Постанова

від 03.04.2013 по справі 19/78/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 19/78/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Паламарчук О.А.;

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Проектно-виробничого підприємства "Гідросистема" на рішення господарського суду Вінницької області від 08 січня 2013 року в справі № 19/78/2012/5003 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром"

до відповідача Проектно-виробничого підприємства "Гідросистема"

про стягнення в сумі 19 420 грн. 25 коп.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інноваційне впроваджувальне підприємство ІнноВіннпром» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (т. 1, а.с. 3-7) до Проектно-виробничого підприємства «Гідросистема» (надалі -Відповідач) про зобов'язання Відповідача підписати акт виконаних робіт на суму 38 911 грн. та стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу в сумі 17 800 грн., неустойку в розмірі 1 349 грн. 59 коп. та три відсотки річних в розмірі 270 грн. 66 коп..

24 грудня 2012 року Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог (т.1, а.с. 115), в якій, з підстав висвітлених в даній заяві, Позивач просить стягнути з Відповідача 17 800 грн. боргу, 1 349 грн. 59 коп. пені, річні в сумі 270 грн. 66 коп..

Рішенням господарського суду Вінницької області від 8 січня 2013 року (т. 1; а.с. 141-147) з урахуванням додаткового рішення (т.1, а.с. 149-150) з підстав, вказаних у них, позов щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача боргу в сумі 17 800 грн., неустойки в розмірі 1 349 грн. 59 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 270 грн. 66 коп. задоволено. Також даним рішенням (з урахуванням додаткового рішення) припинено провадження у справі в частині зобов'язання Відповідача підписати акт виконаних робіт на суму 38 911 грн. 00 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (т.2, а.с. 3-5) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 8 січня 2013 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою суду від 6 лютого 2013 року (т.2, а.с. 2) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 3 квітня 2013 року на 15 годину 10 хвилин.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 2 квітня 2013 року (т.2, а.с. 12), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Юрчук М.І., судді Крейбух О.Г..

Представник Відповідача в судове засідання від 3 квітня 2013 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с. 10). Причини неявки свого повноважного представника суду не повідомив. Жодних клопотань від Відповідача щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило.

У зв'язку з вищеописаним та враховуючи приписи статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Позивача, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні від 3 квітня 2013 року представник Позивача заперечив проти апеляційної скарги в усному порядку, вважає доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Заслухавши пояснення представника Позивача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 8 січня 2013 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 1 вересня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 47-2008 (т.1, а.с. 15 -18; далі - Договір), пунктом 1.1 якого передбачено виконання наступних робіт: "капітальний ремонт системи автоматики і управління гідропривода робочих воріт верхньої голови Запорізького однокамерного судноплавного шлюзу".

Розділом другим Позивач та Відповідач встановили вартість робіт і порядок розрахунків.

Відповідно до пункту 2.1 Договору: за виконані роботи, згідно Договору, Відповідач перераховує Позивачу згідно з протоколом узгодження договірної ціни (додаток 1 до Договору) - 158 260 грн. 80 коп..

Пунктом 2.2 Договору визначено, що оплата робіт згідно Договору здійснюється поетапно шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: підпунктом 2.2.1 Договору передбачено - перший етап 100 % вартості обладнання, що складає 66 460 грн. 80 коп. провидиться протягом п'яти банківських днів, після підписання Договору; підпунктом 2.2.2 Договору передбачено, що другий етап становить 100 % вартості монтажних робіт і розробки програмного забезпечення, що складає 52 889 грн., проводиться протягом п'яти банківських днів, після підписання Акту здачі робіт по другому етапу; підпунктом 2.2.3 Договору передбачено, 50 відсотків від вартості пусконалагоджувальних робіт, що складає 19 455 грн. 50 коп., яка проводиться протягом п'яти банківських днів після підписання Акту здачі робіт по другому етапу.

Розділом третім Позивач та Відповідач встановили порядок виконання робіт, зокрема у пункті 3.2 Договору визначили поетапність виконання робіт.

Розділом четвертим Позивач та Відповідач встановили порядок здачі приймання робіт.

Зокрема, в силу дії пункту 4.1 Договору, по закінченню кожного етапу робіт (визначеного пунктом 3.2) Позивач надає Відповідачу акт здачі приймання виконаних робіт.

Пунктами 4.2 та 4.3 Договору передбачено, що: Відповідач зобов'язаний на протязі п'яти календарних днів з дня отримання акту здачі приймання виконаних робіт направити Позивачу підписаний акт здачі приймання виконаних робіт або мотивовану відмова від прийому виконаних робіт ( у разі невідповідності технічному завданню); в разі мотивованої відмови Відповідача, складається двосторонній протокол з переліком необхідний доопрацювань і строків їх виконання.

Разом з тим, колегія суду звертає увагу на те, що Позивачем та Відповідачем було укладено та підписано й інші документи до Договору, а саме: додаткова угода від 5 лютого 2009 року № 1 (т. 1, а.с. 138; в якій зазначено, що роботи Позивачем будуть виконуватись в три етапи: перший етап - закупівля матеріалів і комплектуючих необхідних для початку робіт, виготовлення та доставка замовнику вузлів та елементів системи керування гідроприводів робочих воріт верхньої голови, дата завершення робіт 14 листопада 2008 року; другий етап - монтаж вузлів і елементів системи управління гідроприводом робочих воріт верхньої голови, розробка програм керування, дата завершення робіт 24 квітня 2009 року; третій етап - пусконаладочні роботи вузлів і елементів системи керування гідроприводом робочих воріт верхньої голови, дата завершення робіт 29 травня 2009 року); додаток № 1 до Договору (т. 1, а.с. 19) - протокол згоди щодо договірної ціни, в якому вказано вартість робіт 131 884 грн. та ПДВ 20% 26 376 грн. 80 коп. (також, в даному протоколі визначено, що даний протокол є підставою для проведення взаєморозрахунків і платежів між Відповідачем та Позивачем) ; додаток № 2 до Договору (т. 1, а.с. 20-21) - вартість поставляємого обладнання із врахуванням ПО та робіт на суму 158 260 грн. 80 коп..

Колегія суду зауважує, що Позивачем до матеріалів справи подані первинні докази в підтвердження своїх позовних вимог, які підтверджують те, що Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, а саме: Договір (т. 1, а.с. 15-18); накладна на поставлене обладнання № 53-1/09 від 22 липня 2009 року (т. 1, а.с. 29) на загальну суму 100 194 грн. 88 коп.; акт виконаних робіт від 22 липня 2009 року на суму 19 154 грн. 92 коп. (т. 1, а.с. 28), акт прийому у постійну експлуатацію від 28 грудня 2011 року (а.с. 30); актом приймання - здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 30 грудня 2011року (т. 1, а.с. 31-32); претензіями Позивача щодо сплати суми заборгованості та доказ їх направлення на адресу Відповідача (№ 63 від 8 травня 2012 року - т.1, а.с. 35-36; № 75 від 29 травня 2012 року - т.1, а.с. 37-40; № 135 від 15 жовтня 2012 року - т.1, а.с. 41-43); акт від 8 травня 2012 року (т. 1, а.с. 33) щодо виконання пусконалагоджувальних робіт за Договором, який залишився не підписаним зі сторони Відповідача.

Водночас, Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що Відповідач свої зобов'язання відносно договірних зобов'язань виконав частково, здійснивши оплату на суму 140 460 грн. 80 коп., що підтверджується виписками банку, які наявні в матеріалах справи, а саме: 30 червня 2011 року Відповідач сплатив 20 000 грн., із призначенням платежу «Пусконалагоджувальні роботи по Договору» (дане опосередковано засвідчує факт визнання Відповідачем проведених належним чином пусконалогоджувальних робіт Позивачем по Договору та акту від 8 травня 2012 року); 12 листопада 2012 року сплачено 40 000 грн. (т. 1, а.с. 47); 28 листопада 2008 року 23 292 грн. 16 коп. (т. 1, а.с. 48) із призначенням платежу «аванс за роботи по Договору»; 26 вересня 2008 року 43 168 грн. 64 коп. (т.1, а.с. 49) із призначенням платежу «аванс платежів за роботи по Договору»; 24 грудня 2009 року сплачено 14 000 грн. (т. 1, а.с. 50).

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 17 800 грн..

Позивач неодноразово претензіями (№ 63 від 8 травня 2012 року, № 135 від 15 жовтня 2012 року) звертався до Відповідача з вимогами сплатити заборгованість, які залишені останнім без задоволення.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Водночас, частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений говором або законом.

Стаття 626 Цивільного кодексу України, встановлює поняття договору, відповідно до якої, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем, регулюються параграфом 3 глави 63 Цивільного кодексу України "Послуги".

Приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статтею 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

В силу дії частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статті 526 Цивільного кодексу України (яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України) встановлено, що: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено (аналогічна позиція якої закріплена і в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України), що: одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України: боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суду критично оцінює посилання твердження Відповідача стосовно того, що Позивачем порушено строки виконання другого етапу робіт, оскільки дане спростовується наявною в матеріалах справи додатковою угодою № 1 від 5 лютого 2009 року до Договору, котрою передбачено, що другий етап робіт (монтаж вузлів і елементів системи керування гідроприводом робочих воріт верхньої голови, розробка програм керування) має бути виконаний до 24 квітня 2009 року. Колегія суду звертає увагу, що дана додаткова угода підписана та скріплена мокрими печатками Позивача та Відповідача (дане також опосередковано засвідчує що Позивачем та Відповідачем було завчасно погодження термін та строки робіт).

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд також спростовує твердження Відповідача стосовно того, що Позивачем відповідно до акта передачі обладнання від 19 грудня 2008 року було отримано устаткування, для встановлення програмного забезпечення (а саме: контролер Wago-4 ( чотири ) штуки та датчик кута повороту - 2 штуки), та що зазначене обладнання не було передане Відповідачу назад (про що відсутній будь який документ). При цьому, суд зауважує, що в умовах укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору не передбачено пункту, який передбачав чи закріплював би обов'язок сторін щодо передачі поставленого устаткування, а відтак враховуючи приписи статті 627 Цивільного кодексу України (сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості), колегія суду приходить до висновку про безпідставність доводів Відповідача про те, щодо обов'язковості підписання між Позивачем та Відповідачем відповідних документів.

Рівненський апеляційний господарський суд також критично оцінює доводи Відповідача стосовно того, що без будь-якого погодження та додаткових угод до чинного Договору Позивач укомплектував систему керування контролерами іншої марки і типу (ICP CON) з іншими технічними характеристиками (що не відповідає затвердженій проектній документації по шифру ЗРГС.Д15.ВДВ.00.00.00.000-АТХ та кошторисній вартості), з огляду на те, що додатком № 2 до Договору, було погоджено поставлене обладнання та його вартість з врахуванням програмного забезпечення і робіт. Поряд з тим, колегія суду звертає увагу, що даний додаток підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача, дане підтверджує факт взаємної домовленості між Позивачем та Відповідачем стосовно даних правовідносин. Крім того, Відповідач, після виконаних робіт Позивачем по Договору, підписував та скріплював печатками акти виконаних робіт, прийому у постійне користування, частково сплачував кошти за дані роботи, без будь-якого зауваження щодо іншого, не передбаченого Договором, укомплектування системи, тому зазначене Відповідачем не приймається до уваги.

Відтак, дослідивши дані матеріали справи апеляційний господарський суд констатує, що між Позивачем та Відповідачем був укладений правочин, який породжує певні обов'язки, а надані Позивачем докази свідчать про те, що сторони погодили умови Договору, тобто на підставі названого правочину у Відповідача виникли майнові зобов'язання перед Позивачем з оплати вартості послуг, а у останнього виникло право вимоги виконання такої оплати.

З огляду на усе вищевказане, суд вважає вимогу Позивача про стягнення 17 800,00 грн. основного боргу правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Отже, враховуючи вищенаведене, заборгованість Відповідача станом на момент винесення рішення місцевим господарським судом становила 17 800 грн. та підтверджена наявними у справі належними та допустимими доказами. При цьому Відповідачем не надано жодного доказу, який міг би спростувати дані факти. Відповідно, вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості є підставними і обгрунтованими. Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов Позивача в цій частині та залишає судове рішення в цій частині без змін.

Крім суми основного боргу, Позивач також просив стягнути на свою користь з Відповідача 10349 грн. 59 коп. пені.

У відповідності до пункту 5.3 Договору за недодержання строків оплати Відповідач сплачує Позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання, та розрахована від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу дії частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суду зауважує, що частиною 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 статті 232 Господарського кодексу передбачає, що при реалізації в судовому засіданні порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

З викладеного слідує, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (пункт 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Проте, беручи до уваги норми чинного законодавства, відповідно до частини 3 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем не було вчасно здійснено розрахунки з Позивачем, в зв'язку з чим останнім було нараховано Відповідачем пеню за період з 22 травня 2012 року по 22 листопада 2012 року в сумі 1 349 грн. 59 коп. (в межах шестимісячного строку та річного строку позовної давності).

З урахуванням усього вищевказаного та перевіривши правильність нарахованої пені (згідно пункту 5.3 Договору, статті 232 Господарського кодексу України та статтей 546-551, 611 Цивільного кодексу України), позовні вимоги Позивача про стягнення пені в розмірі 1 349 грн. 59 коп., підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно, приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.

Водночас, крім суми основного боргу та пені Позивач просив стягнути з Відповідача три відсотки річних в розмірі 270 грн. 66 коп..

Відповідно до пункту 5.1 Договору: за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором, сторони несуть відповідальність, у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вказано вище у даній судовій постанові, Відповідачем свої зобов'язання по Договору виконано не в повному обсязі (в наслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за виконані роботи в сумі 17 800 грн.).

Дослідивши розрахунок річних, що наведений у позовній заяві та розрахунку (а.с. 6, 44) Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з вірністю проведеного розрахунку і, відповідно задовольняє позовні вимоги в цій частині та стягує з Відповідача на користь Позивача три відсотки річних в розмірі 270 грн. 66 коп..

Враховуючи усе вищевказанео, суд залишає судове рішення господарського суду Вінницької області в цій частині без змін.

Водночас колегія суду зауважує, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на усе вищевказане у цій постанові та з огляду на докази наявні у матеріалах справи, колегія Рівненського апеляційного господарського суду констатує, що доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі є надуманими, безпідставними, а тому до уваги колегією суду не беруться.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається та Відповідачем, всупереч нормам статтей 32,33 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, висвітлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Вінницької області без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Проектно-виробничого підприємства "Гідросистема"- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 08 січня 2013 року в справі №19/78/2012/5003 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №19/78/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.