Постанова

від 10.01.2013 по справі 5019/1148/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року Справа № 5019/1148/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Ковалик Н.М.

відповідача: представник Щербяк Ю.В., Ливицька Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" на рішення господарського суду Рівненської області від 21.11.12р. у справі № 5019/1148/11 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М"

до відповідача Приватного підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни

про стягнення 69 050 грн. 23 коп.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/1148/11 від 21.11.12р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі на підставі Договору оренди від 01.01.2008р., однак самого договору в оригіналі для його огляду у судовому засіданні та жодних доказів факту існування між сторонами правовідносин закріплених цією угодою суду не було подано.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.11.12р. у справі 5019/1148/11 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що обґрунтування позивачем своїх вимог на договорах оренди від 01.09.2005р., 01.01.2006 р., 01.08.2007р., 01.01.2008 року є лише доповнення позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, адже позивач не заперечує того, що договір оренди від 01.01.2008 року існував. Тим більше, договір оренди від 01.08.2007 року був долучений до позовної заяви (первісної) від 01.06.2011р. Апелянт також посилається на постанову Пленуму Вищого господарського суду України у п.3.12 постанови №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно при якому не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 21.11.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач та її представник заперечили доводи апеляційної скарги.

Просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За клопотанням відповідача, 19.12.2012р. розгляд справи здійснювався з фіксацією судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно-апаратного комплексу "Оберіг" (диск - серійний номер 12010-6RB18).

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.11.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що (а.с.101-103, т.1) рішенням господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1148/11 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" до приватного підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни про стягнення 69 050 грн. 23 коп. задоволено частково: стягнуто з приватного підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни на користь позивача основний борг у сумі 56 761 грн. 55 коп., втрати від інфляційних процесів у сумі 5 846 грн. 43 коп., 3 % річних у сумі 1329 грн. 62 коп., пеню в сумі 2 448 грн. 75 коп., збитки на відновлення пошкодженого майна у сумі 725 грн.. 66 коп., державне мито за подання позовної заяви у сумі 671 грн. 12 коп. та витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 183 грн. 04 коп. В позові про стягнення 19415 грн. 29 коп. пені - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року апеляційну скаргу відповідача - приватного підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни на рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1148/11 залишено без задоволення, а рішення господарського суду - без змін (а.с.177-178, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2012 року касаційну скаргу приватного підприємця Ливицької Тетяни Володимирівни задоволено (а.с.231-235, т.1). Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року у справі 5019/1148/11 та рішення господарського суду Рівненської області від 05.07.2011 року у справі № 5019/1148/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду. Вищий господарський суд України в своїй постанові від 03.10.2012 року у даній справі звернув увагу на ту обставину, що всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, суди попередніх інстанцій належні та допустимі докази не дослідили, зокрема оригінал договору оренди, на підставі якого виникли та тривали правовідносини щодо найму приміщення. І місцевий господарський суд і суд апеляційної інстанції послались лише на наявну в матеріалах справи копію договору (а.с.10, т.1).

Під час нового розгляду справи відповідачем у справі - підприємцем Ливицькою Т.В. подавалися зустрічні позовні заяви від 02.11.12р. (вх.№ 11689/12 від 06.11.2012р.; вх. № 11740/12 від 07.11.2012р.), які ухвалами господарського суду від 07.11.12р. (а.с.59-60, 64-65, т.2) повернуті заявниці без розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, щодо підстав повернення зустрічних позовних заяв без розгляду.

Ухвали господарського суду Рівненської області заявницею зустрічних позовних заяв не оскаржувалися в установленому порядку.

Що стосується суті позовних вимог позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги - первісний позов - про стягнення із відповідача суми заборгованості по несплаченій орендній платі та нарахування штрафних і фінансових санкцій за порушення виконання зобов'язання, позивач покликається на договір оренди від 01.01.2008р., який був укладений між ЗАТ ТФ "Продукт" (орендодавець), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Продукт-М» та ПП Ливицькою Т.В (орендар).

Відповідно до договору оренди від 01.01.2008р. (далі по тексту судової постанови - Договір-2008) позивач зобов'язується передати відповідачу у користування частину приміщення, загальною площею 105,5кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Краківська, 30. (а.с.10, т.1, а.с.78, т.2).

Зазначений Договір-2008 неодноразово був предметом підтвердження чи спростування існування договірних правовідносин між сторонами, оскільки його оригіналу ні сторона позивача ні сторона відповідача у судових засіданнях ні суду першої інстанції, ні апеляційній, ні касаційній інстанціям для його огляду та дослідження не надавали.

Відповідач - приватний підприємець Ливицька Т.В. заперечувала укладення такого договору апріорі, оскільки на момент його укладення (01.01.08р.) взагалі була відсутньою на території України, що підтверджується довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.02.2012р. за № 254/Щ-546 (а.с.219, т.1).

Підприємець Ливицька Т.В., після неодноразового з'ясування із представниками позивача обставин укладення та підписання Договору-2008, звернулася до господарського суду Львівської області із позовом про визнання його недійсним. Рішенням господарського суду Львівської області від 30.03.12р. у справі № 5015/231/12 у позові було відмовлено з тих підстав, що «В зв'язку з відсутністю оригіналу спірного договору, запереченнями позивачки щодо його укладення сторонами, наявністю листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09.02.2012р. № 254/Щ-546, у суду відсутні належні, достатні та допустимі докази того, що між сторонами у справі коли-небудь було укладено договір оренди приміщення, який датовано 01 січням 2008 р.». Також судом у рішенні зазначено, що «... при розгляді справи № 5015/231/12 взагалі не встановлено факту існування договору».

Саме такі обставини призвели до скасування судових рішень господарського суду Рівненської області від 05 липня 2011 року та Рівненського апеляційного господарського суду від 21 червня 2012 року вищою касаційною інстанцією господарської юрисдикції.

Після прийняття місцевим господарським судом Рівненської області справи для її нового розгляду відповідач надала письмові заперечення (а.с.4-5, т.2) та подала письмове клопотання про витребування у відповідача оригіналу договору оренди від 01 січня 2008 року (а.с.6, т.2).

У свою чергу позивач надав письмові пояснення на виконання ухвали господарського суду Рівненської області від 19.10.2012 року, за якими просить стягнути суму грошових коштів, яка була остаточно сформована позивачем в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.92, т.1), у розмірі 80680грн.87коп. на відміну від визначеної суми позову у позовній заяві - 69050грн.23коп. Обрахування суми 69050грн.23коп. та суми 80680грн.87коп. здійснювалося позивачем на підставі невиконання відповідачем умов Договору-2008.

У письмових поясненнях від 01.11.12р. позивач просить стягнути суму коштів із відповідача у розмірі 80680грн.87коп. (основна сума боргу - 56761,55грн.; інфляційні збитки за період з 06.08.2009р. по 17.05.2011р. - 5846,43грн.; 3% річних - 1330,95грн.; пеня - 21864,04грн.; збитки в сумі 725,66грн., понесені позивачем на відновлення свого пошкодженого майна), однак обґрунтовує виникнення таких збитків існуванням договірних правовідносин на підставі договору оренди від 01.08.2007р. (далі по тексту судової постанови - Договір-2007).

Таким чином, позивач фактично змінив підстави виникнення як суми основного боргу, так і у подальшому підстави нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Така правова позиція відображена у пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями).

Поряд з тим подавши відповідне письмове пояснення, у якому фактично змінені підстави позову (а.с.7-17, т.2), позивач не дотримався вимог статей 54, 57 ГПК України - доказу надсилання копії пояснення відповідачу не надав.

07 листопада 2012 року господарський суд Рівненської області розпочав при новому розгляді розгляд справи по суті, що відображено власне в процесуальному документі суду першої інстанції (а.с.67, т.2).

І лише 21.11.12р. позивач подав заяву про зміну підстав позову із дотриманням порядку, визначеного статтями 54, 57 ГПК України, однак після початку розгляду справи по суті.

Така заява приєднана до матеріалів справи (а.с.114-122, т.2).

За змістом абзацу 2 пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

У описовій частині (сторінка 2 судового рішення абзац 6 зверху) судового рішення (а.с.130-132, т.2) місцевий господарський суд зазначив: «21.11.2012р. позивачем подано заяву про зміну підстави позову, яка судом не прийнята, оскільки, в порушення вимог ст.. 22 ГПК України, вказана заява подана в процесі розгляду справи по суті».

А у судовому засіданні, у зв'язку із неприйняттям заяви про зміну підстав позову, представник позивача позовні вимоги обґрунтовував за підставами, які ним були викладені у позовній заяві (а.с.2-4, т.1) та заявою про уточнення позовних вимог (а.с.92, т.1) - тобто знову із тих же підстав, відповідно до яких має місце порушення відповідачем вимог Договору -2008.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, представник позивача знову наводить підстави існування правовідносин та як наслідок виникнення суми боргу і штрафних (фінансових) санкцій на підставі Договору-2007, які предметом розгляду та дослідження у суді першої інстанції не були.

В силу частини 3 статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права свого підтвердження у суді апеляційної інстанції не знайшли, спростовані вищевикладеними обставинами.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, який, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі на підставі Договору оренди від 01.01.2008р., а самого договору та жодних доказів факту існування між сторонами правовідносин закріплених цією угодою суду не подано, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-М" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 21.11.12 р. у справі № 5019/1148/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №5019/1148/11 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.