідно договору здійснюється поетапно шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в порядку передбачених п. п. 2.2.1,2.2.2.,2.2.3., 2.2.4. договору).

Розділом третім сторони встановили виконання робіт.

Відповідно до п.3.2. договору сторони визначили та прописали поетапність виконання робіт.

Розділом четвертим сторони встановили порядок здачі приймання робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору по закінченню кожного етапу робіт (п.3.2.) виконавець надає замовнику акт здачі приймання виконаних робіт.

Відповідно до п.4.2. договору замовник зобов'язаний на протязі 5 календарних днів з дня отримання акту здачі приймання виконаних робіт направити виконавцю підписаний акт здачі приймання виконаних робіт або мотивована відмова від прийому виконаних робіт ( у разі невідповідності технічному завданню.

Відповідно до п. 4.3. договору в разі мотивованої відмови замовника, сторони складають двосторонній протокол з переліком необхідний доопрацювань і строків їх виконання.

Разом з тим, між сторонами було укладено та обопільно підписано ряд документів до договору № 47-2008 від 01.09.2008 року, а саме:

- додаткова угода №1 від 05.02.2009 року, в якій зазначено, що роботи виконавцем будуть виконуватись в три етапи: 1-й етап - закупівля матеріалів і комплектуючих необхідних для початку робіт, виготовлення та доставка замовнику вузлів та елементів системи керування гідроприводів робочих воріт верхньої голови, дата завершення робіт 14.11.2008 року; 2-й - етап - монтаж вузлів і елементів системи управління гідроприводом робочих воріт верхньої голови, розробка програм керування, дата завершення робіт 24.04.2009 року; 3-й етап - пусконаладочні роботи вузлів і елементів системи керування гідроприводом робочих воріт верхньої голови, дата завершення робіт 29.05.2009 року.

- додаток №1 - протокол згоди щодо договірної ціни, в якому вказано вартість робіт 131 884,00 грн. та ПДВ 20% 26376,80 грн. Також, в даному протоколі зазначено, що даний протокол є підставою для проведення взаєморозрахунків і платежів між замовником та виконавцем;

- додаток № 2 - вартість поставляємого обладнання із врахуванням ПО та робіт на суму в т. ч. ПДВ 158260,80 грн;

Позивач на виконання умов договору та додаткового договору № 1 виконав свої зобов'язання в повному обсязі, що підтверджується наступними документами:

- накладною на поставлене обладнання № 53-1/09 від 22.07.2009 року на загальну суму 100194,88 грн.;

- актом виконаних робіт від 22 липня 2009 року на суму 19 154,92 грн., який обопільно підписаний між сторонами;

- актом прийому у постійну експлуатацію від 28.12.2011 року;

- актом приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30.12.2011р.;

- актом від 08.05.2012 року щодо виконання пусконалагоджувальних робіт за договором № 47-2008, який залишився не підписаним зі сторони відповідача, але по якому останнім здійснено проплату в розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується випискою банку, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання відносно договірних зобов'язань виконав частково, а саме здійснив оплату на суму 140 460,80 грн., що підтверджується виписками банку, які наявні в матеріалах справи.

Тобто, заборгованість відповідача становить 17 800, 00 грн..

Позивач неодноразово претензіями (№ 63 від 08.05.2012 року, № 135 від 15.10.2012 року) звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість, які залишені останнім без задоволення.

Непроведення відповідачем розрахунків за наданні послуги спонукало позивача звернутись за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору № 47-2008 від 01.09.2008 року, яким передбачено виконання наступних робіт : « Капітальний ремонт системи автоматики і управління гідроприводу робочих воріт верхньої голови Запорізького однокамерного судноплавного шлюзу», тому між сторонами виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Суд, спростовує твердження відповідача стосовно того, що позивачем порушено строки виконання другого етапу робіт, оскільки: як видно з додаткової угоди № 1 від 05.02.2009 року до основного договору № 47-2008 то 2-й етап робіт ( монтаж вузлів і елементів системи керування гідроприводом робочих воріт верхньої голови, розробка програм керування) зазначений із кінцевою датою виконання 24.04.2009 року. Дана додаткова угода підписана обопільно між сторонами та скріплена мокрими печатками. Тобто сторонами було завчасно погодження термін та строки робіт, а тому твердження відповідача є хибними.

Суд також спростовує твердження відповідача стосовно того, що позивачем відповідно до акта передачі обладнання від 19.12.2008 року було отримано устаткування, для встановлення програмного забезпечення, а саме: контролер Wago-4 ( чотири ) штуки та датчик кута повороту - 2 штуки, та що зазначене обладнання не було передане відповідачу назад, про що відсутній будь який документ. Оскільки в умовах укладеного між сторонами договору не передбачено пункту, який передбачав чи закріплював би обов'язок сторін щодо передачі поставленого устаткування, а відтак враховуючи приписи ст. 627 ЦК України ( сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості) відповідач не може стверджувати щодо обов'язковості підписання між сторонами відповідних документів.

Суд також спростовує доводи відповідача стосовно того, що без будь-якого погодження та додаткових угод до чинного договору виконавець укомплектував систему керування контролерами іншої марки і типу ( ICP CON) з іншими технічними характеристиками, що не відповідає затвердженій проектній документації по шифру ЗРГС.Д15.ВДВ.00.00.00.000-АТХ та кошторисній вартості, з огляду на те, що додатком № 2 до договору № 47-2008 від 01.09.2008 року, сторони погодили поставлене обладнання та його вартість з врахуванням ПО і робіт. При цьому даний додаток обопільно підписаний та скріплений печатками сторін, що в свою чергу підтверджує факт обопільної домовленості між сторонами стосовно даних правовідносин. Тому зазначене відповідачем судом не приймається до уваги.

Стосовно акту від 08.05.2012 року щодо виконання пусконалагоджувальних робіт по договору № 47 - 2008, який в свою чергу залишився відповідачем непідписним, суд зазначає наступне: як видно із виписки банку, відповідачем 30.06.2011 року на рахунок позивача було здійснено проплату в розмірі 20000,00 грн. з призначенням платежу - пусконалагоджувальні роботи згідно договору № 47-2008 від 01.09.2008 року, що в свою чергу підтверджує факт виконання даних робіт. Тому, суд приходить до висновку про те, що у відповідача існує заборгованість за виконані роботи в розмірі 17 800,00 грн.

При цьому відповідачем не надано жодного доказу, який міг би спростувати дані факти.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення 17 800,00 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 270,66 грн. - 3% річних; 1349,59 грн. пені, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимога щодо стягнення 3% річних є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Статтею 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як видно з матеріалів справи відповідачем не було вчасно здійснено розрахунки з позивачем.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проте, беручи до уваги норми чинного законодавства, відповідно до ч.3. ст. 343 господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до 5.3. договору , неустойка ( пеню) за порушення термінів оплати виконаних робіт в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи викладене, та перевіривши правильність нарахованої пені, судом не встановлено помилок, тому враховуючи викладене, позов в частині стягнення 1349,59 грн. пені підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних, пені в тому рахунку доказів проведення розрахунків.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з проектно-виробничого підприємства "Гідросистема" (вул. К. Маркса, 50, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 31542909) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром" (вул. Київська, буд. 14, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 31743529 ) 17800, 00 грн. суми основної заборгованості; 1349,59 грн. неустойки ( пені); 270,66 грн. 3% річних; 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11 січня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи