Постанова

від 09.01.2013 по справі 2а-4901/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2013 року 2а-4901/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача -М'ялук О.П.,

від відповідача -Сапсай М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Славянка»

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Славянка»з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2012 № 0000352200, від 14.08.2012 № 0000342200 і від 19.09.2012 № 0000791710.

Податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0000352200, від 14.08.2012 № 0000342200 прийнято за результатами перевірки позивача, в ході проведення якої встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених на виконання правочинів і включенням до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у попередніх податкових періодах у складі ціни придбаних послуг у ТОВ «СД-Груп Плюс»і товару у ТОВ «Фірма Астейт». За твердженнями посадових осіб податкового органу укладені між позивачем та даними контрагентами договори є нікчемними і не були спрямовані на настання правових наслідків, оскільки господарська діяльність контрагентів позивача була фіктивною.

Податкове повідомлення-рішення від 19.09.2012 № 0000791710 про нарахування податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб прийнято відповідачем у зв'язку з порушенням порядку застосування податкової соціальної пільги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю підприємства, підтверджуються даними первинних бухгалтерських документів. Тому, на думку позивача, податковим органом неправомірно донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість.

Відносно визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, позивач вказав, що у підприємства наявні заяви працівників про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, проте, під час перевірки дані заяви, а також будь-які пояснення від керівництва не витребовувались.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні проти позову заперечував і пояснив, що висновок про заниження позивачем податкових зобов'язань є обґрунтованим, оскільки як встановлено перевіркою, відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 03.01.2012 № 53 підписи на первинних бухгалтерських документах виписаних позивачу ТОВ «Фірма Астейт»від імені директора підприємства ОСОБА_4 виконані іншою особою.

Крім того, наявний вирок суду щодо директора та засновника ТОВ «Фірма Астейт»ОСОБА_4, якого визнано винним у вчиненні злочину -фіктивне підприємництво.

Відносно ТОВ «СД-Груп Плюс»представник відповідача зазначив, що під час перевірки отримано Акт Броварської ОДПІ Київської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки, згідно з яким кількість працюючих на підприємстві 1 особа. При цьому, ВПМ Броварської ОДПІ Київської області ДПС складено висновок про внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

На думку податкового органу, усі операції купівлі-продажу позивача з ТОВ «СД-Груп Плюс»і ТОВ «Фірма Астейт»не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними.

Щодо податку на доходи з фізичних осіб, представник відповідача пояснив, що перевіркою правомірності застосування соціальних пільг встановлені порушення, що пов'язані з відсутністю по деяким працівникам заяв про право на застосування податкової соціальної пільги відповідно до вимог Податкового кодексу України або подання таких заяв до 01.01.2011.

В ході судового розгляду суд допитав у якості свідків посадових осіб податкового органу, які проводили перевірку, - останні пояснили суду у зв'язку з якими обставинами були нараховані податкові зобов'язання.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Славянка»є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1997 Бородянською районною державною адміністрацією Київської області. Крім того, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.07.1997 № 100302927, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що між позивачем і ТОВ «УСПОТ ЛТД»укладено договір поставки овочів. У свою чергу, ТОВ «УСПОТ ЛТД»поставляє придбані овочі ТОВ «Макдоналдз Юкрейн». Оскільки ТОВ «Макдоналдз Юкрейн»вимогливо ставиться до продукції, яку закупляє, позивачу необхідно було укласти договір з постачальником овочів і договір з підприємством, яке займається переробкою, сортуванням і пакуванням овочів.

У зв'язку з цим, між позивачем і ТОВ «Фірма Астейт»укладено договір поставки овочів від 29.07.2011 № 92 (а.с.182-185, том І). Відповідно до умов вказаного договору відвантаження та перевезення продукції проводиться транспортом покупця зі складу постачальника. На виконання даного договору ТОВ «Фірма Астейт»виписано податкові і видаткові накладні.

Крім того, між позивачем і ТОВ «СД-Груп Плюс»укладено договір про надання послуг від 01.08.2011 (а.с. 149-150, том І) відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв зобов'язання надавати послуги по переробці, відбраковці, сортуванню, пакуванню овочів. На виконання укладеного договору ТОВ «СД-Груп Плюс»виписано видаткові і податкові накладні, між сторонами підписано Акти здачі -приймання робіт (надання послуг).

Суми здійснених позивачем витрат у зв'язку з виконанням договорів, укладених з ТОВ «Фірма Астейт»і ТОВ «СД-Груп Плюс», а також суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни послуг і товару, включено позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Славянка»(код за ЄДРПОУ 24883794) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 25.05.2012 № 215 / 23 -24883794 (надалі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки податковий орган зазначив про порушення позивачем вимог:

- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 523774 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року у сумі 736 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 29 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 381021 грн. за 4 квартал 2011 року у сумі 141988 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 236730 грн., в т. ч. за серпень 2011 року на суму 236730 грн.;

- підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.5, пункту 201.6, пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 48663 грн., в тому числі за травень 2011 року на суму 48663 грн.;

- частини першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Славянка" з зазначеними у додатку до Акта перевірки постачальниками та покупцями;

- підпункту 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України, платником податку не подана роботодавцю заява про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги, в результаті чого занижено 33817,25 грн. податку.

Даних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

Відповідно до Акта перевірки, під час її проведення виявлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «Фірма Астейт»і ТОВ «СД-Груп Плюс»включено до податкового кредиту у серпні 2011 року.

Так, згідно укладеного з позивачем договору ТОВ «Фірма Астейт»(код за ЄДРПОУ 37451016) проводилось постачання на протязі серпень-жовтень 2011 року салату качанного «Айсберг»на замовлення ТОВ «Славянка».

Станом на кінець періоду, що перевірявся кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам із ТОВ «Фірма Астейт»відповідно до бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальника»становить 1264852,92 грн.

Крім того, відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Печерському районі відносно ТОВ «Фірма Астейт»прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

Також, як вбачається з Акта перевірки, згідно з висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 30.01.2012 № 53 проведено почеркознавче дослідження первинних документів по взаєморозрахунках з постачальником ТОВ «Фірма Астейт» керівник - ОСОБА_4 та покупцем ТОВ «Славянка»керівник ОСОБА_6, за результатами якого виявлено, що підписи, які виконано в наданих на дослідження документах (договір № 92, податкові накладні серпень 2011 року, рахунки-фактури серпень 2011 року, видаткові накладні серпень 2011 року) навпроти прізвища ОСОБА_4, виконані не громадянином ОСОБА_4, а іншою особою.

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Славянка»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 194205,60 за серпень 2011 року по податковим накладним отриманим від ТОВ «Фірма Астейт».

Крім того в Акті перевірки зазначено, що згідно з укладеним з позивачем договором ТОВ «СД - Груп Плюс»(код за СДРПОУ 37448485) надано послуги по пакетуванню, відбраковці і сортуванню томатів, салату «Айсберг»на замовлення ТОВ «Славянка», у зв'язку з чим оформлено акти виконаних робіт.

Станом на кінець періоду, що перевірявся кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам із ТОВ «СД-Груп Плюс»відповідно до бухгалтерського рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальника»становить 242131,66 грн.

ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС 22.05.2012 отримано від Броварської ОДПІ Київської області Акт від 22.11.2011 № 94/232/37448485 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СД-Груп Плюс»(код СДРПОУ 37448485) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2011 по 31.08.2011 в якому зазначено, що фактична чисельність працюючих на ТОВ «СД-ГРУП ПЛЮС»- 1 особа; на виконання вимог наказу ДПА в Київській області від 11.08.2011 №390/ДСК, здійснюється відпрацювання підприємства ТОВ «СД-Груп Плюс», яке задіяне в схемах руху сум ПДВ (липень-серпень 2011 року) «як, податкова яма».

ВПМ Броварської ОДПІ складено висновок відповідно до якого «...стан платника «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Згідно бази даних АІС «Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ТОВ «СД-ГРУП ПЛЮС», має розбіжності, а саме заниження ТОВ «СД-ГРУП ПЛЮС»податкового кредиту у липні-серпні 2011р. на суму 18,61 тис. грн. і 966,897 тис. грн.

Розглянувши матеріали перевірки податковий орган зазначив, що ТОВ «Славянка»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 42524,00 грн. за серпень 2011 року по податковим накладним отриманим від ТОВ «СД-Груп Плюс».

Крім того, податковим органом було виявлено, що позивачем включено до податкового кредиту у травні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 48663,00 грн. згідно податкових накладних, які були виписані постачальниками у грудні 2010 року і січні 2011 року без наявності документального підтвердження отримання податкових накладних пізніше. В результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 48663,00 грн. у травні 2011 року.

Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «Славянка»включало до податкового кредиту податкові накладні отримані у попередніх звітних періодах (податкові накладні виписані в іншому податковому періоді, понад двох місяців), а саме:

- податкова накладна виписана ТОВ «Славянський дом»(код ЄДРПОУ 30684452 ) від 17.12.2011 № 627 за надані послуги ( вода та каналізація) на загальну суму 70000 грн. в т.ч. ПДВ-11666,67 грн. Вказана податкова накладна включена підприємством до реєстру отриманих податкових накладних за травні 2011 року № 15 і відповідно, до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року;

- податкова накладна виписана ТОВ «Славянський дом»(код ЄДРПОУ 30684452 ) від 21.01.2011 № 537 авансовий платіж на загальну суму 221978.70 грн. в т.ч. ПДВ - 36996,45 грн.

Вказана податкова накладна включена підприємством до реєстру отриманих податкових накладних у травні 2011 року № 14 і відповідно, до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Відносно визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, в Акті перевірки зазначено, що перевіркою виявлено факти виплати заробітної плати нижче встановленого законодавством мінімуму.

Так, до перевірки надано заяви працівників ТОВ «Славянка»про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги датовані 2010 роком, в яких зазначені підстави для надання пільги - п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 ЗУ № 889-ІУ від 22.05.2003 «Про податок з доходів фізичних осіб».

Починаючи з січня 2011 року вступив в дію Податковий кодекс України, при цьому, заяви про право на застосування податкової соціальної пільги відповідно до вимог Податкового кодексу України по деяким працівникам відсутні або подані не з 01 січня 2011 року.

Сума недоотриманого та неперерахованого до бюджету податку складає -33817,25 грн.

На підставі Акта перевірки, Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 червня 2012 року №0000532300, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у розмірі 344576,50 грн., податкове повідомлення рішення від 11 червня 2012 року № 0000522300, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 523965,25 грн., податкове повідомлення рішення від 11 червня 2012 року №0000201710, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 42271,56 коп.

Непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у Київській області від 14.08.2012 № 2003/10/10-206/409-1013 скаргу задоволено частково - податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 № 0000201710 залишено без змін, податкове-повідомлення рішення від 11.06.2012 № 0000522300 частково скасовано в частині застосованої штрафної санкції у сумі 6,25 грн., податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 № 0000532300 частково скасовано в частині 48663 грн. за основним платежем і в частині 1 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням Державної податкової служби України від 19.09.2012 № 2/67/0/61- 12/10-2119 скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 № 0000201710 в частині сплати 4258,75 грн. штрафної санкції по податку з доходів фізичних осіб, а також скасовано у зазначеній частині рішення Державної податкової служби у Київській області від 14.08.2012 №2003/10/10-206/409-1013, прийняте за розглядом первинної скарги. Залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бородянському районі від 11.06.2012 № 0000522300 і від 11.06.2012 № 0000532300, з урахуванням рішення Державної податкової служби у Київській області, прийнятого за розглядом первинної скарги.

У зв'язку з цим, Державною податковою інспекцією у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0000342200, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 523959,00 грн., з них 523774,00 грн. за основним платежем і 185,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0000352200, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 295912,50 грн., з них 236730,00 грн. за основним платежем і 59182,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення -рішення від 19.09.2012 № 0000791710, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 38077,00 грн., з них 33819,25 грн. за основним платежем і 4259,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Як було зазначено судом підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про заниження податку на прибуток і завищення податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до його складу сум валових витрат та сплаченого податку на додану вартість у складі придбаних у ТОВ «Фрма Астейт»товару і ТОВ «СД-Груп Плюс»послуг. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»у відповідній редакції, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У свою чергу, відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Відносно донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість і штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи і було зазначено судом, під час перевірки встановлено, що відповідно до висновку спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 03.01.2012 № 53 підписи на первинних бухгалтерських документах виписаних позивачу ТОВ «Фірма Астейт»від імені директора підприємства ОСОБА_4 виконані іншою особою.

Крім того, як вбачається зі змісту договору від 29.07.2011 № 92, він підписаний директором ТОВ «Фірма Астейт»- ОСОБА_7, а не ОСОБА_4

Під час судового розгляду представник податкового органу надав суду лист прокуратури Дніпровського району міста Києва від 20.11.2012 № 37-9056 вих, згідно з яким повідомлено про те, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 29.08.2012 директора ТОВ «Фірма Астейт»ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

З метою повного та об'єктивного вирішення справи судом витребувано від Дніпровського районного суду міста Києва копію вказаного вироку і відомості щодо набрання ним законної сили.

Листами від 12.12.2012 № 1/2604/970/12 (2604/15931/12) і від 08.01.2013 № 1/2604/970/12 суду надіслано належним чином засвідчену копію вироку від 29.08.2012 у справі № 1/2604/970/12 (2604/15931/12) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, а також відомості про набрання ним законної сили 13.09.2012.

Відповідно до вказаного вироку судом встановлено, що ТОВ «Фірма Астейт»зареєстрована на ім'я ОСОБА_4, який не мав на меті займатися видами підприємницької діяльності, які вказані у статуті підприємства.

Також, ОСОБА_4 не здійснював управління господарською діяльністю ТОВ «Фірма Астейт», не організував особисто або через уповноважену ним службову особу ведення бухгалтерського та податкового обліку результатів господарської діяльності товариства.

При цьому, відповідно до вироку суду, ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України визнав у повному обсязі, щиро покаявся і пояснив, що у грудні 2010 року за грошову винагороду у сумі 300,00 грн. на пропозицію чоловіка, з яким познайомився поблизу станції метро «Видубичі» у місті Києві надав оригінал паспорта і ідентифікаційного коду. Згодом дізнався, що на його ім'я зареєстровано ТОВ «Фірма Астейт». Після реєстрації товариства він печатки не отримував, угод не укладав і господарської діяльності ТОВ «Фірма Астейт»не вів.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною четвертою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на те, що вироком суду, який набрав законної сили встановлено фіктивність створення ТОВ «Фірма Астейт», формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних даним підприємством є неправомірним.

Відносно взаємовідносин ТОВ «Славянка»і ТОВ «СД-Груп Плюс»слід зазначити наступне.

Як було зазначено судом, в ході проведення перевірки відповідачем від Броварської ОДПІ Київської області ДПС Акт від 22.11.2011 № 94/232/37448485 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СД-Груп Плюс» (код СДРПОУ 37448485) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.07.2011 по 31.08.2011.

Як вбачається з даного Акта, податковим органом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «СД-Груп Плюс»за КВЕД є: інша поліграфічна діяльність, організація перевезення вантажів, діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань комерційної діяльності та управління, пакування.

Проте, суд звертає увагу, що предметом договору від 01.08.2012 про надання послуг, укладеного між позивачем і ТОВ «СД-Груп Плюс»є надання послуг по переробці, відбраковці, сортуванню, пакуванню овочів, що відповідає лише одному виду діяльності ТОВ «СД-Груп Плюс», а саме -пакування.

При цьому, як вбачається з Акта Броварської ОДПІ Київської області ДПС, на підприємстві ТОВ «СД -Груп Плюс»працює 1 особа, що не відповідає кількості трудових ресурсів, необхідній для виконання договору.

Крім того згідно з даними АІС «Перелік платників податку на додану вартість за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»ТОВ «СД-Груп Плюс» має розбіжності, а саме заниження підприємством податкового кредиту у липні -серпні 2011 року на суму 18,61 тис. грн. і 966,897 тис. грн.

Відносно тверджень позивача про те, що підприємство уклало договір про надання послуг з ТОВ «СД-Груп Плюс»у зв'язку з необхідністю сортування овочів для виконання укладеного договору з ТОВ «УСПОТ ЛТД», яке у свою чергу поставляє придбану у позивача продукцію ТОВ «Макдональдз Юкрейн»і наданих на підтвердження даної обставини суду письмових пояснень, копії договору оренди нежилого приміщення від 01.08.2011 № 1-08-2011 ар, рівнів зрілості по кольору томатів, салату «Айсберг»і копій технічних умов томатів, суд не приймає до уваги, оскільки вказані документи не підтверджують факт виконання господарських зобов'язань саме ТОВ «СД-Груп Плюс». При цьому, зрілість томатів і салату, технічні умови є лише загальними вимогами до виготовленої сільськогосподарської продукції і не є доказами виконання послуг.

Отже, наведені обставини свідчать про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій з врахуванням реального часу і наявності трудових ресурсів, а тому твердження податкового органу про їх фіктивність є правомірним.

Таким чином, з огляду на викладене, позивачем порушено вимоги податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств.

Відносно включення до податкового кредиту податкових накладних, отриманих у попередніх податкових періодах, слід зазначити наступне.

Як було вказано судом, в ході перевірки виявлено, що ТОВ «Славянка»включено до податкового кредиту у травні 2011 року податкові накладні,отримані від ТОВ «Славянський дім»у попередніх звітних періодах, а саме:

- податкова накладна від 17.12.10р. №672 за надані послуги на загальну суму 70000 в т.ч. ПДВ - 11666,67 грн.;

- податкова накладна від 21.01.11р. №537 авансовий платіж на загальну суму 221978,70 в т.ч. ПДВ - 36996,45 грн.

При цьому, позивачем не надано ані під час перевірки, ані під час розгляду справи доказів отримання вказаних податкових накладних із запізненням, а також будь-яких пояснень щодо вказаних обставин.

Таким чином, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту у травні 2011 року ПДВ в сумі 48663,00 грн. згідно податкових накладних, які були виписані постачальником у грудні 2010 року і січні 2011 року, без наявності документального підтвердження отримання податкових накладних пізніше.

Щодо визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Згідно з підпунктом 169.2.1 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Відповідно до підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Як було зазначено судом, під час перевірки ТОВ «Славянка»податковим органом виявлено, що заяви про право на застосування податкової соціальної пільги відповідно до вимог Податкового кодексу України відсутні або подані не з 01.01.2011.

Представник позивача надав суду копії заяв працівників про право на застосування соціальної пільги, які датовані 03.01.2011 (а.с.82-115, том ІІ).

Під час удового розгляду допитана судом у якості свідка посадова особа податкового органу - ОСОБА_8 повідомила суду, що на її вимогу позивачем було надано заяви працівників підприємства про право на застосування соціальної пільги, проте, вони були датовані 2010 роком, а по деяким працівникам взагалі відсутні. За результатами аналізу вказаних заяв, перевіряючим складено список, який підписаний головним бухгалтером ТОВ «Славянка»ОСОБА_9 і ОСОБА_8 (який є додатком № 1 до Акта перевірки).

Як вбачається з даної копії списку робітників, якими подані заяви на застосування соціальної пільги по ТОВ «Славянка»серед працівників наявні заяви які дійсно датовані 2010 роком.

При цьому, наприклад, заява працівника ОСОБА_10 у даному списку датована 01.12.2010, в той час як надана позивачем під час судового розгляду копія заяви цього працівника датована 03.01.2011 (а.с. 93 том ІІ).

Суд звертає увагу, що позивач не надав доказів подання заяв працівників, які датовані 2011 роком податковому органу ані під час перевірки, ані під час адміністративного скарження спірних податкових повідомлень-рішень, позивач надав такі заяви лише під час судового розгляду справи.

При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували твердження податкового органу про відсутність заяв працівників, які дають право на соціальну пільгу у 2011 році, а отже, твердження відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0000352200, від 14.08.2012 № 0000342200 і від 19.09.2012 № 0000791710 прийняті відповідачем правомірно.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки відповідачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати на користь відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 11 січня 2013 р.